Заходи бе

46 Основи стрільби – це теоретичні положення, знати які необхідно для розуміння процесів, що відбуваються під час стрільби і для засвоєння прийомів стрільби.

Пострілом називається викидання кулі з каналу ствола під дією порохових газів, що утворюються при згоранні порохового заряду.

Постріл відбувається за дуже короткий проміжок часу (0,001-0,06 с.). Від удару бойка по капсулі патрона виникає полум’я, від якого загорається пороховий заряд; при цьому утворюється велика кількість дуже нагрітих газів, які збільшуються в об’ємі і створюють високий тиск, що діє в усі боки з однаковою силою. Під тиском газів 250-500 кгс\см в квадраті куля зсувається з місця, врізається у нарізи і набуває обертального руху. Порох продовжує горіти, відповідно кількість газів (об’єм і тиск) в каналі ствола збільшується. Найбільшої величини 2880 кгс/(см у квадраті) тиск газів досягає, коли куля пройде 4-6 см шляху. Потім в наслідок збільшення швидкості руху кулі об’єм закульного простору збільшується швидше, ніж приплив нових газів, і тиск починає падати. До моменту вильоту кулі з каналу ствола тиск дорівнює 300-900 кгс\см у квадраті. Однак швидкість руху кулі в каналі ствола зростає, оскільки гази, хоча і менше, продовжують на неї тиснути. Куля рухається по каналу ствола з безперервно зростаючою швидкістю і викидається на зовні в напрямі осі каналу ствола. Розжарені гази, що витікають з каналу ствола услід за кулею, при зустрічі з повітрям утворюють полум’я й ударну хвилю, яка є джерелом звуку при пострілі. Порохові гази при вильоті кулі з каналу ствола впливають на неї на відстані 10-15 см.

Оскільки тиск газів у каналі ствола діє в усі боки з однаковою силою, при пострілі він не тільки виштовхує кулю вперед, а й відштовхує назад зброю.

Рух зброї (ствола) назад під час пострілу називається відбоєм. Відбійстрілецької зброї відчувається як поштовх у плече, руку, груди. Дія відбою характеризується величинами швидкості та енергії. Швидкість відбою зброї приблизно у стільки разів менша від початкової швидкості кулі, у скільки разів куля менша від зброї. При пострілі ствол здійснює коливальні рухи – вібрує. В наслідок цього дулова частина ствола у момент вильоту кулі може також відхилятися від початкового положення в будь-який бік(уверх,вниз,праворуч,ліворуч). Величина відхилення збільшується в разі неправильного використання упора для стрільби, забруднення зброї тощо.

У момент пострілу ствол автомата, залежно від кута підіймання, займає певне положення. Політ кулі в повітрі починається по прямій лінії як продовження осі ствола в момент вильоту кулі. Ця лінія називається лінією метання. При вильоті кулі у повітрі на неї діють дві сили:. Сила тяжіння і сила опору повітря. Сила тяжіння дедалі вниз більше відхиляє кулю від лінії метання, а сила опору повітря уповільнює рух кулі в повітрі, намагаючись перекинути її головною частиною назад. Під дією цих двох сил куля продовжує політ по кривій, що знаходиться нижче від лінії метання. Крива лінія, яку описує центр ваги кулі в польоті в повітрі, називається траєкторією.

Прямим пострілом називається постріл, у якого траєкторія польоту кулі не піднімається над лінією прицілювання вище цілі на всьому своєму шляху. Практичне значення його полягає в тому, що в напружені моменти бою стрільба може у цьому випадку точка прицілювання вибирається за нижнім обрізом цілі.

Простір за укриттям,що не пробивається кулею від його гребеня до точки зустрічі, називається прикритим простором. Частина практичного простору, на якому ціль не може бути уражена при даній траєкторії, називається мертвим(неураженим) простором. Частина прикритого простору, на якому ціль може бути уражена, становить уражуваний простір.

2.2.. Початкова швидкість кулі та її вплив на стрільбу.

