Тема № 1. Поняття, система, предмет, завдання і принципи кримінального права України. Наука кримінального права

Поняття кримінального права як самостійної галузі права і як науки.

Кримінальне право як галузь права України. Ознаки кримінального права. Соціальна обумовленість кримінального права. Співвідношення кримінального права та кримінальної політики України. Роль кримінальної політики в діяльності органів внутрішніх справ.

Кримінальне право як засіб охорони соціальних цінностей і встановленого в суспільстві правопорядку. Докорінна реформа кримінального права у зв’язку із створенням демократичної, правової держави, прийняттям Конституції України у 1996 році та Кримінального кодексу України 2001 року. Потреби реформування кримінального законодавства в Україні на сучасному етапі розвитку державності. Залежність реформи кримінального законодавства від реформування інших галузей права (кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого, адміністративного, господарського, цивільного та ін.). Внесення змін до чинного Кримінального кодексу України та їх необхідність.

Кримінальне право в системі права України. Кримінальне право і суміжні галузі права (кримінально-процесуальне право, кримінально-виконавче право, адміністративне право).

Система кримінального права. Загальна та Особлива частини. Поняття і система Загальної частини. Значення розподілу кримінального права на Загальну та Особливу частини в діяльності органів внутрішніх справ.

Наука кримінального права. Розвиток науки кримінального права України. Наступність у науці кримінального права України. Розробка наукою основних інститутів кримінального права. Вплив науки кримінального права на законодавчу і правозастосовчу діяльність, на формування юридичного мислення і правової свідомості населення.

Предмет і завдання науки кримінального права. 3в’язок науки кримінального права з суміжними науками (кримінологією, правовою статистикою, криміналістикою, судовою медициною, юридичною психологією, психіатрією та ін.). Методи науки кримінального права. Роль науки кримінального права в розробці нового кримінального законодавства України. Система курсу кримінального права. Закон про кримінальну відповідальність.

Вчення про злочин; вчення про покарання; кримінальне право зарубіжних держав; критичний підхід до використання літератури, яка видана до проголошення незалежності України.

Додаткова література:

Балобанова Д.О. Криміналізація як елемент кримінальної політики // Актуальні проблеми кримінального і кримінально–процесуального законодавства та практики його застосування. Збірник тез доповідей Регіонального круглого столу (21–22 лютого 2003 р.). Хмельницький інститут регіонального управління та права. – С. 115.

Баулін Ю.В. Деякі принципові новели загальної частини КК України та проблеми ї застосування // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2002. – № 3. – С.105–111.

Баулін Ю. Кримінальне право України як публічна галузь права // Вісник Конституційного права України. – 2005. – № 2. – С. 83–85.

Берлін П. Щодо питання про оціночні поняття, які визначаються матеріальними критеріями і виступають кваліфікуючими ознаками за чинним Кримінальним кодексом України // Підприємництво, господарство і право. Науково–практичний господарсько–правовий журнал. – 2002. – № 10. – С. 90.

Бойко І. Регулювання кримінально–правових відносин у Галичині у складі Польського королівства. // Право України. – 2007. – № 11. – С. 144–148.

Васильчук В. Справедливість як категорія кримінального права. // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 8. – С. 102–109.

Гацелюк В.А. К вопросу о классификации принципов уголовного права // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 2000. – № 3. – С. 12.

Гацелюк В.А. Структура принципу кримінального права та її роль у забезпеченні єдності кримінально–правового регулювання // Вісник Луганської академії МВС ім.10–річчя незалежності України. Науково–теоретичний журнал. – 2003. – № 2. – С. 120.

Гацелюк В.О. Принцип законності кримінального права: проблема змісту та реалізації // Актуальні проблеми кримінального і кримінально–процесуального законодавства та практики його застосування. Збірник тез доповідей Регіонального круглого столу (21–22 лютого 2003 р.). Хмельницький інститут регіонального управління та права. – С. 135.

