Тема. Законність і правопорядок

1. Комплексне соціально-правове явище, що відображає ор­ганізацію і функціонування суспільства на правових засадах, гармонійний зв'язок особи, влади, права і закону в конкретній державі — це:

А) порядок;

Б)правопорядок;

В) законність.

2. Структурними елементами законності є:

А) нормативний — відповідні праву закони і підзаконні акти, норма­тивноправові договори та інші джерела (форми) права;

Б) поведінковий — законодоцільність поведінки, відповідність ді­яльності нормам права, що містяться в законах та інших джерелах (формах) права;

В) контрольно-наглядовий — контроль і нагляд за точним і однако­вим виконанням норм права;

Г) суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна сторона, об'єктивна сторона;

Д) відшкодувальний — відповідальність за допущені порушення правових приписів нормативних актів і нормативних договорів.

3. Законність — явище багатоаспектне і може виступати як:

А) принцип;

Б) метод;

В) форма;

Г) режим.

4. Основна загальноприйнята норма імперативного харак­теру, яка виражається в незаперечних вимогах, що висувають­ ся до діяльності державних органів, громадських організацій, комерційних корпорацій, посадових осіб, громадян, а саме — правомірна діяльність і правомірна поведінка. Є антиподом сва­волі і беззаконня, передбачає пов'язаність усіх органів держави правовими нормами, дії в їх межах і в ім'я їх реалізації — це:

А) законність як метод;

Б) законність як режим;

В) законність як принцип;

Г) законність як форма.

5. Легалізований спосіб державного управління суспільством, що здійснюється винятково правовими засобами: і) органи дер­жави і посадові особи при здійсненні своєї діяльності, розробля­ючи і приймаючи рішення, спираються на принципи і вимоги за­конності^) при організації реалізації прийнятих рішень вони не виходять за межі своєї компетенції; 3) при здійсненні контр­олю і нагляду за законністю дій учасників суспільних відносин додержуються правових процедур, використовують правові засоби і форми — це:

А) законність як метод;

Б) законність як режим;

В) законність як принцип;

Г) законність як форма.

6. Стан реально діючого права, атмосфера відповідності сус­пільних відносин законам, підзаконним нормативно-правовим актам, нормативно-правовим договорам та іншим джерелам (формам) права, які, у свою чергу, відтворюють принципи свободи і справедливості, закладені у праві — це:

А) законність як метод;

Б) законність як режим;

В) законність як принцип;

Г) законність як форма.

7. Режим суспільно-політичного життя, який створюєть­ся, усіма суб'єктами права (державними органами, посадови­ ми особами, громадянами та їх об'єднаннями), у результаті однозначного розуміння і неухильного здійснення (додержання, виконання, використання, застосування) приписів конститу­ції, відповідних йому законів, прийнятих на їх основі підзаконних актів, а також не суперечних ним інших юридичних джерел права і піднормативних актів — це:

А) порядок;

Б) правопорядок;

В) законність.

8. Законність є правовою основою становлення і розвитку демократії, оскільки:

А) створює правові межі для розширення і поглиблення демокра­тії, динаміки її розвитку;

Б) забезпечує охорону прав, свобод і законних інтересів громадян та їх об'єднань, а також виконання покладених на них обов'язків, здійснення відповідальності;

В) унеможливлює авторитарні й тоталітарні політичні режими;

Г) служить гарантом дотримання демократичних процедур прий­няття нормативно-правових актів і нормативно-правових договорів;

Д) охороняє політичне, ідеологічне розмаїття в суспільстві (багато­партійність, плюралізм думок, парламентську опозицію та ін.).

9. Основні загальноприйняті норми імперативного характе­ру, які лежать в основі реалізації правових приписів норматив­них актів і виражаються в незаперечних вимогах, що висува­ються до поведінки учасників (суб'єктів) правовідносин. Вони розкривають її сутність як режиму суспільно-політичного життя в демократичній правовій державі — це:

А) принципи права;

Б) принципи демократії;

В) принципи правової держави;

Г) принципи законності.

10. До основних принципів законності не належать:

А) верховенство закону щодо всіх правових актів; загальність;

Б) імперативний принцип у відносинах між суб'єктами права;

В) єдність розуміння і застосування законів на всій території їх дії; недопустимість протиставлення законності і доцільності;

Г) невідворотність відповідальності за правопорушення означає своєчасне розкриття будь-якого протиправного діяння;

Д) обумовленість законності режимом демократії, який передбачає суворе дотримання двох типів правового регулювання: спеціальнодозвільного та загальнодозвільного;

11. Юридичні умови (правила) втілення в життя принци­ пів права. Вони пов'язані з окремими видами діяльності певних суб'єктів і мають нормативну форму — це:

А) гарантії законності;

Б) принципи законності;

В) принципи правопорядку;

Г) вимоги законності.

