Використання технології дебатів в правовому навчанні

Під дебатами розуміють структурований та спе­ціально організований публічний обмін думками, дискусію між двома сторонами з актуальної теми. Особливістю цього різновиду публічної дискусії є те, що учасники дебатів намага­ються переконати у своїй правоті не одне одного, а третю сто­рону. Вербальні і невербальні засоби, що ними користуються, мають на меті отримання певного результату — сформувати у слухачів позитивне враження від власної позиції, переконати їх у силі власних аргументів. Навчальні дебати, як освітню тех­нологію, розроблено за аналогами, які трапляються у житті, — судовими, політичними, науковими дебатами.

Навчальні дебати — важливий засіб розвитку в учнів критичного мислення та навичок аргументо­ваного висловлювання. Метою навчання дебатів і поширення цієї педагогічної технології є не підготовка до змагань, турнірів чи показових ігор, хоча й вони є складовою частиною навчан­ня. Лише брати участь у дебатному змаганні замало, найбіль­шого результату для розвитку дитини можна досягти, якщо навчити її знаходити протиріччя в темах, будувати захищені від нападів докази, підкріплювати їх прикладами тощо. Нав­чальні дебати також формують в учнів уміння уважно прислуховуватися до контраргументів, ставити запитання та розмір­ковувати про відповіді.

Дебати важливі й з погляду можливостей розвитку у під­літків і юнаків таких рис особистості, як самостійність мислен­ня, ініціативність, адже ми часто дорікаємо їм за бажання на­слідувати інших, бути як усі. Спостерігаючи за учнями, яких навчають дебатувати, можемо побачити, що вони, як правило, формулюють на уроках власне ставлення до подій і явищ, які вивчаються, по-іншому оцінюють поняття, положення, харак­теристики, що дає вчитель, наприклад, літературним героям чи історичним постатям, їхнім вчинкам, поведінці. Саме ці учні найчастіше не погоджуються з твердженнями авторів підруч­ників, мають власну думку і можуть її відстояти. Очевидно, що в їхньому сприйнятті навчального матеріалу та навко­лишнього життя відбуваються якісні зміни, і це вигідно виріз­няє їх серед однолітків. Вони прагнуть побачити все з різних позицій: ствердження та заперечення, шукають найчіткіші та найточніші формулювання, добирають більшу кількість аргу­ментів, доказів, під час своїх відповідей використовують додат­кові засоби переконання: жести, міміку, особливу інтонацію, логічний наголос на змістовних, опорних моментах, наприкін­ці роблять висновки.

Отже, участь школяра у навчальних дебатах дає йому ширші освітні можливості як для покращення пізнавальної ді­яльності та навчальної успішності, так і для майбутнього про­фесійного розвитку і життя в цілому. Це обумовлює важли­вість широкого запровадження цієї педагогічної технології у навчальний процес наших шкіл.

Чому можна говорити про навчальні дебати як окрему педагогічну технологію? Які її елементи, складові?

Останнім часом дослідники проблем організації процесу навчання, звертаючись до глибшого вивчення ролі й функцій учня (студента чи взагалі того, хто навчається), а також його взаємодії з іншими учасниками процесу навчання, все частіше використовують термін «технологія».

У глосарії термінів ЮНЕСКО «педагогічна технологія» трактується як конструювання та оцінювання освітніх проце­сів через врахування людських, часових та інших ресурсів для досягнення високої якості та ефективності освіти. Педагогічна технологія відповідає на питання: як, яким чином (методами, прийомами, формами, засобами) досягти поставленої дидак­тичної чи виховної мети, визначаючи потребу у використанні різноманітних моделей навчання. Вона проектується з огляду на конкретні умови та орієнтується на заданий, а не на при­близний чи бажаний результат. За умов коректного застосу­вання педагогічна технологія забезпечує, гарантує досягнення певного освітнього результату.

