На початку ХХ ст. 1 страница

I курс

Склав викладач Розглянуто та ухвалено на засіданні

Даниліна О.О. циклової комісії соціально-економічних дисциплін Протокол від _____ _____ 2013 р № _____

Голова циклової комісії ___________Ю.В.Сафонов

№ 1

Схарактеризуйте особливості соціально-економічного розвитку українських земель в складі Російської імперії на початку ХХ ст.

__________________________________________________

Територія та населення України

На географічних картах початку ХХ століття України не існувало. Її землі входили до складу двох імперій – Російської імперії та Австро-Угорщини.

Імперія	Територія
Росія (17 млн. українців)	· Правобережна Україна у складі трьох губерній – Київської, Волинської, Подільської   · Лівобережна Україна у складі Полтавської, Харківської, Чернігівської губерній   · Південні губернії – Єкатеринославська, Таврійська, Херсонська
Австро-Угорщина (понад 5 млн. українців)	· Східна Галичина (входила в склад коронного краю Галіція і Лодомерію. Край мав широкі права самоврядування. Його управлінський апарат підкорявся Відню, але контролювався польською адміністрацією. Українці жили поряд із поляками та євреями)   · Південна Буковина (тут в основному жили українці та румуни, існувала як самостійна провінція і також підкорялася Відню)   · Закарпаття (входило в Угорське королівство й управлялося із Будапешта. Серед населення переважали угорці)

Особливості соціально-економічного розвитку України на початку ХХ ст.

У складі Російської імперії

· Відбувається індустріалізація економіки

· Українські землі стали одним з головних промислових районів Російської імперії

· Українська промисловість розвивається як частка загальноімперського економічного комплексу. Розвиток української економіки базується не на місцевому капіталі, а капіталі з-за кордону – Росії

· Підкорення імперському центру, який вбачав в Україні, передусім, могутню сировинну базу (на українську промисловість припадало 70% видобутку сировини і виробництва напівфабрикатів Російської імперії), вартість російської готової продукції була високою, а ціни на українську сировину - низькими

· Своєрідним каталізатором реалізації потенційних можливостей регіону стала економічна криза, яка, загостривши конкуренцію і посиливши поляризацію підприємств, примусила буржуазію максимально сконцентрувати та об'єднати сили

· Україна за рівнем концентрації промислового виробництва в основних галузях домінувала не лише в Російській імперії, але й посідала одне з перших місць в світі (металургійна, кам'яновугільна, залізорудна)

Концентрація промислового виробництва сприяла процесу монополізації (синдикат цукрозаводів (1887), «Продамет», «Трубопродаж», «Продвагон» (1902), «Цвях» (1903), «Продвугілля» (1904)).

· Більш швидкі, ніж загальноімперські, темпи розвитку найважливіших галузей промисловості:

ü Українські землі давали 70% вугілля, 57,2% залізняку, 52% чавуну, 80% цукру імперії, 90% експортованої Росією пшениці.

ü На Україну припадає 70% всього видобутку сировини імперії, 15% її потужностей у виробництві готових товарів

· Розвивається кооперативний рух.

· Монополістичні об'єднання були тісно пов'язані не лише з російською буржуазією, але й з іноземним капіталом (західну буржуазію приваблювали природні багатства, дешева робоча сила, висока норма прибутку, широкий ринок) – 25% іноземних інвестицій в промисловість Російської імперії припадають на Україну

· Засилля іноземних кампаній гальмувало і деформувало економічний розвиток, оскільки вітчизняний виробник витіснявся з ринку, а велика частка прибутків, отриманих за рахунок монопольних цін і отриманих воєнних замовлень, вивозилася за кордон

· Нерівномірний розвиток регіонів, деформація економіки України:

ü Південь України швидко перейшов на капіталістичні рейки, бурхливо розвивається промислове виробництво

ü

ü Південно-західний регіон орієнтувався головним чином на аграрний сектор, тут домінував дрібнобуржуазний устрій

ü Лівобережжя, де зберігалися залишки кріпацтва, помітно відставало від інших регіонів України

· Склалася певна спеціалізація промислових районів

ü Донбас став центром вугільної промисловості

ü Нікопольський басейн – марганцевої

ü Кривий Ріг – залізорудної

ü Правобережжя і в деякій мірі Лівобережжя - цукрової

· Зріст міст (130). Українці складали менше 1/3 міського населення

· Залишалася сільськогосподарським районом імперії, де в селах проживало 80% населення

· Великі земельні латифундії стали на капіталістичний шлях розвитку

· Земля стала об'єктом купівлі-продажу – товаром

· Посилився процес майнового розшарування

· Зріст соціальної напруги через катастрофічне становище трудящих мас. Хоча Україна мала статус «європейської житниці», українець в середньому споживав хліба менше ніж мешканці розвинутих країн Європи

· Малоземелля штовхало селян до міграції в східні райони імперії

№ 2

Схарактеризуйте особливості соціально-економічного розвитку українських земель в складі Австро-Угорщини на початку ХХ ст.