Гацелюк В.О. Системний характер принципів кримінального права – основа їх ефективної реалізації в умовах побудови правової держави // Вісник Луганської академії МВС ім.10–річчя незалежності України. Науково–теоретичний журнал. Спеціальний випуск. – Ч. 4. – 2004. – С. 200.

Гацелюк В.О. Реалізація принципу законності кримінального права України (загальні засади концепції: Автореферат дис. к.ю.н.:12.00.08 / В.О. Гацелюк; Львівський національний університет ім. І.Франка. – Львів, 2005 (Луганськ). – 19 с.

Горбунова Л. Історія дослідження ідеї та поняття законності // Право України. – 2004. – № 2. – С. 3–7.

Гріщук В.К. Методологічні засади сучасної державної кримінальної політики України // Проблеми юридичної науки та правоохоронної практики. – Київ: Українська академія внутрішніх справ. – 1994. – С. 155–165.

Емельянов В.П. Некоторые замечания в связи с принятием нового уголовного кодекса украины // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2002. – № 2. – С.129–131.

Книженко О. Значення принципів кримінального права при побудові санкцій. // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 12. – С. 82–86.

Козлов С. Конституційно правові аспекти кримінального права // Юридична газета. – 2004. – № 19. – 20 жовтня. – С. 18.

Коржанский Н.И. Очерки теории уголовного права. – Волгоград: ВСШ МВД РФ, 1992. – 32 с.

Коржанський М. Визначення окремих понять у Кримінальному кодексі України // Право України. – 2002. – № 10. – С. 83.

Костенко О. Кримінальний кодекс і доктрина. // Право України. – 2004. – № 7. – С. 43–47.

Лукашик Б.С. До питання про законодавче закріплення принципів кримінального права // Актуальні проблеми кримінального і кримінально–процесуального законодавства та практики його застосування. Збірник тез доповідей Регіонального круглого столу (21–22 лютого 2003 року). Хмельницький інститут регіонального управління та права. – С. 179

Лукашик Б.С. До питання про значення принципів кримінального права України // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. – 2003. – № 3. – С. 91.

Любченко Д. Види злочинів у кримінальному праві Гетьманщини за універсалами. // Право України. – 2007. – № 6. – С. 138–142.

Маноха О. Нагальні проблеми розвитку кримінального законодавства України // Іменем Закону. – 1997. – 15 серпня.

Матковский О. Альтернативный Уголовный кодекс: преступление и наказание // Голос Украины. – 1996. – 5 июня.

Мисливий В.А. Кримінальний закон України: питання Загальної частини // Концепція розвитку законодавства України: матеріали науково–практичної конференції. – Київ: Інститут законодавства Верховної Ради України. – 1996. – С. 401–403.

Митрофанов А.А. Форми здійснення кримінально–правової політики // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2003. – № 4. – С. 75.

Мірошніченко Є., Константинов Д. Неоднозначність деяких понять у Кримінальному кодексі України. // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 1. – С. 39–42.

Музика А.А., Азаров Д.С. Деякі пріоритетні напрямки наукових досліджень у галузі кримінального права та кримінології // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2001. – № 1. – С. 77.

Наден О. Щодо поняття норми кримінального права. // Право України. – 2006. – №2. – С. 26–30.

Наден О. Загальні принципи кримінально–правового регулювання. // Право України. – 2006. – № 7. – С. 35–39.

Ніколаєнко Н. Кримінальний кодекс України: проблеми правонаступництва та ефективності застосування. // Право України. – 2006. – № 1. – С. 92–96.

Огородник А. Оціночні поняття в структурі норм кримінального права // Право України. – 2000. – № 1. – С. 103.

Пластун С. Вперше новий кодекс народжується в умовах наукової конкуренції // Іменем Закону. – 1997. – 18 липня.

Прилуцький П. Проблема істини в теорії кримінального судочинства // Право України. – 2004. – № 4. – С.41–45.

Романюк О. Кримінальне законодавство України та міжнародно–правові стандарти. // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 5. – С. 39–46.

Рощина І. Принципи та аналогія у кримінальному праві України. // Право України. – 2007. – № 8. – С. 25–29.

