Проблемні ситуації та юридичні завдання як засіб оптимізації навчально-виховного процесу з правознавства

З метою фомування правового мислення, юридичної компетентності учнів крім традиційних уроків, що є основною формою правового навчання, слід використовувати шкільну лекцію, ділові ігри, організовувати роботу з текстами нор­мативно-правових актів, застосовувати на заняттях проблемні ситуації та юридичні завдання. Для вироблення навичок аналізу доцільно пропонувати учням юридичні задачі, обговорювати відомі їм з власного життєвого досвіду, з творів літе­ратури та мистецтва ситуації правового характеру, слід звертатися й до публікацій засобів масової інформації. Обов`язковим правовим джерелом при вирішенні юридичних завдань на уроках застосовуються нормативно-правові акти. В школах з поглибленим вивченням правознавства учні повинні вміти вирішувати юридичні завдання, застосовуючи знання загального алгоритму розв’язання юридичних завдань.

Загальний алгоритм розв’язання юридичних завдань в залежності від викладених умов задачі та поставлених в ній питань передбачає встановлення:

ü правовідносин, що мають місце виходячи з умов задачі;

ü нормативну базу данних правовідносин (самостійний пошук учнем статті нормативно-правового акту або використання змісту вказаної норми права при вирішенні тієї чи іншої ситуації);

ü відповідність відносин, що мають місце законодавству (повноваження суб’єктів в певних життєвих ситуаціях, законодавчі вимоги щодо їх реалізації, відповідність поведінки суб’єктів цим вимогам);

ü відповідальність учасників правовідносин;

ü суб’єкти, які правомочні розглядати справу по цій ситуації.

На відміну від репродуктивного навчання, яке склало­ся спочатку в радянській, а потім і в українській педаго­гіці та методиці викладання, в наш час все більше методи­ка спирається на активні методи проблемного навчання і методи оперативно керованого навчального процесу. Голов­не завдання проблемного навчання — навчити самостійно і творчо мислити, здійснювати інтенсивний пошук знань. Проблемне навчання передбачає особливу технологію на­вчального процесу. Це один із типів розвивального на­вчання, що найбільш повно відповідає завданням розвит­ку творчого мислення учнів. Суть проблемного навчання полягає у пошуковій діяльності учнів, яка починається з постановки запитань, розв’язання проблем і проблемних завдань, закладених у навчальних програмах і підручни­ках, у проблемному викладі й поясненні знань учителем, у різноманітній самостійній роботі учнів. Під проблемним навчанням розуміється таке вивчення навчального ма­теріалу, яке суб’єктивно є стимулом навчально-пошукової діяльності, навчальний матеріал набуває особистісного значення.

Цей метод орієнтує на вирішення навчальної проблеми шляхом створення проблемних ситуацій і пошукової діяльності учня. Визначальним мотивом у цьому виді на­вчання стає пізнавальний інтерес. На першому місці не лише отримання знань учнями, а й озброєння їх пізна­вальними навичками, вмінням самостійно поповнювати свої знання, приймати правильні рішення у практичній діяльності.

У проблемному навчанні головною є навчальна пробле­ма, проблемне завдання, проблемне запитання і проблем­на ситуація. Зазначимо, що не будь-яка навчальна пробле­ма, навчальне завдання створюють проблемну ситуацію, а навчання перетворюється у проблемне. Кожна проблемна ситуація містить у собі навчальну проблему, але жодна проблема сама по собі не створює проблемної ситуації. Для її виникнення необхідна пізнавальна діяльність учнів, ро­зумовий процес, що організовується і спрямовується вчи­телем. Чітка постановка навчальної проблеми активізує розумову діяльність учнів і забезпечує більш ефективне засвоєння навчального матеріалу.

Навчальна проблема складається з: "відомого" — вже засвоєні знання з пізнавальною суперечністю для стиму­лювання мислення; "невідомого" — випливає з пізнаваль­ної суперечності і формулюється у вигляді звичайного за­питання; "умов вирішення проблеми" — вказує напрям пошуку; "способу вирішення проблеми" — визначає шля­хи та прийоми пошуку.

