Пакетний режим в ОЕМ

За такого режиму користувач не має доступу до машинних ресурсів. Його використовують за централізованого оброблення інформації, в спеціальному підрозділі — інформаційний оброблюваний центр. Працівниками цього підрозділу в основному є фахівці з обчислювальної техніки. Операторів цікавить тільки процес створення відомостей на ЕОМ. Вони не втручаються у зміст інформації, не аналізують зміст вихідного документа, їх цікавлять відповідність результатів оброблення встановленій формі і термін одержання даних. У пакетному режимі розв'язують регламентні задачі, в яких відомо періодичність їх розв'язання і термін, до якого необхідно подати результат. Підготовлені задачі передають персоналу, який обслуговує ЕОМ, і за певними принципами та характеристиками підбирають в пакет задач. У пакетному режимі ЕОМ обробляє вхідний потік задач як в однопрограмному, так і в мультипрограмному режимах. Задачі, що формують пакет, можуть мати різні пріоритети — статичні та динамічні. Перші надаються задачам заздалегідь, другі визначаються керуючими програмами в ході розв'язування задач. Режим пакетного оброблення інформації передбачає введення всієї необхідної інформації в обчислювальну систему до початку розв'язування задачі й оброблення інформації згідно із заданим алгоритмом перетворення. Одночасно відповідно до технології оброблення інформації здійснюють контроль і корекцію даних, формування вихідних файлів даних.

12) Діалоговий режим в ЕОМ

Діалоговий режим обробки інформації здебільшого використовується тоді, коли ЕОМ або термінальний пристрій встановлений на робочому місці користувача інформації. Обробка інформації в діалоговому режимі характерна тим, що операції або групи операцій виконуються в довільній послідовності. У технології обробки можна чітко вирізнити операції, які пов’язані з роботою на ЕОМ, та операції, які виконуються без ЕОМ. Без ЕОМ виконуються роботи з первинними документами та результатами обробки. На ЕОМ виконуються розрахунки і можуть також друкуватися первинні документи, якщо ЕОМ встановлено там, де інформація збирається й реєструється. Робота з первинними документами, якщо вони отримані з інших підрозділів, виконується так само, як і в пакетному режимі. Документи приймаються, реєструються та контролюються. Якщо ті самі документи, які мають оброблятися на ЕОМ, надходили до відповідного підрозділу і в ручному варіанті обробки інформації, то операції з реєстрації документів у спеціальних журналах не виконуються. Технологія приймання документів лишається така сама, як у ручному варіанті обробки інформації. Документи обов’язково мають бути ретельно переглянуті з погляду чіткості їх заповнення.

41) Режим телеоброблення інформації

Його застосовують за необхідності оперативної взаємодії користувача з ЕОМ у процесі оброблення інформації, що надходить від віддалених абонентів. У цьому режимі користувач дістає безпосередній доступ до машинних ресурсів. Раніше такий режим використовувався тоді, коли на ІОЦ функціонувала центральна ЕОМ, з якою була зв'язана множина терміналів, розташованих на робочих місцях користувачів (модель централізованої АІС). Центральну ЕОМ обслуговували фахівці з обчислювальної техніки. Деякі розрахунки проводилися в пакетному режимі, але більшість з них, у тому числі оперативні, виконували в режимі телеоброблення інформації. Системи телеоброблення інформації працюють у двох режимах: реального часу (такі системи називають активними, діалоговими) і віддаленого пакетного оброблення. В останньому випадку передбачають введення первинних даних з віддаленого термінала користувача по каналах зв'язку в ЕОМ, розв'язання задачі на ЕОМ і видача результатів на термінал користувача.

48) Суть архітектури сховищ даних

Сховища даних можуть включати такі компоненти: віртуальне сховище даних, корпоративне сховище даних, кіоски чи вітрини даних. Віртуальне сховище даних — це репозитарій метаданих, які описують джерела надходження інформації, структуру даних сховища, методи агрегації та завантаження даних, відомості про структуру бізнес-понять та інші дані про дані, що зберігаються у сховищі. Корпоративні сховища даних (enterprіse data warehouses) вміщують інформацію, зібрану із певної множити оперативних БД, яка характеризує всю корпорацію і необхідна для виконання консолідованого аналізу діяльності корпорації в цілому. Такі сховища охоплюють всі численні напрямки діяльності корпорації і використовуються для прийняття як тактичних та і стратегічних рішень. Розробка корпоративного сховища даних дуже трудомісткий процес, який може становити від одного до кількох років, а обсяги сховища можуть досягати від 50 Гбайт до кількох терабайт. Кіоски чи вітрини даних (data marts) це певна підмножина корпоративних даних, які характеризують конкретний аспект діяльності корпорації, наприклад роботу якогось її підрозділу. Кіоск може отримувати дані з корпоративного сховища даних (залежний кіоск) чи бути незалежним, і тоді джерелом поповнення його даними будуть оперативні БД. Розробка кіоска даних потребує значно менше часу і в середньому триває близько трьох-чотирьох місяців.

