Як співвідносяться адміністративне право і адміністративне законодавство? 1 страница

А) Повністю співпадають.

Б) Повністю не співпадають.

В) Співпадають у певній мірі.

16. Джерело адміністративного права – це:

А) акт правотворчості органів державної влади, що складається з адміністративно-правових норм або навіть одного правила поведінки, яким врегульовано відносини у сфері державного управління;

Б) акт центральних органів виконавчої влади;

В) будь-який акт, виданий органом виконавчої влади чи Президентом України.

17. Який із наведених актів може бути віднесений до джерел адміністративного права?

А) Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Б) Кримінальний кодекс України.

В) Наказ ректора “Про дисциплінарну відповідальність студентів за порушення навчальної дисципліни”.

18. Правозастосовча діяльність для органів виконавчої влади є:

А) основною;

Б) допоміжною;

В) делегованою.

19. Особливостями адміністративно-правових норм є те, що вони:

А) встановлені, ратифіковані чи санкціоновані державою;

Б) є загальнообов’язковими й формально визначеними правилами поведінки;

В) спрямовані на регулювання суспільних відносини, що виникають у зв’язку із функціонуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, інших суб’єктів, уповноважених на здійснення функцій публічного управління.

20. Яка із наведених форм реалізації адміністративно-правових норм є основною в діяльності органів виконавчої влади?

А) Виконання.

Б) Дотримання.

В) Застосування.

21. Систематизація адміністративно-правових норм здійснюється шляхом їх:

А) інкорпорації;

Б) кодифікації;

В) консолідації.

22. Обов’язковим учасником адміністративно-правових відносин виступає:

А) орган законодавчої влади України;

Б) орган прокуратури;

В) орган, уповноважений здійснювати функції державного управління.

23. Яка із наведених рис відбиває специфіку адміністративно-правових відносин?

А) Адміністративно-правові відносини – це суспільний зв’язок між рівними суб’єктами права.

Б) Адміністративно-правові відносини, як правило, виникають з ініціативи однієї з сторін такого суспільного зв’язку.

В) Обов’язковим учасником адміністративно-правових відносин виступає фізична особа.

24. За змістом адміністративно-правові відносини поділяються на:

А) регулятивні та охоронні;

Б) матеріальні і процесуальні;

В) активні та пасивні.

25. Спори між учасниками адміністративно-правових відносин, пов’язані із здісненням органами управління владних повноважень, можуть вирішувати суди у порядку, який регламентується нормами:

А) Цивільного процесуального кодексу України;

Б) Господарського процесуального кодексу України;

В) Кодексу адміністративного судочинства України.

Питання, включені до тестових завдань

по другому змістовному модулю

“Суб’єкти державного управління. Форми державного управління”

1. Адміністративна правоздатність громадянина – це:

А) здатність громадянина мати права адміністративно-правового характеру;

Б) здатність громадянина реалізовувати надані права і виконувати обов’язки адміністративно-правового характеру;

В) здатність громадянина мати права та обов’язки адміністративно-правового характеру.

2. Адміністративна правоздатність громадянина України виникає:

А) в момент його народження;

Б) після досягнення ним 18-річногого віку;

В) після досягнення ним 16-річного віку.

3. Адміністративна дієздатність громадянина України у повному обсязі виникає:

А) до досягнення 16- річного віку;

Б) з досягненням 16-річного віку;

В) з досягненням 18-річного віку.

4. Які із наведених обов’язків громадян у сфері державного управління можуть бути віднесені до абсолютних?

А) Обов’язки, які виникають із правомірних дій, спрямованих на набуття і користування правами.

Б) Обов’язки, які не залежать від конкретних обставин і закріплені Конституцією та іншими законами України.

В) Обов’язки, які виникають у зв’язку із притягнення до юридичної відповідальності.

5. Органи виконавчої влади за територіальним масштабом діяльності поділяються на:

А) центральні, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцеві, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи;

Б) центральні, міжтериторіальні, місцеві, адміністрації державних підприємств та установ, а також будь-яких інших формувань, заснованих на державній формі власності;

В) центральні, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, міжтериторіальні та місцеві.

