Когнітивна психологія

Біхевіоризм

АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКІ НАПРЯМКИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДУМКИ XX СТОЛІТТЯ

На початку XX ст. у психології виникає кризова ситуація: не дав помітних результатів метод інтроспекції; не вдалося поточнити специфіку психічної реальності, вирішити проблему зв'язку психічних явищ з фізіологічними, виявився значний розрив між психологічною теорією і даними експериментальної роботи. Спроби подолання цієї кризи привели до формування декількох впливових шкіл (напрямків) у психологічній науці.

Основоположником даного напрямку є американський учений Д. Уотсон (1878-1958). Психологія як наука повинна займатися не свідомістю, душевними явищами, які недоступні науковому спостереженню, а поведінкою. Уотсон вважає, що основна задача біхевіоризму (від англ. behaviour - "поведінка") полягає в накопиченні спостережень над поведінкою з таким розрахунком, щоб можна було сказати наперед, яка буде реакція людини на відповідну ситуацію (стимул). Поведінка є або результатом вчення - індивідуально придбаного шляхом сліпих спроб і помилок, або заученого репертуару навичок. Э. Толмен, К. Халл і Б. Скиннер - послідовники Уотсона, - прийшли до висновку, що все-таки зв'язки між стимулами і поведінковими реакціями не є прямими. Вони опосередковані "проміжними перемінними" - знаннями, що контролюються механізмом і ін. Однак трактуються ці механізми по аналогії з лічильно-вирішальним пристроєм ЕОМ, тобто непсихологічно. Проте, ідеї біхевіоризму зробили благотворний вплив на лінгвістику, антропологію, соціологію, стали одним із джерел кібернетики, внесли вклад у розробку проблеми навчання.

Її представники У. Найссер, А. Пайвіо й ін. відводять у поведінці суб'єкта вирішальну роль знанням (від лат. cognito - знання). Для них центральним стає питання про організацію знань в пам'яті суб'єкта, про співвідношення вербальних (словесних) і образних компонентів у процесах запам'ятовування і мислення. Ця психологія виникла під визначеним впливом теоретико-інформаційного підходу. Основне поняття когнітивної психології - "схема". Вона являє собою наявний в голові людини план збору і програму переробки інформації про об'єкти і події. Сприйняття, пам'ять, мислення й інші пізнавальні процеси визначаються схемами так само, як організм - генотипом.

Отже, когнітивною психологією були виявлені найважливіші властивості, властиві пізнавальній діяльності: вибірковість, визначеність середовищем, неповнота пізнавальних схем.

Гуманістична (екзистенціальна) психологія

Її найвизначніші представники Г. Оллпорт, Г.А.Мюррей, Г.Мэрфи, К.Роджерс, А.Маслоу предметом психологічних досліджень вважають здорову творчу особистість людини. Метою такої особистості є не потреба в гомеостазі, як вважає психоаналіз, а самоздійснення, самоактуалізація, ріст конструктивного початку людського "Я". Людина відкрита світу, наділена потенціалом до неперервного розвитку і самореалізації. Любов, творчість, ріст, вищі цінності, зміст - саме ці і близькі їм поняття характеризують базисні потреби людини.. Як відзначає В.Франкл, автор концепції його терапії, при відсутності чи втраті інтересу до життя, людина відчуває нудьгу, віддається пороку, її вражають важкі невдачі. Відповідно до цих представлень гуманістична психологія розробляє рецепти психічного благополуччя особистості.

Своєрідною галуззю гуманістичної психології можна також вважати духовну (християнську) психологію. Вважаючи неправомірним обмеження предмета психології явищами тільки душевного життя, воно звертається до області духу. Дух є сила самовизначення до кращого, дар підсилити і перебороти те, що відкидається. Духовність відкриває людині шлях до любові, совісті і почуття провини. Вона допомагає людині перебороти в собі кризу безосновності, примарності свого існування.

Дата добавления: 2015-05-08