13,14) Поняття сховищ даних та основи їх створення

Таким чином сховище даних - це особлива форма організації бази даних, котра призначена для зберігання в погодженому вигляді агрегованої інформації, що отримується на основі баз даних різних OLTP-систем та зовнішніх джерел. Сховища даних характеризуються предметною орієнтацією, інтегрованістю, підримкою хронології, незмінністю і мінімальною надлишковістю. Ці основні особливості сховищ даних були визначені в 1992 році їх винахідником Біллом Інмоном. Вони незалежно від реалізації притаманні всім сховищам даних і полягають ось у чому. Предметна орієнтація. Дані в сховищі даних організовані у відповідності до основних напрямків діяльності підприємства чи фірми. У цьому полягає відмінність сховищ даних від організації оперативної БД, в якій дані подаються у відповідно до процесів. Предметна організація даних не лише спрощує аналіз, а й значно прискорює проведення аналітичних розрахунків. Тобто сховища орієнтовані на бізнес-поняття, а не на бізнес процеси. Інтегрованість. Первинні дані оперативних баз даних перевіряються, певним чином добираються, приводяться до одного виду, необхідною мірою агрегуються і завантажуються у сховище даних. Такі інтегровані дані набагато простіше аналізувати. Підтримка хронології. Дані, які вибираються з оперативних баз даних нагромаджуються в сховищі даних у вигляді «історичних пластів», кожен із яких характеризує певний період часу. Це дозволяє проводити аналіз зміни показників у часі. Незмінність. Дані сховища даних, що характеризують кожен «історичний пласт», ні в якому разі не підлягають змінам. Це теж є суттєвою відмінністю даних, що зберігаються у сховища даних, від оперативних даних. Оперативні дані можуть дуже часто змінюватись, з даними сховища можливі лише операції їх первинного завантаження, пошуку та їх читання. Мінімальна надлишковість. Незважаючи на те, що інформація до сховищ даних завантажується з БД OLTP-систем, це не призводить надлишковості даних. Зведення до мінімуму надлишковості даних забезпечується тим, що перш ніж завантажувати дані до сховищ, їх фільтрують і певним чином очищають від таких даних, які не потрібні і не можуть бути використані в OLAP-системах.

34) Класифікація автоматизовані банки даних

Класифікують банки даних як системи загалом, так і за окремими характеристиками підсистем банків даних, зокрема: за викорис товуваною мовою спілкування, за особливостями підтримуваних моделей, за кількістю підтримуваних СУБД рівнів моделей даних, за виконуваними функціями, за сферою застосування СУБД, за допустимими режимами роботи, за характером нагромадженої інформації, за способом організації оброблення даних.За використовуваною мовою спілкування користувачів з банком даних виділяють системи з базовою мовою (відкриті системи) і з власною мовою (закриті системи). У відкритих СУБД для звертання до бази даних використовується мова програмування, яка переважно розширюється операторами мови маніпулювання даними. У цьому випадку для спілкування некваліфікованого користувача з банком даних відкриті системи потребують участі програміста-посередника, що ускладнює їхнє застосування, особливо, в разі реалізації нерегламентованих за змістом до них запитів. Закриті СУБД мають власні самостійні мови спілкування з базою даних. Вони забезпечують безпосереднє спілкування користувачів- непрограмістів із системою у режимі діалогу.

Залежно від особливостей моделей, підтримуваних СУБД, виділяють системи зі структурованими, неструктурованими і частково структурованими базами даних. Системи зі структурованими базами даних орієнтовані на попередню класифікацію об’єктів реального світу, на встановлення властивостей і зв’язків, які будуть зафіксовані у базі даних, а також на завчасне визначення форматів для збереження даних. Структуровані бази даних називають також форматованими, або базами даних із детермінованою схемою. Серед детермінованих систем, залежно від типу моделі даних, що підтримується СУБД, виділяють ієрархічні, мережні і реляційні банки даних. У системах із неструктурованими базами даних сукупність видів властивостей і взаємозв’язків об’єкта з іншими об’єктами визначається лише тоді, коли інформацію, що описує цей об’єкт, буде занесено до бази даних. Моделі неструктурованих даних умовно поділяють на дескрипторні, дескрипторні з граматикою, моделі на семантичних сітках, фреймові моделі.

За кількістю підтримуваних СУБД рівнів моделей даних виділяють одно-, дво- і трирівневі системи, зокрема, трирівнева система вміщує концептуальний, зовнішній і внутрішній рівні. Незважаючи на широке використання трирівневої концепції в теоретичних дослідженнях, на практиці СУБД часто об’єднують концептуальний і внутрішній рівні, а зовнішній рівень, тобто апарат підсхем, відсутній. Існують також системи, які підтримують і більше трьох рівнів подання даних.

