Склад адміністративного правопорушення

Склад адміністративного правопорушення - це встановлена законом сукупність ознак, при наявності яких діяння вважається адміністративною провиною. Склад адміністративного правопорушення утворять ознаки, що характеризують об'єкт, об'єктивну й суб'єктивну сторони, суб'єкта правопорушення.

Об'єкт адміністративного правопорушення - це те, на що воно зазіхає. Адміністративне правопорушення заподіює шкоду або створює загрозу його заподіяння суспільним відносинам, які й утворюють об'єкт провини. Залежно від ступеня узагальнення, рівня абстрактності розрізняють загальний, родовий і безпосередній об'єкти провини.

Загальний об'єкт - вся сукупність суспільних відносин, охоронюваних законодавством про адміністративні правопорушення.

Родовий об'єкт - це група однорідних або тотожних суспільних відносин, охоронюваних комплексом адміністративно-правових норм. Адміністративно-правовими засобами охороняються суспільні відносини, регульовані нормами різних галузей права: адміністративного, фінансового, цивільного, трудового, екологічного й ін.

Видовий об'єкт - відособлена група суспільних відносин, загальних для ряду провин. Так, природоохоронні відносини, що є об'єктом екологічних правопорушень, включають групи відносин, спрямованих на охорону земель, надр, вод, лісів, повітря, тваринного миру.

Безпосередній об'єкт - охоронювані законом конкретні суспільні відносини, яким заподіюється шкода правопорушенням, що підпадає під ознаки конкретного складу.

Об'єктивну сторону адміністративного правопорушення характеризують ознаки, що визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належить діяння (дія або бездіяльність), їхні шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діянням і наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя й засоби здійснення провини.

Основною й обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є протиправне діяння; відсутність цієї ознаки виключає склад будь-якого адміністративного правопорушення. Всі інші ознаки носять факультативний характер.

Суб'єктивну сторону адміністративного правопорушення становить пов'язане з його здійсненням психічний стан особи. До ознак, що характеризують суб'єктивну сторону, ставляться вина, мотив і мета здійснення правопорушення. Вина - основна й обов'язкова ознака суб'єктивної сторони адміністративної провини. Це психічне відношення особи до зробленого їм суспільно шкідливому діянню і його наслідкам, що проявляється у формі умислу або необережності.

Мотив і мета здійснення адміністративного правопорушення - факультативні ознаки суб'єктивної сторони складу провини. Під мотивом розуміється усвідомлене особою внутрішнє спонукання, якою воно керується при здійсненні правопорушення. Мета - це наслідок, результат, якого хоче досягти особа, роблячи адміністративне правопорушення.

Суб'єктом адміністративного правопорушення визнається фізична, осудна особа, що досягла на момент здійснення правопорушення віку, з якого наступає адміністративна відповідальність – 16 років.

Осудність — це здатність особи усвідомлювати свої дії й управляти ними, а виходить, і нести за них відповідальність.

Ознаки, що характеризують об'єкт, об'єктивну й суб'єктивну сторони, суб'єкта адміністративного правопорушення, є основними. Крім них, законом установлені додаткові ознаки, які підвищують ступінь суспільної шкідливості основного складу й називаються кваліфікуючими (повторне здійснення однорідного правопорушення, наявність шкідливих наслідків, здійснення правопорушення певним суб'єктом, брутальність або систематичність порушення й ін). Наявність кваліфікуючих ознак підвищує відповідальність за адміністративне правопорушення.

38. Відокремлення адміністративних правопорушень від злочинів і дисциплінарних проступків.

Злочин (ст. 11 КК) - передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне, винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.(ст.9)

Дисциплінарний проступок — це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) працівника, яке посягає на трудову дисципліну в підприємстві, установі, організації шляхом не­виконання або неналежного виконання працівником своїх обов'язків, зловживання або перевищення прав, порушення заборон чи обмежень.

Відокремлення адміністративних правопорушень від злочинів здійснюється за такими критеріями:

1) ступінь суспільної небезпе­ки. Керуючись саме цим критерієм, законодавець відно­сить одні діяння до проступків, інші — до злочинів, і включає їх склад до відповідних кодексів.

За цією ознакою правопорушення буде введенно до складу КпАП або КК.

