Правовий статус підприємств колективної власності й виробничих кооперативів

Згідно із ч. 1 ст. 93 ГК підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників).

Підприємство колективної власності – це одна з організаційно-правових форм підприємств, кваліфікуючою ознакою якої є визначена форма власності, на якій засноване й діє таке підприємство. Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських і релігійних організацій, інші підприємства, передбачені ЗУ.

З великої різноманітності кооперативів суб’єктами підприємницького права є лише виробничі кооперативи. Згідно із ч. 2 ст. 94 ГК України з метою здійснення господарської діяльності на засадах підприємництва громадяни можуть утворювати виробничі кооперативи. Інші кооперативи надають послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (ч. 5. ст. 23 ЗУ «Про кооперацію»).

Правовий статус виробничих кооперативів регламентується ст. 163–166 ЦК, ст. 95–110 ГК, а також положеннями законів України «Про кооперацію» та «Про сільськогосподарську кооперацію».

Згідно зі ст. 95 ГК ВК – це добровільне об’єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об’єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі в його діяльності.

Згідно зі ст. 163 ЦК ВК – це добровільне об’єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об’єднанні його членами майнових пайових внесків.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про кооперацію» ВК – це кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов’язкової трудової участі з метою одержання прибутку.

Для ВК характерні такі ознаки:

● є корпоративним підприємством, створеним з метою здійснення спільної господарської комерційної діяльності;

● є юридичною особою й діє на основі статуту;

● найменування ВК повинне містити назву: «виробничий кооператив» або «кооперативне підприємство»;

● являє собою об’єднання праці й капіталу: усі члени кооперативу зобов’язані брати особисту трудову участь у його діяльності та внести майновий пайовий внесок;

● може здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну й будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом;

● засновниками можуть бути лише фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, яким виповнилося 16 років;

● чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи;

● обов’язковим є формування пайового, резервного, неподільного та спеціального фондів;

● притаманна корпоративна система управління, яка включає: загальні збори, дирекцію (директора), ревізійну комісію та спостережну раду;

● члени кооперативу відповідають за зобов'язаннями кооперативу в межах внесеного ними паю, а в разі їх недостатності своїм майном у розмірі не меншому від їх пайового внеску, тобто несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями кооперативу;

● члени кооперативу мають право на отримання двох видів доходу: кооперативних виплат і виплат на паї.

Створення ВК. ВК створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, і додержуються вимог статуту. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами.

Рішення установчих зборів оформляється протоколом, який підписують головуючий та секретар зборів. У протоколі зазначаються особи, які брали участь в установчих зборах – прізвище, ім'я та по батькові, паспортні дані (для осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, – дані документа, який його замінює); дані про фізичну особу засвідчуються її особистим підписом.

Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи (ч. 1 ст. 97 ГК України), яким виповнилося по 16 років (ч. 1 ст. 98 ГК України).

Згідно із ч. 2 ст. 165 ЦК України член ВК зобов’язаний внести до дня державної реєстрації кооперативу не менше 10 % пайового внеску, а частину, що залишилася, – протягом року з дня його державної реєстрації, якщо інший строк не встановлений статутом кооперативу.

ВК вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації згідно з вимогами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Кооператив зобов’язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство. Громадяни можуть бути одночасно членами виробничих кооперативів, а також членами кооперативів інших типів (споживчих, житлових тощо).

Вступ до ВК здійснюється на підставі письмової заяви громадянина. Рішення правління (голови) кооперативу про прийняття в члени кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Установчі документи ВК. Правовим документом, що регулює діяльність ВК, є статут (ст. 164 ЦК, ст. 95 ГК, ст. 8 Закону України «Про кооперацію»), який повинен містити такі відомості:

● найменування кооперативу, його тип і місцезнаходження;

● мета створення кооперативу й вичерпний перелік видів його діяльності;

● склад його засновників;

● умови й порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього;

● права й обов'язки членів кооперативу;

● порядок внесення змін до статуту кооперативу;

● розмір пайового внеску члена кооперативу;

● склад і порядок внесення пайових внесків членами кооперативу та про їхню відповідальність за порушення зобов’язання щодо внесення пайових внесків;