За виконуваними функціями системи поділяють на інформаційні та операційні. Інформаційними називають такі СУБД, які дають можливість організовувати збереження, пошук і видачу потрібних даних із бази даних, підтримують їхню цілісність та актуальність. Якщо в банку даних, крім того, здійснюється інше оброблення отриманої інформації, що не зберігається в базі даних, то такі системи називають операційними.

За сферою застосування СУБД виділяють універсальні і проблемно-орієнтовані системи. В універсальних СУБД допустиме налагодження на певну предметну ділянку через створення відповідної бази даних і прикладних програм. Проблемна орієнтація СУБД може бути зумовлена різними причинами, зокрема, особливостями використовуваних мовних засобів, внесенням до СУБД процедур оброблення даних, властивих певній ділянці застосування. Більшість сучасних СУБД є універсальними системами, або системами з досить широкою ділянкою застосування.

За допустимими режимами роботи виділяють системи з пакетним (невіддаленим) місцевим обробленням і телеобробленням. Більшість сучасних систем наділена можливістю функціонувати як у пакетному, так і в режимі телеоброблення.

За характером нагромадженої інформації можна виділити банки даних для оціночної, статистичної, науково-технічної, соці- ально-політичної, технологічної, бібліографічної та іншого виду інформації.

За способом організації оброблення даних виділяють локалізовані і розподілені банки даних. Для локалізованого банку даних достатньо й одного комп’ютера. Якщо банк даних реалізують на декількох комп’ютерах, то його називають розподіленим.

43) Технологія клієнт-сервер

Концепція ―клієнт–сервер‖ пов’язана з комп’ютерами спільного користування (серверами), які керують спільними ресурсами, що надають доступ до цих ресурсів як сервісу своїм клієнтам. Комп’ютерні обчислювальні мережі, побудовані на основі концепції ―клієнт– сервер‖, дають змогу: реалізувати кооперативне управління ресурсами обчислювальної мережі; виробити розподіл доступу до даних і процесів їх оброблення між безліччю робочих станцій та сервером; організувати ПЗ на основі концепції відкритих систем. Сервер — однопроцесорна або багатопроцесорна персональна чи віртуальна ЕОМ з розподілюваною пам’яттю, розподілюваним обробленням даних, розподілюваними комунікаційними засобами та засобами управління периферійним обладнанням. Як сервер, застосовують потужні комп’ютери, які мають великий дисковий простір і швидкодійні процесори. Основна роль серверу полягає в управлінні клієнтами, які спільно користуються ресурсами системи у заданий момент часу: принтерами, базами даних, зовнішньою пам’яттю, програмами тощо. За виконуваними функціями розрізняють файл-сервер, обчислювальний сервер, комунікаційний сервер тощо. Клієнт – робоча станція, що взаємодіє з користувачем, здатна виконувати потрібні обчислення і забезпечує приєднання до обчислювальних ресурсів та БД засобів їх оброблення, а також засобів організації інтерфейсів. Як комп’ютер клієнта, може бути використано будь-який комп’ютер. Концепція ―клієнт–сервер‖ означає, що кожна технологічна процедура потребує наявності трьох елементів: клієнта, який запрошує інформацію; серверу, що цю інформацію надає; комп’ютерної мережі. Сервер можна розглядати: як елемент апаратури, який забезпечує спільно використовуваний сервіс у мережному середовищі; як програмний компонент, що надає спільний функціональний сервіс іншим програмним компонентам; як поєднання комп’ютера і програми. Клієнта можна розглядати: як комп’ютер; як програму, що формує і спрямовує запит до серверу. Він відповідає за оброблення, виведення інформації та передачу запитів серверу.

