Загальні методичні вказівки. Перелік практичних робіт

Перелік практичних робіт

М. Стаханов 2013

А,І. Нохтенко

Голова циклової комісії

Протокол № 1 від 29 08 2012 р.

Розглянуто і рекомендовано

До затвердження циклової

Комісією спеціальних дисциплін

З спеціальності 5.03040101 «Правознавство»

1. Поняття, функції, принципи і система цивільного права. Особливості цивільних правовідносин.
2. Цивільна правоздатність і дієздатність фізичних осіб.
3. Порядок виникнення та принципи діяння юридичних осіб.
4. Держава Україна, АРК, територіальні громади, як суб’єкти цивільного права
5. Засоби захисту цивільних прав та інтересів.
6. Речі як об’єкти цивільних правовідносин.
7. Види правочинів, їх недійсність.
8. Представництво за дорученням.
9. Визначення строку та терміну.
10. Види немайнових прав.
11. Право власності по всіх його видах.
12. Право спільної сумісної власності.
13. Захист прав власності.
14. Види речових прав на чуже майно.
15. Об’єкти та суб’єкти права інтелектуальної власності. Захист прав інтелектуальної власності.
16. Авторське право та суміжні права.
17. Об’єкти права промислової власності
18. Правові засоби індивідуалізації учасників товарообороту, товарів та послуг.
19. Зобов’язання, підстави його виникнення та припинення.
20. Виконання зобов’язань.
21. Цивільно-правовий договір.
22. Договір куплі - продажу, поставки, міни, дарування та їх види.
23. Договір найму (оренди)
24. Договір позики. Договір довічного утримання.
25. Види договорів підряду.
26. Договір про надання послуг науково-дослідницьких, науково-конструкторських та наукових робіт.
27. Договір про надання послуг.
28. Види договорів перевезення.
29. Договір зберігання.
30. Соціально – економічна суть страхування, та його правове регулювання.
31. Поняття та значення договорів доручення. Комісії управління майном.
32. Договір позики.
33. Види договорів щодо розпорядження майном правами інтелектуальної діяльності.
34. Договір франчайзингу.
35. Види зобов’язань за спільною діяльністю та підстави їх виникнення.
36. Право на публічну обіцянку винагороди
37. Підстави відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
38. Відшкодування шкоди спричиненої джерелом підвищеної небезпеки.
39. Спадкове право
40. Майнові та не майнові обов’язки та права подружжя.
41. Аліменти обов’язки батьків та дітей

42,43. Правові форми устрою дітей позбавлених батьківського піклування.

Цивільне право займає одне з провідних місць серед інших приватнопра­вових галузей права, оскільки воно покликане захищати свободу особи, право приватної власності, гарантувати мінімальне втручання держави і її органів у приватні правовідносини. За допомогою цивільно-правових норм здійснюється регулювання та захист широкого спектра суспільно-економічних відносин, се­ред яких найважливіше місце посідають особисті права і свободи особи; право приватної власності, договірне право, зобов’язаная, що виникають із заподіян­ня шкоди, спадкове правонаступництво й інші. Створення соціально орієнто­ваної економіки, дійсне спрямування зусиль держави на задоволення потреб споживача, забезпечення умов для розвитку підприємництва, ділової і творчої ініціативи, розбудова правового суспільства, де людина з гідністю буде почува­ти себе незалежною, - ось напрями, в реалізації яких цивільне право відіграє суттєву роль.

Цивільне право є однією з найбільших та найскладніших галузей права. Складнощі його вивчення пояснюються великим обсягом навчального матеріа­лу, складністю теоретичних категорій, мінливістю та суперечливістю законода­вчих актів.

Практичні заняття з цивільного права - це форма навчальних занять, яка передбачає різноманітні варіанти демонстрації студентами рів­ня засвоєння лекційного матеріалу, знань, що були здобуті ними при самостій­ному опрацюванні періодичної літератури, нормативних актів, судової та господарської практики й інших джерел.

Метою практичних занять є: по-перше, перевірка рівня засвоєння програ­много матеріалу курєантами-та студентами; по-друге, залучення курсантів та студентів до активної участі у процесі отримання знань, вмінь та навичок у сфері професійної підготовки юриста-правознавця, зокрема, до практичного розв’язання цивільних справ.

