Поняттяй особливості пенсійного забезпеченняу зв'язку з втратою годувальника

В СОЛІДАРНІЙ СИСТЕМІ

ПЕНСІЇ У ЗВ'ЯЗКУ З ВТРАТОЮ ГОДУВАЛЬНИКА

Розділ X

Поняття пенсії у зв'язку з втратою годувальника зв'я­зується з необхідністю забезпечення непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника. Цей вид пенсії розглядається як самостійний і, як кожний вид пенсії, має своє визначення поняття. Під пенсією у зв'язку з втратою годувальника ро­зуміються щомісячні виплати з Пенсійного фонду, Держав­ного бюджету й інших джерел фінансування, призначені у зв'язку з втратою годувальника непрацездатним членам сім'ї, що знаходились на утриманні померлого, у розмірах, порівнянних з його минулим заробітком.

Головна особливість пенсії у зв'язку з втратою годуваль­ника полягає у тому, що пенсійне забезпечення членів сімей носить похідний характер від права на пенсію іншої особи, що є годувальником. Смерть позбавляє сім'ю померлого до­ходів від його професійної діяльності. У цьому випадку дер­жава, виявляючи гуманність, дає допомогу сім'ї, що понес­ла у зв'язку із смертю годувальника втрату засобів існуван­ня. Розмір матеріального забезпечення членів сімей (пенсії) залежить від розміру заробітку померлого годувальника.

Право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника мають усі сім'ї, чиї годувальники належали до категорії осіб, що підлягали загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Суспільно корисна діяльність годувальника могла бути за своїм характером різною, але саме такою, з якою закон пов'язує при визначених інших умовах мож­ливість пенсійного забезпечення (трудова діяльність пра­цівника, служба в армії, виконання державних чи суспіль­них обов'язків, громадянського обов'язку й т.п.). У ряді випадків закон висуває визначені вимоги до тривалості тру­дової діяльності, служби в армії чи в органах внутрішніх справ померлого годувальника.

Коло осіб, що мають право на пенсію у зв'язку зі смертю годувальника й умови її призначення, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне стра­хування» (ст. 36). До числа членів сім'ї, яким призначаєть­ся пенсія у зв'язку з втратою годувальника в солідарній системі, відносяться непрацездатні члени сім'ї: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами І, II чи III групи або досягли пенсійного віку; діти, що не досягли 18 ро­ків чи старше цього віку, якщо вони стали інвалідами до до­сягнення 18 років.

Діти, які вчаться на денній формі навчання у вищих на­вчальних закладах І—IV рівнів акредитації й технічних, професійно-технічних навчальних установах — до закін­чення такими дітьми навчальних закладів, але не більше ніж до досягнення ними 23 років, діти-сироти — до досяг­нення ними 23 років, незалежно від того, вчаться вони чи ні; чоловік (дружина), а у випадку їхньої відсутності — один із батьків або брат си сестра, дід або бабуся померлого году­вальника незалежно від віку й працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 6 років. ¹ - Найбільш часто пенсією забезпечуються діти у зв'язку зі смертю одного або обох батьків. Батьками дитини визнають­ся особи, які зазначені у свідоцтві про народження.

При позбавленні батька чи матері або обох батьків бать­ківських прав діти не втрачають права на пенсію у випадку смерті батьків. Діти, народжені в шлюбі, визнаному згодом недійсним, прирівнюються в правах до дітей, народжених у зареєстрованому шлюбі, і тому мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Усиновлені діти мають право на пенсію у зв'язку з втра­тою годувальника нарівні з рідними дітьми.

Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.

У тих випадках, коли дитина мала право на пенсію у зв'язку зі смертю батька чи матері (або обох батьків), вона зберігає його й після усиновлення. Усиновлення не може бути перешкодою для призначення дитині пенсії, якщо вона не була за якимись причинами призначена раніше. Якщо усиновитель умер, неповнолітньому може бути призначена пенсія в зв'язку з втратою годувальника, і він повинен ви­рішити, яку пенсію буде одержувати — у зв'язку зі смертю батьків або усиновителя.