Початковою швидкістю кулі називається швидкість, з якою куля залишає канал ствола, тобто швидкість руху кулі біля точки вильоту. Початкова швидкість кулі – одна з найважливіших характеристик бойових властивостей зброї. Збільшення початкової швидкості збільшує дальність польоту кулі, її пробивну й убивчу дію, зменшує вплив зовнішніх умов на її політ. Величина початкової швидкості кулі залежить від довжини ствола, маси кулі, маси порохового заряду та інших чинників.

Перешкода	Тип кулі	Дальність стрільби, (м)	Процент нарізних пробоїн,або глибина пробивання
Броня товщиною 7 мм, кут зустрічі 90 градусів	Бронебійно-запалювальна		50%; 90%
Каска (сталевий шолом)	Із сталевим осереддям і бронебійно-запалювальна	понад 1100	80-90% 80-90%
Бруствер із щільно утрамбованого снігу	Усі типи		70-80 см
Земляна перешкода з вільно насипаного грунту	Усі типи		25-30 см
Сухі соснові колоди 20х20 см скріплені у штабелі	Із сталевим осереддям і бронебійно-запалювальна		25 см 30-40 см
Цегляна кладка	Із сталевим осереддям і бронебійно-запалювальна		12-15 см

46 Початкові стрільби
Вогневі тренування
Прийоми та способи ведення вогню зі стрілецької зброї в оборонному бою. Приготування до стрільби зі стрілецької зброї під час дій у пішому порядку з місця, та після пересування з різних положень (лежачи, з коліна, стоячи) із окопу, із-за укриття; стрільба різними способами по цілях, що з'являються та рухаються, зі зміною вогневої позиції. Вирішення вогневих завдань з місця (з різних положень) по нерухомих цілях: виконання першої та другої вправ початкових стрільб з пневматичної гвинтівки. Тренування у виконанні прийомів і способів ведення вогню. Тренування у приготуванні до стрільби та стрільбі (Н-В-1).
Навчальні стрільби
Вогневі тренування
Прийоми та способи ведення вогню зі стрілецької зброї у наступальному бою. Приготування до стрільби для ведення вогню по наземних з коротких зупинок і на ходу, Вирішення вогневих завдань з місця, коротких зупинок і на ходу по цілях, що з'являються та рухаються: виконання першої та другої вправ навчальних стрільб з малокаліберної гвинтівки.
Стрільба автоматника під час руху різними способами (з коротких зупинок і на ходу) по цілях, що з'являються та рухаються.
Тренування у виконанні прийомів і правил стрільби.
Тренування у приготуванні до стрільби (Н-В-1).
Вогневі тренування
Прийоми та способи ведення вогню зі стрілецької зброї по повітряних цілях. Приготування до стрільби зі стрілецької зброї по повітряних цілях під час дій у пішому порядку на відкритій місцевості з місця і в ході пересування з різних положень (лежачи, з коліна, стоячи) із окопу, із-за укриття; стрільба різними способами по літаках, що низько летять, і вертольотах, зі зміною вогневої позиції. Тренування у виконанні прийомів і способів ведення вогню. Тренування у приготуванні до стрільби (Н-В-2, 3, 4, 5).

50 Безпека під час стрільби забезпечується чіткою організацією стрільб, точним дотриманням правил та заходів безпеки, високою дисциплінованістю усіх стріляючих.

На кожний директрисі (військовому стрільбищі) з урахуванням особливостей та місцевих умов розробляється та вивішується на командному пункті та на дільничних пунктах управління інструкція щодо заходів безпеки, яку повинен твердо зняти особовий склад підрозділів, що виводяться на стрільбу.

Особовий склад, (учні) який не засвоїв правила та заходи безпеки, до стрільби та обслуговування стрільби не допускається.

Кожний військовослужбовець (учні) повинен беззаперечно та точно виконувати всі правила та заходи безпеки під час стрільби.

Керівники занять несуть повну відповідальність за точне виконання встановлених правил та заходів безпеки.

Перед проведенням стрільб наказом, а населення через місцеві органи влади повинні бути сповіщенні про час проведення стрільб, про заборону проходу та проїзду по території полігону з оформленням запису у журналі оповіщення.

