Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Звернення громадян 2 страница




4) забезпечення реалізації в межах своїх повноважень державної економічної політики у сфері оборони та безпеки;

5) удосконалення в межах своїх повноважень інструментів, процедур та стандартів діяльності органів виконавчої влади.

1) Державна служба експортного контролю України, основними завданнями якої є:

реалізація державної політики у галузі державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, подвійного використання та інших товарів, що не внесені до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю та щодо яких відповідно до законодавства можуть бути застосовані процедури державного експортного контролю (далі — товари), а також внесення пропозицій щодо її формування;

захист національних інтересів та зміцнення міжнародного авторитету України під час здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів шляхом забезпечення виконання міжнародних зобов’язань України, пов’язаних із нерозповсюдженням зброї масового знищення, засобів її доставки та обмеженням передач звичайних видів озброєння для недопущення їх застосування у терористичних та інших протиправних цілях;

сприяння розвитку міжнародного співробітництва та взаємодії з відповідними органами іноземних держав і міжнародними організаціями з питань нерозповсюдження та експортного контролю[11];

2) Державна служба статистики України, основними завданнями якої є реалізація державної політики у сфері статистики та внесення пропозицій щодо її формування[12].

Служба відповідно до покладених на неї завдань:

розробляє за участю державних органів та інших заінтересованих юридичних осіб і подає Першому віце-прем’єр-міністру України — Міністру економічного розвитку і торгівлі України проекти довгострокових програм розвитку державної статистики та щорічних планів державних статистичних спостережень;

організовує реалізацію довгострокових програм розвитку державної статистики та щорічних планів державних статистичних спостережень і подає звіти про їх виконання Першому віце-прем’єр-міністру України — Міністру економічного розвитку і торгівлі України;

здійснює формування інформаційної бази для прогнозування та аналізу тенденцій і закономірностей соціально-економічного розвитку, складає національні рахунки;

забезпечує відповідність статистичної інформації критеріям якості, готує звіти для користувачів щодо якості статистичних даних тощо;

3) Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України ,основними завданнями якого є:

реалізація державної політики у сферах ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива;

здійснення державного контролю у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів;

забезпечення збільшення частки відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива в енергетичному балансі України[13];

4) Державне агентство резерву України,яке забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного матеріального резерву та внесення пропозицій щодо її формування.

Для цього Держрезерв України:

здійснює управління державним резервом;

здійснює методологічне, інформаційно-аналітичне, науково-методичне забезпечення роботи з формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву;

організовує наукові дослідження з питань довготривалого зберігання матеріальних цінностей державного резерву;

організовує планування та організацію мобілізаційної підготовки єдиної системи державного резерву України, забезпечення переведення її з мирного на воєнний стан і сталого функціонування в особливий період[14];

5) Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів, основними завданнями якої є реалізація державної політики у сферах:

а) державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері;

б) державного ринкового нагляду;

в) державного нагляду за додержанням технічних регламентів, стандартів, норм і правил;

2) внесення на розгляд Першого віце-прем’єр-міністра України — Міністра економічного розвитку і торгівлі України пропозицій щодо формування державної політики у сферах діяльності Держспоживінспекції України[15].

Крім того, що міністр Мінекономрозвитку України спрямовує і координує діяльність цих центральних органів виконавчої влади, він:

формує державну політику у відповідних сферах та контролює її реалізацію центральними органами виконавчої влади України;

погоджує та подає на розгляд Кабінету Міністрів України розроблені центральними органами виконавчої влади проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України;

визначає пріоритетні напрями роботи центральних органів виконавчої влади та шляхи виконання покладених на них завдань, затверджує плани їх роботи;

приймає рішення щодо проведення перевірки діяльності центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів;

порушує перед Кабінетом Міністрів України питання щодо скасування актів центральних органів виконавчої влади повністю чи в окремій частині;

заслуховує звіти про виконання покладених на центральні органи виконавчої влади завдань та планів їх роботи;

видає обов’язкові до виконання центральними органами виконавчої влади накази і доручення з питань спрямування та координації їх діяльності;

доручає керівникам центральних органів виконавчої влади скасувати акти їх територіальних органів повністю чи в окремих частинах, а в разі відмови — скасовує акти територіальних органів центральних органів виконавчої влади повністю чи в окремих частинах;

визначає стратегічні напрями роботи Мінекономрозвитку України та шляхи виконання покладених на нього завдань, затверджує плани роботи Мінекономрозвитку України, звіти про їх виконання;

організовує та контролює виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України в апараті Мінекономрозвитку України;

подає на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, розробником яких є Мінекономрозвитку України та центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується ним;

представляє в установленому порядку проекти законів України, розробником яких є Мінекономрозвитку України та центральні органи виконавчої влади, доповідає з інших питань, що належать до компетенції Мінекономрозвитку України, під час їх розгляду на пленарних засіданнях Верховної Ради України;

веде переговори і підписує міжнародні договори України в межах наданих йому повноважень;

представляє Мінекономрозвитку України у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами і організаціями в Україні та за її межами;

здійснює інші повноваження, визначені законами України та пов’язані з виконанням покладених на нього Президентом України завдань.