6. Центральними органами виконавчої влади є:

А) Кабінет Міністрів України, міністерства, Рада національної безпеки та оборони України, державні комітети;

Б) Кабінет Міністрів України, міністерства, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, Рада міністрів Автономної Республіки Крим;

В) міністерства, державні комітети та центральні органи виконавчої влади, статус яких прирівнюється до статусу державних комітетів, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

7. Органи виконавчої влади за обсягом і характером компетенції поділяються на:

А) органи виконавчої влади загальної, галузевої, спеціальної та предметної компетенції;

Б) органи виконавчої влади загальної, галузевої та спеціальної компетенції;

В) органи виконавчої влади загальної та галузевої компетенції.

8. Єдиноначальними органами виконавчої влади є:

А) Кабінет Міністрів України, міністерства, державні комітети, місцеві державні адміністрації;

Б) міністерства, державні комітети, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, Рада міністрів Автономної Республіки Крим;

В) міністерства, державні комітети, центральні органи виконавчої влади, статус яких прирівнюється до статусу державних комітетів, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, місцеві державні адміністрації.

9. Органами виконавчої влади загальної компетенції є:

А) Кабінет Міністрів України, міністерства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим;

Б) Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації;

В) Кабінет Міністрів України, міністерства, державні комітети, місцеві державні адміністрації.

10. Яке із наведених тверджень буде правильним?

А) Президент України скасовує акти Кабінету Міністрів України.

Б) Президент України скасовує рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим та рішення голів місцевих державних адміністрацій.

В) Президент України зупиняє дію актів органів місцевого самоврядування.

11. Склад Кабінету Міністрів України формується:

А) Президентом України за поданням Прем’єр-міністра України;

Б) Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України;

В) Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України за виключенням Міністра оборони України та Міністра закордонних справ України, які призначаються Верховною Радою України за поданням Президента України.

12. Центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються:

А) Президентом України;

Б) Кабінетом Міністрів України;

В) Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України.

13. За порядком вирішення підвідомчих питань Кабінет Міністрів України:

А) колегіальний орган виконавчої влади;

Б) єдиноначальний орган виконавчої влади;

В) єдиноначальний орган виконавчої влади з елементами колегіальності.

14. Кабінет Міністрів України видає у межах своєї компетенції:

А) постанови та накази;

Б) постанови, накази та розпорядження;

В) постанови та розпорядження.

15. За характером і обсягом компетенції державні комітети – це, як правило, органи:

А) загальної компетенції;

Б) міжгалузевої компетенції;

В) галузевої компетенції.

16. Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом - це органи, які:

А) утворені для забезпечення реалізації державної політики у певній сфері діяльності та мають особливі завдання і повноваження;

Б) утворюються за спеціальною процедурою з метою забезпечення реалізації державної політики у певній сфері діяльності;

В) мають особливі завдання і повноваження.

17. Керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, призначаються та звільняються з посади:

А) Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України;

Б) Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України;

В) Президентом України.

18. Місцевими органами виконавчої влади є:

А) обласні державні адміністрації, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, районні державні адміністрації, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи;

Б) обласні державні адміністрації, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, районні державні адміністрації, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, управління та відділи центральних органів виконавчої влади на місцях;

В) обласні державні адміністрації, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, районні державні адміністрації, управління та відділи центральних органів виконавчої влади на місцях.

19. Голови місцевих державних адміністрацій видають у межах своєї компетенції:

А) укази;

Б) розпорядження;

В) постанови.

20. Державна служба в Україні - це:

А) професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті з метою практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів;

Б) професійна діяльність осіб, які займають посади в будь-яких формуваннях, заснованих на державній формі власності, та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів;

В) професійна діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їх апараті з метою практичного виконанні завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних й недержавних коштів.

21. Державні службовці поділяються на:

А) посадових осіб і представників адміністративної влади;

Б) посадових осіб, представників адміністративної влади та службових осіб;

В) посадових осіб, представників адміністративної влади, спеціалістів та допоміжний персонал.

22. Посадовими особами визнаються державні службовці, на яких покладено здійснення:

А) організаційно-розпорядчих, координаційних та контрольно-дорадчих функцій;

Б) організаційно-розпорядчих, координаційних, контрольно-дорадчих та консультативних функцій;

В) організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

23. Державними службовцями, чиї рішення обов’язкові для виконання непідлеглими їм особами, є:

А) посадові особи;

Б) представники адміністративної влади;

В) спеціалісти.

24. Конституцією України право на державну службу закріплено за:

А) громадянами України;

Б) громадянами України та іноземними громадянами;

В) громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства.

