Підстави і порядок припинення дії міжнародних договорів

Дія міжнародних договорів у часі і просторі.

Тлумачення міжнародних договорів.

Тлумачення міжнародного договору [8] - Це з'ясування його дійсного сенсу і змісту в процесі правозастосування (наприклад, при розгляді справи судом).

За загальним правилом, міжнародний договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно з звичайним значенням, яке слід визнавати термінам договору в їх контексті, а також у світлі об'єкта і цілей тлумачиться міжнародного договору.

Для цілей тлумачення повинні використовуватися текст договору; його преамбула і програми; будь-яка угода, що відноситься до договору, яке було досягнуто між усіма учасниками у зв'язку з укладенням договору; будь-який документ, складений одним або кількома учасниками у зв'язку з укладенням договору і прийнятий іншими учасниками як документ, що відноситься до договору; будь-яке подальше угода між учасниками щодо тлумачення договору або застосування його положень; наступна практика застосування договору, яка встановлює угоду учасників щодо його тлумачення; будь-які відповідні норми міжнародного права, що застосовуються у відносинах між учасниками тлумачиться міжнародного договору. У певних випадках слід вдатися до додаткових коштів тлумачення, а саме підготовчим матеріалами (наприклад, матеріалів міжнародної конференції, на якій було прийнято тлумачиться міжнародний договір) і обставин укладення договору (включаючи історичний контекст).

Завдання з тлумачення міжнародного договору може бути покладена на міжнародні судові органи [9] і міжнародні організації [10].

Про вступ до чинності міжнародних договорів див. вище. Міжнародні договори укладаються або на певний період (з можливістю пролонгації чи без такої) або безстроково (наприклад, Статут ООН).

Якщо інше намір не випливає з міжнародного договору або не встановлено іншим чином, то договір є обов'язковим для кожного учасника щодо всієї його території [11].

Питання про часу, умови та порядок припинення дії міжнародних договорів вирішується за загальним правилом самими сторонами і фіксується в договорі.

Підстави припинення дії міжнародного договору:

Після закінчення терміну дії строкового договору.

У зв'язку з сторонам виконанням зобов'язань за договором.

Скасування (по згодою всіх договірних сторін).

Заміна (у зв'язку з укладанням нового договору з тих самих питань і між тими самими сторонами).

Денонсація -- відмова держави від договору з попереднім попередженням інших учасників, коли така відмова, його порядок і умови прямо передбачені договором.

Анулювання -- відмова держави від договору, коли є до того достатні, строго визначені нормами Віденської конвенції про право міжнародних договорів підстави, а саме: суттєве порушення міжнародного договору іншими учасниками; неможливість виконання договору через втрату або знищення його об'єкта; корінна зміна обставин.

Поняття «імплементація» на сьогодні є досить неоднозначним. Відповідно до довідникових видань, цей термін сприймається переважно як внутрішньоправова діяльність органів державної влади з виконання міжнародно-правових зобов’язань окремої держави. Останнім часом його використовують для характеристики даного процесу майже як суто внутрішньоправового явища.

У міжнародно-правовій літературі поняття «імплементація» використовується в широкому значенні — як здійснення норм міжнародного права на міжнародному й національному рівнях. Термін «імплементація» (від англ. implement) означає «здійснення, забезпечення виконання», буквально — «забезпечення практичного результату й фактичного виконання конкретними засобами» [13; 12, с. 192].

У національній юридичній практиці та праві держав є два основні підходи до імплементації норм міжнародного права. Перший — склався в Англії і є характерним для країн англосаксонської системи права. Він пов’язаний із загальною засадою, що у ХVIII столітті була встановлена Вільямом Блекстоном виключно як узагальнення тогочасної судової практики: «Право народів є частиною права держави». У Великій Британії це узагальнення кваліфікують як доктрину, що не має вирішального значення в регулюванні внутрішньодержавних відносин, бо не має загальнообов’язкової юридичної сили.

У країнах англосаксонської правової сім’ї питання імплементації норм міжнародного права практично зводиться до їхнього застосування національними судами.

Слідом за Англією імплементація норм міжнародного права була сприйнята правовою системою США.

У вітчизняній літературі А. Гавердовський, дослідивши теоретичні та практичні аспекти імплементації, переконливо довів переваги й доцільність її застосування як окремої концепції.

За його визначенням, імплементація означає цілеспрямовану організаційно-правову діяльність держав, яка здійснюється індивідуально, колективно або в межах міжнародних організацій із метою своєчасної, всебічної і повної реалізації зобов’язань, прийнятих ними відповідно до міжнародного права [1, с. 62]. Отже, за А. Гавердовським, імплементація передбачає забезпечення здійснення норм міжнародного права як на міжнародному, так і на внутрішньодержавному рівнях усіма доступними й легальними для держав засобами: «Імплементація норм міжнародного права дуже часто неможлива без додаткових заходів правового характеру, які вживаються суб’єктами міжнародного права на міжнародному, національному рівнях або послідовно на тому й на іншому» [1, с. 53].

Однак, досліджуючи забезпечення впровадження норм міжнародного права в національне право, науковці — А. Гавердовський, В. Денисов, В. Євінтов, А. Зибайло, А. Дмитрієв, І. Лукашук, С. Черниченко, І. Кияниця, Н. Цись та інші — не приділяли належної уваги імплементації міжнародних норм саме в повітряному праві. Хоча дослідження останнього питання може значно вплинути на розвиток повітряного права не тільки в Україні, а й загалом.

Механізм реалізації правових норм містить багато різних елементів. Важлива роль серед них належить гарантіям реалізації правових норм, зокрема мають бути вичерпно визначені механізм реалізації, черговість дій, процедури, гарантії реалізації тощо. [5, с. 123]. Так само цілком доцільним є запровадження в національному повітряному праві норм, що гарантують імплементацію міжнародно-правових норм.

Імплементація в національній правовій системі має охоплювати весь комплекс заходів щодо здійснення міжнародного права в державі. У системі повітряного права України імплементація норм міжнародного права на відміну від трансформації має здійснюватися за допомогою національного механізму імплементації, який дозволить досягти виконання міжнародно-правових зобов’язань держави.

Отже, імплементацією є фактична реалізація міжнародних зобов’язань на внутрішньодержавному рівні, здійснювана шляхом трансформації міжнародно-правових норм у національні законодавчі та підзаконні акти в галузі повітряного права України. Отже, норма міжнародного права зберігає свій статус, але її змісту надається й статус норми національного права. Це зазначено у ст. 9 Конституції України 1996 року, котра проголошує, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства України. Ідеться про імплементацію міжнародної норми за допомогою національного повітряного права України, тобто відбувається пряма рецепція (один із способів трансформації), коли норма міжнародного права без змін запозичується національним законодавством.

Ефективність імплементації норм міжнародного права всередині держави насамперед залежить від організаційно-правових заходів, що становлять зміст механізму імплементації, метою якого є досягнення цілей норм міжнародного права.

Таким принципом, зокрема, є принцип "pacta sunt servanda" (договорів необхідно дотримуватись), що склався в давньоримському праві народів. Його розвиток бере початок із відомого постулату римських юристів - "слово, дане навіть ворогу, необхідно тримати".

Дата добавления: 2015-05-08