Важливою категорією проблемного навчання є також проблемна ситуація. Це психологічна реакція суб’єкта пізнання на пізнавальну суперечність, яка має різноманіт­ні форми (підвищена увага, інтерес до невідомого, допит­ливість, хвилювання, відсутність байдужості, готовність творчо мислити і виявити невідоме).

Проблемна ситуація — ситуація, для оволодіння якою учень має знайти й застосувати нові для себе знання чи способи дій. Створення системи проблемних ситуацій у навчальних цілях є основою проблемного навчання.

У навчальному процесі розрізняють п’ять рівнів про­блемних ситуацій. Перший, коли проблемна ситуація виникає незалежно від методу, який застосовує вчитель. Другий, коли проблему ставить і вирішує вчитель, а учні слідкують за логікою його міркувань, тобто він самостійно вирішує проблемне завдання. На третьому рівні вчитель ставить проблему і вирішує її спільно з учнями, тобто учні повинні навчитися самостійно знаходити і формулювати проблеми, а також відшукувати способи їх розв’язання. На четвертому рівні проблему ставить учитель, а розв’язують її учні. На п’ятому рівні учні самостійно формулюють і вирішують проблему. Дуже важливо, щоб викладач умів проводити заняття із застосуванням усіх рівнів проблемного навчання.

Формулювання проблемної ситуації залежить від бага­тьох факторів, у тому числі від дидактичного задуму за­няття, характеру і змісту навчального предмета і конкрет­ної теми, рівня забезпеченості матеріально-технічними засобами, педагогічної майстерності вчителя, його досвіду проведення занять за допомогою активних методів на­вчання і від рівня загальної підготовленості учнів.

Найефективнішим є формулювання проблеми учнями, тому що такий спосіб є результатом їхнього самостійного творчого мислення, позитивно впливає на розвиток їхньої інтелектуальної сфери та формує інтерес до навчально-пізнавальної діяльності. У тому випадку, коли викладач особисто формулює проблему, він повинен пам’ятати про те, щоб вона була зрозумілою для учнів, мала як елемент відомого, так і чітко визначала конкретне завдання — не­відоме

Формування проблемних ситуацій — один зі шляхів організації розумової діяльності, який поряд з іншими ме­тодами навчання допомагає більш успішному та раціо­нальному вивченню навчального матеріалу.

Проблемне навчання припускає таке викладення на­вчального матеріалу, таку постановку навчальних про­блем, яка б створювала для учнів труднощі, породжувала протиріччя пізнання між тим, що вони знають, і тим, що вони повинні знати для вирішення навчального завдання.

Проведення занять за допомогою методів проблемного навчання вимагає ретельної підготовки і високого рівня педагогічної майстерності вчителя. Тому проблемний виклад матеріалу повинен поєднуватись як з пояснюваль­но-ілюстративними методами, так і з іншими активними методами навчання. Створення проблемної ситуації — складне завдання і вимагає від вчителя великої майстер­ності. Тому проблемна ситуація є основою активних методів навчання. Усі вчителі повинні пам’ятати про те, що по кожна проблемна ситуація викликає однакові розумові зусилля в учнів. Проблему слід формулювати чітко та зрозуміло. Одне й те саме запитання для одного учня може бути інформаційним, а для другого — проблемним. Це залежить від рівня їхньої підготовленості. Учнівська аудиторія не є однорідною, тому викладач повинен уміло поєднувати як інформаційні, так і проблемні за­питання, зміст яких має враховувати індивідуально-психічні особливості кожного учня.

Перевага проблемного навчання полягає в тому, що воно стимулює активність учнів, сприяє розвит­ку самостійних творчих навичок. Разом з тим воно підви­щує інтерес до дисципліни, розвиває розумові здібності й виховує творчу самостійність. Крім того, сприяє вільному, відкритому та всебічному обговоренню навчальних проблем, формуванню евристичного мислення, повазі до по­глядів своїх однолітків.

Дата добавления: 2015-05-10