Питання для самостійного вивчення

1. Організаційио-правове забезпечення фінансових опе­рацій кооперативів, об'єднань і створених ними підприємств та організацій.

2. Правове регулювання розрахунково-касових операцій та кредитних відносин у кооперації.

3. Дохід кооперативу та його розподіл.

4. Кооперативні виплати та виплати на паї.

Література

Основна:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141

2. Закон України «Про кооперацію» від 10.07.2003. ст. 18, 20, 23 – 26.

3. Закон України «Про споживчу кооперацію» від 10.04.1992. ст. 12 – 13.

4. Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17.07.1997 ст. 19.

Додаткова:

1. Колюда О.П. Кооперативне право: Навчальний посібник. Чернівці: 2007. – С.182 – 195.

2. Кооперативне право. За ред. чл.-кор. НАН України В.І. Семчика. – К.: Ін Юре. – 1998. – С.216 – 231.

3. Основи кооперації: Навчальний посібник./ С.Г. Бабенко, С.Д. Гелей, - К.: Знання. – 2004, С. 261 – 288.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Організаційно-правове забезпечення фінан­сових операцій кооперативів, об'єднань і створених ними підприємств та організацій

Фінансова діяльність кооперативних організацій і підпри­ємств здійснюється під загальним керівництвом органів коопе­ративного самоврядування відповідних ланок. Повноваження цих органів та їх розмежування зафіксовані в Законах України "Про споживчу кооперацію", "Про сільськогосподарську коопе­рацію", в інших державних нормативно-правових актах, ста­тутах кооперативних організацій, інших внутрішньосистемних документах нормативного характеру, затверджених органами кооперативного самоврядування.

Загальні збори членів кооперативу визначають розміри вступного та обов'язкового пайових внесків, затверджують річні звіти і баланси кооперативу, кошториси на утримання управ­лінського персоналу та ревізійної комісії, розподіляють при­буток, створюють необхідні фонди і резерви та визначають порядок їхнього використання. Аналогічні функції виконують ради кооперативних об'єднань.

Поточну фінансову діяльність здійснюють правління кооперативів і об'єднань та їхні фінансові служби. Правління кооперативу (спілки кооперативів): забезпечує ефективне вико­ристання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів; відкри­ває на свій вибір у будь-якій установі банку розрахункові та інші рахунки, включаючи валютні, розпоряджається коштами, що є на цих рахунках; одержує в установах банків, в підприємствах і організаціях позички з повною відповідальністю за додержання кредитних договорів і розрахункової дисципліни; користується кредитами банків України, зарубіжних банків, комерційним кре­дитом в іноземній валюті та погашає їх за рахунок валютних коштів, одержаних від реалізації продукції, що імпортується, або інших власних коштів; зараховує валютну виручку на валютний балансовий рахунок і самостійно її використовує.

Особливістю фінансових операцій кооперативів є те, що більшість з них здійснюється самостійно коленим господарю ючим суб'єктом, що діє на правах юридичної особи. Об'єднання кооперативів, до складу яких входять господарюючі суб'єкти, на договірних засадах можуть здійснювати деякі фінансові опе­рації, пов'язані з необхідністю створення централізованих фон­дів за нормативами, затвердженими радами відповідних об'єд­нань: фінансування капітальних вкладень, підготовки кадрів, резервного, страхового, розвитку науки і техніки.

Фінансово-правові відносини між правліннями коопера­тивів та їх спілок (об'єднань), що виникають у процесі функ­ціонування. спільних підприємств цих суб'єктів господарюван­ня, регулюються відповідними положеннями, установчими дого­ворами про створення цих підприємств та їхніми статутами. Засновники спільного підприємства визначають загальну суму статутного фонду та частки (вклади) кожного засновника у ньому; розмір резервного (страхового) фонду підприємства і порядок його формування; порядок формування і витрачання інших фондів; джерела формування майна спільного під­приємства; порядок розподілу прибутку підприємства тощо.

Отже, фінансова діяльність кооперативів, спілок та ство­рених ними підприємств базується на певних організаційно- правових засадах, визначених юридичними нормами органів державного управління та підзаконними правовими актами органів громадського самоврядування кооперативів.

Питання 2. Правове регулювання розрахунково-касових операцій та кредитних відносин у кооперації

Взаємовідносини між комерційними банками та їхніми клієнтами будуються на договірних засадах і здійснюються на платній основі. Банк має право користуватися тимчасово вільними коштами клієнта, сплачуючи за це плату у розмірах, визначених взаємним договором. Банк зобов'язаний здійснюва­ти розрахункові операції і касове обслуговування клієнта та забезпечувати транспортне обслуговування перевезень готівки.