Мішеневе поле перед стрільбою повинно бути оглянуто та з його території повинні бути виведені люди, тварини та транспорт.

Для забезпечення безпеки перед кожною стрільбою виставляється оцеплення.

Пересування на полігоні дозволяється лише по дорогах та у районах, які позначенні начальником полігону.

Забороняється заходити (заїжджати) на ділянки, де є снаряди, міни, бомби, вибухові речовини. Ці ділянки є забороненими зонами з відповідними попереджувальними написами.

стрільба безпека військове стрільбище

Забороняється торкати снаряди, міни, бомби, вибухові речовини, які не розірвалися, та предмети імітаційного обладнання. Кожний снаряд, міну, бомбу, заряд вибухової речовини, що не розірвалися, відразу ж після виявлення необхідно позначити покажчиком з попереджувальним написом та повідомити начальника полігону.

Для контролю за безпекою стрільби та діями бойових машин, що стріляють, та для своєчасного попередження про появу людей, тварин та транспорту на мішеневих полях або у небезпечних зонах, для засіки вибухів та місць падіння снарядів, що не розірвалися, організується спостереження. Спостерігачі забезпечуються оптичними приладами (біноклями, сте­реотрубами) та планшетами.

Дозвіл на відкриття вогню на директрисі військовому стрільбищі дає старший керівник стрільби. Ведення вогню дозволяється тільки після підняття на всіх ділянках та командному пункті червоних прапорів (ВСП).

Стрільба негайно припиняється за командою керівника або самостійно у випадках:

появи людей, тварин та машин на мішеневому полі, низько літаючих літаків та вертольотів над районом стрільби;

доповіді або подання встановленого сигналу з посту оцеплення про небезпеку продовження стрільби;

при піднятому білому прапорі (ВСП, ліхтарі) на командному пункті;

виникненні пожежі на мішеневому полі та на території полігону;

втрати орієнтування тими, хто стріляє;

Зброю дозволяється заряджати тільки після виходу на вогневий рубіж по спеціальній команді.

КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

заряджати зброю бойовими та холостими патронами до сигналу "Вогонь" (команди керівника, командира);

направляти зброю на людей, в сторону або у тил стрільбища незалежно від того заряджена вона чи ні;

відкривати та вести вогонь з несправної зброї, несправними боєприпасами або боєприпасами, які не передбачені таблицями стрільби для даної системи;

відкривати та вести вогонь за межі небезпечних напрямків;

відкривати та вести вогонь при піднятому білому прапорі на командному (дільничному) пункті та укриттях (бліндажах);

відкривати та вести вогонь по бліндажах, незалежно від того, знаходяться у них люди, чи ні, а також по інших спорудах (вишках, тригонометричних пунктах та декоративному обладнанню);

залишати, де б то не було заряджену зброю або передавати її іншим особам;

залишати на вогневій позиції (місці для стрільби) індивідуальну зброю без команди керівника (командира);

51) Заходи безпеки під час поводження з ручними гранатами

Гранати переносять у гранатних сумках. Запали тримають окремо від гранат, при цьому кожний запал загортають у папір або клоччя. Запалами з зеленим нальотом користуватися не можна. Переносячи гранати, слід оберігати їх від поштовхів, ударів, вогню, бруду, сирості. Підмочені та забруднені гранати і запали треба протерти і висушити під наглядом командира. Не можна сушити гранати біля вогню.

Заряджати гранату дозволяється тільки перед її метанням.

Забороняється: розбирати бойові гранати й усувати в них несправності, переносити їх без сумок або за кільце запобіжної чеки; торкатися гранати, що не розірвалася після метання.

52) Сучасні війни та воєнні конфлікти, їх психологічні особливості та вплив на поведінку і стан людини.

Війна – складне суспільно-політичне явище, пов'язане з розв'язанням протиріч між державами, народами,

· Війна – складне суспільно-політичне явище, пов'язане з розв'язанням протиріч між державами, народами,

· з застосування засобів збройної боротьби.

