Класифікація

Назвати групи протитуберкульозних засобів. Пояснити принципи лікування, враховуючи активність препаратів.

Охарактеризувати симпатоміметичні речовини. Назвати основні фармакологічні ефекти. Застосування. Побічна дія.

БІЛЕТ №2

Препарат ефедрину гідрохлорид сприяє виділенню з адренергічних нервів медіатора норадреналіну,який збуджує α -, β ₂ і β ₂-адренорецептори, крім того безпосередньо стимулює адренорецептори.

Ефедрин дає такі ефекти: стимулює серцеву діяльність, підвищує АТ, усуває спазм бронхів, розширює зіниці, спричинює гіперглікемію. На відміну від адреналіну, в нього слабша дія, але більш тривала.

Показання: для підвищення АТ, трав­мах, крововтратах, інфекційних хворобах, бронхіальній астмі, алергійних захворюваннях, отруєнні снодійними та наркотичними препаратами, анурезі. В офтальмології призначають для розши­рення зіниць.

Побічні ефекти:

- підвищення АТ;

- нервове збудження;

- порушення сну;

- тахікардія;

- затримка сечі;

- тремтіння кінцівок.

Протипоказаний при безсонні, підвищеному АТ, за­хворюваннях серця.

До протитуберкульозних відносять хіміотерапевтичні засо­би, які затримують розмноження і зменшують вірулентність міко­бактерій туберкульозу.

Група А (найбільш ефективні) — ізоніазид та інші похідні гід­разиду ізонікотинової кислоти, рифампіцин.

Група В (ефективні) — стрептоміцин, етамбутол, канаміцин, етюнамід, піразинамід, циклосерин.

Група С (найменш ефективні) — ПАСК.

Розроблено 3 основні схеми застосування протитуберкульозних засобів:

v тривале лікування (18—24 міс). Спочатку призначають ком­бінацію з трьох препаратів (2—3 міс), потім з двох;

v уривчасте лікування;

v короткотривалі курси лікування. Різні схеми лікування короткотривалими курсами відрізняються компонентами, які вико­ристовують у початковий період, але всі засновані на тривалому лікуванні із застосуванням ізоніазиду і рифампіцину.

Ізоніазид — синтетичний протитуберкульозний препарат, який вибірково діє на мікобактерії туберкульозу. Залежно від концент­рації справляє бактеріостатичну або бактерицидну дію. Застосовують для лікування всіх форм тубер­кульозу. Призначають внутрішньо по 0,3 г 2 рази на день або по 0,6 г 1 раз на день. У разі необхідності призначають внутрішньо­венно або внутрішньом'язово.

Побічні ефекти:

v нейротоксичність (безсоння, судоми, психічні порушення, порушення пам'яті). Для запобігання цьому слід призначати з ізо­ніазидом піридоксин (вітамін В6);

v відчуття сухості у роті, нудота, блювання, закрепи.

Рифампіцин — антибіотик широкого спектра дії. Справляє ви­ражену дію на мікобактерії туберкульозу. Терапевтичний ефект триває 8-12 год. Застосовують для лікування всіх видів туберкульозу. Призначають внутрішньо по 0,3 г 2 рази на день до їди або по 0,45 г 1 раз на день. У разі необхідності вво­дять внутрішньовенно.

Побічні ефекти:

v ураження функції печінки та підшлункової залози;

v диспепсичні явища;

v надає сечі, мокротинню та сльозовій рідині червоного забар­влення. Рекомендують призначати в перші 3 міс вагітності.

Етамбутол — це синтетичний протитуберкульозний препарат. Стійкість мікобактерій до нього виникає повільно. Призначають при всіх формах туберкульозу в комбінації з іншими протитуберкульозними засобами (наприклад, рифам­піцин + етамбутол + ізоніазид).

Побічні ефекти:

v порушення зору (через 2—6 міс лікування препаратом).

Піразинамід — один із найактивніших препаратів групи В, хоча і поступається ізоніазиду. Впливає на стійкі до інших препаратів мікобактерії туберкульозу.

Натрію пара-аміносаліцилат (ПАСК-натрій) — це синтетичний протитуберкульозний препарат. Ефективний при внутрішньому застосуванні. Призначають у дозі 3-4 г на одне приймання 3 рази на добу через 0,5-1 год. після їди. Препарат запивають молоком, лужними мінеральними водами або 2% розчином натрію гідрокарбонату.

Побічні явища:

v нудота, блювання, діарея;

v агранулоцитоз, тромбоцитопенія;

v алергійні реакції.

Якщо виникають тяжкі реакції, лікування припиняють.

Стрептоміцину сульфат — антибіотик широкого спектра дії.

Особливості роботи з протитуберкульозними засобами:

v суворо дотримуватися режиму дозування;

v для запобігання нейротоксичності слід призначати з ізоніази­дом піридоксин (вітамін В2);

v при застосуванні етамбутолу потрібен систематичний конт­роль за функцією зору. Пацієнту радять звернути увагу на спромож­ність читати дрібний текст (газети), щоб виявити побічні явища на ранній стадії і повідомити лікаря;

Дата добавления: 2015-05-08