Батьки, чоловік (дружина) померлого, що не були на його утриманні, мають право на пенсію в зв'язку з втратою году­вальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Шлюбні відносини чоловіка й жінки повинні бути засвід­чені свідченням про шлюб, а в певних випадках — рішен­ням суду. Якщо документи про реєстрацію шлюбу втрачені й відновити їх неможливо, факт реєстрації шлюбу може бути встановлений у судовому порядку.

Перерахований склад членів сім'ї збігається з традицій­ним колом сім'ї, встановленим у цивільній, сімейній та інших галузях права. У пенсійному праві склалося своєрід­не й більш широке поняття «пенсійної» сім'ї як сукупності тих членів сім'ї померлого годувальника, які підлягають за певних умов пенсійному забезпеченню у випадку смерті годувальника.

У цілому в нашій країні прийнятий один із самих широ­ких переліків членів сімей, що підлягають пенсійному за­безпеченню. У багатьох зарубіжних країнах у коло осіб, що мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, включені лише чоловік, який пережив (дружина) і діти.

Розглядаючи склад членів сім'ї, що мають права на пен­сію у зв'язку з втратою годувальника, в юридичній літера­турі звичайно порушуються питання про те, хто є суб'єктом права на пенсію: сім'я в цілому, якій установлюється пен­сія, або кожний її член. Закон визнає суб'єктом права на пенсію в зв'язку з втратою годувальника, сім'ю в цілому, а не окремих її членів, оскільки пенсія встановлюється на всю сім'ю, хоча до цього право на пенсію визначається у відно­шенні кожного її члена. Це випливає з положень ст. 39 За­кону України «Про загальнообов'язкове державне пенсій­не страхування», в якій встановлено, що: «На всіх членів сім'ї, що мають право на пенсію в зв'язку з втратою году­вальника, призначається одна загальна пенсія». Разом з тим, питання про пенсійне забезпечення членів сім'ї вирі­шується з обліком їхнього правового положення, закріпле­ного в законодавстві про сім'ю. За допомогою законодавства забезпечується здійснення права на пенсію, його охорона й відновлення (у випадку порушення). Тому, поряд з норма­ми пенсійного права застосовуються й деякі положення інститутів сімейного права, знання яких необхідно для ви­рішення питань пенсійного забезпечення.

Правові норми про сім'ю встановлюють взаємні права й обов'язки батьків і дітей. Право на пенсію у дітей виникає в зв'язку зі смертю кожного з батьків.

Якщо дитина народилася після смерті особи, яка була в шлюбі з матір'ю, померлий може бути записаний його бать­ком за умови, що від дня смерті до дня народження дитини пройшло не більше десяти місяців.

Права дітей, народжених у шлюбі, визнаному згодом не­дійсним, прирівнюються до прав дітей, народжених у зареє­строваному шлюбі. Вони мають рівне право з іншими дітьми на пенсію в зв'язку з втратою годувальника. Нарівні з тими, хто народжений у зареєстрованому шлюбі, право на пенсію також мають діти, що народилися від батьків, що не перебу­вали між собою в зареєстрованому шлюбі, якщо померлий значиться по відповідних даних в органах РАГСу їх батьком.

У випадках визнання батьківства в органах РАГСу чи встановлення його в судовому порядку діти мають ті ж пра­ва й обов'язки стосовно батьків і їхніх родичів, що й діти, що народилися від осіб, що перебували в шлюбі між собою. Органи РАГСу встановлюють батьківство при наявності спільної заяви батька й матері дитини, народженої в незареєстрованому шлюбі. Час народження дитини та її вік не мають значення для встановлення цього факту.

Якщо ж батьки не подавали в органи РАГСу спільної заяви про визнання батьківства, воно може бути встановле­не в судовому порядку. Як доказ батьківства суд бере до уваги спільне проживання й ведення спільного господар­ства матір'ю дитини й відповідачем до народження дитини, чи спільне виховання або утримання ними дитини, чи до­казу, з вірогідністю підтверджуючи визнання відповідачем батьківства. У випадку смерті особи, яка утримувала дити­ну й визнавала себе її батьком, факт визнання його батькі­вства може бути встановлений у суді в порядку особливого судочинства.

