Формування культу особи 1 страница

2. Прийняття «сталінської» Конституції

Основний закон України фактично ніяк не забезпечував втілення основоположних принципів в життя. Реальна практика тоталітарної держави цілком перекреслювала парадну демократичність Конституції

3. Масові репресії– початок тотального знищення народу на основі проголошеної Сталіним теорії «загострення класової боротьби у міру успіхів соціалістичного будівництва», яка вела до поширення репресій на все більш широкі кола чесних людей.

4. СРСР був надцентралізованою унітарною державою

Ані про яку самостійність для союзних республік не могло бути й мови

5. Змінився вигляд країни, її традиційний менталітет

Змінився загальний образ мислення, загальний духовний настрій народу, соціальної групи, а також окремої людини)

6. Змінився соціальний склад населення:

Основні ознаки тоталітаризму в Україні

В Україні тоталітаризм існував з 1920-го по другу половину 80-х років, і Україна повною мірою пізнала його на собі:

· Була знищена українська державність

· Були фізично знищені мільйони українців

· Непоправних втрат зазнала національна культура і духовність – письменники, митці, священики – всі, хто були носієм національних традицій, вважалися ворогами влади

· В українського селянина було відібрано землю, у нього було знищено почуття хазяїна, він був перетворений фактично на кріпака

· Сформовано ціле покоління українського народу, значна частина представників якого і зараз являється носієм тоталітарної свідомості: обмеженість потреб, нетерпимість до іншої думки, національна незрілість, упевненість, що порятунок можливий лише в диктатурі, постійна апеляція до минулого, де все «краще» й т.і.

Виведення: Сталінський терор не лише позбавляв свободи і життя маси людей, він розтлівав всіх, кого минула трагічна доля. Гинула віра людей в добро, рушилися авторитети, меркнули світлі ідеали. І навпаки, заохочувалися низовинні вчинки – доноси, наклеп. Світле майбутнє, якого прагнули люди, співіснувало в ті роки з соціальною незахищеністю, жорстокістю, покаліченими долями мільйонів людей.

Тоталітарний режим виключав будь-які можливості незалежного від держави суспільно-політичного життя, виховував в широких масах подвійну мораль, формував байдужість і соціальну пасивність.

№ 29

Політика радянської влади щодо релігії наприкінці

20-х – 30-ті рр. ХХ століття

Релігійне життя в Україні в 1920-1928 рр.

Позиція більшовиків щодо релігії	· Офіційно релігію не було заборонено, вона лише була відокремлена від держави, але на насправді органи державної влади переслідували релігійних представників, пропагували атеїзм   · В історичній перспективі, на думку більшовиків, релігія повинна була зникнути
Ставлення державних та партійних органів до Православної Церкви	· Ставлення до церкви було настороженим, ворожим   · Священики підлягали репресіям, храми, які було зруйновано в роки громадянської війни, не відновлено   · Уряд підтримував сектантські групи, підриваючи єдність Церкви
Створення УАПЦ	· Ініціатором створення Автокефальної Церкви України стала Всеукраїнська Церковна Рада, яка була створена в 1918 р. Спочатку більшовики підтримали це рішення (була спроба більшовиків розколоти Церкву зсередини)   · В 1921 р. Всеукраїнська Церковна Рада вибрала священика В.Липківського митрополитом й оголосила про створення УАПЦ
УАПЦ в роки НЕПу	· УАПЦ змогла за короткий термін завоювати авторитет серед населення України, число її прихильників швидко збільшилося   · УАПЦ не змогла створити необхідну матеріальну базу   · УАПЦ не визнав Патріарх Московський і Всєя Русі   · В УАПЦ було багато внутрішніх протиріч через виборні посади   · В 1926 р. митрополита Липківського було звинувачено в націоналізмі, заарештовано. Всеукраїнську Церковну Раду розпущено
Скасування урядом УСРР декрету про свободу совісті	· В 1928 р. був введений в дію Адміністративний кодекс УСРР, який містив розділ «Правила про культи». Декрет про свободу совісті втратив силу. Ставлення до релігії з боку уряду стало непримиренним, посилилися репресії проти священиків, почалося масове закриття храмів

Політика в області релігії в 30-ті роки ХХ ст.