______________________________________________________

На географічних картах початку ХХ століття України не існувало. Її землі входили до складу двох імперій – Російської імперії та Австро-Угорщини.

Імперія	Територія
Росія (17 млн. українців)	· Правобережна Україна у складі трьох губерній – Київської, Волинської, Подільської   · Лівобережна Україна у складі Полтавської, Харківської, Чернігівської губерній   · Південні губернії – Єкатеринославська, Таврійська, Херсонська
Австро-Угорщина (понад 5 млн. українців)	· Східна Галичина (входила в склад коронного краю Галіція і Лодомерію. Край мав широкі права самоврядування. Його управлінський апарат підкорявся Відню, але контролювався польською адміністрацією. Українці жили поряд із поляками та євреями)   · Південна Буковина (тут в основному жили українці та румуни, існувала як самостійна провінція і також підкорялася Відню)   · Закарпаття (входило в Угорське королівство й управлялося із Будапешта. Серед населення переважали угорці)

Особливості соціально-економічного розвитку українських земель у складі Австро-Угорщини

· Політика Австро-Угорщини була спрямована на те, щоб закріпити за Західною Україною статус аграрно-сировинного придатку до розвинутих провінцій імперії, як джерело дешевої сировини та ринку збуту промислових товарів і машин

· Господарство Західної України було аграрним, зміни в сільському господарстві відбувалися повільно, переважно прусським шляхом

· Ці землі були найубогішими в Європі, їх називали «коморою економічних абсурдів»

· Промисловість, хоча і зробила значний крок вперед, залишалася відсталою, темпи розвитку були надзвичайно низькими

· Важкої промисловості фактично не існувало, слабо розвинуте машинобудування

· Провідними галузями були нафтовидобувна (в районі Дрогобича і Борислава) – давала 5% світової видобутку нафти, деревообробна, горілчана, виробництво солі, гірського воску, харчова промисловість

· В промисловості панував іноземний капітал – австрійський, німецький, англійський, французький

· Формувалися кооперативи, ощадні каси, господарські і промислові спілки:

ü Виникають монополістичні об'єднання: «Галицько-карпатське товариство», «Галичина», «Мундус», «Сольва»

ü В 1904 р. заснована Ревізійна спілка українських кооперативів (РСУК), яка стала організаційно-ідейним центром українських кооперативів. На початку ХХ ст. пряшевський єпископ Ю.Фірцак організував «Верховинську акцію» (ряд заходів щодо покращання становища селян)

· Повільно йшов процес зростання міст. Найбільшим містом був Львів, де чисельність населення складала 200 тис. чол. Українці складали 25-30% міських мешканців

· Зберігалося поміщицьке землеволодіння (більше 40% орних земель належало 2400 крупним землевласникам)

· Безземелля штовхало селян на еміграцію за океан

У порівнянні із Наддніпрянською Україною економіка Західної України була відсталою і носила яскраво виражений колоніальний характер

Українська нація формувалася як аграрна нація. Це пояснюється не стільки психологічними чинниками (глибока любов українців до землі), скільки політикою національного пригноблення з боку імперій

№ 3

Українське питання напередодні Першої світової війни

_____________________________________________________

Українське питання напередодні

Першої світової війни

Українське питання у вузькому розумінні – це питання про місце і роль українського фактора у внутрішньому житті держав, до складу яких українські землі входили.

Українське питання в широкому розумінні – це питання про умови і механізм возз'єднання українських земель і про утворення власної української державності.

Серед основних суперечностей, що призвели до війни, домінували стосунки між Росією й Австро-Угорщиною, Росією і Німеччиною, суперництво за розподіл світу. Через своє особливе геополітичне становище Україна з неминучістю потрапила до сфери першочергових інтересів ворогуючих коаліцій. Вона була одним із неодмінних об’єктів обопільних розрахунків і зазіхань, а відтак – і одним із епіцентрів воєнного протиборства.