Савченко А. Особливості структури кримінального законодавства України та США (на рівні федерації): порівняльний аналіз // Право України. – 2006. – № 3. – С. 90–94.

Тацій В., Сташис В. Новий Кримінальний кодекс України // Право України. – 2001. – № 7. – С. 3.

Філей Ю. Поняття кримінально–правової санкції // Вісник прокуратури. – 2003. – № 11. – С. 30

Хавронюк М.І. Щодо відповідності санкцій кримінально–правових норм суспільній небезпеці діянь // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2001. – № 1. – С. 101.

Хавронюк М. Термінологічні вади нового Кримінального кодексу України // Підприємництво, господарство і право. Науково–практичний господарсько–правовий журнал. – 2002. – № 6. – С. 77.

Хилюк С.В. Розвиток науки кримінального права України після відновлення її державної незалежності (питання особливої частини): Автореферат дис. к.ю.н.:12.00.08 / С. В. Хилюк; Львівський національний університет ім. І.Франка. – Львів, 2008 (Львів). – 16 с.

Чугуніков І.І. До питання про предмет кримінально–правового регулювання // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 6. – С. 45.

Тема № 2. Закон про кримінальну відповідальність

та її підстава

Поняття кримінального закону України, його ознаки і значення. Завдання кримінального законодавства України. Кримінальний закон як єдине джерело кримінального права. Законодавство України про кримінальну відповідальність. Загальнопревентивна роль кримінального закону. Точне виконання кримінального закону – необхідна умова зміцнення правопорядку і законності. Види кримінальних законів (Кодекс, окремі кримінальні закони, закони тимчасової дії та ін.). Відповідність Законів України про кримінальну відповідальність положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Структура (побудова) Кримінального кодексу України. Загальна і Особлива частини Кримінального кодексу України, їх єдність та взаємозв’язок. Структура статей Особливої частини Кримінального кодексу; диспозиції і санкції. Види диспозицій і санкцій. Кримінально–правові норми. Види кримінально–правових норм: визначальні (дефінітивні), роз’яснювальні, заохочувальні і норми–заборони.

Тлумачення кримінального закону: поняття та значення. Види тлумачення за суб’єктом: аутентичне (легальне, офіційне); судове; доктринальне; засоби тлумачення: граматичне, логічно–систематичне, історичне та ін. Результати (обсяг) тлумачення: буквальне, обмежене і розширене.

Роль Верховного Суду України в тлумаченні кримінальних законів (прецедент тлумачення законів). Значення тлумачення кримінального закону Верховним Судом України в діяльності підрозділів досудового слідства органів внутрішніх справ.

Неприпустимість аналогії в кримінальному праві.

Принципи чинності закону про кримінальну відповідальність: у часі, по території, за колом осіб, універсальний принцип дії закону.

Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі. Вступ кримінального закону в силу. Обов’язкове опублікування кримінального закону як необхідна умова його застосування. Значення чинності кримінального закону у часі в діяльності підрозділів досудового слідства органів внутрішніх справ.

Час вчинення злочину та його вплив на межі кримінальної відповідальності особи. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі.

Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території України. Поняття території України. Поняття місця вчинення злочину. Вилучення з–під юрисдикції судів України осіб, які вчинили злочин на території України та користуються дипломатичним імунітетом. Значення чинності кримінального закону по території в діяльності підрозділів досудового слідства органів внутрішніх справ.

Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених громадянами України та особами без громадянства за межами України. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцем за межами України. Правові наслідки засудження особи за межами України. Значення чинності кримінального закону щодо злочинів, вчинених громадянами України, в діяльності підрозділів досудового слідства органів внутрішніх справ. Значення чинності кримінального закону щодо злочинів, вчинених іноземними громадянами та особами без громадянства в діяльності підрозділів досудового слідства органів внутрішніх справ.

Видача злочинців (екстрадиція). Дія міжнародних договорів на території України, що регулюють питання правової допомоги у розшуку злочинців, розкритті та розслідуванні злочинів. Значення екстрадиції в діяльності підрозділів досудового слідства органів внутрішніх справ.

