Відшкодування збитків

Форми господарсько-правової відповідальності

Багатоманітність видів господарських правопорушень передбачає наявність значної кількості інструментів реагування на них. Проте в сучасній юридичній літературі немає єдиного погляду щодо кількості форм господарсько-правової відповідальності. Розрізняють різні форми господарсько-правової відповідальності: залежно від характеру та спрямованості впливу, механізму реалізації, фактичних підстав застосування тощо.

У ГК України законодавець закріпив лише чотири форми господарсько-правової відповідальності, назвавши їх видами господарсько-правових санкцій.

Згідно зі ст. 217 ГК господарські санкції – це заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, у результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:

· відшкодування збитків;

· штрафні санкції;

· оперативно-господарські санкції;

· адміністративно-господарські санкції.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення підприємницької діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відшкодування збитків – це відновлення майнового стану учасника господарських правовідносин за рахунок іншого суб'єкта – правопорушника. Ця форма відповідальності передбачається як ГК (ст. 224 – 229), так і ЦК (ст. 623 – 624, гл. 82), а також численними законами.

Збитки – це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення підприємницької діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

· вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

· додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків унаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

· доодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Розмір неодержаного доходу повинен визначатися з урахуванням розумних витрат, які управнена сторона повинна була б одержати, якби зобов'язання було виконано. Під час визначення неодержаного доходу (упущеної вигоди) враховуються прийняті управненою стороною для її одержання заходи та зроблені з цією метою приготування;

· матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. На відміну від трьох перших різновидів збитків компенсація моральної шкоди не має загального характеру, а можлива лише у випадках, передбачених законом.

Під час визначення розміру збитків застосовуються такі правила у разі:

· задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, зазвичай (якщо інше не передбачено законом або договором) враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення вимоги;

· якщо вимогу не задоволено в добровільному порядку, враховуються ціни, що існували на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Проте суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, виходячи з конкретних обставин, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду. Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Умови та порядок відшкодування збитків. Відшкодування збитків містить ряд умов, які регламентують здійснення цієї процедури, а саме:

· учасник господарських відносин, який вчинив підприємницьке правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників підприємницьких відносин або щодо зменшення їх розміру; якщо збитки завдано іншим суб'єктам – зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки в добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі;

· учасник господарських відносин, який порушив своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його за настання терміну виконання, повинен невідкладно повідомити про це контрагента. В іншому випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття іншою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків;

· потерпіла сторона позбавляється права на відшкодування збитків, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання й могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше;

· не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання;

· відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, не звільняє зобов'язану сторону від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 193 ГК;

· у разі заподіяння збитків одночасно кількома учасниками підприємницьких відносин кожний з них зобов'язаний відшкодувати збитки суб'єкту, якому завдано збитків, відповідно до вимог ст. 196 ГК;

· учасник господарських відносин, який відшкодував збитки за третю особу, має право на зворотну вимогу (регрес) до цієї особи. Це стосується відшкодування суб'єктом господарювання збитків, завданих його робітниками під час виконання ними службових обов'язків. Таке стягнення, за загальним правилом, є правом учасника господарських відносин, а не його обов'язком. Однак стаття, що коментується, містить виняток з цього правила – пред'явлення регресної вимоги щодо відшкодування збитків є обов'язком державних і комунальних підприємств.

Особливості відшкодування збитків залежно від предмета зобов’язання:

· у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально-визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків;

· у разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов’язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання;

· у разі порушення грошових зобов'язань:

- учасник підприємницьких відносин не звільняється від відповідальності через неможливість виконання й зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до встановлених законом вимог;

- обчислення розміру збитків здійснюється у валюті, у якій провадилися або повинні бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановлено законом;

· у разі висунення вимог щодо відшкодування збитків в іноземній валюті кредитором повинен бути зазначений грошовий еквівалент суми збитків у гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день висунення вимог.

Як правило, відшкодування збитків проводиться в повному обсязі, але ч. 2 ст. 225 ГК встановлює обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань, що відбувається шляхом:

· заборони стягувати певну складову збитків (за порушення зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво з відповідальної сторони можуть бути стягнуті збитки, що виразилися в зроблених другою стороною витратах, у втраті або пошкодженні її майна ч. 2 ст. 322 ГК);

· заборони стягувати збитки взагалі (у разі застосування виключної неустойки);

· обмеження іншим шляхом (відповідно до ст. 325 Кодексу торговельного мореплавства, відповідальність судновласника за його договірними зобов’язаннями обмежується щодо будь-яких вимог, крім викликаних втратою або пошкодженням життя, встановленою цим кодексом сумою, розмір якої залежить від місткості судна).

1. Позитивні риси відшкодування збитків як форми господарсько-правової відповідальності:

· є універсальною (застосовується і в горизонтальних, і у вертикальних відносинах, договірних та позадоговірних);

· передбачається законом, тому не потребує спеціальної згадки про неї в договорі.

