Роль української діаспори у збереженні нац. свідомості та культури

Переселившись на нові землі, емігранти з України свято шанували традиції духовної культури свого народу. Велика роль у цій справі належала церковним громадам, сім'ї, громадським організаціям, колективам художньої самодіяльності. Особливо вагомий внесок у збереження національної свідомості, рідної мови, традицій та звичаїв у середовищі українських емігрантів зробила Українська Католицька церква. Священики УКЦ майже одночасно із переселенням українців направлялися у місця їх компактного проживання. Так, перша парафія УКЦ заснована у Бачці (Сербія) 1751 р. У 1884 р. до США прибув перший український священик Іван Волянський. Вже через рік у поселенні Шепандоа (Пенсільванія) спорудили першу Греко-католицьку церкву. У США 1894 p. уже діяла 31 парафія УКЦ. Аналогічна картина спостерігалася майже у кожній країні, куди емігрували українці.

Невдовзі під враженням подорожі А. Шептицький написав книжку "Пам'ятка канадійським русинам", де обґрунтував можливість і необхідність збереження національного і духовного обличчя в чужім краю. Поїздки митрополита сприяли активізації політичного та духовного життя українських переселенців, надавали їм упевненості у майбутньому, подоланні труднощів.

Сьогодні найвпливовішою серед української діаспори залишається УКЦ. У низці країн (зокрема, Бразилії, Аргентині, Хорватії та ін.) вона об'єднує близько 80% віруючих українців. Найвпливовішою залишається УКЦ і серед українців США та Канади.

Велику роль у збереженні національної культури, національної свідомості виконувала сім'я. У зв'язку з народними традиціями, певними історичними обставинами, пов'язаними з іноетнічним оточенням, зверхнім, а подекуди ворожим ставленням корінного населення, наявністю мовних бар'єрів, практично в усіх країнах розселення українців серед них переважали моноетнічні (однонаціональні) шлюби. До Першої світової війни шлюби українців та українок з представниками інших націй були поодиноким явищем. У 30-х роках XX ст. частка однонаціональних шлюбів серед українських переселенців США і Канади становила понад 90%. Високим залишається цей показник і досі.

Така ситуація була сприятливим фактором для збереження етнічної свідомості українців. Причому берегинею національних традицій і на американському континенті залишалася українська жінка.

Дослідники наголошують і на таких характерних рисах сімейного побуту українців в еміграції, як величезній працьовитості всіх членів сім'ї, слухняності та шанобливому ставленні до старших і жінок, певному демократизмові у стосунках між членами сім'ї, зростанні незалежності жінки-дружини, збереженні міцних зв'язків з родиною. Розлучення в українських сім'ях було і залишається порівняно рідкісним явищем. Однак спостерігалися непоодинокі випадки залишення одруженими чоловіками сімей на батьківщині та створення ними нових в еміграції. Переселенці з України на нових землях активно долучалися до громадсько-політичного життя, створювали власні громадські та культурно-освітницькі організації, відкривали газети, видавництва, брали участь у діяльності місцевих партій, жіночих, молодіжних організацій. Одним з перших українських громадянських осередків в еміграції було братство св. Миколая, засноване 1885 р. у містечку Шепандоа (США) священиком І. Волянським. Воно здійснювало просвітницько-місіонерську роботу, надавало допомогу емігрантам з України. У 1894 р. переселенці з Галичини та Пряшівщини організували Руський народний союз, який з 1914 р. перейменовано в Український народний союз (УНС). Нині це наймасовіша організація українців на Заході, яка об'єднує понад 80 тис. осіб. УНС — громадська організація взаємодопомоги. Вона має мережу кредитних установ, фонд соціального страхування, власні клуби, будинки відпочинку, літні табори відпочинку тощо. УНС займається також справами освіти, культурного життя українців США і Канади.

У Джерсі-Сіті (штат Нью-Джерсі) 1897 р. була створена перша у США громадська організація жінок-українок "Сестринський союз св. Ольги". Серед них особливо масовим став Союз українок Америки, заснований у 1925 р. Нині він має 100 відділень, йому належить Український музей у Нью-Йорку, де зібрані значні колекції творів.

У США діє низка організацій української діаспори політичного спрямування. Серед них дуже активні Український конгресовий комітет Америки (УККА), Організація українських націоналістів за кордоном, Організація оборони чотирьох свобід України, Організація державного відродження України, Український національно-державний союз у США та ін.

Вихідці з різних етнографічних регіонів України створили товариства краян. Зокрема, Лемківський комітет, Лемко-союз, Світову федерацію лемків, Українське світове об'єднання гуцулів, товариства "Бойківщина", "Волинь", "Подоляни", "Тернопільщина", "Українська буковинська громада Нью-Йорка" тощо.

Громадське життя українських переселенців Канади на початковому етапі розгорталося у культурно-освітніх товариствах ім. Т. Шевченка, "Просвіта", хатах-читальнях, бібліотеках, школах. Як і в США, ініціаторами створення таких товариств виступали релігійні громади, політичні діячі. Зокрема, читальня ім. Т. Шевченка у Вінніпезі була відкрита вже 1896 р. Ініціатором цього став Кирило Геник — відомий громадський діяч Галичини, друг Івана Франка, котрий емігрував до Канади.

На початку XX ст. виникли організації взаємодопомоги. Однією з перших таких організацій була Асоціація допомоги поселенцям (Монреаль, 1903), пізніше — товариство св. Рафаїла у Канаді (Вінніпег, 1924), Робітниче запомогове товариство (Вінніпег, 1922) та ін.

Культурно-освітні товариства, кооперативні, взаємодопомогові організації, жіночі, молодіжні, професійні й інші об'єднання діють в усіх країнах, де проживають українці. Форми їх діяльності, чисельність членів, активність залежать від суспільно-політичних обставин, рівня демократії кожної конкретної країни. Так, в Аргентині найпоширенішими серед українців є осередки "Просвіти" (засновані на початку XX ст.) і "Відродження" (1933). У Бразилії, крім осередків "Просвіти", активно діє Хліборобсько-освітній союз (1922) — масова громадська організація, яка сприяє розвитку культури й мистецтва в українському етнічному середовищі.

Дата добавления: 2015-05-08