Охарактеризувати психостимулятори: пояснити класифікацію, розкрити механізм дії, назвати покази до застосування на прикладах окремих представників

Назвати основні групи сульфаніламідних препаратів за принципом способів застосування та тривалості дії. Пояснити правила прийому першої та наступних доз пероральних сульфаніламідних препаратів.

БІЛЕТ №12

Виписати рецепт на розчин адреналіну гідрохлориду 0,1% для в/м введення під час анафілактичного шоку.

Охарактеризувати аналептики. Надати загальну характеристику, вплив на ЦНС окремих представників.

Аналептики – це засоби, які в терапевтичних дозах відновлюють ослаблену функцію життєво важливих центрів довгастого мозку, тобто дихального і судинорухового. Тонізуюча дія на дихальний центр проявляється поглиблення та прискоренням дихальних рухів, підвищенням чутливості його до вуглекислоти.

Збудження судинорухового центру призводить до:

- звужування кровоносних судин та підвищення артеріального тиску;

- зростання споживання кисню головним мозком та іншими органами;

- відновлення обміну речовин;

- покращення діяльності мозку.

За характером впливу на ЦНС аналептики є антагоністами наркозних засобів. До аналептиків належать: кофеїн, камфора, сульфокамфокаїн, кордіамін, бемегрид.

Кофеїн - алкалоїд, що міститься в листках чаю, бобах кави і какао, горіхах коли. В порошку входить до складу таблеток «Аскофен», «Кофетамін», «Піркофен», «Цитрамон» та ін.

Кофеїн - бензоат натрію застосовується при інфекціях та інтоксикаціях, при яких спостерігається пригнічення ЦНС і серцево-судинної системи, при мігрені; як збуджувальний засіб при розумовій і фізичній втомі, для усунення сонливості, при
лікуванні неврозів.

Камфора - кристалічний порошок з характерним запахом і смаком. При нанесенні на шкіру проявляє подразнювальну дію з розширенням судин, відчуттям тепла і печії та зменшення болю при суглобових, м'язових та невралгічних болях, для профілактики пролежнів. Підшкірне введення олійного розчину застосовують для:

- попередження колапсу

- пригнічення дихання при інфекційних захворюваннях, отруєннях хімічними агентами.

Кордіамін за фармакологічними властивостями близький до камфори.

Бемегрид застосовують для:

- попередження зупинки дихання та зниження AT;

- прискорення пробудження при наркозі;

- для стимуляції життєво важливих функцій при шоку будь - якої етіології;

- асфіксії (за винятком механічної: стороннє тіло в дихальних шляхах, параліч дихальної мускулатури, пневмофіброз, гостра бронхіальна обструкція.

Recipe: Solutionis Adrenalini hydrochloridi 0,1% - 1 ml

Da tales doses numero 10 in ampullis

Signa. Для внутрішньом’язового введення під час анафілактичного шоку.

Сульфаніламідні препарати – перші хіміотерапевтичні протибактеріальні засоби широкого спектра дії – є похідними аміду сульфанілової кислоти. У 1935 році німецький мікробіолог Герхард Домагк відкрив протимікробні властивості фарби пронтозилу (червоного стрептоциду) і ввів його в медичну практику, за що був відзначений Нобелівською премією з фізіології і медицини (1939).

В основу сучасної класифікації сульфаніламідних засобів покладені такі фармакокінетичні параметри, як всмоктуваність у ШКТ і тривалість дії.

Класифікація

За швидкістю всмоктування в ШКТ розрізняють:

1) препарати, які добре всмоктуються при пероральному прийомі, тому проявляють резорбтивну дію (основна частина сульфаніламідів – в тому числі сульфадимезин, сульфацил-натрій, етазол, сульфадиметоксин, сульфапіридазин, уросульфан, сульфален);

2) препарати, які погано всмоктуються в ШКТ, тому проявляють свою дію в просвіті кишечника (фталазол, сульгін, фтазин).

За тривалістю дії сульфаніламіди системної дії поділяють на:

а) препарати короткої дії – до 8 год (сульфадимезин, етазол, етазол-натрій, уросульфан, сульфацил-натрій та ін.);

б) препарати середньої тривалості дії – 8-16год (сульфадіазин, сульфаметоксазол, сульфаметрол);

в) препарати тривалої дії – 24-48 год (сульфадиметоксин, сульфаметоксипіридазин, сульфамонометоксин);

г) препарати надтривалої дії – понад 7 днів (сульфален).