У судові ухвалі повинні міститися відомості, необхідні для реєстрації встановлення батьківства в органах реєст­рації актів громадянського стану. Таким чином, рішення суду про встановлення даного факту не замінює собою доку­ментів, що видаються органами РАГСу, а служить лише підставою для одержання відповідних документів від цих органів.

Органи РАГСу вносять відповідні записи про батька у свідоцтво про народження дитини на підставі заяви обох батьків або судової ухвали.

При позбавленні батька чи матері або обох батьківських прав діти не втрачають права на пенсію з нагоди їхньої смерті.

Усиновленим пенсія призначається нарівні з рідними дітьми, але треба мати на увазі, що вони не здобувають пра­ва на одержання пенсії в зв'язку зі смертю своїх батьків. Однак, якщо вони таке право мали до усиновлення, воно збе­рігається за ними й після нього, усиновлений, що одержує пенсію в зв'язку зі смертю батька чи матері чи має на неї пра­во, у випадку смерті усиновителя вправі вибрати пенсію в зв'язку зі смертю одного з батьків або усиновителя.

Усиновлення (удочеріння) являє собою юридичний акт, що встановлює між усиновителем і усиновленим такі ж відносини, як між батьками й дітьми. Факт усиновлення фіксується в рішенні районної держадміністрації й реєст­рується в органах РАГСу.

При неможливості одержати належні документи, що за­свідчують про усиновлення, чи відновити загублені або зни­щені документи про усиновлення, факт реєстрації усинов­лення може бути встановлений судом у порядку особливо­го провадження. У той же час справи про встановлення самого факту усиновлення після смерті усиновленого або усинови­теля, якщо при житті усиновлення не було оформлено належ­ним чином, судами для розгляду не приймаються. У зв'язку з цим треба розрізняти два зовсім різних поняття: «факт уси­новлення» і «факт реєстрації усиновлення».У судовому по­рядку може бути встановлений факт реєстрації усиновлен­ня, але не факт самого усиновлення.

Вступ до шлюбу особи, у якої є діти, створює між дітьми й іншим чоловіком відносини свояцтва. Отже, пасинок — це нерідний син, а падчерка — нерідна дочка одного з под­ружжя. Пасинок і падчерка, якщо вони не одержували алі­ментів від батьків, користуються правом на пенсію в разі смерті батька чи мачухи нарівні з рідними дітьми.

У число осіб, яким призначається пенсія в зв'язку з втра­тою годувальника, входять також деякі інші члени сім'ї по­мерлого — вітчим і мачуха, якщо вони виховували чи ут­римували померлого пасинка або падчерку не менше 5 ро­ків. У свою чергу пасинок або падчерка мають право на пенсію, якщо вони не одержували аліментів від батьків.

10.2. Умови призначення пенсіїу зв'язку з втратою годувальника

Законодавство встановлює три основні умови призначен­ня пенсії у зв'язку з втратою годувальника: смерть годуваль­ника, непрацездатність/членів сім'ї й утримання. Усі три умови повинні бути відповідним чином документально підтверджені.

Перша умова — втрата годувальника. Під терміном «втрата годувальника» розуміється смерть, безвісна відсутність чи пропажа громадянина без звістки, засвідчені у встановленому порядку РАГСом, судом чи іншими орга­нами.

Факт смерті громадянина підтверджується, як правило, свідоцтвом, виданим органом запису актів громадянського стану (РАГСу), а військовослужбовців — документом, отри­маним від військової частини чи військкомату. Заява про реєстрацію смерті повинна бути зроблена протягом трьох діб, але не пізніше п'яти діб з дня настання смерті чи вияв­лення трупа або одержання висновку судово-медичної екс­пертизи чи прокурора. Місцем реєстрації смерті є останнє місце проживання померлого, а у випадку оголошення су­дом померлим — місце проживання заявника.

Безвісна відсутність — це засвідчений відповідно до закону факт тривалої відсутності громадянина в місці його проживання, установлюваний при неотриманні про­тягом визначеного часу яких-небудь відомостей про відсут­нього. Громадянин може бути визнаний безвісно відсутнім, якщо протягом одного року в місці його постійного прожи­вання немає відомостей про те, де він перебуває. Визнання громадянина безвісно відсутнім провадиться в судовому порядку й регулюється нормами Цивільно-процесуального кодексу України. Не можуть бути визнані безвісно відсут­німи громадяни, які ховаються від суду чи слідства, якщо розшук їх продовжується.