· Закриття церков

· Репресії проти священиків, проти керівництва УАПЦ

· Ліквідація УАПЦ в 1929 р.

· Гоніння на віруючих

· Проголошення політики знищення релігії як соціального явища

№ 30

Складіть розгорнутий план відповіді: «Розвиток культури в 30-ті роки ХХ ст. «Розстріляне Відродження»

_____________________________________________________

Досягнення «культурної революції»

Область	Досягнення
Освіта	· Подолано неписьменність, в 1939 р. лише 1,5% дорослого населення залишилося неписьменним. · Запроваджено загальну обов'язкову початкову освіту в сільській місцевості та семирічну – в містах. · Поширилася мережа середніх спеціальних установ. · В 1933 р. поновила ся діяльність університетів (Харківського, Одеського, Київського, Дніпропетровського).
Наука	· АН УРСР перетворюється на центр науково-дослідницької роботи: створена нелінійна механіка (М.Крилов, М.Боголюбов), отримана ядерна реакція, йшло становлення теоретичної фізики, теорії зварювання металів (Є.Патон), кінетична теорія плазми (Л.Ландау), проводяться дослідження в області ракетної техніки, теорії космічних польотів (Ю.Кондратюк), штучне розщеплювання атома літію (вченими Харківського фізико-технічного інституту). · Створюються академічні інститути: електрозварювання, гірської механіки, економіки, історії України, української літератури, фольклору.
Художня література	· Створено Спілку радянських письменників України (1934 р.) · Видавалися твори М.Рильського, В.Сосюри, М.Бажана, О.Малишка, Ю.Смолича та ін. · Було збережено художнє українське слово, а значить, - і можливість його відродження в майбутньому.
Мистецтво	· В 30-ті рр. в Україні діють 80 театрів. · Знято 180 фільмів. Фільми О.Довженка увійшли до скарбниці світового кіномистецтва. · З'являються талановиті молоді митці (А.Петрицький, М.Дерегус, С.Григор’єв та ін.), скульптори (Б.Іванов, М.Лисенко, Г.Пивоваров та ін.), графіки (В.Касиян). · Відкрито пам'ятника Т.Шевченку в Харкові (1935 р., скульптор - М.Манізер). · Широко відомими стали музичні колективи (капела «Думка», капела під керівництвом М.Михайлова, театральний хоровий ансамбль під керівництвом В.Верховинця та ін.). · В Києві, Харкові, Одесі відкрито державні консерваторії. · Розвивається музичне мистецтво (Б.Лятошинський, М.Вериковський, В.Косенко та ін.).

Трагічні сторінки «культурної революції»

· Багато педагогів стало жертвами репресій.

· Багато вчених піддалися репресіям (математик М.Кравчук, історики М.Яворський, М.Грушевський, винахідник Ю.Кондратюк, академіки: геолог М.Світальський, генетик І.Агоп та ін.).

· Розпочалися масові репресії проти письменників, поетів; близько 5000 письменників стали жертвами репресій (О.Вишня, О.Досвітній, Б.Антоненко-Давидович, Е.Плужник, розстріляний новеліст Г.Косинка, лірик Д.Фальківський багато інших). Жертвами репресій стали 97 із 193 членів Спілки письменників України.

· 1933 р. – самогубство письменника М.Хвильового і колишнього наркома освіти УРСР М.Скрипника.

· В 1933 р. Л.Курбаса заарештовано і було відправлено до табору, де він і загинув.

· В 1936 р. заарештований М.Бойчук і група митців (в 1937 р. розстріляно), школу «бойчукістів» було розгромлено.

· В 1934 р. розстріляні всі кобзарі і лірники; кобза та ліра були оголошені «класово ворожими».