Педагогічна технологія, по суті, означає таку організацію процесу навчання, що складається з певної системи дій, опера­цій і взаємодій усіх учасників навчального процесу. Важливо наголосити, що вона потребує детального проектування си­стеми дій не лише вчителя, викладача, а й насамперед того, хто навчається, — учня, студента.

На відміну від методики, технологія системна. Вона не до­пускає варіативності, проб і помилок, із неї не можна викинути якісь елементи. Обов'язковим є постійний зворотний зв'язок, внесення виправлень та змін у подальшу діяльність.

Таким чином, технологія — це комплекс, що складається з:

• цілей і завдань — тобто запланованих результатів;

• засобів оцінки та вибору сукупності методів, прийомів, форм, засобів навчання, оптимальних для цієї конкрет­ної ситуації та способів їхньої корекції;

• набору моделей навчання, розроблених учителем, викла­дачем на цій основі.

Спираючись на думки таких учених, як В. Беспалько, М. Кларін, О. Пєхота, І. Підкасистий, В. Сластенін, С. Сисоєва, О. Філатов, Д. Чернілевський та інші, зауважимо, що основ­ними критеріями, ознаками педагогічної технології вважають:

• цілісність — чітка логіка побудови процесу навчання, взаємозв'язок частин, системність компонентів у певно­му порядку та ієрархії;

• цілепокладання і забезпечення досягнення поставлених цілей, ефективність (технологію потрібно вибирати від­повідно до результатів і оптимальних затрат, гарантува­ти досягнення певного стандарту навчання);

• керованість — можливість діагностики досягнення цілей, планування і корекції процесу навчання;

• відтворюваність — можливість застосування в інших од­нотипних навчальних закладах іншими суб'єктами.

Якщо подивитися з цієї точки зору на навчальні дебати, стає очевидним, що вони повністю відповідають названим кри­теріям педагогічної технології. Метою застосування дебатів у навчальному процесі є розвиток у школярів умінь і навичок цивілізованої аргументованої дискусії, що спирається на гли­боке дослідження навчальної інформації. Завданнями, які роз­в'язують дебати, є навчання учнів основних правил логіки і ри­торики, вміння логічно і доказово відстоювати свою точку зору, навичок публічного виступу, командної роботи, вихован­ня у них активної громадянської позиції, толерантності до по­зицій і думок інших, до різноманітності.

Складовими дебатів завжди є кілька основних елементів, які можуть змінювати послідовність і тривалість залежно від формату (форми) дебатів. Такими елементами є:

1. Чітка тема обговорення, що відома учасникам заздале­гідь і є суспільно значущою та актуальною. Вона має бути сформульована як певне твердження. Наприклад: «Дебати — це ефективна педагогічна технологія».

2. Наявність двох учасників (команд), які мають протилеж­ні (ствердження та заперечення) позиції щодо теми.

3. Можливість для кожної сторони висловити й обґрун­тувати свою позицію і обов'язково мати можливість від­повісти на аргументи опонентів.

4. Виділення певного часу на «перехресне опитування» — запитання та відповіді, які учасники дебатів використо­вують як для ствердження власної позиції, так і для ви­явлення слабких сторін в аргументації опонентів.

5. Зворотний зв'язок, який учасники дебатів отримують від суддів та (або) інших учнів, які спостерігають за про­цесом дебатування.

Як і будь-яка технологія дебати передбачають у кожному конкретному випадку їх використання чіткий алгоритм діяль­ності учнів, як дебатерів, так і глядачів, і вчителя. Цей алго­ритм визначається обраним заздалегідь форматом дебатів і ви­магає жорсткого дотримання.

Нарешті у дебатах існують чіткі критерії оцінки їхньої ефективності та результативності, з огляду на які свою діяль­ність раз за разом можуть корегувати та покращувати не лише вчитель, а й учні.

Усе це, безумовно, свідчить про коректність віднесення навчальних дебатів до педагогічних технологій, а отже, дає можливість стверджувати, так само як і попередній досвід їх використання, що вони можуть у разі систематичного і пра­вильного застосування забезпечити гарантовано високий ре­зультат у навчанні і розвитку учнів.