Громадянин може бути в судовому порядку оголошений померлим, якщо в місці його постійного проживання немає відомостей про місце його перебування протягом 3 років, а якщо він пропав без звістки при обставинах, що загрожу­ють смертю чи дають підставу припускати його загибель від певного нещасного випадку, — протягом 6 місяців. Військо­вослужбовець чи інший громадянин, що пропав без звістки в зв'язку з воєнними діями, може бути в судовому порядку оголошений померлим не раніше ніж після закінчення двох років з дня закінчення воєнних дій.

Днем смерті громадянина, оголошеного померлим, вва­жається день набуття законної сили рішення суду про ого­лошення його померлим. У випадку оголошення померлим громадянина, що пропав без звістки при обставинах, що загрожують смертю чи дають підставу припускати його за­гибель від певного нещасного випадку, суд може визнати днем смерті цього громадянина день його передбачуваної загибелі.

У разі з'явлення або виявлення місцеперебування грома­дянина, оголошеного померлим чи безвісно відсутнім, суд скасовує відповідне рішення. Копію рішення суд направляє органу реєстрації актів громадянського стану за місцем про­живання заявника для анулювання запису про смерть.

Пенсія у зв'язку з безвісно відсутністю годувальника призначається незалежно від того, коли встановлена його безвісна відсутність. Виплата пенсії сім'ї припиняється, якщо громадянин, який вважається безвісно відсутнім чи оголошений померлим, з'явився або виявлене його місцепе­ребування.

Другою умовою призначення пенсії в разі втрати го­дувальника є непрацездатність членів сім'ї, їх склад. Ця умова встановлена пенсійним законодавством і про це вже частково говорилося. Але необхідно звернути увагу на деякі її особливості. «Непрацездатність», як одна з умов призна­чення пенсії в разі втрати годувальника, охоплює всілякі категорії осіб і соціальні явища. У той же час, для кожної із цих категорій, встановлюються додаткові умови реаліза­ції права на пенсію в разі втрати годувальника. Так, діти, бра­ти, сестри й онуки померлого годувальника старше 18 років мають право на пенсію, якщо вони стали інвалідами до до­сягнення цього віку.

Братам, сестрам і онукам пенсія в разі втрати годуваль­ника призначається лише за умови, якщо в них немає пра­цездатних батьків. При наявності хоча б одного працездат­ного батька зазначені особи право на пенсію не здобувають. Пенсія призначається як рідним (повнорідним) братам і сестрам померлого, так і не повнорідним братам і сестрам (один батько, різні матері або одна мати, різні батьки). Зведені брати й сестри (у них різні матері й батьки) у спорідненні один з одним не перебувають і ніякими правами й обов'язка­ми у відношенні один до одного не володіють.

Дружина (чи чоловік) померлого мають право на пенсію, якщо вони досягли пенсійного віку або стали інвалідами. Пенсія, призначена в разі смерті чоловіка, зберігається й при вступі в новий шлюб. Якщо до дня вступу в новий шлюб пен­сія не була призначена, то згодом вона вже не може бути при­значена.

Для призначення пенсії в разі втрати годувальника не­обхідно, щоб особа, яка зверталася за нею, була не тільки непрацездатною, але й при житті годувальника перебувала на його утриманні.

Утримання — одна з обов'язкових умов для призначен­ня пенсії в разі втрати годувальника. Відповідно до зако­нодавства, члени сім'ї померлого вважаються на його ут­риманні, якщо вони перебували на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, що була для них пос­тійним і основним джерелом засобів до існування [239].

При вирішенні питання, чи була особа, що звернулася за пенсією, на утриманні померлого, потрібно встановити, чи носила його допомога, що надавалась, постійний характер і який її обсяг у порівнянні з іншими доходами даної осо­би. Так, одержання членом сім'ї пенсії, стипендії або заро­бітку не може бути перешкодою для визнання його утриман­цем, якщо основним і постійним джерелом коштів до існу­вання все-таки була допомога померлого, а не перераховані вище доходи.

