Рівні освітньої політики, їх характеристика

Якість ефективність та рівність доступу до освіти як пріоритети освітньої політики.

Якісна освіта розглядається в наш час як один із основних індикаторів якості життя, інструмент соціальної та культурної злагоди й економічного зростання.

Проблему якості освіти справедливо пов'язують із розвитком інформаційного суспільства, в якому випереджальний розвиток суспільного інтелекту та системи освіти стає вирішальним чинником поступу людства. Інформація за цих умов набуває найбільшої цінності та є стратегічним продуктом держав. Усвідомлюючи важливість володіння якісною освітою, більшість країн світу оголошує цю проблему національним пріоритетом і передумовою власної національної безпеки. Освіта і наука, впливаючи на всі без винятку форми організації макросоціальної системи, на всі її структурні елементи, є універсальним фактором модернізації країни, її технологічної, військової, екологічної та аксіологічної безпеки. Не випадково показники освітньої та науково-інноваційної політики в міжнародній практиці вже давно введені в систему параметрів національної безпеки. Якість освіти – це багатовимірна модель соціальних норм і вимог до особистості, освітнього середовища, в якому відбувається її розвиток, та системи освіти, яка реалізує їх на усіх етапах навчання людини. Якість оцінюється по-перше, як суспільний ідеал освіченості людини; по-друге, як результат її навчальної діяльності; і, по-третє, як критерій ефективності функціонування освітньої системи. Ефективність освіти багато в чому залежить від того, які цілі ставлять перед собою учасники цього процесу, і в першу чергу учні і студенти, що вони хочуть реалізувати у своєму житті за допомогою освіти. У цьому зв'язку дуже важливо установити залежність між соціальною і професійною орієнтацією. Соціальна орієнтація — це визначення людиною свого місця в системі суспільних відносин, вибір бажаного соціального стану і шляхів його досягнення. Професійна орієнтація є усвідомлення того «набору» професій, що пропонує в даний момент суспільство, і вибір найбільш привабливої з них. Соціальна орієнтація взаємодіє з професійної, хоча та й інша не тотожні Вони взаємозалежні остільки, оскільки соціальний стан людини в суспільстві визначається характером і змістом його праці.

Освітня політика — діяльність держави та її інститутів, органів місцевого самоврядування із законодавчого, фінансового, організаційного забезпечення функціонування й розвитку галузі освіти.

Є складовою загальнодержавної політики, яка включає сукупність визначеної системи цілей, завдань, принципів, програм та основних напрямів діяльності органів управління освітою, спрямованих на організацію науково-методичного і впроваджувального супроводу стратегії розвитку галузі[1].

Окреслимо основні рівні формування освітньої політики та виховної практики:

- загальнонаціональний, що торкається всіх компонентів системи освіти та

виховання, тобто сукупності матеріальних, духовних та людських ресурсів і динамічної

послідовності суспільних, приватних і групових заходів з використанням цих ресурсів для

розвитку кожної окремої особистості й суспільства в цілому. Цей рівень передбачає, що до

системи освіти входять формальні та неформальні освітні інституції: сім’я, колектив

(трудовий, навчальний, вуличний), засоби масової інформації, громадські й політичні

організації тощо;

- державний – заходи та засоби забезпечення реформування формальної (державної)

компоненти системи освіти;

- регіональний, на якому враховуються особливості розвитку соціальної та

економічної структур регіонів;

- інституційний, тобто політика розвитку окремих навчальних закладів, їхніх

об’єднань, асоціацій тощо.

10. Предмет освітньої політики.Об*єкти та суб*єкти освітньої політики, їх характеристика.

Об’єкти О.п. – (1) це національні системи освіти, які офіційно визначені на держ. рівні;(2) міжнародні зв’язки нац. системи освіти; (3) структурні елементи нац. системи освіти.

Суб’єкти о.п. є:

1) Міжнародні установи і організації, які здійснюють о.п. на міжнародному рівні.

Ø Міжнародний валютний фонд;

Ø ЄС;

Ø Міжнародний фонд відродження;

Ø Європейська мережа агенцій забезпечення та гарантування якості освіти.

2) Органи, установи і організації, які здійснюють о.п. на нац. рівні.

3) Органи, установи та організації, які здійснюють о.п. на регіональному та місцевому рівні.

Предметом освітньої політики є відносини або система відносин, що виникають в процесі діяльності.

Дата добавления: 2015-05-08