· Це специфічна форма вияву соціальних відносин, у якій домінує збройна боротьба як продовження політики.

· Основні причини виникнення війн:

· а) економічні;

· б) політичні;

· в) територіальні;

· г) духовно – релігійні;

· д) національно – етнічні.

· Розв'язання протиріч між державами, народами, соціальними і національними (етнічними), релігійними групами із застосуванням військової сили може відбуватися у формі воєнного конфлікту

Збройним називається конфлікт низької інтенсивності, обмежене збройне зіткнення між двома державами чи збройне зіткнення всередині держави, яке є сукупністю воєнних дій і не переходить у війну

Етапи виникнення і розвитку воєнного конфлікту

· 1 етап – зародження конфлікту. Військово-політична обстановка набуває ознак небезпеки, хоча безпосередня військова загроза відсутня

· 2 етап – загострення напруги. Політичні заяви, демонстрація військової сили у вигляді навчань, передислокація військ.

· 3 етап – поглиблення конфронтації. Провокаційні заходи, хоча від безпосереднього застосування сили утримуються.

· 4 етап – кризовий стан у стосунках. Відсутність шляхів мирного врегулювання ситуації, Набуває реальних форм безпосередня воєнна загроза.

· 5 етап – початок воєнних дій проти іншої сторони. Вирішення конфлікту починає відбуватися з застосування збройних сил, здійснюються активні бойові дії

· 6 етап – ліквідація наслідків конфлікту. Відновлення миру між ворогуючими сторонами.

ЗАГАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ВІЙН МАЙБУТНЬОГО

Ціль
війни -
отримання користі. Заради цього потрібно все, щоб заволодіти країною, не руйнуючи її –
політичне знищення противника, позбавлення його можливості чинити опір. -
широке застосування зброї на основі “штучного інтелекту”
(нанотехнології, роботизовані
комплекси, зброя на нових фізичних принципах –
інформаційна, психотропна, біологічна, генетична, кліматична, геофізична та інші не силові засоби впливу);-
істотно зростає роль та значення військ, сил та засобів, які діють у космічній сфері
(театром воєнних дій може бути люба країна, вся планета; система оборони –
протилітакова,
протиракетна, протикосмічна);-
великого значення набуває інформаційна складова бойових дій
(широке використання
інформаційних технологій на всіх засобах ВОТ, швидкодіюча система розвідки, АСУ, синхронізація дій);

-

змінюються часові параметри війни та збройних конфліктів
(скорочення часу на
підготовку до бойових дій за рахунок використання мобільних сил, сил швидкого реагування; зростає швидкоплинність бойових дій завдячуючи використанню сил швидкого реагування, застосування ВТЗ);-ведення військами мобільних дій у всіх сферах збройної боротьби, перехід до глобальних мереж АСУ
(море, суша, повітря, космос; створення єдиної інформаційно-комутаційної мережі управління, управління за принципом “від всіх до всіх”);-більш широке використання спецпідрозділів(розвідувальнодиверсійнідії, підтримка опозиційних та сепаратиських сил, партизанського руху, дезінформаційні дії

53) способи пересування на поли бою під час дії у пішому порядку

У всіх видах боїв основою бойових дій є пересування. Залежно від характеру місцевості, умов, обстановки і вогневих дій противника солдат, перебуваючи у пішому строю, може пересуватися:

