Напрями і підходи у вивченні психології сімейних стосунків

До теперішнього часу можна виділити наступні напрямки у вивченні психології сімейних відносин: еволюціонізм, функціоналізм, біологізм, емпіризм і сцієнтизм.

Еволюційний підхід.

Згідно еволюціонізму сімейні відносини розвиваються в прогресивному напрямку: від нижчих форм до вищих, при цьому підкреслюється їхня соціальна обумовленість, історична зумовленість і репрезентованість в сімейній життєдіяльності і системі спорідненості. У зв'язку з цим вітчизняний соціолог А.І. Антонов іменує даний підхід концепцією інваріантності сім'ї, так як суть його зводиться до того, що люди завжди будуть вступати в шлюб, обзаводитися дітьми і тим самим брати участь у родинно-сімейних відносинах. У рамках еволюційного підходу відома й інша точка зору, пов'язана з трактуванням сімейних відносин через призму «занепаду» культури і суспільства. Її прихильники наголошують негативні тенденції в розвитку сімейних відносин: ослаблення союзу батьків і дітей, подружжя і розпад сімейного господарства.

А.І. Антонов вважає, що факт існування двох наукових парадигм - «ліберально-прогресивної», яка стверджує виникнення на уламках старої, традиційної сім'ї нових альтернативних сімейних структур, і «консервативно-кризової», що попереджає про можливість зникнення сімейного способу життя і необхідності в зв'язку з цим зміцнення сімейних основ буття, в рамках обговорення еволюції сім'ї є непереборним.

Функціональний підхід.

Згідно функціональному підходу сімейні відносини є похідними від способу життя сім'ї та сімейного укладу, обумовлені соціокультурними функціями сім'ї та будуються на системі соціокультурних ролей, пов'язаних зі шлюбом, спорідненістю і батьківством. Родоначальник структурно-функціонального напряму вивчення сім'ї Е. Дюркгейм сконцентрував зусилля наукових пошуків на механізмах згуртованості сім'ї, ролі кожного члена сім'ї в сімейному житті, на взаємозв'язку розлучень і самогубств. Він звернув увагу на те, що ряд сімейних функцій змінюється і навіть втрачається під впливом урбанізації.

Функціоналізм визнає шлюбні відносини лише при появі вагітності та народження дитини. Зміна історичних форм сім'ї, виникнення екзогамії виводиться з табу інцесту (заборони на інцест). Табу розглядалося як засіб функціональної інтеграції сімейних відносин (Е. Вестермарк). Підкреслюється вплив добровільності шлюбу (замість шлюбу за договором батьків) на його нестабільність, а зменшення кількості сучасної сім'ї на сімейну солідарність (Е. Дюркгейм). Функціоналістам належить розробка проблем материнства і батьківства (Б. Малиновський).

У функціональному підході велика увага приділяється аналізу історичного переходу сімейних функцій до інших соціальних інститутів. У функціональному підході на відміну від еволюційного ключовим моментом виступає проблема відповідальності, що розуміється вузько - у сімейних відносинах і ширше - в контексті суспільних відносин. Етологічний підхід. Витоки цього напряму слід віднести до появи книги Ч. Дарвіна «Походження людини і статевий відбір», вперше перекладеної в Росії в 1873 р.

Представники цього підходу оперують переважно методами порівняльної етології, розбираючись в прихованих, часто рудиментарних інстинктивних засадах поведінки людини. Прихильники етологічного підходу відкидають проміскуїтет як початкову форму шлюбних відносин, тому що він суперечить інстинктивній потребі дітей мати батьків і материнському (батьківському) інстинкту дорослих.Згідно етологічного підходу історичний період застав людство з чотирма системами шлюбних відносин: груповим шлюбом, полігінією (один чоловік і кілька жінок), поліандрією (одна жінка і декілька чоловіків) і моногамією (один чоловік і одна жінка). Етології констатують природний характер всіх перерахованих форм шлюбно-сімейних відносин і їх мінливість. З біологічної точки зору різноманіття шлюбно-сімейних відносин - це дивовижний факт, тому що шлюбна система - видова ознака і є константою.

Емпіричний підхід.

Згідно емпіризму сім'я розглядається як мала соціальна група, що має свою історію виникнення, функціонування та розпаду. Сімейні відносини будуються на емоційній близькості членів сім'ї, на їх потребах і потягах.

Родоначальником емпіричного підходу вважають Ф. Ле Пле. Як емпіричний метод дослідження Ле Пле широко використовував аналіз бюджету сім'ї як кількісного вираження різноманіття внутрішньо сімейного функціонування та мікросередовища сім'ї, організація якої залежить від структурних змін сімейних відносин, пов'язаних з вихованням дітей. Ле Пле підкреслював нестабільний характер сімейних відносин, які опинилися під пресингом індустріалізації та урбанізації, що проявляється в розрізненому існуванню батьків і дітей, в ослабленні батьківського авторитету.

Сцієнтистський підхід.

Сімейні відносини розглядаються в ньому у взаємозв'язку особистості і суспільства. До творців і прихильників цього підходу відносять У. Джемса, Ч. Кулі, У. Томаса, Ф. Знанецкого, Ж. Піаже, 3. Фрейда та інших.

Міжособистісні відносини, Я і Інший, значущий характер близьких відносин, сім'я як «єдність взаємодіючих особистостей» - ось ключові моменти теорій сцієнтистської соціально-психологічної спрямованості.

Крім перерахованих підходів до історії вивчення психології сімейних (значущих) відносин існує чимало інших.

Великий внесок в аналіз теоретичних схем та концепцій дослідження сім'ї вніс американський соціолог Р. Хілл. Згідно Р. Хіллу, перші 5 підходів до вивчення сім'ї наступні:

1) інституційно-історичний підхід (еволюціонізм);

2) структурно-функціональний підхід;

3) інтеракційно-рольовий аналіз, символічний інтеракціонізм;

4) ситуаційно-психологічний підхід;

5) дивелопментальний підхід (заснований на розвитку життєвого циклу сім'ї).

Перші два підходи орієнтовані на вивчення сім'ї по ролі та функцій, виконуваних в суспільстві, а також динаміки сімейних структур та їх соціальних наслідків. Три наступні зводяться до теорії соціальної поведінки особистості і груп.

Дата добавления: 2015-05-08