Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни

Велике значення для спадкування мають час відкриття та місце відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а місцем відкриття спадщини є останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме —місцезнахо­дження майна або його основної частини.

Особливий порядок встановлений для спадкування предметів домашньої обстановки та вжитку. Ці предмети переходять за законом до спадкоємців, які проживали спільно зі спадкодавцем до його смерті не менше від одного року незалежно від їх черги і спадкової частки.

Алгоритм действий

1. Определи, какой частью речи являются слова, в которых пропущены –Н- или –НН-. Это необходимо для того, чтобы знать, какой часть правила пользоваться.

2. Вспомни, не является ли это слово исключением.

3. Подумай, от какого слова образованы разбираемые слова.

4. По правилу определи написание.

ÑРазбор задания

В каком варианте ответа правильно указаны все цифры, на месте которых пишется НН?

Манеры его не отличались простотой, а были изыска(1)ы. В лабиринте кривых, узких и немоще(2)ых улиц вечно шмыгал народ. Шоферы спорили с погрузчиками, что машина недогруже(3)а.

1) 1,2 2) 1,3 3) 1,2,3 4) 1

Манеры (каковы?) изыска(1)ы. Это краткое прилагательное, так как его можно заменить полной формой изыска…ый. Определяем написание полной формы: изыска…ый образовано от глагола изыскать, в котором есть приставка из-. Таким образом, как в полной, так и в краткой форме пишем две НН.

Немоще(2)ых (каких?) улиц. Это полное прилагательное, образованное от глагола несовершенного вида мостить. Приставка не- не влияет на написание, суффиксов –ОВА/-ЕВА нет, зависимые слова тоже отсутствуют. Пишем одну Н.

Машина недогруже(3)а (что сделана?). Это краткое причастие, так как можно заменить глаголом недогрузили. В кратких причастиях пишется одна Н.

Таким образом, правильный вариант – ответ №1.

Спадкоємцями можуть бути особи, які були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті за його життя і народжені після його смерті. Проте не мають права стати спадкоємця­ми особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця або кого-небудь із спадкоємців або зробили замах на їх життя. Крім цього, за законом не мають права стати спадкоємцями батьки після дітей, стосовно яких вони позбавлені батьківських прав і не були поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини, а також батьки і повнолітні діти, що злісно ухилялися від виконання покладених на них законом обов'язків щодо утримання спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені в судо­вому порядку.

43. Спадкоємство за законом має місце в тих випадках, коли:
- заповіту немає;
- заповіт визнано недійсним;
- спадкоємці, призначені в заповіті, померли до відкриття спадщини або відмовилися прийняти її.

Спадкоємцями за законом є діти (в тому числі й усиновлені), дружина, батьки (усиновителі) померлого; онуки і правнуки; брати і сестри; дід і бабуся як з боку батька, так і з боку матері. Однак всі ці спадкоємці спадкують права та обов'язки померлого в порядку черги.

Згідно з чинним законодавством в Україні встановлено дві черги спадкоємців.

До першої черги належать:
- діти (в тому числі усиновлені);
- дружина та батьки (усиновлювачі) померлого;
- дитина померлого, яка народилася після його смерті;
- онуки і правнуки, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їхніх батьків, хто був би спадкоємцем.
До другої черги належать:
- брати і сестри померлого;
- дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері.
Окрім цього, до гурту спадкоємців за законом належать утриманці, тобто непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті (ст. 531 ЦК України).

Цивільний кодекс України встановлює право на обов'язкову частку в спадщині неповнолітнім або непрацездатним дітям спадкодавця (в тому числі усиновленим), а також непрацездатній дружині, батькам (усиновлювачам) і утриманцям померлого, які успадковують, незалежно від змісту заповіту, щонайменше дві третини частки, яка належала б кожному з них у разі спадкоємства за законом. Під час визначення розміру обов'язкової частини враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку.

Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден із спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого переходить до держави. Перехід майна до держави відбувається також у випадках, якщо хтось із спадкоємців відмовився від спадщини на користь держави. Зазначи­мо, що й у разі, якщо через відсутність спадкоємців за законом заповідана тільки частина майна спадкодавця, то решта майна переходить до держави.

44. Заповіт – це особисте розпорядження особи (заповідача) щодо майна, яке їй належить, майнових прав та обов’язків на випадок своєї смерті. Кожен може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам (як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом), а також державі або окремим юридичним особам. Причому заповідач може в заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Зазначимо, що неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (уси­новителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менш як дві третини частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка). На випадок смерті зазначеного в заповіті спадкоємця або відмови його від заповіту заповідач може назначити іншого спадкоємця, тобто у цьому випадку відбувається підпризначення спадкоємця.

Оскільки заповіт - це не договір, а односторонній правочин, за яким права та обов'язки для інших осіб виникають за волевиявленням заповідача, то до заповіту встановлюються такі ж умови його дійсності, як до будь-якого договору, а саме:
- заповіт має бути складений тільки дієздатною особою;
- заповіт повинен бути складений у формі, що визначена законом;
- зміст заповіту має відповідати вимогам чинного законодавства.
Заповіт повинен бути укладений в письмовій формі, де зазначаються місце й час його укладення. Заповіт має бути власноручно підписаним і нотаріально посвідченим. Якщо спадкодавець через фізичні вади не може власноручно підписати заповіт, то за його дорученням заповіт може бути підписано іншою особою, при цьому робиться помітка про причини, через які громадянин не зміг сам зробити підпис. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено. Заповіт повинен бути укладений так, щоби розпорядження спадкодавця не викликало непорозумінь чи спорів після відкриття спадщини.

За заповітом можуть переходити не лише права, заповідач має право пов'язати перехід прав і з виконанням певних обов'язків. Зокре­ма, заповідач вправі покласти на спадкоємця за заповітом виконання будь-якого зобов'язання (заповідальний відказ) на користь однієї або кількох осіб (відказоодержувачів), які набувають права вимагати його виконання.

Виконання заповіту покладається на призначених у ньому спадкоємців. Однак заповідач може доручити виконання заповіту особі, зазначеній у заповіті (за її згодою), яка не є спадкоємцем (вико­навцеві заповіту). Виконавець заповіту має право вчиняти всі дії, необхідні для виконання заповіту, зокрема розшукувати спадкоємців, управляти спадковим майном, виявляти боржників і кредиторів спадкоємця та ін. Виконавець заповіту не одержує винагороди за свої дії щодо виконання заповіту, але має право на відшкодування за раху­нок спадщини понесених ним необхідних витрат.

Процедура складення заповіту

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або в окремих випадках іншими посадовими, службовими особами. Зокрема це відбувається у наступних випадках:

- Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування;

- заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров’я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів;

- заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України, може бути посвідчений капітаном цього судна;

- заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції, може бути посвідчений начальником цієї експедиції;

- заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також заповіт працівника, члена його сім’ї і члена сім’ї військовослужбовця може бути посвідчений командиром (начальником) цих частини, з’єднання, установи або закладу;

- заповіт особи, яка тримається в установі виконання покарань, може бути посвідчений начальником такої установи;

- заповіт особи, яка тримається у слідчому ізоляторі, може бути посвідчений начальником слідчого ізолятора.

Потрібно зазначити, що всі заповіти підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі. Важливо знати що у деяких випадках заповіт посвідчується при присутності не менше двох свідків, зокрема коли особа має певні фізичні вади і не може самостійно підписати заповіт, а також у випадках коли заповіт посвідчується не нотаріусом, а іншими посадовими, службовими особам

Дата добавления: 2015-05-10