кроком (бігом),
перебіганням,
переповзанням.
Прискорений крок або біг (на повний зріст або пригинаючись) застосовується для подолання ділянок місцевості, недоступної для спостереження і вогню противника. Темп прискореної ходьби - у середньому 130-140 кроків за 1 хв., довжина кроку - 80-90 см. Щоб подовжити крок, треба швидше і дужче розгинати ту ногу, що позаду, і більше виносити другу ногу стегном уперед. Оскільки тривале пересування прискореним кроком дуже стомлює, при швидкісному пересуванні доцільно чергувати ходьбу і біг. У такий спосіб солдат рухається і в ході атаки, тримаючи зброю в положенні готовності до негайного відкриття вогню.
Ходьба пригинаючись застосовується для прихованого пересування місцевістю з невисокими укриттями (низькі кущі, висока трава, канава тощо). Потрібно зігнути ноги в колінах, податися корпусом уперед, дивитися перед собою і рухатися нешироким кроком. Усі рухи виконуються вільно, без напруження.
Рух угору здійснюється вкороченим кроком з нахилом корпуса вперед. При значній крутизні сходження краще робити зигзаги, тобто рухатися поперемінно то правим, то лівим боком до схилу на трохи зігнутих ногах, упираючись ребрами підошов у виступи гори. На схили можна також сходити прямо, тримаючись руками за гілки, кущі, густу траву тощо; ноги ставити на всю ступню "ялинкою", з розведеними вбік носками.
Вниз по схилу можна сходити вільним кроком, ногу ставити на п'яту, корпус відхиляти назад. Із крутого схилу можна спускатися боком, приставними кроками, тримаючись за нерівності схилу.
Пересування по грузькому і слизькому ґрунту здійснюється короткими кроками; ноги потрібно переставляти швидко, щоб вони не встигли глибоко загрузнути або зісковзнути з опори. Ногу слід ставити на всю ступню, намагаючись вибирати для опори твердіші ділянки: борозни, виступи, корені
Повільним бігом долають довгі дистанції. Корпус під час бігу нахилено вперед трохи більше, ніж при ходьбі. Темп бігу - 150-160 кроків за 1 хв., довжина кроку - 70-90 см.
Біг у середньому темпі здійснюється вільним маршовим кроком. Корпус у цьому випадку тримають трохи нахиленим уперед. Енергійно відштовхуються тією ногою, що позаду, і, зігнувши її в коліні, виносять стегном уперед-вгору і ставлять на всю ступню. Гомілка при цьому не виноситься дуже вперед, а ступня ставиться на землю далеко від проекції центра ваги тіла. Темп бігу - 165-180 кроків за 1 хв., довжина кроку - 85-90 см.
Швидкісним бігом перебігають з укриття до бойових і транспортних машин, розбігаються перед подоланням перешкод. Корпус нахиляється вперед значно більше, ніж під час бігу в середньому темпі, а відштовхування ногою і рух рукою ще енергійніші. Збільшення довжини кроку забезпечується за рахунок відштовхування ногою, що позаду, і швидкого перенесення її стегном уперед. Нога після відштовхування виноситься вперед зігнутою в коліні й м'яко ставиться на передню частину стопи з наступною опорою на всю ступню. Темп бігу - 180-200 кроків за 1 хв., довжина кроку - 120-150 см.
Перебігання застосовується для швидкого зближення з противником на відкритій місцевості. Довжина перебігання залежить від рельєфу та інтенсивності вогню противника і в середньому має бути 20-40 кроків. Чим відкритіша місцевість і сильніший вогонь, тим коротшим має бути перебігання.
Для перебігання з положення лежачи необхідно спочатку поставити зброю на запобіжник, за попереджувальною командою визначити шлях руху і можливе укриття, потім за виконавчою командою стрімко перебігти у визначене місце. На місці зупинки лягти на землю, відповзти трохи вбік і, досягнувши вказаного командою місця, приготуватися до ведення вогню.
Переповзання застосовується для непомітного наближення до противника і прихованого подолання ділянок місцевості, що мають незначні укриття, нерівності рельєфу і перебувають під спостереженням або обстрілом противника.
Залежно від обстановки, рельєфу місцевості та вогню противника солдат може переповзати:
по-пластунському: лягти на землю, правою рукою взяти зброю за ремінь біля верхньої антабки і покласти її на передпліччя правої руки; підтягти праву (або ліву) ногу і водночас просунути ліву (праву) руку якомога далі, відштовхуючись зігнутою ногою, пересунутися вперед, підтягнути другу ногу, висунути другу руку і продовжувати рухатися так само, притискуючи до себе зброю;
напівкарачки: стати на коліна і, спираючись на передпліччя або кисті рук, підняти зігнуту праву (ліву) ногу до грудей, водночас ліву (праву) руку просунути вперед; просунути тіло вперед до повного випрямлення правої (лівої) ноги, водночас підтягнувши другу зігнуту ногу, і, просуваючи вперед другу руку, продовжувати рух; зброю тримати: при опорі на передпліччя - так само, як і при переповзанні по-пластунському; при опорі на кисті рук - у правій руці (мал.);
на боці: лягти на лівий бік, підтягти вперед ліву ногу і зігнути в коліні, спертися на передпліччя лівої руки, каблуком правої ноги впертися в землю якомога ближче до себе; розгинаючи праву ногу, просунути тіло вперед; не змінюючи положення, продовжувати рух; зброю тримати правою рукою, поклавши її на стегно лівої ноги.
Добре навчений солдат здатен швидко і непомітно пересуватися на полі бою, що надає йому перевагу над противником