В Україні дебати протягом уже більше ніж 10 років розви­ваються як освітня програма, що передбачає такий спосіб орга­нізації позакласної діяльності учнів. Проте у навчанні вони поки що використовувані достатньо рідко. Це пояснюється, на нашу думку, не лише перевантаженістю навчальних програм, традиційністю підручників, орієнтацією уроків на «знаннєвий» результат навчання. Однак, значною мірою, недостатня увага до цієї технології пов'язана зі слабкою поінформовані­стю вчителів, відсутністю у них підготовки до такої організації уроків.

Історія освітніх реформ рясніє різноманітними спробами змін, що наражаються на спротив існуючого культурного сере­довища. Сучасна освіта потребує впровадження педагогічних технологій, що полягають у встановленні партнерства між учнями і вчителями, дають можливість одночасно і здійсню­вати навчання, і конструювати ефективне освітнє середови­ще. Найкращим прикладом такої технології є навчальні де­бати, успішно запроваджувані до процесу навчання у школі. За умови ефективного застосування ця технологія може вико­ристовуватись у навчанні різних предметів. Описові цієї тех­нології і присвячено цей посібник.

Академічні змагальні дебати є визнаним засобом навчання критичного мислення учнів та студентів. Багато вчителів та викладачів використовували дебати на уроках з тих предметів, де учні мало говорять, як технологію, що забезпечує досягнен­ня багатьох освітніх завдань, зокрема допомагає організувати: інтерактивне навчання, партнерство — на рівнях учень — учень та учень — учитель, демократичний діалог, кооперативне навчання, критичне читання, оцінку, розвиток учнівської відповідальності за навчання, дослідницьке навчання (навчан­ня через досвід), формування комунікативних навичок слу­хання й говоріння, традиційного та комп'ютерного досліджен­ня, розвиток умінь робити важливі записи, логічно будувати висловлення, і, зрештою, що теж дуже важливо — отримати за­доволення від навчання та спілкування.

Зауважимо, що дебати і на заняттях, і поза класом є яскра­вим прикладом кооперативного навчання, що сприяє, зокрема, і розвитку критичного мислення учнів. Проте, фундаменталь­ною ідеєю дебатів є те, що змагання підтримують особисті інте­лектуальні досягнення. Проте, чи можлива у змаганні співпра­ця? Так, адже у дебатній команді, яка бере участь у змаганні, проведення спільного дослідження й підготовки дає можли­вість учням бути причетними до успіхів один одного, прагнути досліджувати краще, щоб не отримати поразки. У високоорганізованій дебатній команді змагання мотивує індивідів спів­працювати заради спільного блага так само, як і свого власного.

А. Шнайдер і М. Шнурер демонструють сильні аспекти спільної відповідальності у класі. Відкриття нових ідей і дослі­дження теми дає можливість зростати як індивідуальній, так і груповій відповідальності за навчання. Учителі й учні працю­ють разом у такий спосіб, що заохочує партнерство для навчан­ня. П. Фрейре називав таку співпрацю стежкою до вільного навчання, що заохочує учнів до демократичного діалогу та кри­тичного мислення.

Демократичний діалог — це потужна протиотрута тради­ційній схильності освіти до розвитку в учнів залежності від ав­торитетів. Цей діалог створює умови для розгортання перед учнями нових шляхів мислення і розв'язання проблем.

Цінність дебатів для уроків правознавства

Між уроками на правознавчі теми та практикою дебатів іс­нують численні й очевидні зв'язки.

1. Дебатування і прийняття відповідальних рішень є не­від'ємними складовими методу права. Діяльність юриста та дебатера має переважно однакову мету. Як юрист, так і дебатер збирають факти, проводять дослідження, формулюють аргу­менти на захист своєї сторони в справі, кожен із них презентує свої аргументи усно перед уповноваженими ухвалювати рі­шення, намагається відшукати важливі прогалини в презента­ції іншої сторони, а потім чекає на винесення рішення. Підго­товка, яку учасник здійснює в процесі дебатів, безпосередньо пов'язана з уміннями та навичками, необхідними для роботи в правничій галузі.