● характер і порядок трудової участі його членів у діяльності кооперативу та їхньої відповідальності за порушення зобов’язань щодо особистої трудової участі;

● порядок формування, склад і компетенції органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах;

● порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу;

● порядок розподілу його доходу та покриття збитків;

● розмір та умови субсидіарної відповідальності його членів за зобов’язаннями кооперативу;

● порядок обліку й звітності в кооперативі;

● порядок реорганізації й ліквідації кооперативу та вирішення пов'язаних із цим майнових питань;

● порядок скликання загальних зборів;

● умови й порядок повернення паю.

Статут може містити інші пов'язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.

Майнова база ВК. Для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Згідно зі ст. 165 ЦК майно, що є у власності ВК, поділяється на паї його членів відповідно до статуту кооперативу.

Відповідно до ст. 100 ГК майно ВК становить колективну власність кооперативу. ВК є власником будівель, споруд, майнових внесків його членів, виготовленої ним продукції, доходів, одержаних від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу, іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Члени кооперативу можуть передавати як пайовий внесок право користування належною їм земельною ділянкою в порядку, визначеному земельним законодавством. За земельну ділянку, передану виробничому кооперативу в користування, з кооперативу може справлятися плата в розмірах, визначених загальними зборами членів кооперативу.

До джерел формування майна ВК належать:

● пайові та інші внески членів кооперативу;

● банківські кредити та інші позики;

● кошти, що надходять від провадження господарської діяльності;

● грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безкоштовна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних;

● інші надходження, не заборонені законодавством.

Згідно із ч. 3 ст. 100 ГК України для здійснення господарської та іншої діяльності ВК за рахунок власного майна формує відповідні фонди. Згідно із ч. 4 ст. 100 ГК України майно ВК відповідно до його статуту поділяється на пайовий і неподільний фонди.

Пайовий фонд є одним з найважливіших джерел фінансування виробничо-господарських потреб кооперативу. Він формується за рахунок пайових внесків членів кооперативу, сплата яких є однією з форм матеріальної участі громадян, що вступають до ВК. У цьому фонді визначена індивідуальна частка кожного члена кооперативу. Розміри пайових внесків до кооперативу встановлюються в рівних частинах та/або пропорційно до очікуваної участі члена кооперативу в його господарській діяльності.

Пайовий фонд належить до подільних фондів. Кошти цього фонду підлягають поверненню членам ВК, які їх внесли. Право на повернення пайових внесків виникає в члена кооперативу або його правонаступника за настання певних, передбачених законодавством і статутом кооперативу умов (ст. 166 ЦК, ст. 21 ЗУ «Про кооперацію»). На внески членів ВК до пайового фонду нараховуються проценти в розмірах, що визначаються вищим органом управління кооперативом.

Неподільний фонд створюється в обов'язковому порядку й формується за рахунок вступних внесків і майна кооперативу (за винятком землі). Вступні внески сплачуються лише в грошовій формі одноразово під час вступу до ВК й під час виходу з нього не підлягають поверненню за будь-яких обставин. Вступні внески належать до неподільних коштів ВК. Цей фонд не може бути розподілений між членами кооперативу, крім випадків, передбачених ЗУ. Порядок відрахувань до неподільного фонду частини доходу визначається статутом кооперативу.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про кооперацію» для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, може формувати також резервний та спеціальний фонди.

Резервний фонд створюється за рахунок відрахувань від доходу кооперативу, перерозподілу неподільного фонду, пожертвувань, безповоротної фінансової допомоги та за рахунок інших не заборонених законом надходжень для покриття можливих втрат (збитків).

Спеціальний фонд створюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших передбачених законом надходжень для забезпечення його статутної діяльності й використовується за рішенням органів управління кооперативу.

Паї членів ВК. Згідно зі ст. 21 Закону України «Про кооперацію» пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються в грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від його фактичного внеску до пайового фонду. Паї, у тому числі резервного й спеціального фондів, є персоніфікованими й у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу в майні кооперативу.

У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки – у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу.

Право власності членів кооперативу – фізичних осіб на свою загальну частку успадковується.