Діти вважаються утриманцями кожного з батьків неза­лежно від розміру їхнього заробітку або іншого доходу. Діти непрацюючої матері, що займається домашнім господар­ством, також визнаються її утриманцями.

Діти визнаються утриманцями особи, що виплачує на їх утримання аліменти, хоча б і в невеликих розмірах або не­регулярно. Вони вважаються утриманцями й у тому випад­ку, якщо документи про стягнення аліментів відсутні, тому що ця обставина свідчить про добровільне виконання гро­мадянином обов'язків по утриманню дітей.

Спільне проживання з годувальником не є обов'язковою умовою для визнання утримання. Якщо особа, що зверну­лась за пенсією, проживала роздільно з померлим годуваль­ником (наприклад, у різних містах чи районах), питання про утримання вирішується на загальних підставах, тобто залежно від того, чи була допомога померлим постійним і основним джерелом засобів до існування цього члена сім'ї.

Знаходження на утриманні померлого годувальника підтверджується довідкою житлово-комунальної служби чи сільської (селищної) ради. Довідка повинна бути підтверд­жена актом обстеження, складеним комісією районного управління Пенсійного фонду. При відсутності відповідних документів і неможливості їхнього відновлення факт зна­ходження на утриманні встановлює суд.

До додаткових умов призначення пенсій сім'ям можна віднести час і причину смерті годувальника.

Пенсія призначається незалежно від того, коли вмер го­дувальник — у період роботи або після її припинення. Пен­сія членам сім'ї померлого годувальника внаслідок загаль­ного захворювання призначається, якщо годувальник до дня смерті мав страховий стаж, що був би необхідним йому для встановлення пенсії по інвалідності. Якщо смерть годуваль­ника наступила від трудового каліцтва або професійного зах­ворювання, то членам його сім'ї пенсія призначається неза­лежно від стажу роботи годувальника за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальни­ка не обов'язково, щоб утримання мало місце в останній період його життя, не має значення за загальним правилом і тривалість утримання. Отже, залежно від конкретних об­ставин утриманцем може бути визнана особа, що перебува­ла на утриманні нетривалий час чи перестала одержувати допомогу незадовго до смерті годувальника, наприклад, у зв'язку з його хворобою.

Іноді виникає питання: чи вважається член сім'ї утриман­цем, якщо при житті годувальника він був працездатним?

За загальним правилом дана обставина не виключає можливості встановлення факту утримання.

Пенсія в разі смерті годувальника може бути призначе­на непрацездатним батькам померлого годувальника, що не знаходились на його утриманні, однак лише в тому випад­ку, якщо вони згодом втратили джерело засобів до існування. Питання про наявність або відсутність джерела засобів до існування вирішує в кожному конкретному випадку орган пенсійного забезпечення. Вважається, наприклад, що непрацездатні батьки не мають засобів до існування, якщо вони не одержують пенсію, а діти не можуть надати їм дос­татню матеріальну допомогу.

Батьки і вдови загиблих у бойових діях військовослуж­бовців мають право на пенсію незалежно від факту утриман­ня й наявності джерела засобів до існування.

Пенсія в разі втрати годувальника встановлюється у відсотковому відношенні до пенсії за віком померлого году­вальника. Вона призначається на одного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 % пенсії за віком померлого году­вальника; на двох і більше непрацездатних членів сім'ї в розмірі 100 % пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними в рівних частках.

Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї вважається непра­цездатним: дітям, братам, сестрам, онукам померлого году­вальника — по досягненні 18 років, а якщо вони навчають­ся у вищому навчальному закладі — до його закінчення, але не більш ніж до досягнення 23 років; членам сім'ї-інвалідам на строк інвалідності; членам сім'ї, що досягли: чоловіки — 60 років і жінки — 55 років, — довічно.

Загальний розмір пенсії сім'ї, що втратила годувальника, може бути змінений у бік зменшення або збільшення. На­приклад, зменшення може відбутися по досягненні дітьми 18 років, визнанні члена сім'ї працездатним, смерті члена сім'ї. І, навпаки, збільшення — при встановленні інвалід­ності раніше працездатному члену сім'ї, народженні дитини, протягом 10 місяців з дня смерті годувальника та ін.

Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї проводиться з першого числа наступного місяця за місяцем, у якому склалися обставини, які привели до зміни розміру чи припинення виплати пенсії.