· Розпущено капели бандуристів.

· Серйозні втрати були і серед майстрів різця і пензля. За професійні погляди були заарештовані В.Седлер, І.Падалка та ін.

· В 1930 р. був організований процес над неіснуючим «Союзом звільнення України», де основним обвинуваченим був віце-президент УАН С.Єфремов, вчений-літературознавець.

· Заарештовано та заслано філософів П.Демчука (в 1937 р. розстріляний), С.Семківського.

· Обвинувачення висувалися проти президента АН УРСР В.Вернадського та нового президента О.Богомольця.

· Розгром АН УРСР.

· Ліквідовано Науково-дослідний інститут історії української культури, інститут економіки і організації сільського господарства, інститут літературознавства в Харкові.

Виведення: «Розстріляне Відродження» - це трагічний період в історії України, пов'язаний з політикою встановлення тоталітарного контролю більшовицького режиму над культурою, фізичне знищення кращих представників української культури, розквіт творчості яких припадає на період підйому української культури в 20-х на початку 30-х рр. ХХ століття.

В культурному процесі чітко простежується боротьба двох протилежних тенденцій оновлення: гуманістичної, пошукової, творчої та державно орієнтованої, централізованої, регламентованої.

Досягнення в областіосвіти, науки, літератури і мистецтва могли бути незмірно більшими, якби їх розвиток не гальмувався некомпетентним втручанням представників адміністративно-командної системи, і якби українська культура не понесла величезних втрат.

№ 31

Схарактеризуйте суспільно-політичне життя українських земель у міжвоєнний період в складі Польщі. Порівняйте із станом українців в складі Румунії та Чехословаччини

_____________________________________________________

Долю західноукраїнських земель було вирішено на Паризькій мирній конференції в 1919 р. Рада Антанти в 1923 р. остаточно погодилася на приєднання частини українських територій до Польщі, Румунії та Чехословаччини за умов дотримання національних прав українців

Перерозподіл західноукраїнських земель

Учасник перерозподілу	Приєднані території	Чисельність українського населення
Польща	Східна Галіція, Західна Волинь, Холмщина, Полісся	6 млн. чол.
Румунія	Північна Буковина, придунайські землі	790 тис. чол.
Чехословаччина	Закарпаття	455 тис. чол.

Правовий статус західноукраїнських земель

· Польща, Румунія, Чехословаччина оголосили себе унітарними державами

· Українському населенню було відмовлено в праві на самоврядування, на автономний устрій

· На приєднаних територіях було поширено державний адміністративний устрій (Галичину розділили на 3 воєводства: Львівське, Тернопільське, Станіславське)

· Українці не мали нагоди посідати адміністративні пости в державних органах влади, офіцерські посади в армії

· Заборона на культурну автономію

Соціально-політичне становище населення західноукраїнських земель

Спільне

Особливості

· Українці офіційно не були визнані окремою нацією, яка має певні національні права · Заборона української мови в державних і адміністративних органах влади · Закриття українських шкіл, звільнення викладачів і вчителів-українців · Українці, щоб мати нагоду влаштуватися на роботу, повинні були вивчити іноземну мову, дотримуватись чужих норм та звичаїв, тобто максимально інтегруватися · Українці не мали нагоди посідати адміністративні пости в державних органах влади, офіцерські посади в армії · Обмежено право українців навчатися у вищих навчальних закладах · Українців виселяли із західноукраїнських земель в центральні райони, заселяючи ці землі більш «надійними» колоністами з кореного населення · Змінено українські географічні назви, імена, прізвища

· Замість назви «Україна» вводилися «Малопольщина», або «землі Польщі «Б»