2. Дебати та право надають великого значення використан­ню усних аргументів. Поряд із запискою у справі, важливим документом, що входить до загального досьє, усна аргумента­ція також є необхідною складовою як права, так і дебатів. Суд­дю та присяжних потрібно переконати, і тому правник має представити справу на такому якісному рівні, який допоможе передати суть ключових аргументів і доказів. Багатьом юри­стам, студентам та учням бракує підготовки з усної комуніка­ції, й інтеграція дебатної технології в уроки правознавчого змі­сту сприяє розв'язанню цієї проблеми. Навіть такі, здавалося б, індивідуалізовані дебатні формати, як SPAR або громадський форум, спонукають до застосування цих навичок.

3. Суттєвою складовою обох видів діяльності є дослідни­цька робота. Безперечно, в дебатах ніщо не замінить знання предмета. Так само гарний юрист має вивчити факти у справі та відповідну галузь законодавства, щоб діяти на належному рівні. Дебатери та юристи повинні навчатися проводити дослі­дження цілеспрямовано та ефективно, щоб швидко здобути не­обхідну інформацію. Відтак, дуже важливо добре володіти на­вичками дослідження бібліографічних та електронних ресур­сів та вивчення фактів конкретної справи. Дослідницька робо­та як частина процесу підготовки до дебатів з правознавчих пи­тань безпосередньо навчає тих видів дослідження, які знадоб­ляться в правовій галузі.

4. У праві та дебатах підкреслюється потреба якісної підго­товки аргументації. Аргументи треба розробляти і згодом представляти в логічній, організованій та доречній формі. Тут основне значення має перехід від етапу дослідження до етапу підготовки аргументів, тобто момент, коли дані перетворюють­ся на аргументи й зрештою на систему захисту позиції (кейс). Юристи та дебатери навчаються передбачати аргументи іншої сторони, заздалегідь враховувати їх у своїй початковій аргу­ментації, таким чином зменшуючи їхнє значення. Одного разу нам довелося чути від судді, що вона могла визначити, хто з юристів мав досвід участі в дебатах, оскільки дебатери намага­ються від початку нейтралізувати аргументи іншої сторони, відповідаючи на них у своїй початковій презентації або в за­писці у справі, й цим випереджають опонентів на один крок.

5. Кожному було б цікаво подебатувати на теми, які розгля­даються на уроках правознавства. Майже всі кризові явища су­часного світу можна ефективно вивчати через призму юрис­пруденції, наприклад питання геноциду. Дебати стосовно юри­дичних процедур, які застосовуються у відповідь на злочинні дії в Руанді, допоможуть глибше усвідомити всю складність проблеми. Правовий аспект є, мабуть, у кожній дебатній темі із сучасного життя, і цінність дебатів, що зосереджуються на спо­собах правового реагування на проблему або її вирішення, є очевидною.

Приклади дебатних тем для уроків правознавства

«Рішення у справі X має бути скасоване».

«Держава повинна / не повинна наполягати на смертній карі для осіб молодше вісімнадцяти років за скоєння злочину, за який призначають смертний вирок».

«Чинна правова система прихильніша до багатих».

«Суддів потрібно не призначати, а обирати».

«Встановлення фактів важливіше за виконання процесуальних норм».

«Люди втратили довіру до правової системи».

«Потрібно збільшити терміни позовної давності у кримінальних / цивільних справах».

«Система деліктної відповідальності шкодить нашій економіці».

«Ми використовуємо юридичні засоби для вирішення своїх супе­речок більше, ніж треба».

«Для реабілітації покаранню треба надавати меншого значення».

«Громаду потрібно інформувати про те, що в ній проживають особи, які відбули покарання за статеві злочини».

«Права обвинувачуваного було розширено за рахунок прав постраждалого».

«Погана думка громадськості про суддів не виправдана».

«Юристів занадто багато».

«Військовослужбовці повинні мати такі самі юридичні права, що й цивільні».