Кримінальна відповідальність як вид юридичної відповідальності (ст.2 КК). Поняття кримінальної відповідальності. Питання про кримінальну відповідальність у галузі кримінального права. Кримінально–правові відносини: їх суб’єкт та зміст. Кримінальні відносини та кримінальна відповідальність. Виникнення і припинення кримінальної відповідальності.

Кримінальна відповідальність та кримінальне покарання.

Філософське обґрунтування кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин. Питання про свободу волі в кримінальному праві.

Підстава кримінальної відповідальності. Фактична та юридична підстава кримінальної відповідальності. Питання про юридичну підставу кримінальної відповідальності в науці і законодавстві України. Значення кримінальної відповідальності та її підстав в діяльності підрозділів досудового слідства органів внутрішніх справ.

Додаткова література:

Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 р. № 2235 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.

Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. № 393/96–ВР (із наст. змін. та доп.) // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. – №47. – Ст.256.

Закон України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 р. №1777–XII (із наст. змін. та доп.) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №2. – Ст. 14.

Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні. – Затверджено Указом Президента України від 10.06.1993 р. №198/93 // Голос України. – 1991. – 26 червня.

Бурдін В.М. До питання граматичного тлумачення окремих термінів КК України // Актуальні проблеми кримінального і кримінально–процесуального законодавства та практики його застосування. Збірник тез доповідей Регіонального круглого столу (21–22 лютого 2003 р.). Хмельницький інститут регіонального управління та права. – С. 31.

Вартилецька В.О. Сучасні тенденції щодо реалізації принципів кримінальної відповідальності та покарання в Україні // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1999. – № 2. – С. 64.

Вереша Р. Поняття та підстава кримінальної відповідальності. // Право України. – 2006. – № 12. – С. 97–101.

Володарський В. Чинність кримінального законодавства України у просторі: деякі теоретичні та практичні аспекти // Право України. – 2001. – № 4. – С. 91.

Готін О. Підстави криміналізації діянь // Право України. – 2005. – № 2. – С. 95–98.

Дiденко В.П. Кримінальний закон і його тлумачення. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1994.

Кальський В. Підґрунтя ефективного і справедливого кримінального закону // Юридичний вісник України. – 2005. – № 20. – С. 6.

Коломієць Ю.Ю. Імунітети, передбачені внутрішньодержавним законодавством, і принцип невідворотності кримінальної відповідальності // Актуальні проблеми кримінального і кримінально–процесуального законодавства та практики його застосування. Збірник тез доповідей Регіонального круглого столу (21–22 лютого 2003 року). Хмельницький інститут регіонального управління та права. – С. 164.

Лень В.В. Щодо ефективності нового кримінального закону в сучасних умовах // Науковий вісник ДДУВС. – 2007. – № 1. – С. 205–210.

Лихова С., Свистуленко М. Актуальні питання вдосконалення інституту екстрадиції // Право України. – 2001. – № 1. – С. 120.

Лісова Н. Деякі аспекти кримінальної відповідальності. // Вісник прокуратури. – 2006. – № 9. – С. 83–89.

Навроцький В.О. Кримінально–правові норми і статті кримінального закону, які використовуються при кваліфікації // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. – № 11. – С.128.

Навроцький В. Кримінальний кодекс України 2001 року: підсумки та перспективи // Юридичний вісник України. – 2006. – № 17. – 29 квітня. – С. 6–7.

Наден О. Загальні принципи Кримінально–правового регулювання // Право України. – 2006. – № 7. – С. 35–42.

Наден О. Теоретичні питання застосування диспозицій альтернативних норм кримінального права // Юридична Україна. – 2006. – № 8. – С. 74–78.

Омельчук О.М. Межі кримінальної відповідальності та їх значення для практики застосування Кримінального кодексу України // Актуальні проблеми кримінального і кримінально–процесуального законодавства та практики його застосування. Збірник тез доповідей Регіонального круглого столу (21–22 лютого 2003 р.). Хмельницький інститут регіонального управління та права. – С. 63.