Приклад 1. Студенту Одеського університету, що одер­жував пенсію у зв'язку зі смертю батька, 5 червня 2006 року виповнилося 23 роки. Виплата пенсії припинена з 1 липня.

Приклад 2. Громадянка Ольга Ус із Донецької області в травні 2006 року звернулась до районного управління Пен­сійного фонду з проханням дати пояснення, чому припи­нили виплачувати пенсію її дочці, що є школяркою, яка досягла вісімнадцятиріччя, але продовжує навчатися у се­редній школі і не отримує пенсію по втраті годувальника (смерті батька).

Пенсійний фонд України повідомляє: «Ус Ольга Олек­сандрівна перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фон­ду України у Волноваському районі Донецької області і от­римувала пенсію у зв'язку з втратою годувальника на сина Миколу, 21.02.1985 року народження, та дочку Тетяну, 26.04.1988 року народження, призначену відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове держав­не пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 2 частини другої Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуван­ня», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначаєть­ся дітям (у тому числі дітям, які народилися до спливу 10 мі­сяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, а також дітям, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчаль­них закладах І—IV рівнів акредитації та професійно-тех­нічних навчальних закладах до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та дітям-сиротам — до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Тетяні виповнилося 18 років у квітні 2006 року, і з 01.05.2006 р. виплату пенсії їй припинено, оскільки випла­та пенсії у зв 'язку з втратою годувальника учням шкіл після досягнення ними 18 років зазначеним законом, на жаль, не передбачена[240]».

Приклад 3. Пенсія призначена на дитину, що не досяг­ла 6 років, і вдові померлого, не працюючій і зайнятій дог­лядом за дитиною. 11 лютого дитині виповнилося 6 років. Розмір пенсії змінюється з 1 березня (раніше вона виплачу­валася на двох, тепер тільки на одну дитину).

Звичайно на членів сім 'ї, що мають право на пенсію, при­значається одна загальна пенсія.

Однак на вимогу члена сім'ї його частка пенсії може бути виділена й виплачуватися йому окремо, якщо він не прожи­ває разом однією сім'єю.

Пенсія у зв'язку з втратою годувальника завжди випла­чується в повному розмірі, незалежно від заробітку або іншого доходу пенсіонера.

Приклад 4. 56-літня вдова годувальника влаштувалася на роботу із заробітком 360 грн. Пенсія за померлого чоло­віка виплачується їй повністю.

При призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальни­ка встановлені деякі пільги. Наприклад, для сімей, до скла­ду яких входять круглі сироти, а такими вважаються діти, що втратили обох батьків, пенсія їм обчислюється із загаль­ної суми пенсії за віком обох батьків.

Приклад 5. Дитина одержувала пенсію у зв'язку зі смер­тю батька — 50 % його пенсії — 200 грн (50 % від розміру пенсії батька 400 грн). Потім Вмерла мати. її пенсія 260 грн, пенсія перерахована з розміру пенсії за віком кожного з батьків і склала 330 Грн. (50 % від пенсії 400 грн. = 200 грн і 50 % пенсії 260 грн = 130 грн, 200 +130 = 330 грн) (по но­вому законодавству).

Оформлення пенсії у зв'язку з втратою годувальника: сім'я, що має право на пенсію, може звертатися за нею в будь-який час після смерті або встановлення безвісної відсутності годувальника, без обмеження яким-небудь тер­міном.

При оформленні документів про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника діють ті ж правила, що й для призначення пенсії по інвалідності: надаються докумен­ти про трудовий стаж, якщо смерть годувальника наступи­ла від загального захворювання. При настанні смерті внас­лідок трудового каліцтва чи професійного захворювання ці документи не потрібні. Замість них до заяви додається акт або інший офіційний документ про нещасний випадок, а при необхідності — і висновок МСЕК цро причину смерті годувальника (такий висновок одержує управління Пенсій­ного фонду).

Крім того, для призначення пенсії представляється свідчення про смерть годувальника й документ про його вік (якщо він не зазначений у свідченні про смерть). Необхід­на також довідка житлового органу або сільської ради, у якій повинні бути зазначені склад сім'ї померлого, вік кож­ного члена сім'ї (дата народження) і родинне відношення до померлого (син, дочка, мати та ін.).