«Потрібно дозволити шлюби між гомосексуалістами».

«Тюремне ув'язнення потрібно скасувати для всіх, окрім найнебезпечніших правопорушників».

«Професійним юридичним групам потрібно заборонити лобіювати політичні рішення та робити внески на проведення кампаній».

«Відшкодування збитків важливіше за покарання».

«Ми маємо заборонити смертні вироки».

«Злочини без жертв» треба легалізувати».

«Дотримуватися закону — обов'язок громадянина».

«Анархія — життєздатна альтернатива верховенству права».

«Правовий захист обвинувачених у країні X створює зайві перешко­ди в діяльності правоохоронних органів».

«Норми, що зобов'язують працівників проходити перевірку на вжи­вання наркотичних речовин, становлять незаконне порушення права на приватне життя».

«Змагальну правову систему потрібно замінити на таку, яка покли­кана ухвалювати правильні рішення».

«Посилення обмежень на володіння легкою вогнепальною зброєю для цивільного населення в США було б виправданим».

«Відокремлення церкви від держави більше не потрібне».

«Право на приватне життя важливіше за свободу преси».

«Суттєві обмеження, що накладає уряд на висвітлення терористич­ної діяльності у ЗМІ, є виправданими».

«Потрібно зменшити або заборонити одне чи більше чинних обме­жень свободи преси та/або слова».

Зразки дебатних форматів для уроків правознавства

Вибір придатного формату для будь-якого уроку залежати­ме від правознавчого змісту конкретної навчальної теми. Ниж­че пропонуємо кілька базових рекомендацій.

1. Вступне заняття можна розпочати з дебатів про суть пра­ва. Такі елементарні питання часто закладають основу для по­дальшого вивчення, а дебати на перших етапах допомагають учням познайомитися одне з одним та почувати себе комфорт­но у класі. Для відкритих дебатів чудово підійдуть питання про наш обов'язок дотримуватися законів, про те, навіщо нам по­трібні закони, процедуру встановлення законів, яка заслуговує на нашу повагу, та інші базові теми зі списку. На загальному вступному етапі також доцільними будуть громадські збори або розділення класу на дві команди.

2. Радимо організувати дуже прості дебати з одного питан­ня. Вони можуть стосуватися вузьких тем, щоб учні дебатува­ли питання швидко один з одним. Ці нетривалі дебати можна запланувати на кілька днів, коли проводяться уроки право­знавства, або одні короткі дебати на кожному уроці чи кожного тижня.

3. Запропонуйте учням провести письмові дебати. Постав­те певне юридичне питання, з якого учні представлятимуть свої аргументи в письмовій формі. Такі записки мають бути ко­роткими. Нагадайте учням, що вони повинні запропонувати кілька чітких аргументів і не витрачати надто багато часу на малу кількість питань. Як варіант, можна попросити їх надати письмову відповідь на одну з записок іншої сторони. Виконан­ня цієї вправи навчає викладати думки в логічній і структурованій формі та заохочує досліджувати питання.

4. Роздайте завдання на дослідження питань, яке також може бути дуже корисним. Поставте перед учнями юридичну проблему, щоб вони назвали її аспекда письмово. Далі прово­диться зустріч на зразок громадських зборів, під час якої учні представлятимуть визначені аспекти проблеми. їх потрібно за­писувати. У вас має бути заздалегідь підготовлений список ас­пектів проблеми, щоб легше визначити ті, які учні пропустили.

5. Розробіть методики перехресного опитування. Учні мо­жуть захищати протилежні позиції з певного питання, після чого ставитимуть запитання опонентам упродовж трьох-чотирьох хвилин. Таку вправу корисно застосовувати, щоб підготу­вати учнів брати покази у свідків під присягою. Крім того, мож­на залучити багатьох учнів до цієї діяльності протягом одного уроку.