Півненко В. Звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності. // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 6 – С. 36–40.

Пономаренко Ю. Вплив Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків на національний кримінальний закон України // Підприємництво, господарство і право. Науково–практичний, господарсько–правовий журнал. – 2003. – № 7. – С. 89.

Сердюк П. Кіберпростір і дія закону про кримінальну відповідальність у просторі // Підприємництво, господарство і право. Науково–практичний, господарсько–правовий журнал. – 2003. – № 5. – С. 101.

Соловій Я.І. Межі кримінальної відповідальності: канд. юрид. наук: 12.00.08: захищена 26.05.2004 / Я. І. Соловій; наук. керівник М. Й. Коржанський; офіц. опонент: М. І. Мельник, О. Ф. Бантишев; Національна академія внутрішніх справ України. – Защищена 26.05.2004. – Киiв, 2004 (Киiв). – 17 с. 100 экз.

Строган А.Ю. Склад злочину як підстава кримінальної відповідальності: Навч. посіб. / А.Ю. Строган. – К.: Атіка, 2007 (К.). – 424 с.

Ударцов Ю. Особливості застосування кримінальної відповідальності // Вісник прокуратури. – 2003. – № 11. – С. 9.

Усатий Г.О. Компроміс як засіб вирішення кримінально–правового конфлікту: Автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.08 / НАВСУ. – К., 1999. – 16 с.

Усатий Г.О. Кримінально–правовий компроміс / Монографія. – К.: Атіка, 2001. – 128 с.

Шакун В. Підстави кримінальної відповідальності і злочинність // Іменем Закону. – 1997. – 25 липня.

Тема № 3. Поняття та ознаки злочину. Класифікація злочинів. Склад злочину

Соціальна природа злочину. Залежність поняття злочину від соціально–економічних відносин, що існують у суспільстві на тому чи іншому етапі розвитку. Історично мінливий характер поняття злочину. Криміналізація і декриміналізація суспільно небезпечних діянь. Значення криміналізації злочинів в діяльності підрозділів досудового слідства ОВС. Значення декриміналізації злочинів в діяльності підрозділів досудового слідства ОВС.

Визначення поняття злочину: формальне; матеріальне; формально–матеріальне; їх сутність. Поняття злочину в чинному КК України: передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.

Ознаки злочину. Суспільна небезпека як матеріальна ознака злочину. Значення суспільної небезпеки. Характер та ступінь суспільної небезпеки. Протиправність як формальна ознака злочину. Неприпустимість застосування статей Особливої частини КК за аналогією. Співвідношення суспільної небезпеки і протиправності.

Винність (виновність) як ознака злочину; її зміст та значення.

Караність як невід’ємна ознака злочину. Співвідношення караності як ознаки злочину і фактичного призначення покарання за злочин. Органічна єдність ознак злочину.

Значення ч.1 ст.11 КК України для визначення поняття злочину. Проблема удосконалення поняття злочину в кримінальному праві України.

Місце злочину в системі правопорушень. Критерії відмежування злочинів від інших правопорушень. Питання про відмежування злочинів та інших правопорушень у науці кримінального права. Співвідношення понять злочину, злочинності та правопорушення.

Малозначність діяння (ч.2 ст.11 КК України). Ознаки діяння, що може бути визнано малозначним згідно з нормами чинного КК України. Характер шкоди, що може дозволяти визнавати суспільно небезпечне діяння, що містить ознаки злочину, малозначним. Значення малозначності діяння в діяльності підрозділів досудового слідства органів внутрішніх справ.

Класифікація злочинів ст.12 КК України залежно від їх тяжкості та її значення. Критерії класифікації (ступінь суспільної небезпечності, ступінь тяжкості, об`єкт, потерпілий, предмет, наслідки, спосіб вчинення, місце та час вчинення, суб`єкт, форма вини, мета). Проблема удосконалення класифікації злочинів у чинному законодавстві. Значення класифікації злочинів в діяльності підрозділів досудового слідства органів внутрішніх справ.