Органи управління ВК. Компетенція органів управління ВК передбачена ст. 101–106 ГК, ст. 15–18 Закону України «Про кооперацію». Згідно із ч. 2 ст. 101 ГК вищим органом управління ВК є загальні збори членів кооперативу. До органів управління кооперативу належать правління (голова) кооперативу та ревізійна комісія (ревізор) кооперативу.

Статутом ВК може бути передбачено спостережну раду кооперативу.

Загальні збори ВК та їх компетенція. Питання, що належать до виключної компетенції загальних зборів, передбачені в ст. 102 ГК та ст. 15 Закону України «Про кооперацію».Загальні збори членів кооперативу поділяються на чергові, позачергові та збори уповноважених кооперативу.

Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу в разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу:

● не менше третини його членів;

● спостережної ради;

● ревізійної комісії (ревізора);

● органу управління кооперативного об’єднання, членом якого він є.

Позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів.

Збори уповноважених кооперативу скликаються тоді, коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі в зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу.

Загальні збори членів кооперативу повноважні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених – у разі наявності не менше двох третин уповноважених.

Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може передаватися іншій особі.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об’єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 % членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

Виконавчий орган ВК та його компетенція. Виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу й несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. Правління ВК створюється в кооперативі, до складу якого входить не менше десяти членів. У інших випадках обирається лише голова кооперативу.

Виконавчий орган кооперативу здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень. Більш детально компетенція виконавчого органу регламентована ст. 103 ГК та ст. 16 Закону України «Про кооперацію».

Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на термін, визначений статутом, але не більше ніж на п'ять років. Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу визначаються статутом кооперативу. Періодичність проведення засідань правління кооперативу визначається також статутом кооперативу. Рішення приймається більшістю голосів у разі наявності на засіданні не менше ніж двох третин членів правління кооперативу.

Правління ВК може наймати виконавчого директора для оперативного управління діяльністю кооперативу. Виконавчий директор не може бути членом кооперативу. Він виконує свої функції на умовах контракту, який укладає з ним правління ВК, формує виконавчу дирекцію та виконує функції, делеговані йому правлінням кооперативу. Виконавчий директор несе персональну відповідальність за виконання покладених на нього обов'язків, визначених контрактом і статутом ВК. У разі відсутності у ВК посади виконавчого директора роботою кооперативного підприємства керує його голова.

Спостережна рада ВК. Спостережна рада ВК здійснює контроль за додержанням статуту кооперативу та за діяльністю виконавчого органу управління кооперативу. Вона створюється у випадку, якщо кількість членів перевищує 50 осіб. Спостережна рада ВК обирається із числа членів кооперативу на загальних зборах кооперативу в кількості три – п’ять осіб, які працюють у раді на громадських засадах.

Спостережна рада ВК має такі ознаки:

● вона підзвітна загальним зборам ВК;

● до її складу не можуть входити члени правління та члени ревізійної комісії (ревізор) кооперативу;

● повноваження її членів можуть бути достроково припинені за рішенням загальних зборів ВК.

Ревізійна комісія (ревізор) кооперативу. Для контролю за фінансово-господарською діяльністю ВК обирається ревізійна комісія. У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, функції ревізійної комісії виконує ревізор.

Ревізійна комісія (ревізор) підзвітна загальним зборам членів кооперативу й обирається загальними зборами з числа членів ВК в порядку, встановленому його статутом. Членами ревізійної комісії (ревізором) не можуть бути члени правління ВК чи його спостережної ради.

Перевірки результатів фінансово-господарської діяльності ВК проводяться ревізійною комісією за власною ініціативою, а також за рішенням загальних зборів чи на вимогу не менш як 10 % членів кооперативу. На вимогу ревізійної комісії (ревізора) надаються будь-які матеріали, бухгалтерські та інші документи, а також пояснення посадових осіб ВК. Ревізійна комісія (ревізор) складає висновок за річними звітами про результати діяльності ВК.

Розподіл доходу ВК. Дохід ВК формується з надходжень від підприємницької діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці найманих працівників.