Окрему ланку суб’єктів публічного адміністрування в сфері економіки утворюють такі центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, як:

Антимонопольний комітет, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Правовий статус цього суб’єкта публічної адміністрації визначено Законом України «Про антимонопольний комітет» від 26 листопада 1993 р. № 3659‑ХII.

Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:

здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

контролю за концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій;

сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження:

розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;

приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість;

перевіряти суб’єкти господарювання, об’єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;

у випадках та порядку, передбачених законом, проводити огляд службових приміщень та транспортних засобів суб’єктів господарювання — юридичних осіб, вилучати або накладати арешт на предмети, документи чи інші носії інформації, які можуть бути доказами або джерелом доказів у справі незалежно від їх місцезнаходження;

залучати працівників органів внутрішніх справ, митних та інших правоохоронних органів для забезпечення проведення розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема в разі проведення розслідування;

вносити до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування обов’язкові для розгляду подання щодо анулювання ліцензій, припинення операцій, пов’язаних із зовнішньоекономічною діяльністю суб’єктів господарювання, у разі порушення ними законодавства про захист економічної конкуренції;

надавати обов’язкові для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб’єктам господарювання, об’єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють;

звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв’язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Фонд державного майна,який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю, та відповідно до законодавства[16]:

1) щодо державних підприємств, установ і організацій:

виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів;

здійснює контроль за використанням орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, виконанням умов договорів оренди цілісних майнових комплексів державних підприємств, поверненням цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління уповноважених органів управління після закінчення строку дії договорів оренди;

виступає від імені держави засновником господарських організацій, до статутних капіталів яких передається державне майно, у тому числі холдингових компаній та підприємств, які підлягають корпоратизації відповідно до законодавства;

приймає рішення про створення, реорганізацію (реструктуризацію) та ліквідацію підприємств і організацій, заснованих на державній власності, що перебувають у його управлінні;

здійснює визначені законодавством повноваження під час провадження справ про банкрутство державних підприємств, що перебувають у його управлінні, та господарських організацій з корпоративними правами держави, у тому числі веде їх реєстри;

погоджує розмір плати за оренду (суборенду) державного майна (крім окремого індивідуально визначеного) за договорами оренди, укладеними підприємствами, військовими частинами Збройних Сил України та іншими військовими формуваннями;

бере участь у підготовці та укладанні міжнародних договорів щодо об’єктів державної власності України, оформлює відповідно до міжнародних договорів право державної власності на майно та приймає рішення щодо його подальшого ефективного використання;

забезпечує захист майнових прав держави на території України відповідно до законодавства, а за її межами — відповідно до чинних міжнародних договорів у межах своїх повноважень;

погоджує підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери його управління, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких він здійснює, договори про спільну діяльність;

2) щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна:

виступає відповідно до законодавства орендодавцем державного майна;

розробляє методичні засади визначення орендної плати відповідно до ринкової вартості майна;

здійснює контроль за використанням майна, переданого в оренду, виконанням договорів оренди державного майна;

приймає рішення про передачу до статутного капіталу господарських організацій об’єктів державної власності;

забезпечує в межах повноважень функціонування єдиної державної інформаційної системи обліку, зберігання та оцінки майна, що реалізується за рішенням органів виконавчої влади;

здійснює в межах, визначених законодавством, формування і ведення Єдиного реєстру об’єктів державної власності;

забезпечує передачу нерухомого майна творчим спілкам та релігійним конфесіям у порядку, встановленому законодавством;

3) щодо корпоративних прав держави:

здійснює управління корпоративними правами держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

створює і веде реєстр корпоративних прав держави, який є складовою Єдиного реєстру об’єктів державної власності, відповідно до законодавства;

подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо закріплення в державній власності пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації, доцільності їх відчуження або придбання державою відповідних пакетів акцій (часток) в інших власників та акцій додаткової емісії в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

передає за рішенням Кабінету Міністрів України функції з управління об’єктами державної власності, що перебувають у його управлінні, уповноваженим органам управління, господарським структурам та уповноваженим особам, укладає з ними договори доручення і здійснює контроль за ефективністю управління цими об’єктами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

виконує інші передбачені законодавством функції з управління корпоративними правами держави.

