Сплачувати аліменти на утримання батьків згідно рішення суду

Утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.

Вирішувати питання щодо виховання дитини.

Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, створювати належні умови для її розвитку, готувати її до самостійного життя (ст..150 СК).

Неповнолітні батьки мають такі ж права та обов'язки щодо дитини, як і повнолітні батьки, і можуть їх здійснювати самостійно.

На органи опіки і піклування покладено вирішення спорів щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Інтереси виховання дітей більш повно здійснюються при їх спільному проживанні з батьками. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою. Коли батьки не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними вирішується судом.

Сімейний кодекс України передбачає обов'язок батьків:

- забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я;

- зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану невідкладно, але не пізніше одного місяця;

- утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони (батьки) можуть таку матеріальну допомогу надати;

- утримувати повнолітніх дітей до досягнення ними 23-х років у зв'язку з їх навчанням, якщо батьки можуть надати таку допомогу;

- визначити прізвище, ім'я дитині;

Батьки мають право:

- визначити місце проживання дитини;

- на відібрання малолітньої дитини від інших осіб;

Обов'язки повнолітніх дітей:

- утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги;

- зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю;

51. Усиновлення - здійснюване на підставі рішення суду прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина.

Усиновлення проводиться виключно в інтересах дитини. Це юридичний факт, в результаті вчинення якого між усиновлювачем і його родичами, з одного боку, та усиновленою особою - з другого, виникають такі самі права й обов'язки, як і між батьками та дітьми, іншими родичами за походженням.

Норми, які регулюють відносини, пов'язані з усиновленням, містяться в Законі України "Про охорону дитинства", у Конвенції про права дитини та інших нормативно-правових актах.

Умови усиновлення

1. Щоб усиновлення відповідало своєму призначенню, воно повинно провадитися виключно в інтересах дитини.

2. Відповідно до ч. 1 ст. 208 СК усиновленою може бути дитина. Дитина, яка не досягла 14 років, вважається малолітньою. Неповнолітньою є дитина віком від 14 до 18 років. Особи, які досягли повноліття, мають повну цивільну дієздатність і, як правило, не можуть бути усиновлені. Повнолітня особа може бути усиновлена лише за наявності двох умов: 1) якщо вона є сиротою; 2) якщо вона позбавлена батьківського піклування. Усиновленою не може бути особа, батьки якої померли після досягнення нею повноліття, але за свого життя належним чином виконували батьківські обов'язки.

Дитина, покинута у пологовому будинку, в іншому закладі охорони здоров'я або яку відмовилися забрати звідти батьки, інші родичі, може бути усиновлена після досягнення нею двомісячного віку (ст. 209).

3. Закон пред'являє певні вимоги до осіб, які можуть бути усиновлювачами (ст. 211 СК). Насамперед усиновлювачами можуть бути повнолітні дієздатні громадяни України та іноземці, здатні забезпечити виховання усиновлених дітей.

Дата добавления: 2015-05-10