6. Скористайтеся одним із найпопулярніших дебатних ме­тодів на уроках правознавства й організуйте модель судового засідання. Цей формат довів свою корисність у багатьох галу­зях, але найактуальнішим він є для правничої сфери. Такі події вимагають від учнів належної підготовки й займають багато часу на уроці, але вони того варті. Учням, які не виконують ролі обвинувачення чи захисту, варто надати роль присяжних, журналістів (які можуть ставити запитання основним учасни­кам наприкінці кожної сесії) або свідків чи родичів. Викладач може бути головним суддею або перекласти ці функції на учня, який має потрібні навички.

7. Використовуйте юридичні дебати, щоб навчати застосу­вання правових знань для врегулювання наявних дискусійних питань. Замість того, щоб змагатися в обстоюванні різних по­зицій, керуючись критеріями аналізу витрат-вигід чи в мо­ральності, учні можуть дебатувати такі питання, спираючись на чинне законодавство країни. Таким чином вони знайом­ляться з основними законами, які регулюють дане дискусійне питання (наприклад, незаконний обшук автомобіля під час проведення арешту, пов'язаного з наркотиками), і далі в проце­сі дебатів обговорюють шляхи вирішення конкретної справи. Така форма роботи допомагає вивчати засади права, заохочує учнів використовувати свої знання й усвідомлювати їхнє зна­чення.

Дебати — чудовий метод для будь-якого уроку, де розглядають правові питання. Оскільки між дебатами і правом багато спіль­ного, навчальний зміст сам по собі вже є методом. Майбутнє правових режимів залежатиме від того, які типи відкритої пуб­лічної аргументації вони використовують.

У середніх школах та університетах усе більшої популяр­ності набирає курс медіаосвіти. З одного боку, це пояснюється суспільними реаліями XXI століття, а з іншого — роллю ЗМІ в цих реаліях. Ми повсякчас оточені інформацією, яка лине не­впинним імпульсним потоком з газет, журналів, радіо, телеба­чення, Інтернету, кабельних і супутникових каналів та бездро­тових пристроїв. Кожне повідомлення за характером є спрямо­ваним, кожне має свою мету, і тому громадяни повинні бути критичнішими слухачами. Завдяки поширенню нових засобів масової інформації кожен громадянин має ширші можливості самостійно передавати інформацію в глобальному масштабі і не брати безпосередньої участі в зустрічах у режимі реального часу. Кожен громадянин має опанувати навички з обстоюван­ня позицій та інтересів. Ці завдання підкреслюють важливе місце ЗМІ в навчальному плані, крім того, саме вони роблять необхідним запровадження дебатної технології в навчаль­но-виховний процес для вдосконалення навичок критичного слухання та обстоювання інтересів.

92. Інформаційно-комунікаційні технології, методика їх впровадження при викладанні правознавчих дисциплін.

Наприкінці 90-х років XX ст. Білл Гейтс зауважив, що «в освоєнні нових інформаційних технологій звичайна початкова чи середня школа у США перебуває далеко позаду порівняно із середньостатистичною фірмою. Дошкільнята знаються на мобільних телефонах, пейджерах і персональних комп'ютерах ще до того, як ідуть до садочку, а тим часом у школі панує дошка з крейдою та проектор над головою, які, власне, і презентують реальний стан справ».

В Україні з тих пір стан справ змінюється, і панування дошки з крейдою поступово відходить в минуле, адже все частіше в навчальних закладах можна почути термін «інтерактивна дошка». Електронна інтерактивна дошка – це сенсорна панель, що працює в комплексі з комп'ютером і проектором. Перші інтерактивні дошки були випущені компанією SMART Technologies в 1991 році.

Вчителі стали першими, хто усвідомив великий потенціал електронних інтерактивних дошок для навчання, нарад і презентацій. І донині інтерактивними дошками, головним чином, користуються саме вчителі. У вчителя правознавства виникає закономірне питання: «Як ІД можна використати саме на уроці правознавства?» І якщо для таких предметів, як математика, фізика, хімія, розроблені спеціальні комп'ютерні програми саме для використання ІД, в царині гуманітарних наук ми маємо дещо іншу ситуацію.