25. Згідно із Законом України «Про об’єднання громадян» в нашій державі можуть утворюватися:

А) політичні партії, органи громадської самодіяльності та громадські організації;

Б) політичні партії та громадські організації;

В) політичні партії, громадські організації, органи місцевого та регіонального самоврядування, органи громадської самодіяльності.

26. Метою утворення політичної партії є:

А) участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого самоврядування, представництва у їх складі;

Б) участь у виробленні державної політики та формуванні органів влади;

В) задоволення та захист громадянами своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

27. Політичні партії можуть мати статус:

А) всеукраїнський;

Б) місцевий;

В) міжнародний.

28. Політичні партії створюються за ініціативою:

А) громадян України, які досягли 18 років;

Б) громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, які досягли 18 років;

В) громадян України, які досягли 18 років, не обмежені судом у дієздатності та не відбувають покарання у місцях позбавлення волі.

29. Засновниками громадських організацій можуть бути:

А) громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які досягли 18 років;

Б) громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які досягли 16 років;

В) дієздатні громадяни України, які досягли 18 років.

30. За порушення законодавства до об’єднання громадян можуть бути застосовані такі примусові заходи:

А) попередження, штраф, конфіскація майна, тимчасова заборона (зупинення) діяльності, примусовий розпуск (ліквідація);

Б) попередження, штраф, конфіскація майна, тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності, тимчасова заборона (зупинення) діяльності, примусовий розпуск (ліквідація);

В) попередження, штраф, тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності, тимчасова заборона (зупинення) діяльності, примусовий розпуск (ліквідація).

31. Функції державного управління поділяються на:

А) загальні, спеціальні, обслуговуючі;

Б) загальні, обслуговуючі, допоміжні;

В) загальні, спеціальні, допоміжні.

32. Загальними функціями державного управління є:

А) планування, регулювання, кадрове забезпечення, матеріально-технічне забезпечення, координація, контроль;

Б) планування, організація, регулювання, координація, облік, контроль;

В) планування, організація, регулювання, інформаційне забезпечення, облік, контроль.

33. Яка із наведених форм державного управління є правовою?

А) Здійснення організаційних заходів, спрямованих на удосконалення структури державного органу.

Б) Проведення круглого столу, на якому обговорюються питання, що виникають у процесі укладання органами влади адміністративних договорів.

В) Видання наказу, яким особа зараховується на державну службу.

34. Яка із наведених форм державного управління є неправовою?

А) Прийняття головою обласної державної адміністрації розпорядження.

Б) Надання представниками митних органів інформації громадянам щодо змін у митному законодавстві.

В) Укладання органом влади адміністративного договору.

35. Нормативні акти управління:

А) містять загальнообов’язкові правила поведінки та розраховані на неодноразове використання необмеженим колом осіб;

Б) розв’язують конкретну управлінську справу;

В) визначають поведінку конкретного адресата.

36. Індивідуальні акти управління:

А) містять загальнообов’язкові правила поведінки;

Б) поряд із загальнообов’язковими правилами поведінки визначають поведінку конкретного адресата;

В) розв’язують конкретну управлінську справу і стосуються конкретних осіб, їх прав та обов’язків.

37. Обсяг адміністративної дієздатності громадян не може залежати від:

А) віку особи;

Б) стану здоров’я особи;

В) бажання своїми діями набувати і здійснювати права і виконувати обов’язки адміністративно-правового характеру.

38. Яке із наведених обмежень встановлено в Україні щодо іноземних громадян та осіб без громадянства?

А) Іноземці та особи без громадянства не мають права доступу до посад державних службовців, діяльність яких пов’язана із державною таємницею.

Б) Іноземці та особи без громадянства не можуть оскаржувати дії посадових осіб органів державної влади.

В) Іноземці та особи без громадянства не можуть постійно проживати в Україні.

39. В реалізації якого із наведених прав обмежені державні службовці?

А) Безперешкодно знайомитися з матеріалами, які стосуються проходження державної служби.

Б) Займатися підприємницькою діяльністю.

В) Захищати свої права, звертаючись до суду.

40. Законом України «Про державну службу» передбачено, що:

А) особи під час перебування на державній службі не можуть балотуватися на будь-які виборні посади;

Б) державні службовці не вправі вступати до політичних партій;

В) державним службовцям заборонено брати участь у страйках, а також інших заходах, що перешкоджають нормальному функціонуванню державних органів.

Питання, включені до тестових завдань

по третьому змістовному модулю

“Адміністративний примус.

