При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов'язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім'ї, які відповідно до закону мають право користування ним

Майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Обов'язок дружини утверджувати в сім'ї повагу до батька.

Вказані права та обов'язки закріплені в главі VI Сімейного кодексу України. Майнові права та обов'язки мають зазвичай меншу емоційну складову, оскільки стосуються матеріальних благ, які є предметом великої кількості судових позовів.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

- майно, набуте нею, ним до шлюбу;

- майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

- речі індивідуального користування, у тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;

- премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню;

- кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди;

- страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням;

- дохід (дивіденди), приплід у разі, якщо він пов'язаний із річчю, яка належить одному із подружжя;

- суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин та ін.

Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, гонорари, виграші, пенсія, стипендія, речі для професійних занять, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу. У разі, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно в разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, обміну, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки в праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном. Дружина, чоловік мають право скласти заповіт на свою частку в праві спільної сумісної власності подружжя до її визначення та виділу в натурі.

Якщо шлюб розривається, право спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу не припиняється. Дружина і чоловік мають право на поділ майна за взаємною згодою, що належить їм на праві стальної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Якщо договір стосується нерухомого майна він має бути нотаріально посвідчений.

Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився в шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом. Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв'язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до Цивільного кодексу України. Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло в неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання:

- якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу;

- коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу;

- якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п'ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що в шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років;

- якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї/ хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу й тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги й що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання в цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.

50. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Діти також мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою. У цьому положенні відображений принцип рівності прав дітей, народжених у шлюбі і поза ним, який закріплений у ст.52 Конституції України та ст.142 Сімейного кодексу України.

Дата добавления: 2015-05-10