Плани Антанти

Плани Троїстого Союзу

· Росія прагнула силою просунути кордони своєї імперії до Карпат, приєднавши частину західноукраїнських земель (Закарпаття), прикриваючи свої наміри гаслом об'єднання українців Східної Галіції та Північної Буковини – «братів-русинів · Російська імперія прагнула використати війну для придушення національно-визвольного руху українського народу ü Російський уряд, скориставшись введенням воєнного становища, заборонив газети і журнали, які виходили на українській мові, закрито всі українські видавництва ü Заборонено діяльність «Просвіт» і інших громадських, культурно-просвітницьких українських організацій ü Було репресовано багато активних учасників українського національного руху, у тому числі – М.Грушевській · Англія і Франція зобов'язалися не перешкоджати цим планам в обмін на згоду Росії розділити колонії Німеччини та азіатські володіння Туреччини між Англією, Францією і Росією

· Найагресивніші плани по відношенню до України були у Німеччини · Німеччина планувала розгромити Російську імперію, відторгнути від неї Україну і разом з Прибалтикою, Білоруссю, Польщею, Кавказом включити її до складу майбутньої Великогерманської світової імперії · Під цілковиту владу німецьких монополій повинні перейти в Україні передусім Донецький басейн з Одесою, Кримом і Приазов'ям · Австро-Угорщина прагнула не лише навіки зберегти панування в Галіції, Буковині та Закарпатті, але й претендувала на Волинь і Поділля · Австро-Угорська імперія прагнула використати війну для придушення національно-визвольного руху українського народу ü Австро-Угорська влада в «своїх» українцях бачила ворогів імперії, зважаючи на їхнє природне прагнення до об'єднання з більшою часткою свого народу, який перебував під владою Росії ü Тисячі українців без суду та слідства опинилися у в'язницях й концентраційних таборах, «Українською голгофою» називали табір Талергоф · Італія підтримувала плани Німеччини й Австро-Угорщини, сподіваючись захопити французькі колонії в Африці · Після вступу до війни Туреччини розроблявся план захвату нею Північного Причорномор’я і контролю турками акваторії всього Чорного моря

В результаті - українці, розділені між імперіями, змушені були воювати між собою: в російській армії налічувалося близько 4 млн. українців, в австрійській - 300 тис.

№ 4

Початок Української революції. Утворення Центральної Ради

_____________________________________________________

Ознаки посилення революційних настроїв

· Активізація робочого руху

· Перехід від економічної до політичної боротьби

· Посилення селянського руху

· Застосування регулярних військ для придушення селянського руху

· Зростання активності студентської та учнівської молоді, яка протестувала проти обмеження її прав, виступала за соціальну справедливість

· Посилення опозиційного руху ліберальної буржуазії, поміщиків, інтелігенції за проведення реформ

Ознаки політичної та економічної кризи Російської імперії

· Зростання недовіри народу до державних органів влади

· Державні органи влади погано контролюють ситуацію в країні, не можуть змінити її на краще ані на фронті, ані в тилу

· Велика частина підприємств не працює

· Нестача продовольства

· Стрімке зростання безробіття

· Зріст інфляції (знецінення грошей, зріст цін) · Часті повстання селян, робочих, солдат

· Російський цар Микола II вважав, що кризу можливо подолати, тому численні попередження про катастрофічний характер подій залишалися без належної уваги

Український національно-визвольний рухв роки Першої світової війни

В Галіції

Тут активізується діяльність політичних партій, основним гаслом яких була політична самостійність України. Західна Україна стала базою організаційної діяльності Наддніпрянської України.

Зростає кількість українських представників в центральному парламенті та крайових сеймах

Партії Західної України активно підтримували уряд Австро-Угорщини і Німеччини у війні з Росією, сподіваючись, що у разі поразки Росії держави-переможці допоможуть українцям створити самостійну державу

В Наддніпрянській Україні

Відбувається процес політизації українського руху, зростання кількості національних партій

Українські партії були нечисленними, недостатньо організованими і в основному, крім УНП, не йшли далі за вимоги автономії України у складі Росії. Більш масовими і впливовими були загальноросійські партії, які не прагнули рішення національного питання, крім кадетів, які вимагали культурної автономії для національних околиць імперії.

Партії Наддніпрянської України поставилися до війни неоднозначно

Розкол українського національного руху, хоча і ослабив український рух, але не знищив ідеї створення самостійної української держави

Національний рух в Наддніпрянській Україні не набув масового характеру. В ньому брала участь в основному ліберальна та демократична інтелігенція, тоді як робітники й селяни вели боротьбу передусім за свої класові інтереси.

Виведення: Перша світова війна стала для українців справжньою національною трагедією і перетворила українські землі на об'єкт захвату і театр воєнних дій, а українців – в учасників братовбивчого протистояння. Два військово-політичні блоки вели кровопролитну війну за українські землі, не враховуючи національних інтересів народу.

