Доктринальні основи реформування адміністративного права

Співвідношення понять «адміністративна реформа» та «реформа адміністративного права».

В правовій демократичній державі адміністративне право є однією з найважливіших правових сфер. Теоретичному розвитку даної галузі вітчизняна правова наука приділяє особливу увагу. Протягом останніх двадцяти років з'явилася значна кількість дуже важливих наукових статей, присвячених таким проблемам адміністративного права як: зміст предмету адміністративного права, сутність реординаційних відносин, удосконалення системи публічної служби, адміністративні процедури, адміністративно-деліктне право, адміністративний процес, адміністративна юстиція тощо.

З методологічної і практичної точок зору, необхідно наголосити на правильності розуміння співвідношення змісту адміністративної реформи і реформи адміністративного права. Так як ці дві реформи мали власну мету та призначення. Тим більше, що теоретики та практики часто називали та називають реформу адміністративного права "адміністративно-правовою реформою", ще більш ускладнюючи таким чином чітке сприйняття існуючої відмінності у змісті названих реформ. В той же час хоча Концепція залишилася тільки як проект, адміністративне право від цього не призупинило свій розвиток, основу для якого було вироблено саме в зазначеному документі.

Отже, зауважимо, що реформування адміністративного права в основі мало двояке спрямування.

Отже, зміст реформи адміністративного права тісно переплітався зі змістом адміністративної реформи, але аж ніяк цілком не збігався з ним.

Принциповим методологічним значенням для проведення реформи адміністративного права було вироблення доктринальних основ щодо предмета цієї реформи.

Предмет реформи адміністративного права не зводився до вирішення питань удосконалення чинного адміністративного законодавства шляхом його зміни, доповнення, оновлення і систематизації. Це, безперечно, дуже необхідна і важлива робота. Але нею предмет реформи адміністративного права аж ніяк не міг бути обмежений.

Насправді, цей предмет складався, як мінімум, із трьох взаємопов’язаних елементів.

Перший ‑ це сукупність актів адміністративного законодавства як зовнішня форма галузі адміністративного права.

Другий ‑ власне галузь адміністративного права з властивим саме їй предметом і методом регулювання як внутрішньоструктурний феномен у системі українського права.

Третій елемент ‑ це наука адміністративного права, яка відображається в однойменній навчальній дисципліні.

Отже, лише єдністю перелічених елементів і слід визначати предмет реформи адміністративного права.

Основоположним в реформі адміністративного права було визначення її предмету.

Цей висновок зумовлювався тим, що:

по-перше, сама Концепція даної реформи була продуктом, передусім, науково-теоретичного осмислення адміністративно-правової практики;

по-друге, саме в науці адміністративного права мали бути відображені й визначені об'єктивні закономірності функціонування і тенденції розвитку даної галузі права; по-третє, саме оновлені наукові засади мали бути покладені в основу сучасного адміністративного законотворення і правозастосування.

Реформа адміністративного права була викликана об'єктивною потребою у створенні нової доктрини українського адміністративного права. У даному разі під доктриною розуміється не вся наукова матерія, а переважно сукупність основоположних, визначальних наукових ідей і положень адміністративно-правової теорії.

Які ж доктринальні моменти були в цій Концепції задекларовані?

Дата добавления: 2015-05-10