54) Вогнева́ пози́ція (ВП) — ділянка місцевості, зайнята або підготовлена до заняття одним або декількомакулеметами, гарматами, мінометами, танками, реактивними системами залпового вогню тощо для ведення вогню. Вогневі позиції діляться на основні, тимчасові і запасні, які відповідно призначаються для виконання основних вогневих завдань, часткових (окремих) завдань і на випадок необхідності здійснення маневру або вимушеного залишення основної вогневої позиції.

З метою введення противника в оману відносно кількості та місць розташування вогневих засобів обладнувалися хибні вогневі позиції. Вогневі позиції розрізняють на закриті, розташовані за піднесеністю, лісом та іншими укриттями, та відкриті, призначені для стрільби прямим наведенням.

Вогневі позиції вибираються з урахуванням виконуваних завдань, умов місцевості, обладнуються в інженерному відношенні і маскуються.

55) Вибір, обладнання і маску­вання вогневої позиції.

Вибір позиції:

· максимальне застосування місцевості як захис­ту і непомітності для противника (природні укриття: канава, урви­ще, каміння, дерево тощо);

· вигідність місця для спо­стереження за противником та ведення вогню, зостаючись непо­мітним;

· можливість непомітного за­йняття позиції (див. схему).

Після вибору позиції та ре­тельного вивчення місцевості, особливо напрямків, які проти­вник застосує для скритого під­ходу, треба розпочати інженерне облаштування, при цьому постій­но вести спостереження за проти­вником, маскуючи свої дії.

Зброю під час облаштування позиції тре­ба держати поруч і бути готовим раптово відкрити вогонь по про­тивнику.

Учні обирають вогневі позиції на місцевості в бойовому порядку відділення з урахуванням місцевості (дерев, кущів, куп ка­міння, розвалин тощо).

Зайняття позиції повторюють декіль­ка разів, поки кожен не навчиться правильно займати непомітну вог­неву позицію.

На завершення проводжу тренування з маску­вання позиції природними матері­алами та підручними засобами.

2.2. Обладнання окопу для авто­матника, кулеметника та створен­ня позиції відділення.

Вивчивши місцевість і пере­конавшись у правильності вибо­ру місця, солдат малою саперною лопаткою вимірює і починає рити окоп для стрільби лежачи, постій­но маскуючись і спостерігаючи за противником. Пересічно за ста­ном міцності ґрунту (без камін­ня, коріння великих дерев тощо) солдат повинен облаштувати окоп для стрільби лежачи за 25—35 хв та продовжити його поглиблювати для можливості вести вогонь з ко­ліна (60—75 хв), постійно спосте­рігаючи за противником і маскую­чи позицію. За наявності часу, окоп виривається для стрільби стоячи і удосконалюється (бруствер дово­диться до 30—60 см у висоту, стіни закріплюються підручними засоба­ми: дошками або хворостом, облаштовується ніша для боєприпасів, дно окопу закривається гіллям або іншим матеріалом для збереження сухості, облаштовуються основний та запасний сектори стрільби).

Солдат може обладнати як основну так і запасні вогневі по­зиції, а при наявності часу пе­рейти до з'єднання свого окопу з окопами сусідів свого відді­лення — так створюється вогне­ва позиція відділення (див. схему).