Економічний стан населення західноукраїнських земель

Спільне

Особливості

· Проводилася державна політика, спрямована на підтримку бізнесу, яким керували представники корених національностей · Українці не мали рівних економічних прав з кореним населенням (права на пільги, субсидії) · Економічному розвиткові західноукраїнських земель надавалося мало уваги, вони були перетворені в колонії · Західноукраїнські землі потрапили в залежність від іноземного капіталу (французького, англійського) · Іноземці хижацьким чином грабували багатства краю, перешкоджаючи його економічному розвиткові, розвиваючи лише особливо прибуткові галузі (нафтовидобуток, деревообробка, харчова промисловість, переробка мінеральної сировини, обробка шкіри) · Промисловість була відсталою · Більшість промислових підприємств були дрібними, напівкустарними (з кількістю робітників більше 20 чол. було 2%) · Під час економічних криз уряди залишали без фінансової допомоги українські підприємства, кооперативи і населення («своїм» допомога надавалася) · Сільське господарство було слаборозвиненим · Значна кількість земель залишалася у власності поміщиків, держави, церкви · Селяни страждали від малоземелля · Внаслідок аграрної реформи отримані ділянки землі були невеликими і розташовувалися на неродючих ґрунтах, частину землі віддано до фонду колонізації. Тут організовували господарства переселенців – вихідців з кореного населення · Внаслідок економічної кризи в 30-ті рр. зменшилися посівні площі, поголів'я худоби, частина господарств розорилася

· В Польщі уряд перешкоджав розвиткові українського кооперативного руху

Рівень життя населення західноукраїнських земель

· Матеріальний рівень життя українського населення був украй низьким

· 30-50% українського населення було безробітним

· Надзвичайно важкі умови праці на підприємствах

· Низька заробітна платня

· Українцям не видавалися субсидії, а вакансії розподілялися серед кореного населення

· Робочий день сільськогосподарських працівників не регламентувався, зарплату видавали, як правило, натурою

· Відбувалося постійне підвищення цін

· Часті спалахи епідемій тифу, дизентерії, скарлатини

· Збільшилася кількість людей з хронічними хворобами, хворих на туберкульоз

· Висока смертність

Соціальне і національне пригноблення викликало протест українців: частими стали страйки, збройна партизанська боротьба, захвати поміщицьких земель, підпали маєтків, терористичні акції, повстання.

Уряди Польщі та Румунії почали широко застосовувати репресії проти українського населення і зупинити репресії не змогла навіть міжнародна організація – Ліга Націй, яка засудила ці дії:

Становище українських земель у складі Польщі

· Керівниками органів місцевого самоврядування призначалися лише поляки · Українцям заборонялося займати адміністративні посади в державних установах, офіцерські посади в армії, поліції, таємних службах · Для Східної Галичини було офіційно запропоновано назву «Східна Малопольща» · Польська мова витісняла українську з усіх державних і муніципальних установ, освітніх закладів. Українські імена та прізвища замінювалися польськими · Переслідування православних українців, масове примусове навертання їх до католицької віри, знищення православних храмів · Українські землі перетворювалися на аграрно-сировинні придатки, ринки збуту й джерела сировини та дешевої робочої сили · Матеріальна скрута, нестерпні житлові умови, непосильна експлуатація українського населення · Активний еміграційний рух українців

Виведення: незважаючи на складні умови, українські політичні діячі Західної України намагалися вирішити найважливіші питання: визначення шляхів національного звільнення України, створення незалежної української держави і встановлення в ньому справедливого соціально-економічного і політичного ладу.

Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях відрізнялося різноманітністю. Діяли різні політичні партії, об'єднання, блоки – від лівих до правих – які виражали різні політичні інтереси і використовували легальні й нелегальні методи боротьби.

Найскладніша суспільно-політична ситуація була на українських землях у складі Румунії.

Польський уряд також вів дискримінаційну національну політику проти українців, але дозволив їм представляти свої інтереси в Сеймі.

Найсприятливіша суспільно-політична ситуація для українців була в Чехословаччині.