2. Недоліки:

· важко довести факт наявності збитків, їх обсяг (збитки можуть виникнути через значний проміжок часу; до того ж існуючі методики визначення складу й розміру збитків є недосконалими);

· необхідно довести наявність усіх чотирьох елементів складу господарського правопорушення: протиправну поведінку особи, що заподіяла збитки, наявність збитків, їх склад і розмір, причинний зв'язок між протиправною поведінкою й заподіяними збитками, вину порушника.

7.3.2. Штрафні санкції (неустойка)

Штрафні санкції як форма господарсько-правової відповідальності не уніфіковані, оскільки законодавець у різних нормативно-правових актах дає різні їх визначення. Згідно з цивільним законодавством, до штрафних санкцій належить неустойка, яка може бути у вигляді штрафу або пені.

Так, згідно зі ст. 549 ЦК, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. У свою чергу, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Тоді як пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з підпунктом 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України пеня – сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

На відміну від ЦК в ГК, а саме в ст. 230 цього кодексу, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Порівнюючи ці два визначення, слід зазначити, що згідно з нормами ГК штрафними санкціями може бути лише певна грошова сума, тоді як положення ЦК передбачають можливість передачі й іншого майна боржником кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання.

Отже, у контексті підприємницьких правовідносин штрафні санкції – це певна грошова сума, передбачена законом або договором, яку сплачує правопорушник своєму контрагентові за невиконання, або неналежне виконання зобов’язання.

Таким чином, штрафні санкції:

● завжди застосовуються у вигляді грошової суми;

● підставою застосування штрафних санкцій є:

- порушення учасником підприємницьких відносин правил здійснення підприємницької діяльності;

- невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання;

· суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені в ст. 2 ГК;

· законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Види штрафних санкцій

І. За способом нарахування:

1) штраф – неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання;

2) пеня – неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

ІІ. За юридичною підставою:

1) законна – штрафна санкція, що передбачається в законі за невиконання або неналежне виконання зобов’язання;

2) договірна – штрафна санкція, що передбачається в договорі за невиконання або неналежне виконання зобов’язання;

3) законно-договірна – штрафна санкція, що передбачається в законі, і розмір її коригується договором у межах, не заборонених законом.

Розмір штрафних санкцій. ЗУ щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Це стосується господарських зобов’язань, у яких:

· хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

· порушення пов'язане з виконанням державного контракту;

· виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

У цих випадках штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

· за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20 % вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

· за порушення терміну виконання зобов'язання стягується пеня в розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Законом може бути визначений інший розмір штрафних санкцій, які сторонам забороняється змінювати. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно зі ст. 231 ГК є різні способи встановлення розміру штрафних санкцій, а саме:

· у процентному відношенні до суми порушеного зобов'язання незалежно від строку прострочення (наприклад, 20 % вартості поставленої продукції, що не відповідає вимогам щодо її якості);

· у процентному відношенні до суми порушеного зобов'язання залежно від строку прострочення (наприклад, 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення);

· у твердій сумі (застосовується рідко через інфляційні процеси в економіці);

· у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою зацікавленої сторони відповідно до вимог ГК.

Співвідношення застосування штрафних санкцій і відшкодування збитків. Хоча й відшкодування збитків, і штрафні санкції є мірами відповідальності, ГК дозволяє застосовувати обидві ці міри відповідальності, але при цьому ст. 232 цього кодексу встановлює певні обмеження щодо їхнього спільного застосування.

Загальне правило полягає в тому, що штрафні санкції поглинаються під час відшкодування збитків, а під час стягнення штрафних санкцій збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями (залікова неустойка).

Крім зазначеного загального правила, законом або договором можуть бути передбачені інші варіанти співвідношення штрафних санкцій і збитків:

· допускається стягнення тільки штрафних санкцій (виключна неустойка);

· збитки можуть бути стягнуті в повній сумі понад штрафні санкції (штрафна неустойка);

· за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції (альтернативна неустойка).

ГК вперше в господарському законодавстві передбачив можливість і підстави зменшення розміру штрафних санкцій. Згідно зі ст. 233 ГК, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому слід брати до уваги:

· ступінь виконання зобов'язання боржником;

· майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні;

· інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Максимальний термін нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання становить 6 місяців. Цей термін обчислюється з дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Це правило є диспозитивним, оскільки інший термін може бути встановлений законом або договором.

Позитивні ознаки штрафних санкцій (неустойки):

● швидкість – скорочений термін позовної давності – шість місяців;

● зручність – застосовуються незалежно від наявності збитків.

Негативні:

● обмежена сфера застосування – застосовуються лише при порушенні договірних зобов’язань.

Дата добавления: 2015-05-10