На рівні області та району області, а також міст Києва, Севастополя та районів міст Києва і Севастополя, а також АРК адміністративно-правове регулювання здійснюється місцевими державними адміністраціями, які відповідно до покладених на них завдань [17]:

розробляють проекти програм економічного розвитку і подають їх на затвердження відповідній раді, забезпечують їх виконання, звітують перед відповідною радою про їх виконання;

забезпечують ефективне використання природних, трудових і фінансових ресурсів;

складають необхідні для управління соціально-економічним розвитком відповідної території баланси трудових, матеріально-фінансових та інших ресурсів, місцевих будівельних матеріалів, палива; проводять розрахунок коштів та визначають обсяг послуг, необхідних для забезпечення передбаченого законодавством рівня мінімальних соціальних потреб;

подають раді висновки щодо доцільності розміщення на відповідній території нових підприємств та інших об’єктів незалежно від форм власності;

вносять за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування пропозиції про створення спеціальних (вільних) економічних зон, зміну статусу та території цих зон;

розглядають та приймають рішення за пропозиціями органів місцевого самоврядування щодо проектів планів та заходів підприємств, установ, організацій, розташованих на відповідній території;

розробляють пропозиції щодо фінансово-економічного обґрунтування обсягів продукції, що підлягає продажу для державних потреб за рахунок державного бюджету; на пропозиції органів місцевого самоврядування формують обсяги продукції, що поставляється для місцевих потреб за рахунок коштів бюджетів місцевого самоврядування та інших джерел фінансування;

розробляють та вносять пропозиції до проектів державних програм соціального та економічного розвитку України, а також довгострокових прогнозів та проектів індикативних планів розвитку відповідних галузей народного господарства, їх фінансово-економічного забезпечення.

У структурі державної адміністрації утворюються управління, відділи, служби, які забезпечують реалізацію державної політки у сфері економіки.

Публічне адміністрування на рівні міст, селищ, сіл здійснюється органами місцевого самоврядування. Тут необхідно розрізняти, по-перше, компетенцію представницьких органів місцевого самоврядування — рад, по-друге, компетенцію їх виконавчих органів — виконавчих комітетів, відділів, управлінь та інші створюваних радами виконавчих органів, які є доволі широкими та визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 р. № 280/97‑ВР.

До повноважень місцевих рад у сфері економіки необхідно віднести:

затвердження програм соціально-економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць;

затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього;

затвердження звіту про виконання відповідного бюджету;

встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України;

утворення цільових фондів, затвердження положень про ці фонди;

прийняття рішень щодо здійснення місцевих запозичень;

прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету;

встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету;

прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об’єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об’єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об’єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об’єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади;

прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення;

створення у разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб’єктами комунальної власності спільних проектів або спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій, визначення повноважень цих органів (служб);

вирішення відповідно до законодавства питань про створення підприємствами комунальної власності спільних підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями;

вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого дозволу;

затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації;

прийняття рішень, пов’язаних із створенням спеціальних вільних та інших зон, змінами в статусі цих зон, внесення до відповідних органів пропозицій з цих питань; надання згоди на створення таких зон за ініціативою Президента України або Кабінету Міністрів України;

надання згоди на передачу об’єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об’єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об’єктів державної власності тощо.

3. Адміністративні послуги в сфері економіки

Одним із пріоритетних завдань публічної адміністрації є діяльність щодо забезпечення прав фізичних та юридичних осіб шляхом надання адміністративних послуг в сфері економіки. Так Мінекономрозвитку України надає такі види адміністративних послуг:

державна реєстрація проектів (програм) міжнародної технічної допомоги;

видача реєстраційної картки проекту міжнародної технічної допомоги (після проведення державної реєстрації проекту;

надання висновків щодо визначення операцій як таких, що належать до операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах;

видача разового індивідуального дозволу на перевищення строків увезення товарів які імпортуються за бартерними договорами;

видача ліцензій юридичним особам та фізичним особам—підприємцям на право провадження таких видів господарської діяльності як: експорт та імпорт дисків для лазерних систем зчитування, матриць; імпорт, експорт спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, алкогольних напоїв; імпорт, експорт тютюнових виробів; заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових і чорних металів, розроблення, виготовлення, реалізація, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї;

облік (реєстрація) зовнішньоекономічних договорів (контрактів), передбачених законами України;

видача свідоцтв про акредитацію виконавця (юридичної особи—нерезидента) проекту міжнародної технічної допомоги;

видача разового індивідуального дозволу на перевищення строків увезення товарів (виконання робіт, надання послуг), які імпортуються за бартерними договорами;

видача разових (індивідуальних) ліцензій на зовнішньоекономічні операції суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких (або до їх іноземних контрагентів) застосовано спеціальну санкцію — індивідуальний режим ліцензування та ін.