21) Міжнародна комп’ютерна мережа Інтернет

Нині час серед глобальних обчислювальних мереж найвідомішою є міжнародна комп’ютерна мережа Internet. Її можна описати як величезну цифрову магістраль – систему, що зв’язує мільйони комп’ютерів, під’єднаних до тисяч обчислювальних мереж у всьому світі. Минуле комп’ютерної мережі Internet пов’язане з епохою ―холодної війни‖ кінця 60-х – початку 70-х рр. Комп’ютерна мережа, яка стала попередником мережі Internet і фінансувалася урядом США, була спеціально спроектована так, аби забезпечити комунікації між урядовими вузлами в тому разі, коли деяка частина мережі вийде з ладу, зокрема, під час ядерної атаки. Зараз Internet – це загальнодоступна комп’ютерна обчислювальна мережа, яка відкрита для будь-якого користувача, що має модем і (або) встановлене програмне забезпечення TCP/IP (Transmision Control Protokol/Internetwork Protokol – протокол управління передачею/міжмережний протокол). Допуск до Internetу через постійне мережне з’єднання або комутаційну лінію надається постачальником Internet-послуг (Internet Service Providers). Передача повідомлення в мережі відбувається пакетами, які мають фіксовану довжину. Розбивання повідомлення на пакети здійснюється мережним адаптером (більшість адаптерів використовують пакети довжиною від 500 до 4000 байтів). Пакет даних аналогічно до конверту з листом, має адресу комп’ютера, якому він відправлений, і адресу комп’ютера, який надсилає повідомлення. На комп’ютері, що приймає, пакети збираються у повідомлення. Під час обміну даними в обчислювальній мережі необхідно, щоб кожний комп’ютер мав свою унікальну адресу. В локальній мережі адреси комп’ютерів найчастіше визначаються адресами мережних плат, розміщених у комп’ютерах. В обчислювальних мережах з протоколом TCP/IP для ідентифікації мереж і комп’ютерних засобів використовується 32-розрядні ІР-адреси. Під час написання ці адреси розбивають на чотири частини, причому кожна 8-розрядна частина може мати значення від 0 до 255. Частини відокремлюють одну від одної крапками, наприклад, 128.065.253.211. Однак у процесі організації зв’язку з іншими комп’ютерами для отримання послуг користувачеві незручно використовувати такі адреси. Тому до Internetу уведено доменну систему назв (Domain Name System – DNS). Доменна назва складається з двох частин: ідентифікатора підприємства (фірми) й ідентифікатора домена (домена верхнього рівня), відокремлених крапкою. Мережні назви нижчекореневого домена (ua, ru, com тощо) є ідентифікаторами підприємств, і для забезпечення їхньої унікальності мусять бути зареєстровані в інформаційному центрі мережі NIC (Network Information Center). У цьому центрі зареєстровано шість стандартних ідентифікаторів доменів: gov – урядові організації; com – комерційні організації; edu – установи освіти; mil – військові організації; org – некомерційні організації; net – мережні організації. Ці доменні ідентифікатори, в основному, використовують організації США. В інших країнах як домен першого рівня, здебільшого, використовують код країни, в якій перебуває організація, зокрема: ca –Канада, ch – Швейцарія, de – Німеччина, fr – Франція, ru – Росія, ua – Україна. Підприємство (фірма), що має первинний домен, відповідає за адміністрування свого адресного простору і самовизначає назви, які розміщені зліва від назви організації в доменній назві. Доменні адреси обчислювальної мережі містять певну послідовність назв, розділених крапками. Водночас уточнення, якому саме комп’ютеру належить адреса, розміщають справа наліво. Наприклад, natbank.freenet.kiev.ua означає, що комп’ютер розміщений в Україні (ua), у місті Києві (kiev), в мережі freenet і має назву natbank. В Internet перетворенням назв на адреси займається Доменна система назв (DNS), яка, по-суті, є базою даних, у якій зафіксовано відповідність доменних назв та ІР-адрес. Internet забезпечує доступ до різноманітної та величезної за обсягом інформації через численні під’єднані до неї Host-вузли, що мають пряме мережне з’єднання з мережею Internet і надають користувачам доступ до своїх засобів і служб, зокрема: 1. Можливість спілкування з іншими людьми, яке полягає в обміні повідомленнями через електронну пошту, створення дискусійних груп засобами списків розсилання, служби новин та телекомунікацій IRC. 2. Отримання найсвіжішої інформації з великої кількості як безоплатних, так і комерційних джерел. Це можуть бути прогнози погоди, курси валют і цінних паперів, каталоги бібліотек та патентної інформації, наукові статті та інша важлива довідникова інформація. Доступ до цієї інформації здійснюється засобами Всесвітньої павутини (WWW) та протоколу передавання файлів (FTP). 3. Електронні публікації через WWW дають змогу ознайомлювати громадськість з важливою інформацією. 4. Спільне використання ресурсів надає користувачам змогу за згодою та сприянням власників скористатися різноманітним найскладнішим та найсучаснішим обладнанням. Розглянемо.

51) Суть інформаційних систем

Інформаційні системи – це людино-машинні системи, які збирають, нагромаджують, зберігають, оброблюють і видають за запитом чи замовленням інформацію у вигляді даних і знань, необхідних для керування будь-яким об’єктом.Cучасні інформаційні системи створюються для обробки великих обсягів інформації при жорстких обмеженнях на час видачі результатів. Вони мають складну формалізацію процедур прийняття рішень для більшості задач, високий ступінь інтеграції елементів, які входять до складу системи, велику кількість зв’язків між елементами, характеризуються гнучкістю і можливістю модифікації.