12. Вимоги законності до змісту правотворчої діяльності:

А) відповідність змісту закону потребам життя; відповідність правотворчої діяльності загальнолюдським правовим принципам;

Б) додержання внутрішньої єдності і погодженості правових норм; забезпечення стабільності правових актів;

В) додержання процесуальних правил; видання актів у тій формі, що передбачена законом;

Г) додержання ієрархічної субординації нормативних актів; неприпустимість видання конкуруючих нормативно-правових актів; неприпустимість протиріч між чинними актами і новим прийнятим актом.

13. До основних вимог законності щодо форми і процедури правотворчої діяльності не належать:

А) видання актів у тій формі, що передбачена законом; складання правотворчих актів у простій і доступній для розуміння формі;

Б) наявність спеціальних і юридичних механізмів, які забезпечу­ють реалізацію права;

В) додержання всіх необхідних реквізитів; додержання процесуаль­них правил; забезпечення незаперечності закону.

14. Вимоги законності у сфері реалізації права:

А) наявність спеціальних і юридичних механізмів, які забезпечу­ють реалізацію права;

Б) гарантоване якісне застосування права, з урахуванням усіх обставин;

В) відповідність змісту закону потребам життя; відповідність право­
творчої діяльності загальнолюдським правовим принципам;

Г) правильне тлумачення правових норм;

Д) послідовність і стабільність судової практики та ін.

15. Система об'єктивних і суб'єктивних умов громадського життя, організаційних заходів і спеціальних (юридичних) засо­бів, що використовуються державою для забезпечення режиму законності і стабільного правопорядку — це:

А) гарантії законності;

Б) принципи законності;

В) принципи правопорядку;

Г) вимоги законності.

16. До загальносоціальних гарантій законності належать:

А) юридичні, організаційно-юридичні;

Б) економічні, політичні;

В) соціальні, ідеологічні.

17. Рівень демократизму конституційного ладу, тобто роз­виненості системи народовладдя, демократичних форм й ін­ститутів його здійснення; політичного плюралізму, який дозво­ляє особі вільно самовизначатись, об'єднуватись в організації за різними інтересами; додержання принципу поділу влади — це:

А) організаційно-юридичні гарантії;

Б) політичні;

В) соціальні;

Г) ідеологічні.

18. Ступінь розвитку правосвідомості, комплексу моральних і правових уявлень про необхідність законослухняної поведінки, недопустимості вчинення аморальних проступків, які одночас­но є протиправними; ідеологічний плюралізм, не нав'язування державою ідеології, а турбота про правове вчення, виховання, правову культуру; недопущення культивування насильства, націоналізму, расової переваги, цинізму, байдужності до соці­альних цінностей, у тому числі й до права — це:

А) організаційно-юридичні гарантії;

Б) політичні;

В) соціальні;

Г) ідеологічні.

19. Види спеціально-соціальних гарантій законності:

А) юридичні;

Б) політичні;

В) ідеологічні;

Г) організаційно-юридичні.

20. До юридичних гарантій законності за найближчою ме­тою належать:

А) превентивні; припиняючі;

Б) відновлюючі; каральні;

Г) контрольно-наглядові;

Д) президентські.

21. Гарантії, які полягають у запобіганні правопорушень: відверненні порушень адміністрацією трудових прав громадян, недопущенні незаконного звільнення — це:

А) припиняючі гарантії;

Б) відновлюючі;

В) превентивні;

Г) каральні.

22. Гарантії, що спрямовані на припинення виявлених право­ порушень: затримання, арешт, обшук, підписка про невиїзд — це:

А) припиняючі гарантії;

Б) відновлюючі;

В) превентивні;

Г) каральні.

23. Гарантії, що виражаються в усуненні відшкодування негативних наслідків правопорушень: примусове стягнення алі­ментів, примусове вилучення майна з чужого незаконного воло­діння — це:

А) припиняючі гарантії;

Б) відновлюючі;

В) превентивні;

Г) каральні.

24. Гарантії, що спрямовані на реалізацію юридичної відпо­відальності правопорушників: покарання особи, винної у вчи­ненні правопорушення — це:

А) припиняючі гарантії;

Б) відновлюючі;

В) превентивні;

Г) каральні.

25. Стан (режим) упорядкованості соціальними нормами (нормами права, моралі, корпоративними нормами, нормами-звичаями) системи суспільних відносин та їх додержання — це:

А) правопорядок;

Б) громадський порядок;

В) законність.

26. Стан, (режим) правової упорядкованості (урегульованості і погодженості) системи суспільних відносин, який скла­дається в умовах реалізації законності, тобто це атмосфера нормального правового життя, що встановлюється в резуль­таті точного і повного здійснення приписів правових норм (ви­користання прав, виконання обов'язків, додержання заборон)усіма суб'єктами права — це:

А) правопорядок;

Б) громадський порядок;

В) законність.

