Основні властивості програмних агентів

1. Здатність реагування – 1) здатність агента своєчасно реагувати на зовнішнє середовище; 2) здатність агента діяти без будь-яких зовнішніх чи внутрішніх консультацій.

2. Автономність – означає розміщення агента в зовнішньому середовищі, причому агент є частиною цього середовища і діє в ньому постійно згідно зі своєю програмою (завданнями) так, щоб впливати в майбутньому.

3. Раціональність (розумність) – 1) внутрішній стан агента, коли він працює з осмисленням, передбаченням зовнішнього світу; 2) наявність у агента розумових компонентів, таких як думка, ціль, наміри, бажання.

4. Розважливість – 1) здатність агента до мислення; 2) використання агентом знань і мислення для визначення своїх наступних дій.

5. Здатність до навчання – здатність агента використовувати досвід функціонування для корегування своєї поведінки.

6. Комунікативність – здатність агентів співпрацювати, конкурувати або ігнорувати один одного. Найчастіше має місце кооперація (або координація дій) агентів, коли агенти об’єднують свої зусилля для досягнення загальної цілі. Для кооперації агентів мають бути визначені відповідні коопераційні стратегії, колективне навчання, єрархічна організація тощо.

7. Тривалість функціонування – здатність агента діяти впродовж великого проміжку часу.

40. Класифікація програмних агентів

Існує декілька підходів до класифікації програмних агентів.

1. За рухливістю (здатністю переміщуватися в межах деякої мережі) агенти поділяють на статичні або рухливі (мобільні).

2. За способом дії агентів поділяють на дорадчі і реактивні (реагувальні).

a. Дорадчі агенти походять від парадигми дорадчого мислення: вони володіють внутрішньою символікою, моделлю мислення і залучаються до планування та переговорів, щоб досягти координації з іншими агентами.

b. Реактивні агенти не мають внутрішніх символічних моделей власного середовища і діють шляхом реагування на поточний стан зовнішнього оточення.

3. За наявністю властивостей: автономність; здатність до навчання; кооперація:

a. Інтерфейсні агенти, що мають властивості: автономність; здатність до навчання.

b. Партнерські агенти з можливістю навчання, що мають властивості: здатність до навчання; кооперація.

c. Партнерські агенти, що мають властивості: кооперація; автономність.

d. «Міркувальні» агенти, що мають властивості: автономність; здатність до навчання; кооперація.

4. За ролями:

a. Агенти для пошуку інформації в глобальних мережах (інформаційні агенти) – зазвичай експлуатують пошукові машини (роботи) у складі пошукових систем Internet (наприклад, Crawler, Spider та ін.).

b. Агенти для покупок в Internet – здійснюють пошук необхідних товарів.

5. Гібридні агенти – об’єднують декілька властивостей в одному агенті.

Мобільні агенти – це обчислювальні програмні модулі, здатні до блукання у глобальних обчислювальних мережах (Internet), до взаємодії зі сторонніми ресурсами на предмет збирання інформації в інтересах власника і до повернення назад після виконання завдань, установлених користувачем. Приклади таких завдань: бронювання авіаквитків; керування мережею передачі даних.

Інтерфейсні агенти підтримують і забезпечують допомогу, наприклад, під час навчання користувачів використанню конкретних додатків, таких як електронна таблиця чи операційна система. Агент користувача спостерігає і контролює дії, які вибираються користувачами і інтерфейсі, навчає новим оптимальним діям та пропонує кращі шляхи виконання завдань. Для того, щоб краще допомагати користувачеві, інтерфейсні агенти зазвичай «вчаться» у такі способи:

1) за допомогою спостерігання й імітування дій користувачів;

2) через отримання позитивного і негативного зворотного зв’язку від користувача;

3) за допомогою отримання чітких інструкцій від користувача;

4) за допомогою запиту порад від інших агентів.