2) Злочин — це діяння, яке передбачене кримінальним за­коном. Адміністративний проступок — діяння, передбаче­не нормою адміністративного права. Склад будь-якого злочину може бути встановлений лише законом. Склад ад­міністративних проступків - як законами, так і підзакон-ними актами.

3) За скоєння адміністративних правопорушень і злочинів встановлені різні за юридичною природою, характером втрат, які заз­нає правопорушник, важкості наслідків заходи державного примусу.

За скоєння адміністративних правопорушень передба­чені адміністративні стягнення передбачені ст.24,24-1 КпАП та ін зкон. та нормат актами.

За скоєння кримінальних злочинів передбачені пока­рання (ст.51 КК) – найтяжчі заходи, що застосовуються до правопорушника, і свтановлюються тільки законом.

Згідно зі ст. 23 КпАП адміністративне стягнення є мі­рою відповідальності і застосовується з метою виховання правопорушника і попередження правопорушень. Тому заборонні норми КлАП сформульовані таким чином, шо карається саме правопорушення, а не винна особа, до якої застосовується покарання.

Згідно зі ст. 50 КК, покарання - захід примусу, що полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, виправлення, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання тягне за собою судимість

4) кримі­нальні справи розглядають тільки суди, і лише суд визна­чає і призначає те чи інше покарання за злочин. Право розглядати адміністративні справи КлАП надає понад ЗО суб'єктам (статті 218—244).

5) пріоритет кримі­нальної відповідальності. У ч. 2 ст. 9 КпАП чітко встановлено, що адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, як­що ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою кримінальної відпо­відальності.

6) Проступок і злочин розрізняються також за способом скоєння діяння, формою провини, мотивом правопору­шення та іншими ознаками.

Ступінь суспільної небезпе­ки адміністративних і дисциплінарних правопорушень практично рівнозначний. І ті й інші є незлочинними правопорушеннями. їх розслідування, застосу­вання санкцій за їх скоєння здійснюються в процесі вико­навчо-розпорядчої діяльності.

Суть відмінностей між ними у такому:

1) неоднакова правова природа й нормативна база. Адміністративні проступки зафіксовані в законодавстві про адміністративні правопорушення, яке в даний час кодифіковане. Тут дано поняття адміністратив­ного правопорушення, описані конкретні їх склади, вста­новлена підвідомчість, детально регламентуються процесу­альні питання.

Дисциплінарні ж проступки прямо або опосередковано називаються в нормативному матеріалі адміністративного, трудового, виправно-трудового та інших галузей права. Визначення дисциплінарного проступку є тільки в науко­вій літературі. Опис конкретних складів дисциплінарних проступків, за досить рідкісними винятками, наприклад прогул (п. 4 ст. 40 КЗпП), відсутнє.

2) суб'єктом дисциплінарного проступку є член трудового колективу (робітник, службовець), а суб'єктом контролю і примусу — керівник цього колективу.

3) дисциплінарний проступок складається з по­рушення тих зв'язків, що покладені на особу як на члена трудового колективу й у зв'язку з його роллю в цьому ко­лективі. Тому дисциплінарна провина — завжди порушен­ня наявної в організації дисципліни.

Адміністративне ж правопорушення полягає в пору­шенні загальнообов'язкових правил, встановлених для всіх громадян незалежно від того, де вони працюють і яку ви­конують роботу.

4) за дисциплінарні проступки санкції до винного застосовуються керівником того колективу, чле­ном якого є правопорушник, або вищестоящим начальником. (147-1 КзпП) За адміністративні правопорушення стяг­нення накладаються суб'єктом функціональної влади.

5) за дисциплінарні проступки накладаються дисциплінарні стягнення. Відповідно до ст. 147 КЗпП це догана і звільнення. Даний перелік стягнень не вичерп­ний. За адміністративні правопорушення накладаються ад­міністративні стягнення. їхній перелік (також не вичерп­ний) міститься в ст. 24 КпАП. Інші, крім перелічених у да­ній статті, адміністративні стягнення, на відміну від дис­циплінарних, можуть бути встановлені винятково законодавчими актами. Відповідно до чинного законодав­ства (ст. 15 КпАП) за адміністративне правопорушення може бути накладене дисциплінарне стягнення.

Дата добавления: 2015-05-10