Згідно із ч. 4 ст. 165 ЦК прибуток ВК розподіляється між його членами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не встановлений статутом кооперативу. Дохід розподіляється на:

● сплату податків і зборів (обов'язкових платежів) до відповідних бюджетів;

● погашення кредитів;

● покриття збитків;

● проведення відрахувань до фондів кооперативу;

● кооперативні виплати;

● виплати на паї.

Кооперативні виплати – частина доходу, що розподіляється за результатами фінансового року між членами кооперативу пропорційно до їх участі в господарській діяльності кооперативу в порядку, визначеному рішенням вищого органу управління кооперативу.

Виплати на паї – виплати частини доходу кооперативу на паї кооперативу.

Кооперативні виплати та виплати на паї до оплати праці не належать.

Розмір виплат на паї встановлюється рішенням загальних зборів членів кооперативу після відрахувань обов'язкових коштів на формування й поповнення його фондів. Виплати можуть здійснюватися в грошовій формі, товарами, цінними паперами, а також у формі збільшення паю та в інших формах, передбачених статутом кооперативу. Загальна сума виплат на паї не може перевищувати 20 % від доходу, визначеного до розподілу.

Майнова відповідальність ВК та його членів. ВК відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном. Порядок покриття завданих ВК збитків визначається його статутом.

Згідно зі ст. 108 ГК члени ВК несуть за зобов’язаннями кооперативу субсидіарну (додаткову) відповідальність своїм майном у розмірі, не меншому від їх пайового внеску, якщо більший розмір відповідальності не передбачено законом або статутом кооперативу. ВК не несе відповідальності за зобов'язаннями своїх членів.

Зміна складу учасників ВК. Згідно зі ст. 98 ГК членство у ВК припиняється в таких випадках:

· добровільного виходу з ВК;

· припинення трудової участі в діяльності ВК;

· виключення з ВК у випадках і в порядку, визначених статутом;

· незатвердження загальними зборами членів ВК рішення правління (голови) про прийняття до кооперативу;

· смерті члена ВК.

До вищезгаданих підстав припинення членства у ВК згідно зі ст. 13 Закону України «Про кооперацію» належать:

· несплата внесків у порядку, визначеному статутом ВК;

· припинення діяльності ВК.

Згідно із ч. 1 ст. 166 ЦК член ВК має право на вихід із кооперативу. У такому разі йому виплачується вартість паю або видається майно, пропорційне розміру його паю, а також здійснюються виплати, встановлені статутом кооперативу. Видача паю, виплата вартості паю та інші виплати членові ВК, що виходить з нього, здійснюються у порядку, встановленому статутом кооперативу й законом.

Згідно із ч. 2 ст. 166 ЦК член ВК може бути виключений із кооперативу за рішенням загальних зборів у разі невиконання чи неналежного виконання обов’язків, покладених на нього статутом кооперативу, а також в інших випадках, встановлених статутом кооперативу й законом. Член ВК, якого виключили з кооперативу, має право на одержання паю та інших виплат, встановлених статутом кооперативу.

Згідно з ч. 3 ст. 166 ЦК член ВК має право передати свій пай чи його частину іншому членові кооперативу, якщо інше не встановлено статутом кооперативу й законом. Передання паю (його частини) особі, яка не є членом ВК, допускається лише за згодою кооперативу. У цьому разі інші члени кооперативу користуються переважним правом купівлі такого паю (його частини). Порядок відчуження паю чи його частини іншому членові кооперативу або третій особі встановлюється статутом кооперативу й законом.

У разі смерті члена ВК згідно із ч. 4 ст. 166 ЦК його спадкоємці можуть бути прийняті в члени кооперативу, якщо інше не встановлено статутом кооперативу. У разі відмови прийняти спадкоємців у члени ВК кооператив виплачує спадкоємцям вартість паю померлого члена кооперативу.

Виключення з ВК (звільнення члена кооперативу з кооперативного підприємства) може бути оскаржено в суді.

Процедуру реорганізації та ліквідації ВК регламентовано ст. 28 і 29 Закону України «Про кооперацію», ст. 109 ГК та ч. 5 ст. 165 ЦК.

Дата добавления: 2015-05-10