22) Принципи побудови і функціонування ІС

1) відповідність - ІС повинна забезпечувати функціонування об'єкту із заданою ефективністю;

2) економічність - економічний виграш на об'єкті від використання ІС повинен перевищувати витрати на обробку інформації;

3) регламентність - обробка більшої частини інформації за розкладом, із заданою періодичністю;

4) самоконтроль - виявлення та виправлення помилок системою в даних і процесах їх обробки;

5) інтегральність - одноразове введення даних в ІС та їх багаторазове (багатоцільове) використання;

6) адаптивність - здатність ІС змінювати свою структуру і закон поведінки для досягнення оптимального результату при змінних зовнішніх умовах.

60) Функції ІС

Система управління являє собою сукупність взаємодіючих структурних підрозділів системи (наприклад, на промисловому підприємстві: дирекція, відділи фінансовий, виробничий, постачання, збуту тощо), що здійснюють наступні функції управління:

• планування - функція, яка визначає мету функціонування системи на різні періоди часу (стратегічне, тактичне, оперативне планування);

• облік - функція, що відображає стан об'єкту управління в результаті виконання господарських процесів;

• контроль - функція, за допомогою якої визначається відхилення облікових даних від планових цілей і нормативів;

• оперативне управління - функція, що здійснює регулювання всіх господарських процесів з метою виключення виникаючих відхилень у планових та облікових даних;

• аналіз - функція, яка визначає тенденції в роботі оціночної системи і резерви, які враховуються при плануванні на наступний часовий період.

50) Суть інформаційних потоків

ІС пов'язує об'єкт і систему управління між собою та з зовнішнім середовищем через інформаційні потоки. 1.Інформаційний потік з зовнішнього середовища в систему представляє, з одного боку, потік нормативної інформації, який створюється державними установами в частині законодавства і, з іншого, потік інформації про кон'юнктуру ринку, який створюється конкурентами, споживачами, постачальниками.

2.Інформаційний потік з системи у зовнішнє середовище - звітна інформація, фінансова інформація в державні органи, інвесторам, кредиторам, споживачам; маркетингова інформація потенційним споживачам.

3.Інформаційний потік із системи управління на об'єкт управління - (прямий зв'язок) представляє сукупність планової нормативної та інформації розпорядника для здійснення господарських процесів.

4.Інформаційний потік від об'єкта управління до системи управління - (зворотній зв'язок) який відображає облікову інформацію про стан об'єкта управління економічною системою (сировини, матеріалів, грошових, енергетичних, трудових ресурсів, готової продукції і виконаних послуги) в результаті виконання господарських процесів.

44) Функції ІС

Система управління являє собою сукупність взаємодіючих структурних підрозділів системи (наприклад, на промисловому підприємстві: дирекція, відділи фінансовий, виробничий, постачання, збуту тощо), що здійснюють наступні функції управління:

• планування - функція, яка визначає мету функціонування системи на різні періоди часу (стратегічне, тактичне, оперативне планування);

• облік - функція, що відображає стан об'єкту управління в результаті виконання господарських процесів;

• контроль - функція, за допомогою якої визначається відхилення облікових даних від планових цілей і нормативів;

• оперативне управління - функція, що здійснює регулювання всіх господарських процесів з метою виключення виникаючих відхилень у планових та облікових даних;

• аналіз - функція, яка визначає тенденції в роботі оціночної системи і резерви, які враховуються при плануванні на наступний часовий період.

53) Суть класифікації ІС

1.У зв'язку з великою кількістю функціональних особливостей для ІС може бути виділено безліч різних класифікаційних ознак. Так, відповідно до рівня застосування та адміністративним поділом можна розрізняти ІС підприємства, району, області і держави.

2.В оцінці з урахуванням сфери застосування виділяються:

• банківські інформаційні системи;

• інформаційні системи фондового ринку;

• страхові інформаційні системи;

• податкові інформаційні системи;

• інформаційні системи промислових підприємств і організацій (особливе місце за значимістю та поширеність в них займають бухгалтерські ІС);

• статистичні інформаційні системи та ін.

3.За рівнем автоматизації процесів управління ІС поділяються на-— інформаційно-пошукові, інформаційно-довідкові, інформаційно-керівні, системи підтримки прийняття рішень, інтелектуальні ІС.

4. За ступенем централізації обробки інформації — централізовані ІС, децентралізовані ІС, інформаційні системи колективного використання.

5. За ступенем інтеграції функцій — багаторівневі ІС з інтеграцією за рівнями управління (підприємство — об'єднання, об'єднання — галузь і т.ін.), багаторівневі ІС з інтеграцією за рівнями планування і ін.

6. За типом ІС розподіляються на фактографічні, документальні і документально-фактографічні ІС.

