Легувальні елементи, що підвищують міцність сталі

Легувальні елементи, що підвищують корозійність сталі.

Захисні поверхневі покриття металів бувають металічними (покриття цинком, оловом, свинцем, нікелем, хромом, золотом та іншими металами) і неметалічними (покриття лаком, фарбами, змазками, ґумою, каучуком). Ці покриття ізолюють метал від зовнішнього середовища. Крім того, покриття залізних виробів надає їм привабливого зовнішнього вигляду.

Добавки нікелю, міді, кобальту посилюють антикорозійні властивості сталі. Введенням до складу сталі близько 12% хрому добувають нержавіючу сталь стійку проти корозії.

Для уповільнення корозії металевих виробів до електроліту вводять речовини (найчастіше органічні), які називають інгібіторами. Останнім часом зроблені леткі (атмосферні) інгібітори, якими просочують папір і обгортають ним металеві вироби. Пари інгібіторів адсорбуються на поверхні металу і утворюють на ній захисну плівку.

До заходів по підвищенню корозійної стійкості відносять: антикорозійні металеві покриття, використання протекторних (анодного і катодного) методів захисту, покриття фарбами, лаками, виготовлення деталей із корозієстійких матеріалів (нержавіючі сталі, пластмаси та ін.).

Хром — дешевий легувальний елемент. Його широко застосовують для легування (в конструкційних сталях до 3 %). Він підвищує твердість і міцність сталі при одночасному незначному зниженні пластичності і в'язкості. Він частково розчиняється у фериті й одночасно утворює міцні карбіди. Хром підвищує опір корозії — при вмісті понад 13 % С г сталь стає неіржавною. Крім того, хром підвищує жароміцність, а також змінює магнітні властивості сталі. Завдяки високій зносостійкості хромистої сталі з неї виготовляють підшипники кочення. Хром вводять у сплав швидкорізальної сталі.

Нікель — цінний легувальний елемент (у конструкційних сталях 1...5 %) — надає сталі міцності, високої пластичності і в'язкості. Його використовують у значній кількості, якщо потрібно одержати немагнітну сталь і сталь підвищеної антикорозійності. Розчиняючись у фериті, нікель зміцнює його. Для легування інструментальних сталей нікель не застосовують.

Вольфрам — дорогий метал. Він дуже підвищує твердість сталі і надає їй червоностійкості — здатності зберігати твердість за підвищених температур. Його вводять переважно в інструментальні і швидкорізальні сталі.

Ванадій — карбідоутворювальний елемент — підвищує твердість сталі і надає їй червоностійкості, сприяє утворенню дрібнозернистої структури, підвищує пружність. Його вводять в інструментальні й швидкорізальні сталі, в невеликій кількості (0,1...0,3%) — у конструкційні сталі.

Молібден — карбідоутворювальний елемент — підвищує твердість і міцність сталі за підвищених температур. Він сприяє утворенню дрібнозернистості. Молібден вводять у конструкційні, інструментальні й жароміцні сталі.

Манган — недорогий легувальний елемент — є постійною домішкою сталі. В конструкційних сталях мангану не більше ніж 2 %. Він підвищує міцність і твердість сталі. З підвищенням вмісту мангану сталь стає зносо - і магнітостійкою.

Силіцій — постійна домішка сталі. У разі введення в сталь до 1 % силіцію міцність її збільшується при збереженні в'язкості (ресорні і пружинні сталі). Він збільшує кислотостійкість, жароміцність. Силіцій вводять у конструкційні, електротехнічні та інші сталі.

Кобальт — підвищує жароміцність, магнітні властивості, збільшує опір ударам.

Титан — підвищує міцність, сприяє подрібненню зерен, поліпшує оброблюваність і опір корозії.

Дата добавления: 2015-05-07