Факт утримання може бути підтверджений і ухвалою суду, якщо потрібні документи відсутні й відновити їх не­можливо. У судовому порядку цей факт, таким чином, не встановлюється, якщо заявник не звертався за одержанням документів у несудовому порядку (у житловий орган, сіль­ську раду). Факт утримання може бути встановлений у су­довому порядку.

Якщо право на пенсію з нагоди втрати годувальника ма­ють дорослі члени сім'ї внаслідок їх інвалідності, управлін­ня Пенсійного фонду додає до заяви виписки з актів їх огля­ду МСЕК (таку виписку здійснює безпосередньо співробітник управління).

При цьому необхідно мати на увазі, що пенсія дітям у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника.

Деякі працездатні члени сім'ї мають право на одержання пенсії у зв'язку з втратою годувальника. До них відносяться учні у віці від 18 до 23 років, непрацюючий чоловік або один з батьків годувальника, зайнятий доглядом за дітьми, брата­ми, сестрами або онуками померлого, що не досягли шести років. Ці обставини підтверджуються довідками навчальних закладів, житлових органів або сільською радою.

Такі загальні положення пенсійного забезпечення сімей, що втратили годувальника, однак при здійсненні пенсіонування необхідно враховувати й особливості стату­су пенсіонерів, категорії сімей, до яких належав померлий годувальник, нормативний акт, яким встановлюється по­рядок призначення пенсії. Так, пенсійне забезпечення кад­рових військових (військовослужбовців офіцерського скла­ду й контрактників, співробітників органів внутрішніх справ) регулюється окремим нормативним актом — Зако­ном України «Про пенсійне забезпечення військовослуж­бовців, осіб начальницького й рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 р.[241]

Відповідно до цього Закону пенсії сім'ям військовослуж­бовців призначаються, якщо годувальник умер (загинув) під час проходження служби, або не пізніше трьох місяців від дня звільнення зі служби, або пізніше цього строку, внас­лідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, от­риманих у період проходження служби.

Пенсії призначаються у всіх випадках, незалежно від тривалості військової служби й попередньої роботи, на­вчання військовослужбовця. Розмір пенсії залежить від при­чини смерті (загибелі) військовослужбовця, військового звання, грошового забезпечення (середнього заробітку).

Членам сімей військовослужбовців, що загинули при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, учасників бойових дій у мирний час або вико­нуючи інші обов'язки військової служби, пенсії признача­ються в підвищених розмірах.

Сім'ям військовослужбовців, що вмерли внаслідок ка­ліцтва, отриманого в результаті нещасного випадку, не по­в'язаного з виконанням обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням військової служби, у розмірах, зазначених у законі.

Установлений законодавством порядок і норми пенсійно­го забезпечення для сімей кадрових військових поширюють­ся й на сім'ї померлих (загиблих) годувальників із числа на­чальницького й рядового складу органів внутрішніх справ.

Що стосується пенсійного забезпечення сімей військо­вослужбовців — строкової служби, то їм пенсія призна­чається в органах Пенсійного фонду по нормах і правилах, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечен­ня військовослужбовців, осіб начальницького й рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб».

Нарахування пенсій сім'ям померлих військовослуж­бовців строкової служби здійснюється з того заробітку, що вони одержували до призову в армію або після звільнення з неї, до звернення за пенсією, або із середньомісячного гро­шового утримання військовослужбовця в період проход­ження служби за контрактом.

Якщо військовослужбовець не працював до призову в армію й після звільнення, то пенсія сім'ї померлого году­вальника встановлюється у розмірі, визначеному законо­давством.

Для членів сімей окремих категорій військовослужбовців встановлені підвищення до пенсії:

— членам сім'ї військовослужбовців, учасників бойових дій, які загинули (пропали без звістки), а також вдовам померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, що не всту­пили в повторний шлюб, — на 150 відсотків мінімальної пенсії по старості;

— чоловікам (дружинам) померлих учасників бойових дій, партизанів і підпільників, яких признали при житті інвалідами від загального захворювання, трудового каліцт­ва й з інших причин, що не вступили в повторний шлюб, — на 50 відсотків мінімальної пенсії по старості.