52) Суть ІС. Поділ за ступенем автоматизації

Інформаційна система - це взаємозв'язана сукупність засобів, методів і персоналу, використовувана для зберігання, оброблення та видачі інформації з метою вирішення конкретного завдання. За ступенем автоматизації перетворення інформації інформаційні системи поділяються на такі групи: немеханізовані (ручні), напівмеханізовані, механізовані, автоматизовані та автоматичні. До немеханізованих систем належать ті, в яких обробку обліково-оціночної інформації здійснюють вручну, арифмометри і калькулятори, використовують в індивідуальному порядку для окремих обчислень. До напівмеханізованих інформаційних систем належать з ручним введенням даних (клавішні машини), котрі були в експлуатації в машинно-рахункових бюро. До механізованих систем належать перфораційні обчислювальні машини, котрі експлуатувалися на машинно-рахункових станціях. До автоматизованих інформаційних систем належать електронних обчислювальних машин, технічних засобів зв'язку, периферійного електронного обладнання. В автоматизованих системах частина функцій (підсистем) управління або обробки даних здійснюється автоматично, а частину здійснює людина.

6) Комунікаційний процес в ІС

Комунцкаційний процес – це обмін інформацією між двома і більше суб’єктами. Комунікаційному процесу притаманні два аспекти – формальний і змістовний. Аналіз цих аспектів має принципове значення для організації інформаційної діяльності в сфері управління.

31) Семіотичні моделі комунікації

Адресат посилає повідомлення адресату.

46) Історія розвитку ІС

У 50-і роки минулого століття на ЕОМ в основному вирішувалися окремі економічні завдання, пов'язані з необхідністю переробки великих інформаційних масивів, наприклад, такі, як нарахування заробітної плати, складання статистичних звітів і т. п., або завдання, які виконують оптимізаційні розрахунки, наприклад, розв’язок транспортної задачі.

У 60-і роки м.с. виникає ідея комплексної автоматизації управління підприємствами та інтеграції інформаційного забезпечення на основі баз даних. Реальністю автоматизовані системи управління стали в 70-і роки на базі ЕОМ 3-го покоління, які дозволили створювати обчислювальні системи з розподіленою термінальної мережею. Однак недостатня швидкодія і надійність обчислювальних машин не змогли перетворити ЕІС на інструмент докорінного підвищення ефективності управління підприємствами.

80-роки позначені впровадженням персональних ЕОМ в практику роботи управлінських працівників, створенням широкого набору автоматизованих робочих місць (АРМів) на базі мов 4-го покоління, що дозволяють за допомогою генераторів запитів, звітів, екранних форм, діалогу швидко розробляти зручні для користувачів додатки.

Для 90-х років характерний розвиток телекомунікаційних засобів, що призвело до створення гнучких локальних і глобальних обчислювальних мереж, що визначили можливість розробки та впровадження корпоративних ЕІС (КЕІС). КЕІС об'єднують можливості систем комплексної автоматизації управління 70-х років і локальної автоматизації 80 - років.

28) Різновиди інформації

Інформація - це сукупність відомостей(даних), які сприймають з навколишнього середовища(вхідна інформація), видаються в навколишнє середовище(вихідна інформація) або зберігаються всередині певної системи. Оціночна інформація налічує багато різновидів. Відповідно до виконуваних функцій управління виокремлюють такі види інформації:

· · прогнозна — пов’язана з функцією прогнозування, відображає ймовірне твердження про майбутній стан господарських процесів. Наприклад, прогнозований розмір прибутку;

· · планово-договірна — пов’язана з функцією планування та описує господарські процеси, що мають відбутися в заданому часовому періоді. Наприклад, обсяг випуску конкретного найменування продукції, кількість матеріалів конкретного найменування за договором.

· · облікова — пов’язана з функціями оперативного, бухгалтерського, статистичного обліку та відбиває господарські процеси, які вже здійснилися, а також фактичний стан.

· · нормативна — пов’язана з функцією підготовки виробництва. Вона регламентує витрати матеріальних та трудових ресурсів, рівень запасів і заділів. Наприклад, норми витрати матеріалу на виріб.

· · цінова — охоплює ціни, тарифи, розцінки (ціни можуть бути планові, фактичні, договірні, прейскурантні, відпускні, оптові, роздрібні).

· · довідкова — призначена для деталізації процесів, розшифрування та доповнення різними відомостями. Наприклад, найменування та адреса підприємства.

· · таблична — містить коефіцієнтні величини. Наприклад, розмір податку з оподаткованої суми заробітку.

Оціночна інформація є предметом автоматизованої обробки.За технологією автоматизованої обробки Оціночну інформацію поділяють на види:

· · первинна — інформація, що надходить до об’єкта. Первинна інформація — інформація, що виникає на початковій стадії процесу управління. Це сукупність початкових даних, потрібних для розв’язування задач;

· · внутрішня — інформація, що виникає у процесі господарської діяльності об’єкту;

· · зовнішня — інформація, що виникає за межами об’єкта;

· · змінна — інформація, що характеризується зміною своїх значень під час кожної її реєстрації.

Використовується в одному циклі обробки.

