Інфляція: сутність причини, соціально-економічні наслідки та шляхи подолання

Бали

А - 4; Б - 1; В - 3; Г - 2.

Б;

В;

А - 2; Б - 4; В - 3; Г - 1.

Клас

Залежно від специфіки, можливостей дитячого садка, особливостей дітей можливе створення центрів комплекс­ного, варіативного, тематичного, мобільного, дієвого на­вчально-ігрового середовища, що сприяє розширенню і Розвитку інтересів дітей.

Розкрийте зміст поняття «Педагогічний процес». Перечисліть та охарактеризуйте основні види планування в спеціалізованому освітньому закладі для дітей з вадами мовлення.

Успішність педагогічного процесу значною мірою визна­чається педагогічно доцільним плануванням, завдання яко­го полягає у забезпеченні науково обґрунтованого підходу до педагогічного процесу, систематичної роботи з усіма ви­хованцями, індивідуального підходу до кожного з них.

Планування дає змогу чітко визначити зміст роботи у певний період часу, підібрати раціональні методи і прийоми навчання й виховання. Завдяки йому реалізується важлива закономірність педагогічного процесу — послі­довність і перспективність у роботі з дітьми. Отже, плану­вання дає змогу організувати педагогічний процес як ці­лісне явище.

У дошкільному навчальному закладі планування робо­ти полягає у визначенні конкретних цілей, завдань, змісту, форм, методів, засобів їх досягнення на певний відрізок ча­су. Його метою є гармонійний, різнобічний розвиток осо­бистості дитини з орієнтацією на її цінності та інтереси, збе­реження дитячої субкультури. З огляду на час здійснення планування може бути перспективним або поточним.

Перспективне планування окреслює раціональну чер­говість вирішення поставлених завдань, визначає їх спів­відношення між собою на тривалий період (навчальний рік, півріччя, квартал, місяць). Основним видом такого планування є річний план роботи дошкільного закладу який охоплює: аналіз його діяльності за попередній нав­чальний рік; перспективні завдання на поточний, з яких 1 —2 мають бути продовженням розпочатої раніше роботи, а 1—2 — новими; програму підвищення рівня фахової майстерності працівників дошкільного закладу (самоосві­та, курси підвищення кваліфікації, атестація); методичну роботу (педагогічні ради, семінари, семінари-практикуми» консультації, обмін досвідом шляхом відвідувань відкритих показів роботи та їх обговорення); ділові ігри» конкурси, дискусії тощо; вивчення стану навчально-виховного процесу; організаційно-педагогічну роботу (план співпраці дитячого садка і школи, план роботи з батька­ми); адміністративно-господарську роботу; медикопрофілактичні заходи; графіки проведення свят, розваг, театралізованих вистав; гурткову роботу.

Поточне (календарне) планування охоплює найближчий часовий проміжок — від 1—2 днів до 1—2 тижнів, місяця, кварталу. Як правило, календарні плани передбачають освітньо-виховну роботу в різних вікових групах. Складають їх вихователі.

Обидва види планування постають як дві форми єдино­го процесу, що взаємодоповнюють одна одну, уточнюють, конкретизують.

Сутність планування полягає у розробленні змісту пе­дагогічного процесу, його систематизації й уточненні, окресленні методів і способів його реалізації. З демократи­зацією освіти педагог отримав можливості творчого підхо­ду до планування своєї роботи. Якщо за централізовано-директивної системи розділи плану, послідовність подій із життя дітей, педагогічної діяльності вихователя були жорстко визначені, то за сучасних умов у плануванні робо­ти орієнтуються на індивідуальні особливості дітей, стиль педагогічної діяльності вихователя. Його план роботи на день може передбачати основні режимні моменти першої і другої половини дня або окремі види діяльності дітей. Пе­дагог має право за своїм уподобанням обирати форму скла­дання планів, напрям і зміст своєї діяльності на засадах до­цільності, помірності, відповідності обраній стратегії та державній програмі. Проте свобода вибору не є тотожною безконтрольній самодіяльності.

Планування має відповідати таким принципам:

— актуальності (передбачає орієнтацію змісту на акту­альні потреби часу і розвитку дитини);

— науковості (забезпечує його відповідність за змістом і формою досягненням психологічної, педагогічної та ін­ших наук, передового педагогічного досвіду);

— цілісності й логічності (полягає в оптимальному поєд­нанні змісту розділів плану, напрямів і форм діяльності);

— перспективності (орієнтує на вироблення чіткого Уявлення про подальший розвиток дошкільного заклад)', становлення особистості кожної дитини);

— повторюваності й концентричності (передбачає не­обхідність повернення до раніше визначених завдань і змісту роботи, але вже на якісно вищому рівні);

— систематичності й послідовності (вимагає планомірного, вмотивованого передбачення змісту, форм і методів Роботи з урахуванням їх взаємозв'язків).

