Поняття приватного права, Право приватне та публічне. Співвідношення понять привтного та цивільного права

ЛИТЕРАТУРЫ

ДОСТОЙНЫЙ ВЫБОР ЮРИДИЧЕСКОЙ, ЭКОНОМИЧЕСКОЙ И ГУМАНИТАРНОЙ

ГРАЖДАНСКОЕ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВО

ПРЕДЛАГАЕТ

А. П. Сергеев, Ю. К. Толстой, И. В. Елисеев

ПРЕДЛАГАЕТ

АЛ.Сергеи Ю.К.Толстой,ИВ.Елиете»

КОММЕНТАРИЙ

ГРАЖДАНСКОМУ

КОДЕКСУ

РОССИЙСКОЙ

ФЕДЕРАЦИИ

(ПОСТАТЕЙНЫЙ

КОММЕНТАРИЙ К ГРАЖДАНСКОМУ КОДЕКСУ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ

(ПОСТАТЕЙНЫЙ) ЧАСТЬТРЕТЬЯ

Москва, * Проспект», 2002 г. — 304с.

В комментарии к части третьей Гражданского кодекса Российской Федерации проанализированы включенные в нее нормы, которые вносят существенные изменения и дополнения в наел едет вен нос право и международное частное право. Дан ответ на многие вопросы, которые возникнут в практике применения этих норм. Комментарий написан на основе трудов в области наследственного права и международного частного права, гражданского, земельного, процессуального и иных отраслей законодательства, атакжс материалов юридической практики.

Комментарий рассчитан на научных и практических работников в области права — судей, нотариусов, адвокатов, юрисконсультов, а также на студентов юридических учебных заведений и на самый широкий круг читателей, которые интересуются вопросами наследования имущества, своими правами и обязанностями в области наследования и регулирования отношений с иностранным элементом.

ИЗДАТЕЛЬСТВО «ПРОСПЕКТ»

115114, Москва, Шлюзовая наб., 10 [phone],235-93-95, 235-20-35 Е-таН:

О ИЗДАТЕЛЬСТВО «ПРОСПЕКТ»

Н.Н. Резник

Сборник нормативных актов

ГРАЖДАНСКОЕ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВО

Москва, «Проспект», 2002 г. — 800с.

В настоящий сборник вошли основные нормативные акты, регулирующие гражданские правоотношения. Книга подготовлена с учетом последних изменений в законодательстве и включает новейшие нормативные акты, в том числе Федеральные законы «О государственной регистрации юридических лиц» (вступил в силу с 1 июля 2002 г.), «О лицензировании отдельных видов деятельности» (вступил в силу с 22 июля 2002 г.), «Об акционерных обществах» в новойредакции (вступил в силу с 1 января 2002 г.).

Издание предназначено для студентов, аспирантов юридических вузов, практикующих юристов.

ИЗДАТЕЛЬСТВО «ПРОСПЕКТ»

115114, Москва, Шлюзовая наб., 10 [phone],235-93-95,

Ще починаючи з римських часів загальновизнаним є поділ права на публічне (jus publicum) та приватне (jus privatum). Вперше такий поділ запропонував Ульпіан (Дигести Юстиніана). Відповідно до нього, приватне право призначалось для врегулювання та охорони сфери приватних інтересів особи, які ґрунтуються на началах юридичної рівності сторін, що обумовлено недоторканністю їх приватної власності, свободою договору, судовим захистом їх прав та інтересів тощо. Публічне право, в свою чергу, спрямовувалось на регулювання сфери державних та суспільних інтересів, за допомогою цілої низки імперативних (загальнообов'язкових) правил поведінки.

Однак із часом, через істотне ускладнення суспільних відносин, такої класифікуючої ознаки, як сфера охоронюваних інтересів виявилось недостатньо. Тому, поряд із цим критерієм, до уваги став братися також і спосіб та характер впливу права на відносини. Тобто, якщо відносини спрямовані на забезпечення державних та суспільних інтересів і їм притаманні субординація (підпорядкування по вертикалі), владно-організаційні та примусові начала, то вони мають характер публічно-правових. Натомість, приватноправовий характер мають суспільні відносини, які не тільки спрямовані на забезпечення приватних інтересів та виникають між юридично рівними суб'єктами, а й ті, які формуються за їх ініціативою та на засадах диспозитивності у виборі поведінки, тобто шляхом координації.