Поняття складу злочину і його значення. Вичерпний перелік складів злочинів у чинному законодавстві України. Співвідношення понять злочину і складу злочину.

Елементи складу злочину, їх зміст та органічна єдність. Об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона як елементи складу злочину, їх ознаки. Обов’язкові і факультативні ознаки складу злочину, значення такого розподілення ознак складу злочину: 1) як конститутивних ознак; 2) як кваліфікуючих ознак; 3) як обставин, що обтяжують відповідальність при призначенні покарання.

Види складів злочину залежно від: 1) їх тяжкості (прості, кваліфіковані, особливо кваліфіковані, привілейовані); 2) особливостей конструкції (матеріальні, формальні, усічені); 3) наявності наслідків (з матеріальною шкодою, з фізичною шкодою, з ідеологічною, політичною, моральною шкодою).

Склад злочину і правова оцінка вчиненого особою суспільно небезпечного діяння.

Додаткова література:

Глушкова О.В. До питання визначення поняття злочину в міжнародному кримінальному праві // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. – № 4. – С.158.

Денисов С.Ф., Киценко Д.М. Розвиток інституту класифікації злочинів у кримінальному законодавстві України (1917–1991 рр.) // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. – № 3. – С.187.

Денисов С.Ф., Куценко Д.М. Щодо визначення поняття злочину, який не становить великої суспільної небезпеки // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. – № 2. – С.79.

Душейко Н.Г. Питання класифікації злочинів у вітчизняній науці // Теоретичні та практичні проблеми організації досудового слідства: Матеріали Всеукр. науково–практичної конференції (20–21 травня 2005 р.). – У двох частинах. – Частина 2. – Запоріжжя, 2005. – С. 57–60.

Жук П.Ф., Кириленко О.І. Поняття продовжуваного злочину та його ознаки // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000. – № 3. – С.181.

Кириленко О.І. Загороднюк С.О. Поняття насильницького злочину // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000. – № 2. – С.151.

Ковальський В. Кримінальна протиправність як ознака злочину // Юридична Україна. – 2007. – №10. – С.90–96;

Кривоченко Л.Н. Классификация преступлений. – Х.: Вища школа, 1983.

Кривошеин П.К. Преступление. Историческое исследование. – К.: Украинская академия внутренних дел, 1993. – 25 с.

Кучер Ю.А. Типология составов преступлений // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Спеціальний випуск. – 1999. – Ч. 3. – С.16.

Лащук Є.В. Предмет злочину в кримінальному праві України. Автореферат дис. к.ю.н. (12.00.08). – К.: НАВСУ, 2005. – 20 с.

Мелениченко К.А. Карність як ознака злочину // Юридична наука та правоохоронна діяльність. – 2000. – № 1. – С.265.

Мельник М.І. Законодавчі аспекти відмежування злочинного діяння від незлочинного // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2004. – № 9. – С. 83–89.

Осадчий В. Об’єкт і система злочинів, передбачених розділом 15 КК України. // Право України. – 2004. – № 2. – С. 96–100.

Панов М., Тихий В. Поняття злочину (коментар до Кримінального кодексу України) // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. – № 1. – С. 88–95.

Пинаев А.А. Курс лекций по Общей части уголовного права. Книга первая «О преступлении». – Х.: Харьков юридический, 2001. – 284 с.

Пинаев А.А. Курс лекций по Общей части уголовного права. Книга вторая «О наказании». – Х.: Харьков юридический, 2002. – 194 с.

Севастьянова Т.Є. Особливість правової оцінки малозначних діянь та їх значення в реалізації завдань кримінально–процесуального законодавства // Держава та регіони. – 2004. – № 2. – С. 94–97.

Строган А. Склад злочину та його значення як підстави кримінальної відповідальності // Юридична Україна. – 2007. – №7. – С.100–105;

Сураєва В. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин: чи є це законним // Юридичний журнал. – 2006. – № 1. – С. 108–109.

Тихий В.П., Панов М.І. Злочин, його види та стадії: Науково–практичний коментар. – К.: Видавничий дім «Промені», 2007. – 40 с.