Війна зумовила й інші негативні тенденції в суспільному розвитку цих земель: розкол національного руху, зведення нанівець можливості легальної політичної і культурної діяльності, придушення опозиційних сил, застосування імперськими

державами репресивних акцій, руйнування народного господарства, деформація структури виробництва, посилення залежності від іноземного капіталу.

Єдиним позитивним для України наслідком війни було те, що війна виснажила обидві імперії і прискорила їхній крах. Українство накопичувало національно-визвольну енергію, чітко усвідомлювало, що без активізації національної боротьби неможливо відродити українську державність.

27 лютого 1917 року в Петрограді розпочалися масові страйки та демонстрації. Почалася революція. Головними лозунгами повсталих були: «Геть самодержавство!», «Геть війну!».

2 березня 1917 року цар Микола II, не зумівши подавити революцію, відрікся від престолу.

З'явилося одразу два претендента на політичну владу.

В Петрограді було створено Тимчасовий уряд, сформований з ліберальних депутатів Думи, що мав намір грати роль охоронця влади до тих пір, поки не буде створено новий уряд, який повинен, після проведення виборів Установчих зборів, вирішити питання про владу.

4 березня 1917 року в Києві була створена Українська Центральна Рада – суспільне об'єднання для створення автономії України у складі Російської федеральної республіки.

Особливості національно-визвольного руху на Україні

· Сплеск національно-визвольного руху відбувся в умовах Першої світової війни, коли українці змушені були воювати у складі ворогуючих військово-політичних блоків. В результаті українські національні сили було розколемо

· В Наддніпрянщині існувала «оборонна» позиція з орієнтацією на Росію - прагнення за її допомогою об'єднати Україну й добитися її автономії, оскільки перемога без допомоги України неможлива

· В Наддніпрянській Україні центром опозиційної діяльності щодо царизму стали земства – органи місцевого самоврядування (вимагали надання політичних свобод, ліквідації кріпосницьких пережитків, скликання Установчих зборів для вироблення Конституції)

· В Західній Україні національний рух розвивався в більш сприятливих умовах

· На Західній Україні (в Галіції) ставка була на перемогу Німеччини та Австро-Угорщини з метою створення української держави під їх протекторатом, а в Наддніпрянській Україні розраховували тільки на свої власні сили і боротьбу «трудящих мас»

· На відміну від росіян в Києві, що розділилися на поміркованих у Виконавчому комітеті і радикалів в Раді, українці всіх ідеологічних течій об'єдналися в єдиному представницькому органі

Партійний склад Центральної Ради

Партії	Політика
Українська народна партія	ініціатор створення Центральної Ради; стояла на позиції боротьби за незалежність України, але пішла на об'єднання з іншими партіями, мета яких – автономія України.
Українська соціал-демократична партія	стояла на позиції боротьби за незалежність України, але пішла на об'єднання з іншими партіями, мета яких – автономія України.
Українська партія соціалістів-революціонерів	стояла на позиції боротьби за незалежність України, але пішла на об'єднання з іншими партіями, мета яких – автономія України.
Товариство українських поступовців	· парламентаризм як основа загальнодержавного ладу; · федеральна перебудова Росії як засіб забезпечення прав українського населення; · національно-територіальна автономія України у складі Російської федерації.

В Центральній Раді були прибічники автономії України у складі Росії - (автономісти) та прихильники негайного проголошення незалежності - (самостійники). Між автономістами та самостійниками йшла постійна боротьба, яка знижувала загальний потенціал українського національного руху.

Самостійники серед українських політиків були в меншості, тому погодилися на верховенство в ЦР автономістів. Вони сподівалися, що розвиток подій змусить автономістів переглянути свої погляди й підтримати курс на незалежність.

Причини посилення впливу Центральної Ради

· Прагматичні міркування: свій, так би мовити, домашній уряд чуйніше відгукувався б на потреби народу · Демократичний принцип формування Центральної Ради, оскільки з самого початку вона була об'єднанням трьох представництв: національного, соціально-класового і територіального

· ЦР відстоювала близькі й зрозумілі народу ідеї національно-територіальної автономії та популярні ідеї соціалізму

· Українське селянство розраховувало на те, що ЦР вирішить земельне питання

· Солдати сподівалися на швидке припинення війни;

· Народ прагнув виведення країни із економічної кризи та покращення матеріального становища людей

Політична програма Центральної Ради на початку революції

· Об’єднання всіх українських етнічних земель в єдину державу · Об’єднання українського народу в єдине ціле · Формування національного уряду, який представляє та відстоює інтереси українського народу · Мирні переговори, припинення участі України у війні · Формування національної боєздатної армії · Проголошення національно-територіальної автономії України в 9 губерніях, а надалі - й незалежної Української держави

· Проведення аграрної реформи – надання землі селянам без викупу · Відновлення роботи промисловості та сільського господарства · Поліпшення матеріального стану трудящих мас · Проведення соціальних реформ · Збереження і розвиток української культури · Надання національним меншинам рівних політичних прав

Структура органів влади в Україні

(перша половина 1917 р.)