56) СУТНІСТЬ ОРІЄНТУВАННЯ НА МІСЦЕВОСТІ Сутність орієнтування складається з 4 основних моментів:

визначення сторін горизонту;

визначити своє місце розташування відносно оточуючих місцевих предметів;

пошук потрібного напрямку руху;

витримати обраний напрямок в дорозі.

Орієнтуватися на місцевості можна за допомогою топографічної карти і без неї. Наявність топокарти полегшує орієнтування і дозволяє розібратися в обстановці на порівняно великій ділянці місцевості. При відсутності карти орієнтуються за допомогою компаса, по небесним світилам та іншими найпростішими способами.

Топографічне орієнтування проводиться в такій послідовності: визначаються напрями на сторони горизонту і на цих напрямках помічаються добре видимі місцеві предмети (орієнтири). Місцеві предмети, форми і деталі рельєфу, щодо яких визначають своє місце розташування, називаються орієнтирами.

Визначаються щодо сторін горизонту направлення на кілька місцевих предметів, вказуються назви цих предметів і визначаються відстані до них.

Вибрані орієнтири нумеруються справа наліво. Кожному орієнтиру для зручності запам'ятовування крім номера дається умовна назва (орієнтир 1 - нафтова вишка, орієнтир 2 - зелений гай).

Для вказівки свого місця розташування (точки стояння) щодо відомих орієнтирів треба назвати їх і повідомити, в якому напрямку від них знаходиться точка стояння. Наприклад: "Перебуваю на висоті 450 м на південь від нафтової вишки. Вліво 500 м" зелений гай ", вправо 300 м-яр".

57) Визначення сторін горизонту за компасом.

Найпростіший спосіб визначення сторін горизонту

Сторони горизонту при орієнтуванні зазвичай визначають:

по магнітному компасу;

по небесним світилам;

за ознаками деяких місцевих предметів.

Рис. 1

На малюнку 1 показано взаємне розташування сторін горизонту і проміжних напрямків, укладених між ними. Поглянувши на малюнок, легко зрозуміти, що для визначення напрямків на всі сторони горизонту достатньо знати лише одне. Проміжні напряму використовуються для уточнення орієнтування, якщо направлення на предмет не збігається строго з направленням на одну зі сторін горизонту.

Визначення сторін горизонту за компасом.

За допомогою компаса можна визначити напрямок на сторони горизонту в будь-який час доби і в будь-яку погоду.

Спочатку наголошую, що при орієнтуванні на місцевості широко застосовується компас Адріанова. Потім розповідаю за допомогою компаса його пристрій.

Правила поводження. Щоб переконатися у справності компаса, треба перевірити чутливість його стрілки. Для цього компас встановлюють нерухомо в горизонтальне положення, до нього підносять якийсь металевий предмет, а потім прибирають. Якщо після кожного зміщення стрілка буде встановлюватися на колишньому відліку, компас справний і придатний до роботи.

Для визначення сторін горизонту за компасом треба відпустити гальмо стрілки і встановити компас горизонтально.Потім повернути його так, щоб північний кінець магнітної стрілки співпав з нульовим діленням шкали. При такому положенні компаса підписи на шкалі С, Ю, В, 3 будуть відповідно звернені на північ, південь, схід, і захід.

Визначення сторін горизонту за небесним світилам

За положенням Сонця. У таблицях наводиться час доби, в яке в північній півкулі Землі Сонце знаходиться на сході, півдні, заході в різні періоди року.

квітень, серпень, вересень, жовтень, травень, червень, липень, січень

на сході

о 7.00

о 9.00

не видно не видно

на півдні

о 13.00

о 14.00

о 13.00 в 13.00

на заході

в19.00

о 19.00

За Сонцем та годинником. При наявності механічних годин сторони горизонту в безхмарну погоду за Сонцем можна визначити в будь-який час дня. Для цього необхідно встановити годинник горизонтально і повернути їх так, щоб годинна стрілка була спрямована на Сонці (див. малюнок); кут між годинною стрілкою і напрямком з центру циферблату на цифру "1" розділити навпіл. Лінія, що поділяє цей кут навпіл і буде вказувати напрямок на південь. Знаючи напряму на південь, легко визначити й інші напрями.