З огляду на специфіку цього навчального посібника, особливу увагу ми приділимо саме розгляду питань приватноправового регулювання та охорони суспільних правовідносин. Приватне право має цілу низку притаманних йому особливостей, зокрема:

1) предметом приватноправового регулювання, переважно, є відносини з належності майна (статики) та його використання (динаміки);

2) ці відносини виникають на підставі автономії волі учасників та за їх ініціативи;

3) ці відносини виникають та існують між юридично рівними суб'єктами, які є самостійними в майновому розумінні.

Аналізуючи розвиток приватного права в Україні, маємо зазначити, що його основою є саме цивільне право, яке найбільш повно ввібрало в себе всі його ознаки та є фундаментом усього приватного права України. При цьому, слід зауважити, що з огляду на багатозначність поняття "цивільне право" задля його докладного та всебічного аналізу ми в подальшому розглянемо його з погляду чотирьох основних напрямків:

• як галузь права;

• як галузь законодавства;

• як науку;

• як навчальну дисципліну.

Однак, попри важливість цивільного права, потрібно визнати, що тією чи іншою мірою ознаки приватноправового регулювання притаманні також і іншим галузям права, які в своїй сукупності становлять українське приватне право. До таких галузей права, насамперед, слід відносити сімейне право, міжнародне приватне право, а також частково земельне право, екологічне право та трудове право. Дискусійним на сьогодні є питання стосовно місця і ролі господарського права в системі приватного права України. Однак господарське право не лише є рудиментом правової системи України, яке спробувало синтетично поєднати в собі органічно несумісні та суперечливі приватноправові та публічно-правові начала, а й істотним гальмом на шляху до розвитку громадянського суспільства та ринкової економіки. Адже в Україні не було жодних передумов до запровадження дуалізму (двоєдиності) у системі приватного права, і таке штучне його розщеплення та внутрішня конкуренція під час застосування правових норм може негативно позначитися на єдності та одноманітності застосування приватноправових норм.

10. Зміст цивільного правовідношення. Поняття суб’єктивного цивільного права і цивільного обов’язку

Зміст цивільного правовідношення може бути охарактеризова­ний з 2 позицій — соціальної і юридичної.

Соціальним змістом цивільного правовідношення є те суспільне відношення, юридичною формою якого є цей правовий зв'язок. Тому змістом цивільного правовідношення можна вважати відповідне цивільне відношення, котре існує між приватними особами і урегульоване нормами цивільного права (законодавства).

Юридичний зміст цивільного правовідношення — це права і обов'язки його суб'єктів (учасників). Оскільки ці права і обов'язки належать суб'єктам конкретних цивільних правовідносин, то нерідко їх іменують "суб'єктивними цивільними правами і обов'язками".

У юридичній літературі і на практиці суб'єктивне право характеризується як єдність трьох елементів: а) вид і міра можливої (дозволеної) поведінки уповноваженої особи, в якій виявляється її самодіяльність, свобода вибору варіанта поведінки в межах наданого суб'єктивного права, користування матеріальними і духовними благами на підставі існуючих відносин власності і товарообігу, тобто право на власні дії; б) право (можливість) вимагати від інших осіб поведінки, яка забезпечує здійснення своєї діяльності, тобто право на чужі дії; в) право (можливість) вимагати застосування засобів державного примусу до зобов'язаних осіб.

Отже, суб'єктивне цивільне право визнача­ється як міра можливої поведінки уповноваженого суб'єкта, що забезпе­чується юридичними обов'язками інших учасників цивільних відносин і слугує для задоволення його інтересів..

Суб'єктивний цивільний обов'язок — це міра необхідної поведінки зобов'язаної особи для задоволення інтересів упов­новаженої особи. Він також пов'язаний з правом в об'єктивно­му розумінні. Так, ст. 665 ЦК України передбачає, що за дого­вором купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати май­но у власність покупцеві. Це норма цивільного права, тобто право в об'єктивному розумінні. Зазначений обов'язок виникає саме тому, що він встановлений нормою об'єктивного права.

Дата добавления: 2015-05-10