При побіжному знайомстві, ІД сприймається як певний самодостатній пристрій, який з якоїсь причини підключений до комп'ютера, хоч насправді ІД виконує роль додаткового комп'ютерного монітора, який відрізняється від звичайного монітора поверхнею, більш чутливий до дотику та має великі розміри.

Подібно до звичайного комп'ютерного монітора, управління приклад­ними програмами комп'ютера здійснюється або курсором мишки, або з екранної клавіатури, що виведена на поверхню дошки. Роль курсору мишки на цьому вторинному моніторі з сенсорною поверхнею виконує будь-який твердий предмет: палець, фломастер, указка тощо. ІД створена для використання у комплекті з комп'ютером і мультимедійним проектором і складає програмно-технологічний комплекс. Ос­новна можливість і призначення ІД – це управління комп'ютером безпосередньо з поверхні дошки. Проте ІД має ряд супутніх можливостей, а саме:

широкі можливості коментування будь-якої інформації за допомогою цифрових фломастерів (можна обрати будь-яку кольорову палітру);

можливість написання тексту на поверхні дошки за допомогою цифрових фломастерів або набору тексту з екранної клавіатури, стирання або прибирання написаного, збереження в пам'яті комп'ютера всієї інформації, що знаходиться на поверхні дошки;

редагування інформації в реальному часі, збереження змін.

Важливо зрозуміти, що використання тільки інтерактивної дошки не вирішить миттєво всіх проблем, пов'язаних з навчальним процесом. Але викладання за допомогою інтерактивної дошки має такі переваги:

попередня підготовка матеріалів до уроку, що забезпечить оптимальний темп заняття й збереже час на обговорення;

здатність управляти усіма функціями комп'ютера та будь-яким програмним забезпеченням простим дотиком руки;

використання програмного забезпечення з великою кількістю шаб­лонів, малюнків, фігур для створення авторських уроків та завдань;

структурування матеріалу по сторінках, що дозволяє зберегти логіку викладання.

Напевно найбільшою проблемою у викладанні із застосуванням су­часних технологій є підтримка динамічної взаємодії з учнями, кожний з яких працює за своїм комп'ютером. Учитель, який використовує у своїй практиці заняття в комп'ютерному залі, напевно відчував, як протестує його вчитель­ська натура від спостереження потилиць і спин учнів. ІД допомагає подолати цю тенденцію й збагачує можливості комп'ютерних технологій, надаючи великий екран для роботи з мультимедійними матеріалами. Цей екран, який можуть бачити всі присутні в класній кімнаті, виводить взаємодію учнів з вчителем на новий рівень. Технологія використання інтерактивної дошки дозволяє організувати в класі навчальний процес так, щоб залучити до участі в ньому всіх присутніх.

Як і будь-який електронний пристрій, ІД має величезний мотиваційний потенціал, який може бути використаний вчителем у навчальних цілях. Навчання завжди було діяльністю соціальною, тому що свої переконання й погляди люди, як правило, стверджували за допомогою діалогу. Сучасні освітні теорії наголошують на необхідності стимулювати зацікавленість й мотивацію учнів, що є наріжним каменем знання. Мотивацію найкраще мож­на визначити як прагнення учня брати участь в освітньому процесі. Хоча учні можуть однаково прагнути виконати будь-яке завдання, джерела їхньої мотивації бувають різними. В одних мотивація внутрішня, через рефлексію й активну участь в уроках, що веде до пізнання й самоствердження. В інших вона зовнішня – різного роду спокуси, бажання одержати заохочення або першим вирішити поставлене вчителем завдання. Інтерактивні дошки підійдуть обом типам учнів:

• учні із внутрішньою мотивацією прагнуть виступити біля елект­ронної дошки, для демонстрації перед товаришами своїх особистих досягнень;

• учні із зовнішньою мотивацією віддаються загальному захопленню новою технологією, і задоволення від роботи з електронною дошкою викликає прагнення до активної участі в навчанні.