Тригубова Г. Боротьба зі злочинністю як засіб подолання правового нігілізму // Право України. – 2002. – № 3. – С.127.

Туркот М. Щодо визначення складу злочину. // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 11. – С. 18–24.

Тема №4. Стадії злочину

Поняття та види стадій вчинення злочину за чинним кримінальним законодавством України.

Готування до злочину, його поняття, об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Види підготовчих дій. Підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину. Відмежування готування до злочину від виявлення наміру. «Голий умисел» та його правові наслідки. Відповідальність за готування до злочину за КК України.

Правові наслідки готування до злочину невеликої тяжкості.

Значення готування до вчинення злочину в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства органів внутрішніх справ.

Замах на злочин, його поняття, об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Види замаху на злочин: закінчений та незакінчений; замах на непридатний об’єкт та замах з непридатними засобами. Значення такого розподілу для кваліфікації злочинів органами внутрішніх справ. Відмежування замаху від готування до злочину.

Значення замаху на вчинення злочину в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства органів внутрішніх справ.

Закінчений та незакінчений злочин. Поняття закінченого злочину. Момент закінчення злочину у складах з матеріальним, формальним та усіченим складом. Значення встановлення конструкції складу злочину при притягненні особи до кримінальної відповідальності.

Значення закінченого злочину в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства органів внутрішніх справ.

Підстава кримінальної відповідальності за готування та замах на злочин. Кваліфікація готування та замаху на злочин. Обставини, які належить враховувати при призначенні покарання за готування та замах на злочин.

Добровільна відмова при незакінченому злочині та добровільна відмова від доведення злочину до кінця, її поняття та ознаки. Стадії вчинення злочину, на яких можлива добровільна відмова. Підстави усунення кримінальної відповідальності за добровільну відмову від доведення злочину до кінця. Наслідки добровільної відмови від доведення злочину до кінця та їх значення для вирішення органами внутрішніх справ питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Значення добровільної відмови від доведення злочину до кінця в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства органів внутрішніх справ.

Дійове каяття при вчиненні злочину. Відмінність дійового каяття від добровільної відмови від доведення злочину до кінця. Їх значення для вирішення органами внутрішніх справ питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Значення дійового каяття при вчиненні злочину в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства органів внутрішніх справ.

Додаткова література:

Вапсва Ю.А. Непридатний замах: за і проти // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – № 9.

Гембара О. Замах на злочин як вид незакінченого злочину. // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ 2003. – Додаток № 2. – С. 65–67.

Зайка Ю.О. Замах на вбивство як підстава усунення від спадщини // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Спеціальний випуск. – 2000. – ч. 2. – С. 223.

Марцовенко Д.В Добровільна відмова при незакінченому злочині // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених – 2004. – № 5. – С. 125–133.

Маслак Н.В. Види готування до злочину // Вісник Одеського інституту Внутрішніх справ. – 2003. – №3. – С. 142–148.

Тихий В. Закінчений та незакінчений злочин. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин: коментар ст.ст. 13, 16 Кримінального Кодексу України // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. – №2. – С. 104–109.

Тихий В.П., Панов М.І. Злочин, його види та стадії: Науково–практичний коментар. – К.: Видавничий дім «Промені», 2007. – 40 с.

Ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 13 липня 2000 р., Ухвала спільного засідання суддів Судової палати у кримінальних справах і Військової палати Верховного Суду України від 15.03.2002 р., Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24.06.2003 р. // Сучасне кримінальне право України: Нормативно–правові документи та судово–слідча практика: Хрестоматія / Упоряд. А.В.Савченко та ін.., За заг.ред. В.В.Кузнєцова. – К., Вид. Паливода А.В., 2005. – С. 45–50.

Юр. М. К вопросу о стадиях совершения преступления. // Вопросы государства и права Украины: Материалы студенческой научной конференции (9 апреля 2004). – Вып.ХХІІІ. – Донецк, 2004. – С. 54–56

Змістовий модуль 2 (теми 5–8)

Дата добавления: 2015-05-10