· · умовно-стала — інформація, що зберігає свої значення протягом тривалого часу;

· · необроблена — інформація, що в незмінному вигляді переходить із вхідної у вихідну.

· · вхідна — інформація, що вводиться до обробки;

· · похідна — інформація заново створена;

· · проміжна — інформація, що надходить для чергової обробки. Проміжна інформація характеризується тим, що містить результати розрахунків, що використовуються для наступних розрахунків;

· · вихідна — видається наприкінці оброблення як кінцевий результат. Вихідна інформація утворюється як результат розв’язання задач і використовується для управління об’єктом і прийняття ефективних управлінських рішень

11) Методи кодування інформації

код — це знак або сукупність знаків, застосовуваних для позначення об’єктів класифікації та їх класифікаційних угруповань. Сукупність методів і правил кодування класифікаційних угруповань і об’єктів класифікації даної множини становить систему кодування. Кожний код характеризується алфавітом, основою і структурою. Алфавіт коду — це сукупність знаків, використовуваних для його створення. Основа коду — це число знаків у цьому алфавіті. Структура коду визначає його склад і послідовність розміщення знаків у ньому.

Існують чотири системи кодування інформації:

1. Порядкова, або реєстраційна, система створення коду з чисел натурального ряду. Алфавіт цього коду становлять числа 0,1,...,9; основа коду а дорівнює 10.

2. Серійно-порядкова система створення коду з чисел натурального ряду та закріплення серій (діапазонів) кодів за об’єктами з однаковими ознаками.

3. Послідовний метод побудови коду з використанням кодів послідовно розміщених класифікаційних угруповань, здобутих у результаті застосування ієрархічної системи класифікації.

4. Паралельний метод утворення коду з кодів незалежних угруповань, здобутих у разі застосування фасетної класифікації.

58) Суть поняття поза машинної інформаційної бази

Позамашинна інформаційна база автоматизованої інформаційної системи складається з нормативно-довідкових документів, документів із плановою, обліковою та іншою інформацією, необхідною для створення й функціонування внутрішньомашинної інформаційної бази і функціонування всієї системи. Але слід мати на увазі, що коли йдеться про позамашинну інформаційну базу автоматизованої системи управління, то до неї необхідно віднести і частину вихідних даних у вигляді відеограм (відеокадрів) та машинограм, оскільки вони забезпечують інформацією процес управління, а інформація з них сприймається безпосередньо людиною візуально. До того ж частина машинограм далі може використовуватися і як носій з вхідною інформацією для поповнення чи коригування машинної інформаційної бази (особливо тоді, коли первинні документи друкуються і частково заповнюються з допомогою комп’ютера).

Для організації позамашинної інформаційної бази об’єкта вивчаються та аналізуються інформаційні потоки, склад документації, особливості створюваної технології автоматизованого перетворення інформації. З урахуванням нової технології підготовлюються і розмножуються нормативно-довідкові документи, у разі потреби розробляються нові та удосконалюються старі форми планово-облікових документів, удосконалюються методи підготовки й передавання інформації.

Позамашинна інформаційна база має забезпечити належну ефективність реєстрації та передавання інформації; одноразовість і незалежність від використовуваних інформацію задач та спеціалістів вводу даних: достовірність і точність даних; своєчасність, регулярність і повноту надходження даних для їх обробки; усунення надмірності інформації на носії.

27) Машинна інформаційна база. Склад та характеристика

Машинна ІБ — це практично набір інформаційних масивів (файлів), тобто пойменованих сукупностей логічно пов’язаних між собою даних на машиночитаних носіях. Масиви можуть бути локальними, сформованими переважно для розв’язування окремої задачі, і інтегрованими у вигляді бази даних (БД). Організація масивів у вигляді БД дозволяє позбутися характерного для локальних масивів дублювання і можливої неузгодженості даних, значно полегшує внесення змін у дані і забезпечує колективне їх використання незалежними програмними продуктами і користувачами, сприяє суттєвому зниженню витрат на супровід інформаційної бази. Серед масивів машинної ІБ вирізняють такі основні їх види: нормативно-довідкові, оперативні, інші. Нормативно-довідкові масиви містять відносно сталі дані, які стабільні протягом тривалого часу і якими користуються при розв’язуванні задач на ЕОМ. Оперативні масиви включають регулярно змінювані дані, що надходять у процесі господарювання (надходження основних засобів, щомісячне нарахування заробітної плати і т. ін.). До інших масивів можна віднести тимчасові масиви, що формуються у процесі рішення задач, масиви з результатними даними для наступного друкування тощо.

3) Ієрархічні моделі даних в АБД

Ієрархічну модель даних будують за принципом підпорядкованості між елементами даних і характеризується вона деревоподібною структурою, яка складається з сегментів (вузлів) і дуг (гілок). Кожній верхівці дерева відповідають інформаційні одиниці (сегменти). Сегмент – це лінійна сукупність полів, що має певну назву, а сукупність ієрархічно пов’язаних сегментів називають записом бази даних.