За Полярної зірки. Вночі при безхмарному небі боку горизонту можна визначити за Полярною зіркою, яка завжди знаходиться на півночі. Якщо стати до Полярної зірки особою, то попереду буде північ, звідси можна знайти й інші сторони горизонту. Положення Полярної зірки можна знайти за сузір'ям Великої Ведмедиці, яка має вигляд ковша і складається із семи яскравих зірок. Якщо провести подумки пряму лінію через дві крайні зірки Великої Ведмедиці, відкласти на ній п'ять відрізків, рівних відстані між цими зірками, то в кінці п'ятого відрізка буде знаходиться Полярна зірка.

За Місяцем. Якщо через хмарність Полярної зірки не видно, але в той же час видно Місяць, нею можна скористатися для визначення сторін горизонту. Так, знаючи місце розташування Місяця в різних фазах і час, можна наближено вказати напрями на сторони горизонту.

За ознаками місцевих предметів.

При відпрацюванні цього навчального питання учням роздаю картки-завдання з малюнками місцевих предметів. Учні визначають ознак місцевих предметів, за допомогою яких можна визначити напрямки на сторони горизонту. Їх переконую в тому, що цей спосіб менш надійний, ніж викладені вище. Однак у певній обстановці він може виявитися корисним, а іноді єдино можливим.

З довголітніх спостережень встановлено, що:

кора дерев з північної сторони звичайно грубіше і темніше, ніж з південної;

мох і лишайник покривають стовбури дерев, камені, скелі з північної сторони;

мурашники розташовуються з південного боку дерев, пнів, кущів; їх південна сторона більш полога, ніж північна;

на хвойних деревах смола накопичується з південного боку;

ягоди і фрукти в період дозрівання набувають зрілу забарвлення з південного боку;

гілки дерева, як правило, більш розвинені, густіше і довше з південного боку;

близько окремо стоять дерев, стовпів, великих каменів трава росте гущі з південного боку;

просіки у великих лісових масивах, як правило, прорубують строго по лінії

північ-південь, захід-схід;

на торцях стовпів нумерації кварталів лісових масивів із заходу на схід;

вівтарі і каплиці православних церков звернені на схід, дзвіниці - на захід;

нижня перекладина хреста на церкві піднята на північ;

на схилах, звернених на південь, навесні сніг тане швидше, ніж на схилах, звернених на північ; увігнута сторона місяця, на мінареті мусульманських мечетей, звернена на південь.

58) СПОСОБИ ВИЗНАЧЕННЯ НАПРЯМКІВ НА ПРЕДМЕТ

При орієнтуванні на місцевості величина горизонтального кута визначається наближено на-віч або за допомогою підручних засобів.

Частіше за все при орієнтуванні на місцевості користуються магнітним азимутом, так як напрям магнітного меридіана і величину магнітного азимута можна легко і швидко визначити за допомогою компаса. При необхідності встановити величину кута спочатку треба знайти початковий напрям. Це буде магнітний меридіан.

Магнітним меридіаном називається напрям (уявна лінія), що визначене магнітною стрілкою і проходить через точку стояння.

Магнітним азимутом називається горизонтальний кут, відрахований від північного напрямку магнітного меридіану за ходомгодинникової стрілки до напряму на предмет. Магнітний азимут (Ам) має значення від 00 до 3600.

Як визначити магнітних азимутів на предмет?

Для того, щоб визначити магнітний азимут на предмет за допомогою компаса треба стати обличчям до цього предмета і зорієнтувати компас. Утримуючи компас в орієнтованому положенні, встановити візирне пристосування так, щоб візирна лінія проріз-мушка збіглася з напрямом на місцевий предмет.

У цьому положенні відлік на лімбі проти покажчика біля мушки покаже величину магнітного (прямого) азимута (направлення) на предмет.

Дата добавления: 2015-05-08