Проте, ніде уряди не надали українцям автономії

№ 32

Схарактеризуйте суспільно-політичне життя українських земель у міжвоєнний період в складі Румунії. Порівняйте із станом українців в складі Польщі та Чехословаччини

Долю західноукраїнських земель було вирішено на Паризькій мирній конференції в 1919 р. Рада Антанти в 1923 р. остаточно погодилася на приєднання частини українських територій до Польщі, Румунії та Чехословаччини за умов дотримання національних прав українців

Перерозподіл західноукраїнських земель

Учасник перерозподілу	Приєднані території	Чисельність українського населення
Польща	Східна Галіція, Західна Волинь, Холмщина, Полісся	6 млн. чол.
Румунія	Північна Буковина, придунайські землі	790 тис. чол.
Чехословаччина	Закарпаття	455 тис. чол.

Правовий статус західноукраїнських земель

· Польща, Румунія, Чехословаччина оголосили себе унітарними державами

· Українському населенню було відмовлено в праві на самоврядування, на автономний устрій

· На приєднаних територіях було поширено державний адміністративний устрій (Галичину розділили на 3 воєводства: Львівське, Тернопільське, Станіславське)

· Українці не мали нагоди посідати адміністративні пости в державних органах влади, офіцерські посади в армії

· Заборона на культурну автономію

Соціально-політичне становище населення західноукраїнських земель

Спільне

Особливості

· Українці офіційно не були визнані окремою нацією, яка має певні національні права · Заборона української мови в державних і адміністративних органах влади · Закриття українських шкіл, звільнення викладачів і вчителів-українців · Українці, щоб мати нагоду влаштуватися на роботу, повинні були вивчити іноземну мову, дотримуватись чужих норм та звичаїв, тобто максимально інтегруватися · Українці не мали нагоди посідати адміністративні пости в державних органах влади, офіцерські посади в армії · Обмежено право українців навчатися у вищих навчальних закладах · Українців виселяли із західноукраїнських земель в центральні райони, заселяючи ці землі більш «надійними» колоністами з кореного населення · Змінено українські географічні назви, імена, прізвища

· Національна дискримінація в Румунії була особливо нестерпною

Економічний стан населення західноукраїнських земель

Спільне

Особливості

· Проводилася державна політика, спрямована на підтримку бізнесу, яким керували представники корених національностей · Українці не мали рівних економічних прав з кореним населенням (права на пільги, субсидії) · Економічному розвиткові західноукраїнських земель надавалося мало уваги, вони були перетворені в колонії · Західноукраїнські землі потрапили в залежність від іноземного капіталу (французького, англійського) · Іноземці хижацьким чином грабували багатства краю, перешкоджаючи його економічному розвиткові, розвиваючи лише особливо прибуткові галузі (нафтовидобуток, деревообробка, харчова промисловість, переробка мінеральної сировини, обробка шкіри) · Промисловість була відсталою · Більшість промислових підприємств були дрібними, напівкустарними (з кількістю робітників більше 20 чол. було 2%) · Під час економічних криз уряди залишали без фінансової допомоги українські підприємства, кооперативи і населення («своїм» допомога надавалася) · Сільське господарство було слаборозвиненим · Значна кількість земель залишалася у власності поміщиків, держави, церкви · Селяни страждали від малоземелля · Внаслідок аграрної реформи отримані ділянки землі були невеликими і розташовувалися на неродючих ґрунтах, частину землі віддано до фонду колонізації. Тут організовували господарства переселенців – вихідців з кореного населення · Внаслідок економічної кризи в 30-ті рр. зменшилися посівні площі, поголів'я худоби, частина господарств розорилася

· Буковина була особливо відсталою

Рівень життя населення західноукраїнських земель

· Матеріальний рівень життя українського населення був украй низьким

· 30-50% українського населення було безробітним

· Надзвичайно важкі умови праці на підприємствах

· Низька заробітна платня

· Українцям не видавалися субсидії, а вакансії розподілялися серед кореного населення

· Робочий день сільськогосподарських працівників не регламентувався, зарплату видавали, як правило, натурою

· Відбувалося постійне підвищення цін

· Часті спалахи епідемій тифу, дизентерії, скарлатини

· Збільшилася кількість людей з хронічними хворобами, хворих на туберкульоз

· Висока смертність

Соціальне і національне пригноблення викликало протест українців: частими стали страйки, збройна партизанська боротьба, захвати поміщицьких земель, підпали маєтків, терористичні акції, повстання.