Інформаційні агенти – з’явились через нагальну потребу в інструментальних засобах, які могли б допомогти управляти «вибуховим» зростанням об’ємів інформації. Роль цих агентів – управління, маніпулювання та порівняння інформації з різних розподілених джерел. Інформаційні агенти мають бути забезпечені можливостями отримання знань про те, де шукати інформацію, як її знайти та як її порівнювати. Для виконання пошуку інформації інформаційний агент користувача виставляє запити до однієї чи кількох URL-пошукових машин (роботів). Результатна інформація порівнюється і надсилається назад користувачу.

Пояснення:

URL (Uniform Resource Locator) – єдиний вказівник на ресурс, стандартизована адреса певного ресурсу (такого як документ, зображення) в Internet (чи деінде). Придуманий Тімом Бернерс-Лі для використання у WWW. Включає в себе назву протоколу доступу (HTTP, FTP, telnet, gopher та ін.) і, власне, шлях до ресурсу, формат якого залежить від схеми доступу:

[[<протокол>://<сервер>[:<порт>][/<шлях>][/<файл>[#<розділ>]]

Програмною частиною пошукової системи є пошукова машина (пошуковий робот, рушій) — комплекс програм, що забезпечує функціональність пошукової системи і, зазвичай, є комерційною таємницею компанії-розробника пошукової системи.

Більшість пошукових систем шукають інформацію на сайтах Всесвітньої павутини, але існують також системи, здатні шукати файли на ftp-серверах, товари в інтернет-магазинах, а також інформацію в групах новин Usenet.

Пошукові системи: Google, Яндекс, Rambler, Yahoo та ін.

Пошукові роботи: Crawler, Spider.

41. Мультиагентні системи

Мультиагентні системи (МАС) належать до розподілених систем штучного інтелекту. По суті мультиагентні системи являють собою вільно пов’язані мережі засобів вирішення проблем, що працюють разом з метою вирішити проблеми, які виходять за межі їхніх індивідуальних можливостей.

Мультиагентні системи – системи, що компонуються з автономних компонентів багаторазового використання і для яких характерні такі риси:

– кожний агент не має достатньо можливостей самостійно вирішити проблему;

– не існує глобальної системи управління;

– дані є децентралізованими;

– обчислення є асинхронними.

Розробка мультиагентних систем потребує проектування:

1) архітектури агентів - для забезпечення можливостей сприйняття середовища, дій і мислення агентів;

2) архітектури систем агентів – для полегшення дії і взаємодії агентів у середовищі, в якому вони знаходяться, та використання доступних послуг і можливостей;

3) інфраструктури агентів – забезпечення правил обміну повідомленнями і знаннями між агентами для правильного їх розуміння агентами. Для цього агенти використовують спеціальні онтології (специфікації опису понять), протоколи (мови) зв’язку, інфраструктури зв’язків (канали), протоколи взаємодій.

Перед агентами в рамках МАС стоять завдання:

1. Пошук агентів для співпраці. При цьому використовуються механізми презентації, пошуку, управління і використання послуг і інформації, що надаються агентами.

2. Взаємодія агентів для розподілу інформації, знань та завдань з метою досягнення власних цілей.

Переваги використання мультиагентних систем:

1. Відмовостійкість – агентам властивий розподілений механізм, тому система, що складається з автономних агентів, не виходитиме з ладу, коли один або більше компонентів пошкоджений.

2. Модульне програмне забезпечення та масштабована архітектура – можливість приєднання агента до системи або виключення його з системи відповідно до поточних потреб і завдань системи.

3. Самоконфігурування – можливість автоматичного переналаштування системи у відповідь на збурення від оточення або переміщення інших агентів.

4. Зменшення витрат на програмне забезпечення - оскільки воно стає більш модульним, час його розробки та складність зменшуються.

5. Зменшення витрат на апаратне забезпечення – використовуються більш дешеві технічні засоби.

6. Зменшення кількості операцій зв’язку – забезпечується передаванням іншим агентам тільки високорівневих часткових рішень.

7. Гнучкість системи – досягається динамічним об’єднанням агентів з різними можливостями для розв’язання поточних проблем.

Дата добавления: 2015-05-08