Особисті якості керівника в процесі управління конфліктами. Лідерство і керівництво

Основні форми управління конфліктами

Управління конфліктом — це здатність керівника побачити конфліктну ситуацію, осмислити її та здійснити попереджувальні дії щодо її вирішення.

У конфліктології прийнято розглядати зовнішній і внутрішній аспекти управління конфліктами. Зовнішній аспект управління конфліктами являє собою організаційно-технологічну сторону цього процесу, де суб'єктом управління виступає менеджер або посередник. Внутрішній аспект носить психологічний характер і зводиться до переговорів по вирішенню конфліктів.

Розрізняють дві основні стратегії управління конфліктом: конкурентну і кооперативну. З погляду конструктивності процес управління конфліктом переважніше використовувати кооперативну стратегію, яка припускає досягнення певної угоди.

У процесі вирішення конфліктів можуть застосовуватися чотири основні технології їх регулювання:

а) Інформаційна технологія передбачає ліквідацію дефіциту інформації в конфлікті, виключення з інформаційного взаємодії помилковою, спотвореної інформації, усунення слухів;
б) Комунікативна технологія робить упор на організацію спілкування між суб'єктами конфліктної взаємодії і їх прихильниками, а також на забезпечення ефективного спілкування;
в) Соціально-психологічна технологія орієнтована на роботу з неформальними лідерами і мікрогрупа, на зниження соціальної напруженості та зміцнення соціально-психологічного клімату в колективі;
г) Організаційна технологія спрямована на вирішення кадрових питань, використання виховних методів заохочення і покарання, на зміну умов взаємодії співробітників.
Однак, самі по собі стратегія управління і технологія регулювання не дають можливості переходити до управлінської діяльності з вирішення конфлікту. Для цього введено поняття алгоритму керування конфліктом. Для вибору конкретного алгоритму, як переліку дій керівника, необхідно крім аналізу причин і умов виникнення конфліктної поведінки, дотримуватися принципів керування конфліктами.

Особисті якості керівника мають величезне значення для процесу управління конфлі­ктами. Основними особистими якостями є:

• особливості психологічних характеристик менеджера;

• організаторські здібності;

• стиль управління. Стиль роботи керівника визначається типом особистості керівни­ка, рівнем його виховання, досвідом, умовами роботи підприємства, стадією розвитку колективу (рис. 4.4);

• мотивація;

• орієнтація діяльності.

Рисунок 4.4

Класифікація стилів управління

Ефективність стилю управління визначається:

• показниками діяльності організації;

• психологічним кліматом у колективі;

• плинністю кадрів;

• рівнем конфліктності у колективі;

• виконавчою дисципліною.

Для визначення основних принципів взаємостосунків у колективі розглянемо такі поняття, як «керівництво» і «лідерство».

Керівництво — феномен, що має місце у системі формальних (офіційних) відносин, а лідерство — феномен, породжений системою неформальних (неофіційних) відносин. При­чому роль керівника наперед визначена, що обумовлює його функції. Він призначається вищестоящим органом, одержує відповідні владні повноваження, має право на застосуван­ня санкцій (як позитивних, так і негативних).

Роль лідера виникає стихійно, у штатному розкладі установи її немає, він висувається з числа оточуючих його людей, по суті, рівних йому за статусом (службовому положенню). Разом з тим лідер також може вдаватися до санкцій відносно певного партнера, але ці санк­ції носять неформальний характер, право на їх застосування ніде офіційно не зафіксовано.

Лідерство — це прояв соціальної активності членів групи колективу. Лідер — член групи, який самостійно висувається на роль неформального керівника в умовах визначеної, досить значущої ситуації, щоб забезпечити ефективну організацію загальної діяльності людей.

Для попередження конфліктів у колективах доцільно вміло використовувати владу, зокрема:

• чітко розмежовувати владні повноваження за горизонталлю і вертикаллю;

• уникати зосередження всіх повноважень влади в одних руках;

• документально оформлювати досягнуті домовленості з розподілу повноважень.

Дата добавления: 2015-05-08