Питання 30.Охарактеризуйте стилі педагогічного спілкування

Питання 29. Охарактеризуйте стадії педагогічного спілкування

В. Кан-Калік визнгачає такі стадії педагогічного спілкування, як:

1. Орієнтування під час спілкування. Вчитель адаптує власний звичайний стиль спілкування до конкретних умов, що склалися саме на цьому уроці чи на виховному заході. Така адаптація ґрунтується: на усвідомленні педагогом власного стилю спілкування з учнями; на мисленному відтворенні минулих особливостей спілкування з певним класом; на уточненні стилю спілкування у нових комунікативних умовах діяльності, що випливають із ситуації у класі та висунутих педагогічних завдань.

2. Початкова стадія спілкування. На підставі нової інформації про ситуацію та конкретні умови коригуються обрані прийоми і способи спілкування. Система спілкування приводиться у відповідності до системи педагогічних завдань, які вчитель має розв’язувати. Важливим є перше враження, яке справив педагог на учнів. При цьому не можна покладатися лише на офіційні правила взаємовідносин, які регламентують процес педагогічного спілкування. Вчитель має розв’язувати цю проблему як важливе комунікативне завдання.Розрізняють такі варіанти розв’язання комунікативного завдання: мовний (словесне звертання до учнів), поведінково-знаковий (записи на дошці, використання наочних посібників тощо) та змішаний, який містить елементи трьох попередніх.

3. Зосередження уваги учнів на вчителеві. Педагогічне спілкування буде продуктивним лише за умови концентрації довільної уваги учнів на вчителеві.

4. Вербальне спілкування – уміння педагога домагатися, щоб учень не лише почув, зрозумів, а й “побачив” внутрішнім зором почуте. Звідси випливають вимоги виразності мови вчителя, точності його формулювань, здатності впливати не лише на розум, а й на почуття учнів, стимулювати при цьому їхнє мислення, уяву, потребу в пошуковій діяльності. Все зазначене залежить від рівня розвитку у вчителя образного мислення та педагогічної уяви, сформованості власних мовних здібностей. Усе це потребує наявності мовної пам’яті, вміння правильно добирати мовні засоби, логічно будувати та викладати думки, орієнтувати розмову на співрозмовника. Важливими є також загальна ерудованість та культура педагога.

Стиль педагогічного спілкування це характеристика педагогічного спілкування, у якій проявляються морально-світоглядні установки вчителя, педагогічна спрямованість його особистості, рівень комунікабельності та комунікативні здібності, уміння і навички.

Виокремлюють такі стилі педагогічного спілкування: діалогічний – активність, контактність і висока ефективність спілкування; щирсть і природність спілкування;адекватне сприймання та розуміння поведінки учнів, їхніх особистих проблем; прагнення до власного професійного і особистісного зростання; висока і адекватна самооцінка; розвинуте почуття гумору. Альтруїстичний – повне підпорядкування себе завданням професійної діяльності, відданість роботі та учням, поєднана з недовірою до їхньої самостійності; формування в учнів залежності від себе; відсутність прагнення до власного професійного і особистісного зростання, низький рівень рефлексії власної поведінки. Конформістський – поверхове,безконфліктне спілкування з учнями без чітко визначених комунікативних і педагогічних цілей, яке часто переходить у пасивне реагування на зміни ситуації; відсутність прагнення до глибокого розуміння учнів, зовнішня формальна доброзичливість при внутрішній байдужості або підвищеній тривожності; невпевненість у собі, недостатня вимогливість; низька самооцінка. Пасивний – холодна відчуженість, орієнтування на поверхове рольове спілкування з учнями; замкнутість і байдужість до учнів; висока самооцінка у поєднанні з прихованим невдоволенням від процесу спілкування. Маніпулятивний – егоцентрична спрямованість; висока потреба у досягненні зовнішнього успіху; приховане самолюбство; високий рівень розвитку комунікативних умінь, їх вміле використання для прихованого маніпулювання партнерами спілкування; добре розвинена рефлексія власної поведінки; висока самооцінка і самоконтроль. Авторитарно-монологічний – прагнення домінувати; переважання дисциплінарних методів і прийомів над організовувальними; егоцентризм, нетерпимість до помилок і заперечень з боку учнів; брак педагогічного такту, агресивність; орієнтування на репродуктивну діяльність; висока самооцінка. Конфліктний – неприйняття спілкування з учнями у своїй професійній діяльності; прагнення звести спілкування з учнями до мінімуму і прояви агресивності; емоційні “зриви”; перекладання відповідальності за невдачі у спілкуванні на учнів або на “об’єктивні” обставини; низька самооцінка і самоконтроль.

ПРИКЛАДИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗАВДАНЬ (ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗАДАЧЬ)

Задача №1

Маринка (6 р., 2 міс.) відвідує 1 клас. Вона вміє читати, писати, любить танцювати, співати, декламувати. Мама пишається нею, а Маринка – сама собою.

Якось, йдучи додому разом з мамою, дівчинка сказала: „Учителька мене не любе. Не хвалить. Мені дають завдання складніші, чим іншим, щоб я не знала, як відповісти. У дитячому садку було краще”.

Назвіть можливі причини, які вплинули на відносини Маринки з учителем.

У чому різниця взаємовідносин у системі „дитина-педагог” у дитячому садочку і школі?

Що не врахував педагог у роботі із Маринкою?

Відповідь.

При вступі дитини 6 років до школи змінюється система її відносин в між особовому спілкуванні. Відносини стають більш діловими, тоді як у дитячому садочку вони були більш емоційними, особистісними, індивідуальними.

В школі дитина оцінюється за виконаними справами.

У прикладі із Маринкою вчитель не врахувала цих різниць у системі відносин, чим викликала описану реакцію дівчинки. Крім того, Маринка не була достатньо підготовлена до системи нових відносин у школі.

Задача №2

Сергійко (6 р. 5 міс.) вчиться у 1 класі. Він повідомляє мамі: „Саша тепер у нас не головний”.

- А коли він був головний? – здивувалася мама.

- У дитячому садочку. Він вмів гарно бігати, стрибати і падати, коли ми грали.

- А зараз він не вміє цього робити?

- Мамо, як ти не розумієш? Уміє, звичайно, але тепер це не головне!

- А що ж тепер головне?

- Тепер головне: як ти вчишся.

Як змінився зміст відносин дітей між собою в школі порівняно з дитячим садком? Дайте психологічне обґрунтування.

Розкрийте особливості спілкування дітей в школі.

Відповідь.

Сашу в дитячому садочку оцінювали по тому, як він вмів гарно грати, тобто оцінювалася його ігрова діяльність. В школі ж головним, визначаючим положення дитини в групі є оцінка її учбової діяльності.

Діти у стосунках використовують ті ж оцінки, які дають їм вчителі.

Задача №3

Як змінюється система взаємин („дитина-вчитель”; „дитина-ровесник”; „дитина-батьки”) дітей 6 років, які починають навчання в школі?

Відповідь.

Вступ до школи – перехід до нового способу життя і умов діяльності – породжує і нові взаємини з дорослими і ровесниками.

Спільна участь в обов’язковій діяльності породжує новий тип взаємин.

Учитель оцінює учнів з точки зору його успіхів у навчанні та поведінці. Оцінками учителя користуються і самі учні, і їх батьки. Учні оцінюють учителя з точки зору того, гарно чи погано він оцінює учнів.

Учитель не просто дорослий, який викликає певне ставлення у дитини, а і є реальним носієм суспільних вимог, що висовуються до дитини.

Дата добавления: 2015-05-08