Пенсійне забезпечення сімей.що втратили годувальни­ка в результаті Чорнобильської катастрофи, регулюєть­ся Законом України «Про статусі соціальний захист грома­дян, що постраждали в результаті Чорнобильської катаст­рофи» в редакції від 19 грудня 1991 p., з наступними змінами [242].

Право на пенсію за цим Законом мають сім'ї, що втрати­ли годувальників із числа учасників ліквідації наслідків аварії, і сім'ї, що потерпіли від наслідків Чорнобильської катастрофи,

Цим сім'ям призначаються пенсії й щомісячні компен­сації за втрату годувальника в результаті Чорнобильської катастрофи. Щомісячна компенсація виплачується на кож­ного непрацездатного члена сім'ї, що були на утриманні померлого годувальника,, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії по старості, незалежно від пенсії, встановленої зако­нодавством. Щомісячна компенсація сім'ям за втрату году­вальника виплачується повністю незалежно від заробітку, пенсії або іншого доходу.

Деякі особливості є й при призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника сім'ям державних службовців, суддів, прокурорсько-слідчих працівників, посадових осіб митних органів і народних депутатів України. Ці особливості поля­гають у розмірах пенсій і порядку їх призначення. Наприк­лад, відповідно до Закону України «Про статус суддів»[243] у випадку загибелі (смерті) судді, у тому числі у відставці, внаслідок службових обов'язків, непрацездатним членам сімей, що перебували на його утриманні, щомісяця виплачується компенсація в розмірі різниці між частиною заробітку загиблого, яка буланого часткою, і призначеною пенсією у разі втрати годувальника, без урахування одночасної допомоги.

У Законі України «Про прокуратуру» [244]дещо інший по­рядок пенсійного забезпечення сімей, що втратили году­вальника: членам сімей прокурора або слідчого (батькам, дружині, чоловікові, дітям, які не досягли 18 років, а уч­ням до закінчення навчальних закладів, але не більше ніж до досягнення ними 23-літнього віку), які були на його ут­риманні на момент смерті, призначається пенсія в разі втра­ти годувальника, при наявності в нього стажу роботи в орга­нах прокуратури не менше 10 років (у розмірі 60 % на одно­го члена сім'ї, 80 % — на двох і більше).

Сім'ям посадових осіб митних органів, народних депу­татів України пенсії в разі втрати годувальника признача­ються по нормах загального пенсійного законодавства.

Право на пенсію у разі втрати годувальника також мають сім'ї учнів, особи, що загинули у зв'язку з виконан­ням державних чи суспільних обов'язків або у зв'язку з виконанням громадянського обов'язку.

Пенсії зазначеним сім'ям призначаються у тих же роз­мірах, що й іншим категоріям сімей (50 відсотків пенсії помер­лого годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї). А тим, хто не працював і не мав заробітку, — призна­чається соціальна допомога.

При цьому необхідно мати на увазі, що право на пенсію сім'ї померлого учня виникає за певних умов. Якщо смерть годувальника наступила від трудового каліцтва чи профе­сійного захворювання, пов'язаного із проходженням вироб­ничої практики, то пенсія сім'ї призначається незалежно від тривалості перебування в навчальному закладі, на курсах, в аспірантурі. Коли смерть учня наступила від загального за­хворювання, пенсія призначається сім'ї, якщо годувальник навчався в навчальному закладі протягом відповідного періоду, необхідного для призначення пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання.

Особливі правила встановлені для призначення пенсії сім'ям громадян України — переселенців з інших держав,

що не Працювали в Україні. Якщо сім'я такого громадянина одержувала в іншій державі пенсію в разі втрати годуваль­ника, пенсія призначається за умови, якщо годувальник по старості до дня припинення роботи мав відповідний стаж роботи, необхідний для призначення пенсії по інвалідності. У випадку ж смерті годувальника, внаслідок трудового ка­ліцтва чи професійного захворювання, пенсія призначається незалежно від стажу роботи годувальника за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Наведемо деякі приклади призначення й перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника з 1 січня 2004 р. (із практики роботи районних управлінь Пенсійного фонду України м. Одеси).

Дата добавления: 2015-05-10