Препарати для зовнішнього застосування:

а) розчинні натрієві солі сульфаніламідів (сульфацил-натрій);

б) срібні солі (сульфазин срібла, сульфадіазин срібла, сульфатіазол срібла);

в) ацетати сульфаніламідів (мафенід).

Для профілактики і лікування більшості із вказаних інфекційних захворювань використовують лише ті сульфаніламідні препарати, які, швидко і майже повністю всмоктуючись у ШКТ, створюють в організмі бактеріостатич­ні концентрації. Це сульфаніламіди короткої і середньої тривалості дії, зокрема сульфадіазин, етазол, сульфадимезин, сульфацил-натрій, уросульфан. Препарати тривалої дії (сульфа­диметоксин, сульфапіридазин) призначаються переважно при хронічних захворюваннях і для профілактики інфекцій.

Лікування сульфаніламідними засобами проводиться за відповідними схемами. У перший день їх призначають у збільшеній (“ударній”) дозі, після чого переходять на підтримуючі дози впродовж усього курсу лікування.

Психостимулятори – це лікарські препарати, під впливом яких вибірково стимулюється психічна діяльність і покращується розумова і фізична працездатність, поліпшується настрій і зменшується відчуття втоми, голоду і спраги, зникають сонливість і негативні емоційні хвилювання.

Класифікація

1. Похідні пурину (кофеїн-бензоат натрію);

2. Похідні фенілалкіламіну (фенамін, сиднокарб);

3. Похідні піперидину (меридил).

Сиднокарб – найпотужніший сучасний психомоторний стимулятор. Його стимулюючий вплив на ЦНС розвивається поступово, триває довго, не супроводжується руховим збудженням і ейфорією, тому до нього не розвивається лікарська залежність. По закінченні його стимулюючого ефекту не з’являється слабість і сонливість.

Сиднокарб стимулює норадренергічні і дофамінергіч­ні структури головного мозку; він сильніше впливає на норадренергічні механіз­ми збудження.

Показання:

- призначають при астенічних станах, які супроводжуються загальмованістю, апатією, підвищеною сонливістю;

- ефективний при лікуванні ступорозних і субступорозних станів, астенічних і неврастенічних розладів у хворих, які перенесли інтоксикації, інфекції чи травми головного мозку;

- усуває також астенічні прояви, які можуть виникати при застосуванні нейролептичних препаратів, а також побічні ефекти, які розвиваються в процесі лікування препаратами бензодіазепінового ряду;

- при лікуванні хворих на алкоголізм (для усунення астеноневротичних реакцій, проявів абстиненції).

Кофеїн -алкалоїд, що міститься в листках чаю, зернах кави, плодах какао, горіхах і в деяких інших рослинах, про стимулюючі властивості яких відомо дуже давно. Так, напій з чаю люди використовують близько 5 тис. років.

Механізм дії. У високих концентраціях ці речовини пригнічують фермент, який сприяє збільшенню вмісту внутрішньоклітинного цАМФ. Збільшення внутрішньоклітинного рівня циклічного АМФ призводить до активації процесів глікогенолізу, стимуляції метаболічних процесів у різних органах і тканинах, зокрема в м’язах і мозку. Така дія кофеїну в організмі повинна призводити до стимуляції діяльності серця і зменшення тонусу гладенької мускулатури внутрішніх органів. Але при застосуванні терапевтичних доз така висока концентрація цАТФ не створюється, тому цей механізм дії метилксантинів залишається малоймовірним.

Показання: при інфекціях та інтоксикаціях, при яких спостерігається пригнічення ЦНС і серцевосудинної системи, при мігрені. Його використовують також як збуджуючий засіб при розумовій і фізичній втомі, для усунення сонливості, при лікуванні неврозів (у поєднанні з бромідами) тощо. Призначають кофеїн у порошках і таблетках по 0,1 г 2-3 рази на день, а кофеїн-бензоат натрію – підшкірно по 1 мл 10 % чи 20 % розчину.

Дата добавления: 2015-05-08