Циклічність як загальна закономірність динаміки ринкової економіки. Основні риси та типи економічних циклів

Економічне зростання: сутність, типи, фактори та моделі.

Під економічним зростанням розуміють розвиток національної економіки протягом певного періоду, котрий вимірюється абсолютним приростом чи темпами приросту валового внутрішнього продукту, валового національного продукту й національного доходу і в цілому або темпами приросту цих показників у розрахунку на душу населення. Показники абсолютного приросту використовуються в більшості випадків для оцінювання темпів зростання економічного потенціалу країни; приріст на душу населення-для аналізу динаміки добробуту населення країни та порівняння рівнів життя в різних країнах. Типи: екстенсивний тип економічного зростання досягається завдяки кількісному приросту факторів виробництва за їхнього незмінного технічного рівня. У таких умовах обсяг національного продукту зростає за рахунок рідкісного збільшення обсягів праці, залучення у виробництво нових джерел сировини, палива, енергії, використання додаткових земельних площ, а також на основі незмінної ефективності використання засобів праці. Інтенсивний тип економічного зростання характеризується зростанням обсягу ВВП за рахунок удосконалення факторів виробництва: ефективного використання їх. Зазначений тип економічного зростання здійснюється на базі технічного й технологічного вдосконалення виробництва, якісних змін у кваліфікації робочої сили, економії природних ресурсів тощо. Реальний або змішаний тип йому притаманне збільшення обсягу ВВП як завдяки залученню більшої кількості факторів виробництва, так і за рахунок удосконалення техніки, технології, організації виробництва. Фактори економічного зростання: Факторами економічного зростання називають явища та процеси, які впливають на обсяги реального виробництва і якість продукції. За способом впливу на економічне зростання всі фактори можна поділити на прямі й непрямі. Прямі фактори безпосередньо впливають на економічне зростання: удосконалення технології та організації виробництва; збільшення кількості та поліпшення якості природних ресурсів, зростання чисельності й професіоналізму трудових ресурсів; збільшення обсягу і поліпшення якісного складу основного капіталу; розвиток підприємництва. Непрямі фактори - впливають на можливість реалізації потенціалу прямих факторів: рівень цін на виробничі ресурси; рівень податків: норма позичкового процента; ступінь монополізації.

Середні цикли до другої половини минулого (ХХ-го) століття містили в собі 4 послідовних фази - це криза, депресія, пожвавлення і піднесення. Фаза кризи відображає кризу основної морально застарілої техніки і технології б вона зумовлює необхідність оновлення основного капіталу, насамперед його найбільш активної частини, а саме засобів праці. Депресія - це зупинка у
скороченні обсягів виробництва, тобто його стагнація. Тут на фазі депресії
визрівають умови для науково-технічного виробництва та його зростання. Фази пожвавлення і піднесення характеризуються відповідно відновленням передкризових обсягів виробництва та їх перевищенням. У другій половині ХХ-го століття відбувається поступове злиття фаз кризи і депресії та фаз пожвавлення і піднесення. Промислові цикли функціонують в основному як двохфазні. Для першої фази характерними є зменшення обсягів виробництва, а для другої - збільшення, зростання цих обсягів. Це зумовлено такими обставинами: 1) зросло за умов НТП прискорення морального старіння та оновлення засобів виробництва і промислової продукції. Ці процеси тепер відбуваються безперервно на всіх фазах промислового циклу, 2) прискорений за сучасних умов розвиток виробництва товарів народного господарства, сфери послуг, соціальної сфери, які майже не зазнають циклічних коливань, 3) розвиток державного антикризового регулювання. Малі цикли тривалістю 3-4 роки відбуваються у грошово-кредитній системі на фоні середніх промислових циклів. Ці цикли характеризуються неспроможністю грошово-кредитної системи задовольняти зрослий попит на кредитні ресурси при кризових явищах у буті вироблюваної продукції у зв'язку із масовим науково-технічним поповненням капіталу на фазах пожвавлення і піднесення. За умов
недостатності кредитних ресурсів зростає рівень позичкового відсотку. Середні і малі економічні цикли відбуваються на фоні і у складі великих циклів тривалістю у 48-55 років. Великі цикли складаються з двох фаз або довгих хвиль. Це так звані довгі хвилі Кондратьєва. У висхідних хвилях у 25-30 років і низхідна хвиля 20-25 рогів. На висхідних хвилях за умов НТП винаходяться нові засоби праці, розповсюджуються нові технології, виникають нові галузі в народному господарстві. Це на тривалі часи відволікає значні фінансові ресурси, призводить до нестачі позичкового капіталу. Такі обставини спричинюють визначене згортання виробництва засобів масового споживання і зумовлюють перехід до низхідної хвилі. На низхідних хвилях кризові спади середніх промислових циклів бувають більш глибокими, депресії більш затяжними. Це активізує нові науково-технічні вишукування, більш досконалих і економічних техніки і технологій, а водночас по попередніх крупних і капіталовкладень, які відбувалися на попередній висхідній хвилі зростають обсяги амортизаційних фондів відповідно позичкового капіталу і кредитних ресурсів. Починаючи з першої промислової революції кінця 18 поч. 19 і до кінця 20ст. у світовій економіці відбулися 4 великі цикли. Економічний розвинуті країни зараз з початку 3 тисячоліття вступають у висхідну хвилю 5 циклу. Ця хвиля за прогнозами вчених триватиме до кінця другого десятиліття 21ст.

Дата добавления: 2015-05-08