Українська універсальна модель журналістики

Українська соціокультурна модель (УСКМ) активно трансформується, хоч іноді, на цьому шляху, аморфно завмирає, ніби беручи спочинок, переважно ж – для переорієнтацій, зміни координат чи векторів у цих координатах. Тому, попри всю надактивність суспільно-політичних процесів, спрогнозувати УСКМ як стабільну і сталу поки що практично неможливо. Що стосується моделі української журналістики (МУЖ), то, хоч тут теж чимало перелічених вище проблем, можна спробувати побудувати універсальну модель, бо онтологічна – надто претензійно і майже нереально.
Можна припустити, що журналістика як соціальна система є все-таки частиною іншої, більшої суспільно-політичної системи (СПС) або частиною інших систем (у глобальному масштабі – транснаціональних: ЄС, євразійської співпраці, американські цінності і т.д. з певними механізмами вираження і реалізації, як-от, якісні ЗМІ, російські ЗМІ, феномен CNN тощо). Наприклад, українська журналістика формує українське суспільство і СПС з допомогою ідей, створених, відтворених, переданих, формується українським суспільством – через суспільну реакцію (еліт, масової аудиторії, власників тощо) і громадську думку. З огляду на інформаційну еру, добу глобалізації, українська журналістика, як і будь-яка інша, по-перше, могла б не тільки статично бути інформаційною складовою глобальної інформаційної системи, а й впливати на розвиток останньої, видозмінювати її, по-друге, трансформовуватись з урахуванням національно-культурних та суспільних потреб, якби резистентний потенціал дозволяв зберігати статус-кво. Натомість маємо певне поглинання, узалежнення національної журналістики ззовні – зі Сходу і з Заходу, ментально й фінансово, шляхом редукування традиційних засад і принципів.
На цій моделі показано основні зовнішні фактори впливу (у певних ситуаціях – трансформування) на національну (українську) суспільно-політичну систему (НСПС) і, відповідно, на систему національної журналістики (СНЖ). Вплив може бути прямий зовнішній – ззовні на ЗМІ, може бути опосередкований, стабілізований – через внутрішні фактори впливу (від НСПС до СНЖ), а може бути і прямий внутрішній та внутрішній опосередкований (через стабілізацію зовнішніми факторами або іншими внутрішніми системами і підсистемами). Незалежно від акцентування на формах і типах зв’язків, ми виділяємо два основні (найбільш ефективні) вектори: а) західний (європейські та північноамериканські цінності), б) північно-східний (російські цінності). Як інструментарій, крім методів конструювання, моделювання, синтезу, наукового та порівняльного аналізу, долучаємо прагматичний аналіз як метод, який, попри традиційне звужене тлумачення („можемо використати при дослідженні реклами”), дієвий у виробленні „тих чи інших комунікативних стратегій”, у пошуку „аксіоматики нашого спілкування”. В Україні цей метод популяризував Г.Почепцов, а класичні дослідження з прагматики, з розподілом на перформативи/ констативи, належать Дж.Остіну, Дж.Сьорлю і П.Грайсу.
Соціокультурна модель української журналістики – через незрілість і підміну державних пріоритетів – має чимало проблем, подолання яких прискорить (уможливить) її перспективний розвиток, а ігнорування – призведе до втрати національної ідентичності, клонування чужих розважально-рекламних або конфліктних моделей.

Дата добавления: 2015-05-08