Дерево в ієрархічній структурі збудовано за правилами підпорядкування його сегментів і дуг. Кожному сегменту, крім кореневого, який розміщується на верхньому рівні, відповідає один вихідний сегмент, і між вихідним та породженим (нижчої ієрархії) сегментом встановлюється один зв’язок. Тому, аби відобразити логічну структуру бази даних, у мові опису даних достатньо передбачити для кожного сегмента можливість визначення для нього вихідного сегмента. У таких структурах присвоювати назви зв’язкам не обов’язково. Доступ до кожного породженого сегмента здійснюється через вихідний сегмент і породжений сегмент не може існувати без вихідного, тобто вилучення будь-якого вихідного сегмента призводить до вилучення всіх породжених ним сегментів.

2) Експертні системи і бази знань

Експертні системи – це спеціальні комп’ютерні системи, які ґрунтуються на системному акумулюванні, узагальненні, аналізі та оцінці знань висококваліфікованих у певній галузі людської діяльності фахівців (експертів). У будь-якій експертній системі використовується база знань, у якій подаються знання про конкретну галузь. База знань – це сукупність моделей, правил і даних, за допомогою яких аналізують і створюють висновки для знаходження розв’язань складних завдань у певній предметній галузі. Бази знань дають змогу виконати роздуми як на підставі формальної (математичної) логіки, так і на підставі досвіду, фактів, евристик. Це наближає їх до людської логіки. База знань є основою експертної системи. Вона накопичується у процесі її побудови. Знання виражаються у явному вигляді, що дає можливість зробити явним спосіб мислення і розв’язування завдань. Вони організовані таким чином, аби спростити прийняття рішень.

17) Технологія створення і функціонування АБД

Створення автоматизованого банку даних передбачає реалізацію передбазової технології і технології створення та ведення БД. Технологія передбазової обробки інформації передбачає збір і реєстрацію інформації (переважно в первинних документах), обробку і систематизацію даних первинних документів як з оперативною, так і з нормативно-довідковою інформацією для подальшого введення у відповідну базу даних. При цьому враховується структура бази даних, методи контролю даних, вид їх подальшої передачі. Технологія створення і ведення баз даних визначається відповідними засобами СУБД чи спеціальними програмами. Для цього кожна СУБД має свої мовні засоби. Але для прискорення і спрощення діалогу користувача з системою при роботі з БД переважно пишуться спеціальні програми, які з допомогою систем «меню», «екранних вікон» і т.п. позбавляють користувача необхідності набору відповідних команд і прискорюють технологічний процес. Технологія створення АБД передбачає використання послідовності типових операцій, що дозволяють значно скоротити затрати і час на проектування. При цьому проектується і створюється необхідна інформаційна база (як сукупність баз даних і їх описів) та комплекс програмних засобів для функціонування автоматизованої системи і задоволення інформаційних потреб користувачів із захистом інформації від некоректного звернення до БД.

59) Рівні моделей в АБД

У банку даних відображається інформація про певну предметну ділянку. Предметною ділянкою називають частину реального світу, яка спричиняє інтерес для дослідження чи використання і подається в інформаційній системі. В АІС відображення предметної ділянки задається моделями декількох рівнів.

Сучасні СУБД можна назвати синтаксично-орієнтованими. Модель даних логічного рівня, яка підтримується засобами СУБД, називають даталогічною моделлю. Ця модель відображає логічні зв’язки між елементами даних незалежно від їхнього змісту і сере- довища збереження. Даталогічну модель будують, враховуючи обмеження конкретної СУБД.

Моделі мають різний рівень абстракції, виділення яких дає змогу:

♦ розділити складний процес відображення “предметна ділянка – база даних” на декілька ітеративних простіших відображень;

♦ забезпечити спеціалізацію розроблювачів баз даних і надати можливість різним категоріям користувачів працювати з моделлю відповідного рівня;

♦ надати можливість активної та конструктивної участі в розробленні баз даних особам, які не мають професійних навиків щодо оброблення даних;

♦ створити передумови автоматизації процесу проектування баз даних через формалізований перехід з одного рівня моделей на інший.

55) Настільні СУБД

Системи управління базами даних desktop-класу призначені для персонального використовування або створення рішень автоматизації для нев еликих робочих груп. Здебіл ьшого, настіль ні СУБД поставляються у складі офісних пакетів, наприклад: MS Office, Corel PerfectOffice, FoxPro, Lotus SmartSuite. Такі системи значно менші можливості порівняно з потужними професійними продуктами, але в той же час відрізняються легкістю у використовуванні, простим і зручним інтерфейсом, наявністю автоматизованих інструментів для швидкого розроблення програм.

Дата добавления: 2015-05-08