Відповідальність за адміністративним правом України”

1. Адміністративно-правові методи - це:

А) напрями діяльності суб’єктів управління;

Б) зовнішній вияв конкретних дій суб’єктів управління;

В) способи та прийоми, використання яких призводить до досягнення цілей, вирішення завдань, поставлених перед суб’єктами управління.

2. Яке з тверджень буде правильним?

А) Для виконання завдань, поставлених перед суб’єктами державного управління, останні обирають прийоми та способи управлінського впливу, враховуючи лише особливості адресата – об’єкта управління.

Б) Суб’єкти державного управління використовують для виконання поставлених перед ними завдань прийоми та способи залежно від свого правового статусу й особливостей адресата – об’єкта управління.

В) Суб’єкти державного управління використовують для виконання своїх завдань прийоми та способи, які обираються ними на власний розсуд.

3. Яке з тверджень буде правильним?

А) Форма державного управління дає життя методам, а через них – і функціям управління.

Б) Функції, форми і методи державного управління не взаємопов’язані одне з одним.

В) Форма державного управління дає життя функціям управління.

4. Переконання як адміністративно-правовий метод виявляється у:

А) застосуванні щодо об’єктів управління заходів, спрямованих на примушення до виконання ними загальнообов’язкових правил;

Б) застосуванні щодо об’єктів управління виховних, заохочувальних та роз’яснювальних заходів, спрямованих на формування у них розуміння необхідності виконання загальнообов’язкових правил;

В) притягненні до відповідальності осіб, які порушили загальнообов’язкові правила.

5. Адміністративний примус є:

А) однією з форм державного примусу;

Б) формою громадського примусу;

В) єдиною формою державного примусу.

6. Заходи адміністративного примусу застосовуються:

А) тільки щодо фізичних осіб, які вчинили протиправні діяння;

Б) тільки щодо юридичних осіб, внаслідок діяльності яких порушуються права та інтереси інших суб’єктів права;

В) щодо фізичних та юридичних осіб у випадках, передбачених чинним законодавством.

7. Серед заходів адміністративного примусу вирізняють:

А) адміністративно-попереджувальні заходи, заходи припинення правопорушень та адміністративні стягнення;

Б) заходи громадського примусу та заходи державного примусу;

В) покарання та заходи, застосування яких призводить до поновлення порушених прав, свобод та інтересів громадян.

8. Який із наведених заходів є заходом адміністративного примусу?

А) Притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.

Б) Відсторонення від управління транспортним засобом водія, який перебуває у стані сп’яніння.

В) Опротестування прокурором постанови по справі про адміністративне правопорушення.

9. Який із наведених заходів є заходом адміністративного примусу?

А) Звільнення державного службовця у зв’язку із ліквідацією органа, в якому він перебував на службі.

Б) Медичний огляд осіб, які працюють у дитячих закладах.

В) Громадська догана.

10. Адміністративно-попереджувальні заходи вважаються заходами адміністративного примусу, оскільки:

А) підставою для їх застосування є вчинення протиправного діяння;

Б) вони застосовуються без згоди на те об’єктів управління, а в деяких випадках - проти їх волі;

В) їх застосування супроводжується накладенням на об’єктів управління адміністративних стягнень.

11. Який із наведених заходів є адміністративного-попереджувальними заходом?

А) Адміністративне затримання.

Б) Здійснення адміністративного нагляду за особами, щодо яких він встановлений, а також контролю за засудженими до кримінальних покарань, не пов’язаних із позбавленням волі.

В) Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання).

12. Який із наведених заходів є адміністративно-попереджувальним заходом?

А) Особистий огляд особи представниками митних органів під час здійснення митного контролю.

Б) Застосування щодо юридичної особи фінансових санкцій у зв’язку із порушення податкового законодавства.

В) Застосування працівником органів внутрішніх справ фізичної сили щодо осіб, які беруть участь у несанкціонованій демонстрації.

13. Який із наведених заходів є заходом адміністративного припинення?

А) Вилучення речей і документів, які є знаряддям або безпосереднім об’єктом правопорушення.

Б) Тимчасове обмеження доступу громадян на певну територію.

В) Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення.

14. Який із наведених заходів є заходом адміністративного припинення?

А) Закриття ділянок державного кордону.

Б) Відставка державного службовця.

В) Заборона реалізовувати товари, якість яких не підтверджена відповідними документами.

