Автономія та врятування у вищій освіті

Соціальний вимір вищої освіти.

Соціальний вимір вищої освіти є важливою складовою Болонського процесу. Згадка про нього вперше з’являється в Празькій декларації 2001 р.; його значення підтверджують наступні декларації: Берлінська (2003 р.) та Бергенська (2005 р.). Завдання для соціального виміру сучасної вищої освіти означила Лондонська декларація 2007 р.: соціальна структура університетів і, в першу чергу, студентства, повинна відображати соціальну структуру суспільства з усім його розмаїттям, включаючи меншин, мігрантів, соціально вразливі та інші групи населення. Держави – учасниці Болонського процесу, визнаючи важливість соціального виміру, взяли зобов’язання розробити національні стратегії та плани дій щодо соціального виміру, в тому числі визначити соціальні групи, що недостатньо представлені в системі вищої освіти та потребують особливої уваги; розробити заходи з метою їхнього включення у систему вищої освіти та запровадити заходи моніторингу досягнень. З того часу, соціальний вимір Болонського процесу знаходиться під пильною увагою держав – учасниць; про нього звітують; йому присвячують семінари і конференції.Таким чином, включення соціального виміру у національні стратегії реформування вищої освіти є зобов’язаннями держав-учасниць, проте у який спосіб вони будуть це робити – залишається на розсуд самих держав і залежить від багатьох національних факторів: системи вищої освіти, соціально-культурного середовища, політичних та економічних обставин тощо. Охоплює:

1. збільшення доступу до вищої освіти загалом

2. якість освіти та студентських послуг

3. соціальну відповідальність університетів, їх співпрацю з

суспільством

4. активність студентів та їх залучення до процесу прийняття рішень

Автономія та самоврядування вищого навчального закладу реалізуються відповідно до законодавства і передбачають право:

1Самостійно визначати форми навчання, форми та види організації навчального процесу;-

1. Приймати на роботу педагогічних, науково-педагогічних та інших працівників;-

2. Надавати додаткові освітні послуги;

3. - Самостійно розробляти і впроваджувати власні програми наукової і науково-виробничої діяльності;

4. - Створювати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, інститути, коледжі, технікуми, факультети, відділення, філії, навчальні, методичні, наукові, науково-дослідні центри та лабораторії, конструкторські та конструкторсько-технологічні бюро, територіально відокремлені та інші структурні підрозділи;-

5. Здійснювати видавничу діяльність, розвивати власну поліграфічну базу;

6. - На підставі відповідних угод здійснювати спільну діяльність з іншими вищими навчальними закладами, підприємствами, установами та організаціями;

7. - Брати участь у роботі міжнародних організацій;- Вводити власну символіку та атрибутику;

8. - Звертатися з ініціативою до органів управління освітою про внесення змін до чинних або розроблення нових нормативно-правових актів у галузі вищої освіти, а також брати участь у роботі над проектами щодо їх удосконалення;

9. користуватися земельними ділянками в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

80. Формування студентоцентрованого навчального середовища у вищій освіті.

Дата добавления: 2015-05-08