Уряди Польщі та Румунії почали широко застосовувати репресії проти українського населення і зупинити репресії не змогла навіть міжнародна організація – Ліга Націй, яка засудила ці дії:

Становище українських земель у складі Румунії

· Румунська мова оголошувалась державною. Українська мова заборонялась в державних і муніципальних установах. Українські назви міст і сіл було змінено на румунські · Закривались українські школи, культурно-освітні товариства, заборонялось ввезення українських книжок · Українські священники не допускалися до вищих посад, українців обмежували при вступі до духовних семінарій · Панувало дрібне кустарне виробництво, масове безробіття, злиденність населення. Сільське господарство перебувало в стані занепаду і потребувало реформування

Основні положення інтегрального націоналізму

(за Д.Донцовим)

· Нація – абсолютна цінність

· Вища ціль українців – створення незалежної держави

· Вища ціль може досягатися будь-якими засобами. Необхідно діяти, припинивши всі політичні дискусії

· Заради вищої цілі всі класи та політичні партії повинні об'єднатися (ідея соборності, - тобто єдності нації)

· Соціально-економічний устрій держави – питання другорядне. Скоріш за все, держава буде аграрною, з розвинутою кооперацією і капіталістичною промисловістю

· Майбутню незалежну українську державу повинен очолити вождь з необмеженою владою   · Менше слів – більше справи   · економічна основа держави – розвинуте сільське господарство, кооперація, капіталістична промисловість

Виведення: незважаючи на складні умови, українські політичні діячі Західної України намагалися вирішити найважливіші питання: визначення шляхів національного звільнення України, створення незалежної української держави і встановлення в ньому справедливого соціально-економічного і політичного ладу.

Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях відрізнялося різноманітністю. Діяли різні політичні партії, об'єднання, блоки – від лівих до правих – які виражали різні політичні інтереси і використовували легальні й нелегальні методи боротьби.

Найскладніша суспільно-політична ситуація була на українських землях у складі Румунії.

Польський уряд також вів дискримінаційну національну політику проти українців, але дозволив їм представляти свої інтереси в Сеймі.

Найсприятливіша суспільно-політична ситуація для українців була в Чехословаччині.

Проте, ніде уряди не надали українцям автономії

№ 33

Схарактеризуйте суспільно-політичне життя українських земель у міжвоєнний період в складі Чехословаччини. Порівняйте із станом українців в складі Польщі та Румунії

_____________________________________________________

Долю західноукраїнських земель було вирішено на Паризькій мирній конференції в 1919 р. Рада Антанти в 1923 р. остаточно погодилася на приєднання частини українських територій до Польщі, Румунії та Чехословаччини за умов дотримання національних прав українців

Перерозподіл західноукраїнських земель

Учасник перерозподілу	Приєднані території	Чисельність українського населення
Польща	Східна Галіція, Західна Волинь, Холмщина, Полісся	6 млн. чол.
Румунія	Північна Буковина, придунайські землі	790 тис. чол.
Чехословаччина	Закарпаття	455 тис. чол.

Правовий статус західноукраїнських земель

· Польща, Румунія, Чехословаччина оголосили себе унітарними державами

· Українському населенню було відмовлено в праві на самоврядування, на автономний устрій

· На приєднаних територіях було поширено державний адміністративний устрій (Галичину розділили на 3 воєводства: Львівське, Тернопільське, Станіславське)

· Українці не мали нагоди посідати адміністративні пости в державних органах влади, офіцерські посади в армії

· Заборона на культурну автономію

Соціально-політичне становище населення західноукраїнських земель

Дата добавления: 2015-05-08