Плани мають бути реальними для виконання, виходи­ти з інтересів і можливостей дітей. Плануючи педагогіч­ний процес, вихователь повинен спиратися на аналіз конкретних умов, тобто на особливості віку дітей, індивідуальний склад вікової групи, рівень володіння навичками ^Та уміннями, інтереси та потреби дошкільників. Педагогічний процес у плануванні має бути представлений ціліс­но, у взаємозв'язку всіх напрямів роботи, розділів програ­ми, тематики занять, видів діяльності дітей, а також врахо­вувати конкретні умови дошкільного закладу, його місце­знаходження, пору року, час планування. План вихователя повинен забезпечити зв'язок навчально-виховної роботи на заняттях і в повсякденному житті — підготовчу роботу до заняття, а також після заняття для закріплення уявлень, знань і вмінь дітей.

Особливої уваги потребує планування розвитку ігрової діяльності. Воно має бути зорієнтоване на збагачення те­матики, розширення знань і вражень дітей (читання тво­рів дитячої літератури, спостереження, екскурсії, виго­товлення ігрових атрибутів тощо), розвиток їхніх взає­мин. Рухливих та дидактичних ігор вихователь планує по декілька щоденно.

Плани повинні передбачати роботу з формування куль­турно-гігієнічних навичок, виховання культури поведін­ки дітей, трудові доручення, чергування, колективну пра­цю дітей, запровадження нових форм її організації, роботу щодо закріплення трудових умінь.

Суттєві особливості має планування навчально-вихов­ного процесу в різновікових групах.

Тести А	Тести Б
1. а	1. б, в, г, д
2. б	2. а, д
3. г	3. а, б
4. в	4. б, д
5. г	5. а, б, д
6. а	6. а, в
7. а	7. в, г, д
8. в	8. а, б, в
9. г	9. в, г
10. а	10. в, д
11. а	11. а, д
12. в	12. а, б, в, г
13. а	13. г
14. г	14. а, б, в
15. в	15. б, г
16. б	16. а, б, в, г, д
17. г	17. б
18. г	18. б, г,
19. а	19. в, г, д
20. г	20. г

Тестові завдання (група В)

5. 1 - Д; 2 - Г; 3 - Е; 4 - Б; 5 - В; 6 - Є; 7 - А.

Максимальна кількість балів за Тести А, Б, В і практичну частину -

Інфляція - це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товар і послуги. Внутрішні причини: 1) порушення пропорцій відтворення між виробництвом і споживанням, нагромадженням і споживанням, попитом і пропозицією, грошовою масою в обігу і сумою товарних цін; 2)значне зростання дефіциту державного бюджету і державного боргу, зумовлених непродуктивними державними витратами; 3)надмірна емісія паперових грошей, яка порушує закони грошового обігу, 4)мілітаризація економіки, що відволікає значну частину ресурсів в оборонну промисловість, призводить до недовиробництва товарів народного споживання, створює їх дефіцит; 5)збільшення податкового тягаря на товаровиробників 6)випередження темпів зростання заробітної плати порівняно з темпами зростання продуктивності праці. Зовнішні фактори: пов'язані з посиленням інтернаціоналізації господарських зв'язків між державами, що супроводжуються загостренням конкуренції на світових ринках капіталів, товарів та послуг, робочої сили. Економічні наслідки: Інфляція руйнує нормальні господарські зв'язки, посилює диспропорції в економіці. дезорганізує інвестиційний процес, оскільки при нестримному зростанні цін мета виробництва може бути досягнута і без зростання виробництва; 2)капітали переливаються з виробництва у сферу обігу, насамперед у спекулятивні комерційні структури, де вони швидше обертаються і приносять величезні прибутки. Зростають спекуляція, тіньова економіка, корупція. 3)порушується нормальне функціонування кредитно-грошової системи. Знецінення грошей підриває стимули до нагромадження їх, породжуючи таке явище як «втеча від грошей», коли підприємці й населення надають перевагу вкладанню грошових заощаджень у товари та інші матеріальні цінності. 4)поступово згортаються товарно-грошові відносини й розширюється прямий продуктообмін на основі бартерних угод. Це призводить до втрати грошима своїх економічних функцій, і відносини обміну повертаються назад до простої, або випадкової, форми вартості. 5) інфляція негативно впливає і на міжнародне економічне та валютно-кредитне становище країни. Вона підриває конкурентоспроможність і експорт вітчизняних товарів, водночас заохочує імпорт товарів з-за кордону, оскільки на внутрішньому ринку вони продаються за вищими цінами. Соціальні наслідки:1)інфляція знижує життєвий рівень усіх верств населення, особливо тих, які мають сталий дохід, оскільки темпи зростання доходів відстають від темпів зростання цін на товари й послуги; 2)інфляція знецінює попередні грошові заощадження населення в банках, страхових полісах. З) інфляція посилює безробіття, підриває мотивацію до ефективної трудової діяльності, посилює соціальну диференціацію населення і соціальну напругу в суспільстві. Шляхи подолання; антимонопольна політика, яка передбачає - зростання виробництва і насичення ринку товарів: структурну та конверсійну перебудову економки; обмеження емісії грошей; скорочення дефіциту державного бюджету; стимулювання нагромаджень та інвестицій; скорочення ставок податків; регулювання валютного курсу; ослаблення інфляційних очікувань: проведення грошової реформи конфіскаційного типу.

Дата добавления: 2015-05-08