Державна служба експортного контролю надає адміністративні послуги з:

видачі посвідчення про реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності як суб’єкта здійснення міжнародних передач товарів;

видачі висновку про можливість проведення переговорів, пов’язаних з укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про здійснення міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання;

видачі дозволу на здійснення міжнародних передач товарів;

видачі висновку на здійснення міжнародних передач товарів;

видачі міжнародного імпортного сертифіката та інших документів, які містять державні гарантії щодо використання товарів у заявлених цілях;

видачі свідоцтва про атестацію системи внутрішньофірмового експортного контролю, створеної суб’єктом здійснення міжнародних передач товарів;

видачі свідоцтва про надання юридичним особам повноважень на проведення недержавної експертизи товарів в галузі державного експортного контролю.

Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України забезпечує надання наступних видів адміністративних послуг фізичним та юридичним особам:

видача бланків енергетичних паспортів, надання методичної допомоги щодо оформлення та заповнення форм енергетичних паспортів підприємств та проведення їх аналізу;

надання технічних вимог з ефективного використання природного газу для розробки проектної документації на будівництво об’єктів (підприємств), проведення навчань, конференцій;

надання послуг з розробки норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів;

посередницька діяльність з забезпечення підприємств новітньою енергозберігаючою (енергоощадливою) технологією, приладами та обладнанням;

на прохання підприємств та організацій — обстеження з визначенням економічних та екологічних показників роботи тепловикористовувального обладнання;

на прохання підприємств та організацій — здійснення контролю якості спалювання палива та його екологічних показників;

надання висновків та їх продовження щодо готовності налагоджувальних організацій до проведення пусконалагоджувальних робіт об’єктів, що використовують паливо-енергетичні ресурси;

на замовлення підприємств і організацій проведення замірів вимірювальними приладами необхідних параметрів якості використання енергоносіїв та ін.

До послуг, що надаються Фондом державного майна належать:

ведення реєстру концесійних договорів;

видача Рішення про розпорядження активами, що належать господарським товариствам;

видача дозволу на відчуження державного майна;

проведення експертизи доцільності реструктуризації підприємств, які мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави;

надання довідок з Державного реєстру суб’єктів оціночної діяльності;

видача сертифікатів суб’єктів оціночної діяльності;

реєстрація фізичних осіб (оцінювачів) у Державному реєстрі оцінювачів;

ведення Єдиного реєстру об’єктів державної власності та надання інформації (відомості або витяг) з нього.

4. Адміністративна відповідальність за правопорушення в сфері економіки

У цілому, адміністративна відповідальність за правопорушення в сфері економіки встановлена статтями глави 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення та іншими законами України (зокрема Законом «Про захист економічної конкуренції», Митним кодексом та ін.).

Адміністративні проступки в сфері економіки переважно посягають на встановлений порядок провадження господарської діяльності, правила здійснення торговельної діяльності, надання послуг, розрахунки зі споживачами тощо.

Так,ст. 1602 КУпАП встановлює відповідальність за незаконну торговельну діяльність, тобто здійснення угод куплі-продажу товарів чи інших предметів з ухиленням від реєстрації в установленому порядку з метою одержання неконтрольованого державою прибутку, якщо розмір цього прибутку не перевищує семинеоподатковуваних мінімумівдоходів громадян.

Під незаконною торговельною діяльністю слід розуміти здійснення двох або більше угод купівлі-продажу товарів чи будь-яких інших предметів, у тому числі документів державних підприємств, організацій, що надають право на одержання певного майна чи грошових сум або придбання майнових вигод (облігації, сертифікати тощо), на проїзд будь-яким транспортом, відвідування видовищних закладів, без дозволу відповідних установ з метою одержання неконтрольованого державою прибутку.

Суб’єктами незаконної торговельної діяльності можуть бути як приватні особи, які здійснюють торговельну діяльність без одержання відповідного дозволу, так і працівники комерційних чи приватних підприємств (організацій), які під прикриттям підприємницької діяльності без належного оформлення дозволу займаються торгівлею.

Стаття 164 КУпАП передбачає відповідальність за порушення порядку провадження господарської діяльності. А саме, провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб’єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Цією статтею також встановлена відповідальність за надання суб’єктом господарювання дозвільному органу або адміністратору недостовірної інформації щодо відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-10; Просмотров: 412; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.083 сек.