Центральная Рада – найвищий орган влади Голова – М.Грушевський    

Мала Рада   законодавчий орган влади   (30 чол.) з правами, обмеженими рішеннями ЦР

Генеральний секретаріат виконавчий орган влади   (8 секретарів на чолі з В.Винниченком) – уряд

Губернські, міські, повітні ради, підлеглі ЦР

В УЦР не було єдиної думки про майбутній статус України.

«Самостійники» на чолі з М.Міхновським виступали за негайне проголошення незалежності.

«Автономісти» (М.Грушевській, В.Винниченко) бачили Україну автономною республікою у федеральному союзі з Росією.

Уже в перші дні свого існування Центральна Рада на чолі з М.Грушевським звернулася до українського народу із закликом згуртувати свої сили у боротьбі. Ця відозва свідчить про те, що лідери українства правильно зорієнтувались у складній політичній ситуації перших днів революції

Центральна Рада і Тимчасовий уряд на переговорах

Представники	Позиція
Центральна Рада (М.Грушевський В.Винниченко)	§ Пропонувала передати питання про владу в Україні на розгляд міжнародної конференції, а до того часу встановити владу крайового комісару від ЦР, а при Тимчасовому уряді створити міністерство у справах України. § Надання автономії Україні.
Тимчасовий уряд (А.Керенський)	§ Відмовилися визнати автономію України § Питання про владу розв’язано не було

Виведення: Створення УЦР стало визначною подією в національно-демократичній революції 1917-1920 рр. УЦР виступила організатором і лідером національно-визвольного руху, який охопив широкі верстви населення; діячі УЦР почали публічно та відкрито говорити від імені нації в її інтересах

№ 5

Проголошення автономії України. Проаналізуйте зміст I Універсалу Центральної Ради

_______________________________________________________

10 червня 1917 р. Центральна Рада на Другому Всеукраїнському з'їзді проголосила І Універсал

Зміст І Універсалу

Причини виникнення	Зміст
· Тимчасовий уряд відмовив делегації Центральної Ради задовольнити вимогу щодо проголошення автономії України	· Вимога надати Україні автономію в складі демократичної і федеральної Росії
· Обрання на основі загального, прямого, таємного голосування Українських Установчих зборів
· Проголошувалося право створити свої органи влади, закони
· Засуджувалася політика Тимчасового Уряду на переговорах із М.Грушевським та В.Винниченком
· Найвищим органом влади оголошувалася ЦР, яка проголошувала себе виразником всенародної волі й брала на себе всю повноту політичної відповідальності · Об’єднання всіх політичних сил на демократичних засадах незалежно від національності
· ЦР закликала населення до створення органів влади на місцях, підлеглі ЦР
· Необхідність створення української казни за рахунок податків з населення, · Відмова перераховувати податок в центральну російську казну · Запровадження одноразового податку на користь українського народу
· Виражалася надія, що Всеросійські Установчі збори схвалять автономію України
· Закликав українських громадян до згоди та взаєморозуміння із демократичними силами інших націй
· Виражалася вимога усунення на місцях окремих осіб і організацій, які вороже ставилися до ідеї української незалежності шляхом їх переобрання

Виведення: Проголошення автономії України призвело до подальшого розвитку українського національного руху. І Універсалом, по суті, було здійснено відновлення, відродження української державності, але не як самостійної, а як автономної у складі Росії. І Універсал заклав основи проголошення незалежності України в майбутньому, зміцнив авторитет УЦР в народі.

Головне значення Універсала – самовільне, всупереч позиції Тимчасового Уряду, проголошення автономії України. При цьому в Універсалі чітко пояснювалося, що Україна не пориватиме з Російською державою.

ТУ засудив І Універсал як документ «злочинний», «сепаратистський». З політичних партій лише РСДРП(б) оголосила вимоги України законними. Але все ж таки наприкінці червня до Києва прибула делегація ТУ. За декілька днів переговорів їй вдалося примусити ЦР піти на компроміс, відмовившись від низки положень І Універсала.

Дата добавления: 2015-05-08