27. До ознак правопорядку не належить:

А) закладається у правових нормах у процесі правотворчості; спирається на принцип верховенства права і панування закону в га­лузі правових відносин;

Б) передбачає федеративний державний устрій;

В) встановлюється в результаті реалізації правових норм, тобто через здійснення законності у правореалізаційній діяльності; створює сприятливі умови для використання суб'єктивних прав; при­
пускає своєчасне і повне виконання всіма суб'єктами юридичних
обов'язків;

Г) вимагає невідворотності юридичної відповідальності для кожного, хто вчинив правопорушення; встановлює сувору громад­ську дисципліну; передбачає чітку та ефективну роботу всіх дер­жавних і приватних юридичних органів і служб, насамперед право­суддя;

Д) створює умови для організованості громадянського суспіль­ства і режим сприяння для індивідуальної свободи; забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу.

28. Розрізняють зміст правопорядку:

А) ідеологічний;

Б) матеріальний;

В) процесуальний;

Г) юридичний.

29. Система реальних (економічних, політичних, морально-духовних, юридичних) упорядкованих відносин у громадянському суспільстві, включаючи правомірну поведінку їх учасників — фізичних і юридичних осіб, як результат їх об'єктивної потре­ би — це:

А) ідеологічний зміст;

Б) матеріальний;

В) процесуальний;

Г) юридичний (державно-правовий).

30. Система реалізованих прав, обов'язків, відповідальності громадян, як результат встановлення законності, впорядкова­ності та врегульованості правових відносин, правомірної пове­дінки їх учасників, досягнутий за допомогою правових засобів через виражену в них волю держави, тобто це результат коор­динованих дій суб'єктів права — це:

А) ідеологічний зміст;

Б) матеріальний;

В) процесуальний;

Г) юридичний (державно-правовий).

31. Структурними елементами правопорядку є:

А) держава, її органи, державні, громадські і комерційні органі­зації, громадяни, які мають права, обов'язки, повноваження, відпо­відальність, суворо визначені конституцією, законами, іншими пра­вовими актами;

Б) конституційні, фінансові, адміністративні, земельні, сімейні та інші види суспільних відносин, урегульовані нормами певних га­лузей права;

В) процедурно-дроцесуальні форми здійснення та оформлення зв'язків між різними елементами правової системи, тобто введення багатосторонньої правової регламентації — розпорядку, у межах якого організуються і функціонують громадянське суспільство і держава;

Г) всі вище зазначені елементи.

32. Функціями правопорядку є:

А) впорядкування зовнішніх зв'язків і відносин з основними системами суспільства — економічною, політичною та іншими;

Б) зміцнення внутрішніх зв'язків і відносин усередині право­порядку на різних структурних рівнях його впорядкування;

В) збереження і вдосконалення правопорядку виражається в його непохитності і протистоянні зовнішніх впливів руйнівного характе­ру (правовий нігілізм, волюнтаризм, правопорушення, зловживання правом та ін.).;

Г) всі вищезазначені.

33. До принципів правопорядку не належать такі принципи:

А) законності;

Б) соціально-нормативна визначеність правопорядку;

В) системність правопорядку;

Г) єдність правопорядку;

Д) плюралізм правопорядку;
є) стійкість правопорядку.

34. Види дисципліни:

А) державна; трудова; фінансова; технологічна;

Б) військова; договірна; державна; трудова;

В) фінансова; технологічна; державна; трудова; військова; договірна.

35. Дотримання суб'єктами права бюджетних, податкових та інших фінансових приписів нормативних актів — це:

А) державна дисципліна;

Б) трудова;

В) військова;

Г) договірна;

Д) фінансова;
є) технологічна.

Заповніть таблицю. Законність і правопорядок. До кожного визначення підберіть правильне поняття

Законність

Вимоги законності

Гарантії законності

Правопорядок

Громадський порядок

Зміст правопорядку

Матеріальний зміст правопорядку

Юридичний зміст правопорядку

	Те, чого вимагає законність, відображає її спрямованість, обумовлену змістом норм
	Комплексне (принцип, метод, режим) соціально-правове явище, що характеризує організацію і функціонування суспільства й держави на правових засадах
	Стан (режим) правової упорядкованості (врегульованості і погодженості) системи суспільних відносин, що складається в умо­вах реалізації законності
	Умови суспільного життя і заходи, що ви­користовуються державою для забезпечен­ня режиму законності і стабільного право­порядку
	Система правових і неправових елементів, властивостей, ознак, процесів, що сприя­ють встановленню і підтримці правомірної поведінки суб'єктів, тобто такої поведінки, яка врегульована нормами права і досягла мети правового регулювання
	Система реальних (економічних, політич­них, морально-духовних, юридичних) упо­рядкованих відносин у громадянському суспільстві, з правомірною поведінкою їх учасників — фізичних і юридичних осіб, як результат їх об'єктивної потреби
	Система реалізованих прав, обов'язків, від­повідальності громадян, тобто результат встановлення законності, впорядкованості та врегульованості правових відносин, пра­вомірної поведінки їх учасників, досягну­тий за допомогою правових засобів через виражену в них волю держави
	Стан (режим) упорядкованості соціальни­ми нормами (норми права, моралі, корпора­тивними нормами, нормами-звичаями) сис­теми суспільних відносин і їх додержання

Дата добавления: 2015-05-10