Головну увагу на практичних заняттях з цивільного права слід приділяти наданню студентам методичної допомоги у засвоєнні навчального матеріалу; виробленню у них навичок самостійного пошуку та використання нормативних актів, що регулюють цивільно-правові відносини; формуванню вміння складати цивільно-процесуальні документи; навчанню їх правильно розуміти зміст циві­льних законів та застосовувати набуті теоретичні знання для розв’язання конк­ретних життєвих ситуацій. Деякі життєві ситуації, що були предметом розгляду справ загальними та господарськими судами, становлять зміст завдання для практичних занять.

Пропущені практичні заняття студенти мають відпрацювати викладачу. Відпрацювання може відбуватися такими способами:

1) усно, з розкриттям питань пропущеної теми;

2) письмово, в робочому зошиті у вигляді відповіді на запитання пропуще­ної теми;

3) шляхом написання реферату з пропущеної теми.

В будь-якому випадку відпрацювання можливе у разі наявності письмового виконання завдань у робочому зошиті.

Для правильного і повного виконання завдань студенти повинні: по-перше, знайомитися з методичними вказівками до кожної теми, по-друге, вивчити рекомендовані нормативні акти і літературу і, по-третє, перевірити опанування теми за питаннями для самоконтролю. Після цього студенти повинні розібратися з умовами завдання, з'ясувати юридичне значення кожного наведеного у завданні факту, проаналізувати взаємовідносини сторін, позиції суду, прокурора або адвоката, продумати відповіді на поставлені запитання, змоделювати контраргументи. Слід мати на увазі, що в деяких завданнях передбачена можливість двох і більше рішень шляхом самостійного внесення змін і доповнень у фактичні обставини справи.

Своє рішення студенти повинні викласти у спеціально відведеному для цього (робочому зошиті) письмово (бажано кожне рішення розміщати з н:вій сторінці) із зазначенням номера теми та завдання. Вирішення практичного завдання повинно бути повним, ясним, чітким, без зайвої деталізації, яка: має правового значення у даній справі.

В описовій частині необхідно, зокрема, вказати зміст і підстави позов­них вимог; внесені зміни підстав, предмета, розміру позовних вимог; чи визнає відповідач позов; якщо визнає - повністю чи частково; у разі заперечень – у чому суть заперечень проти позову; зміст пояснень прокурора, заявників, заінтересованих і третіх осіб; пояснення (висновки) органів, організацій або громадян які захищають в силу закону права інших осіб.

Мотивувальна частина рішення має містити встановлені студентами обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких сторони виходили при визнанні грошових та інших майнових вимог. Якщо студент вважає за необхідне вийти за межі фабули практичного завдання, він зобов’язаний це мотивувати.

Мотивувальна частина рішення має обов’язково містити посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, а в окремих випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права і обов’язки сторін у спірних правовідносинах, у певних випадках - на керівні постанови Пленуму Верховного Суду України чи Вищого господарського суду України з питань застосування законодавства при вирішенні цивільних справ. Практичне вирішення у разі необхідності можливо мотивувати за допомогою доктрини цивільного права та тлумачень норм права, що містяться в підручниках, посібниках, періодичних виданнях, матеріалах лекційного курсу.

Резолютивна частина рішення практичного завдання повинна мати вичерпні, чіткі, безспірні, логічно узгоджені висновки, які випливають зі встановлених фактичних обставин по суті розглянутого завдання. В ній, зокрема має бути зазначено:

а) повністю чи частково задоволено позовні вимоги чи в позові відмовлено;

б) які саме права позивача визнано чи поновлено, розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених позивачу;

в) вартість майна, яке належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна у наявності не буде;

г) які конкретно дії і на чию користь відповідач повинен вчинити чи яким пішим передбаченим законом способом підлягає захисту порушене право;

д) в яких межах допускається негайне виконання рішення, коли суд зо­бов’язаний або вправі його застосувати.

Слід звернути увагу студентів на те, що вони вправі за своєю ініціативою з метою більш повного аналізу умов завдання та для захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб, про яких йдеться в фабулі завдання, вийти за межі умов завдання та поставлених до завдання запитань.

Дата добавления: 2015-05-10