Безготівкові розрахунки проводяться банками за Дору­ченням клієнта шляхом списання грошових коштів з його рахунка і зарахування їх на рахунок юридичної особи, вказаної клієнтом. Механізм безготівкових розрахунків, їх форми, стандарти документів та документообіг визначені Положенням про безготівкові розрахунки в господарському обороті України, затвердженим постановою правління Національного банку Ук­раїни від 24.05.93. Відповідно до цього Положення безготівкові розрахунки в Україні можуть здійснюватися в формах пла­тіжних доручень, вимог-доручень, чеків, акредитивів, векселів. Цим формам відповідають певні стандартні розрахункові до­кументи, які обслуговують платіжний оборот.

Відповідно до названого Положення в об'єднаннях (спілках) кооперативів можуть розроблятися внутрішньо сис­темні документи, що регулюють безготівкові розрахунки, конкретизуючи загальні норми щодо особливостей діяльності певної кооперативної системи. В межах системи споживчої кооперації безготівкові розрахунки регулюються Положенням про особливості організації безготівкових розрахунків у господарському обороті споживчої кооперації України. В цьому Положенні вказується, що основною формою внутрішньо- системних розрахунків за отримані товари є платіжні вимоги- доручення, якщо інше не передбачене договором. Платіжна вимога-доручення передається платнику в комплекті розрахун­кових та відвантажувальних документів на поставлені товари в терміни, передбачені договором. У день отримання документів платіжна вимога-доручення заноситься в реєстр календарного графіка платежів; один примірник платіжної вимога-доручення з позначенням "акцептовано" повертається постачальнику това­рів у триденний строк, якщо інше не передбачене договором.

Заборонене проведення платежів з порушенням кален­дарного графіка розрахунків. Платник за кожний день про- строчки, згідно з календарним графіком розрахунків, добро­вільно сплачує одержувачу коштів пеню у розмірі 1,5 % від суми простроченого платежу за товари народного споживання. В інших випадках за невиконання грошових зобов'язань спла­чується пеня в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу, якщо. більший розмір пені не обумовлений угодами сторін. Організація контролю за розрахунками передбачає ведення відповідних бухгалтерських регістрів.

Згідно з Порядком ведення касових операцій в народному господарстві України всі господарюючі суб'єкти зобов'язані зберігати свої гроші в установах банків та здійснювати платежі у безготівковому порядку. Готівка одержується ними з банків­ських установ для розрахунків з працівниками та населенням з оплати праці, грошових виплат та заохочень, інших виплат, що не входять до складу коштів, які спрямовані на споживання, на виплату допомоги, компенсацій, гонорарів, стипендій, пенсій, для покриття витрат на відрядження, на закупівлю сіль­ськогосподарської продукції та продуктів її переробки, тварин­ницької та рослинної сировини, дикорослих плодів і ягід, лікарських рослин, макулатури, ганчір'я, склотари, брухту і т.п. Кожне підприємство для здійснення розрахунків готівкою повинне мати касу - спеціально обладнане та ізольоване примі­щення, призначене для приймання, видачі і тимчасового збері­гання готівки.

Підприємство може мати у своїй касі готівку в межах ліміту залишку готівки і використовувати її з виручки у межах норм. Ліміти залишку готівки в касі та норми витрачання грошей з виручки встановлюються щорічно і регулюються Тимчасовим положенням щодо встановлення ліміту залишку готівки в касі, норм витрачання грошей з виручки, строків і порядку здавання виручки підприємствами, організаціями, установами і колективними сільськогосподарськими підприєм­ствами, затвердженим постановою Правління НБУ № 21 від 02.02.95.

На поточні потреби підприємств усіх галузей діяльності видача готівки здійснюється в розрахунку на місяць дифе­ренційовано, залежно від чисельності працюючих, в розмірах до 30-ти неоподатковуваних мінімумів заробітної плати. За пере­вищення ліміту залишку грошей в касі стягується штраф у дворазовому розмірі суми, виявленої понад встановлений ліміт готівки, а за не оприбуткування (неповне оприбуткування) касою готівки - у п'ятикратному розмірі суми, що не опри­буткована. Підприємства роздрібної торгівлі та ресторанного господарства можуть витрачати готівку на поточні потреби або з виручки, або з одержаних в установі банку коштів, не пере­вищуючи граничних норм. За перевищення норми розходу грошей на поточні потреби стягується штраф у розмірі цього перевищення. Готівка, одержана з банку, має витрачатися на ті цілі, на які вона отримана.