15. Хто із перелічених осіб може застосовувати заходи адміністративного припинення?

А) Суддя.

Б) Державний санітарний лікар міста.

В) Народний депутат України.

16. Підставою адміністративної відповідальності є:

А) адміністративне правопорушення;

Б) дисциплінарний проступок, вчинений державним службовцем;

В) цивільно-правовий делікт.

17. Адміністративне правопорушення є:

А) суспільно небезпечним діянням;

Б) суспільно шкідливим діянням;

В) діянням, яке не завдає будь-якої шкоди суспільним відносинам, що регламентуються нормами права.

18. Яка із наведених дефініцій є самою вдалою для визначення поняття складу адміністративного правопорушення?

А) Склад адміністративного правопорушення - це сукупність встановлених законом об’єктивних та суб’єктивних ознак, які характеризують діяння як адміністративне правопорушення.

Б) Склад адміністративного правопорушення - сукупність ознак, які характеризують конкретне діяння як адміністративне правопорушення.

В) Склад адміністративного правопорушення - сукупність встановлених законом ознак, які характеризують діяння як адміністративне правопорушення.

19. Яке з тверджень буде найповнішим?

А) Правопорушення, за вчинення яких встановлено адміністративну відповідальність, визначаються Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Б) Правопорушення, за вчинення яких встановлено адміністративну відповідальність, визначаються Кодексом України про адміністративні правопорушення і Митним кодексом України.

В) Правопорушення, за вчинення яких встановлено адміністративну відповідальність, визначаються Кодексом України про адміністративні правопорушення й іншими законами.

20. Яка із наведених обставин виключає адміністративну відповідальність?

А) Необхідна оборона.

Б) Вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин.

В) Малозначність правопорушення.

21. Суб’єктами адміністративних правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, можуть бути:

А) фізичні особи;

Б) юридичні особи;

В) фізичні та юридичні особи.

22. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення:

А) 14-річного віку;

Б) 16-річного віку;

В) 18-річного віку.

23. За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від 16 до 18 років:

А) заходи адміністративного примусу не застосовуються;

Б) застосовуються тільки заходи впливу, перелічені у ст. 24-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

В) застосовуються заходи впливу, перелічені у ст. 24-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а у випадках, визначених у законі, - адміністративні стягнення.

24. До військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень застосовуються:

А) тільки примусові заходи, передбачені дисциплінарними статутами;

Б) тільки адміністративні стягнення, передбачені санкціями статей, якими встановлено відповідальність;

В) примусові заходи, передбачені дисциплінарними статутами, а у випадках, визначених в законі, - адміністративні стягнення, зафіксовані у санкціях статей, якими встановлено відповідальність.

25. Який із наведених заходів не є адміністративними стягненням?

А) Штраф.

Б) Адміністративне затримання.

В) Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення.

26. Який із наведених заходів не є адміністративними стягненням?

А) Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання).

Б) Виправні роботи.

В) Вилучення речей і документів, які є знаряддям або безпосереднім об’єктом правопорушення.

27. Яке із наведених адміністративних стягнень може бути застосовано як додаткове?

А) Штраф.

Б) Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення чи безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення.

В) Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання).

28. Яке із наведених адміністративних стягнень може бути застосовано як додаткове?

А) Попередження.

Б) Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення чи безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення.

В) Штраф.

29. Яке із наведених адміністративних стягнень може бути призначено лише за рішенням суду?

А) Виправні роботи.

Б) Штраф.

В) Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання).

30. Яке із наведених адміністративних стягнень може бути призначено лише за рішенням суду?

А) Попередження.

Б) Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення чи безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення.

В) Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання).

31. Який відсоток заробітку особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може відраховуватися під час відбування нею виправних робіт?

А) 20 відсотків.

Б) 10 відсотків.

В) До 20 відсотків.

32. Адміністративний арешт не може застосовуватися до:

А) пенсіонерів;

Б) військовослужбовців і призваних на збори військовозобов’язаних;

В) учасників бойових дій.

33. Адміністративний арешт застосовується на строк:

А) до 15 діб;

Б) до 10 діб;

В) від 10 до 15 діб.

34. Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через:

А) один місяць з дня вчинення правопорушення;

Б) два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – один місяць з дня його виявлення;

В) два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – два місяці з дня його виявлення.

35. Особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню, якщо вона не вчинила нового адміністративного правопорушення протягом:

Дата добавления: 2015-05-10