Приклади застосування ІД в процесі вивчення правознавства:

1. Створення за допомогою шаблонів та зображень власних завдань для занять. Комп'ютерна програма «SmartNotebookv.9.1.3.46» розроблювалася спеціально для використання її ресурсів в освітніх цілях. Колекція шаблонів різних малюнків і сим­волів згрупована за окремими пред­метами і темами.

2. Демонстрація презентацій, розроблених учнями та вчителем. Презентація може бути створена за допомогою вже знайомої вчителямкомп'ютерної програми «MSPowerPoint», але можна також використати вбудований в програмне забезпечення інтерактивної дошки презентаційний інструментарій.

3. Якщо вчитель має на меті вико­ристати під час уроку Інтернет - ресурси, то найкраще для перегляду Web-сайтів підійде ІД.

4. Робота з текстом (схемами, таблицями,юридичними задачами, нормативно-правовими документами). Варіантів демонстрації й нанесення приміток поверх тексту може бути стільки, скільки навчальних завдань ставить вчитель на своєму уроці. Наприклад, під час виконання вправ на повторення, запропонувати учням виправити помилки в тексті юридичного документу.

Як правило, на запам'ятовування учнями матеріалу уроку впливає безліч факторів. Проте однією зі складових успішного запам'ятовування є пла­номірне ведення записів і перегляд їх у вільний час. Використання в навчанні електронних ІД забезпечує успішне запам'ятовування учнем інформації саме завдяки залученості учнів в освітній процес (Додаток А). Записані на ІД коментарі, створені в процесі уроку, можуть бути роздруковані, і у такий спосіб в учня з'являються дидактичні матеріали, що полегшують процес відтворення засвоєної на уроці інформації.

5. Робота із зображенням. Крім демонстрації відео на екрані та гра­фічного коментування зображення, можна здійснювати покадрове охоплення матеріалів, вирізаючи фрагменти відео потрібними об'єктами та здійснюючи в подальшому їх монтаж.

Але, щоб максимально використати можливості інтерактивної дошки, вчителеві необхідно ретельно спланувати своє заняття. Планувати заняття на початку процесу освоєння можливостей ІД краще разом з колегою (тут йдеться про вчителя інформатики). Хоча, власне, саме програмне забезпечення для ІД дозволяє чітко структурувати заняття..

Можна з упевненістю стверджувати, що інтерактивні дошки більш успішно, ніж будь-який інший відволікаючий пристрій або гра, популяризуватимуть серед учнів навички роботи з комп'ютерами, необхідність яких продиктована часом.

Проведений аналіз створення та запровадження мультимедійної навчальної системи при вивченні дисципліни «Екологічне право України», дозволяє відзначити, що навчальний матеріал з відео фрагментами рекреаційних зон розвиває правові емоції та почуття,внутрішній морально-правовий імператив та креативність правового мислення особистості. У процесі використання здійснюється оптимізація навчальної діяльності, економія часу на постановку завдань, відповіді студентів та здійснення оперативного контролю викладача за діяльністю студентів. Сприяє підвищенню інформаційно-пізнавального рівня правової свідомості, мотиваційного її компонента, оскільки завдяки великому інформаційно-правовому полю формується більш високий рівень фахових правових знань, умінь та навичок, розвиток правового мислення майбутніх вчителів права.

Графіка, анімація, фото, відео, звук і текст в інтерактивному режимі роботи складають інтегроване інформаційне середовище, яке впливає на розвиток емоційно-мотиваційного рівня правової свідомості молоді. Значно зростає інтерес до навчальних дисциплін з різних галузей права. Це формує правове мислення та правовий інтелект, розвиває особистісний правовий світогляд учнів шляхом перетворення правових знань в правові переконання, погляди та ідеї.

Зміст програми дозволяє максимально індивідуалізувати навчальну діяльність, сприяючи здійсненню особистісно-орієнтованого підходу в процесі навчання.

Multimedia-програмимають чітку орієнтацію на формування навичок самостійної пізнавальної діяльності студентів, самоконтролю, самокорекції та рефлексії.

Дата добавления: 2015-05-10