Касові операції оформлюються документами, типові між­відомчі форми яких затверджені Міністерством статистики України за погодженням з Національним банком України і Міністерством фінансів України.

Порядок розрахунків готівкою громадян при купівлі ними товарів чи оплаті послуг регулюється Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 01.06.00 № 1776-ІІІ (зі змінами та доповненнями). Згідно з положенням названого Закону всі суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють її у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, повинні проводити розрахунки із споживачами через належним чином зареєстровані електронні контрольно-касові апарати (ЕККА) з обов'язковою видачею споживачеві касового чека, вести журнал використання ЕККА, складати звіт з операцій, здійснюваних на цьому апараті, і подавати до державних податкових адміністрацій за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності щомісячну звітність, пов'язану із застосуванням ЕККА.

Суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи електронно-розрахункових операцій з роздрукування відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Банківські кредити відіграють важливу роль в госпо­дарській діяльності кооперативів, будучи джерелами форму­вання їхніх оборотних коштів та капітальних вкладень. В умовах становлення ринкової системи господарювання кредит є дже­релом поповнення тимчасової чи тривалої потреби в коштах, а також важливим регулятором господарської діяльності.

Під кредитом розуміється позичковий капітал банку в грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Кредитування кооперативів здійснюється комерційними банками з використанням таких форм кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний.

Банківський кредит надається суб'єктам кредитування у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором, що укладається між кредитором і позичальником тільки в письмовій формі. У ньому визначаються взаємні зобо­в'язання та відповідальність сторін, які не можуть змінюватися в односторонньому порядку. Кредити надаються суб'єктам госпо­дарської діяльності у безготівковій формі шляхом оплати пла­тіжних документів з позичкового рахунка як у національній, так і в іноземній валюті в порядку, визначеному чинним законодав­ством та нормативними актами НБУ, або шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позичальника, якщо інше не перед­бачене кредитним договором, а також у готівковій формі для розрахунків зі здавальниками сільськогосподарської продукції. Погашення кредиту і нарахованих за ним відсотків (комісій) здійснюється позичальником з розрахункового чи поточного (валютного) рахунка. В разі неможливості позичальником сплатити борг він стягується з гарантів (поручителів) у вста­новленому чинним законодавством порядку. Забороняється на­дання кредитів на покриття збитків господарської діяльності позичальника, формування та збільшення статутного фонду, придбання цінних паперів будь-яких підприємств.

Комерційний кредит є товарною формою кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами госпо­дарської діяльності. Учасники кредитних відносин на умовах комерційного кредиту регулюють свої господарські відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів - зобо­в'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визна­чений термін.

Лізинговий кредит - це відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна, що супрово­джується укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майно­вого кредиту. Об'єкти лізингу - різне рухоме (машини, облад­нання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме (будинки, споруди, система телекомунікацій та ін.) майно. Суб'єктами лізингу є власник майна (лізингодавець) і користувач (суб'єкт, що домовляється з лізингодавцем на орен­ду про набуття права володіння та розпорядження об'єктом лізингу у встановлених лізинговою угодою межах).

Іпотечний кредит - це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредиту під заставу нерухомого майна. Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки. Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об'єкти іпотеки або поручителів, що надають під заставу об'єкти іпотеки на користь позичальника. Предме­том іпотеки в разі надання кредиту доцільно використовувати житлові будинки, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника і не є об'єктом застави за іншою угодою.

В об'єднаннях (системах) кооперативів існують кредитні відносини, за яких окремі організації та установи виступають внутрішньосистемними кредиторами. Перш за все це стосується діяльності комерційних банків споживчої кооперації. Діючі з участю споживчої кооперації комерційні банки ("Укоопспілка" з його обласними філіями чи комерційні банки облспоживспілок) функціонують на основі чинного загальнодержавного законо­давства України щодо банків і банківської діяльності. Вони мають право видавати кредити всіх розглянутих вище форм, а також бланковий, консорціумний та споживчий кредити.

Бланковий кредит надається комерційним банком тільки в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення - тільки під зобов'язання повернути кредит) із застосуванням підвищено відсоткової ставки надійним пози­чальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту.

Консорціумний кредит може надаватися банківським консорціумом такими способами:

а) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визна­ченому банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господ- дарської діяльності;

б) шляхом гарантування суми кредиту провідним банком або групою банків;

в) шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.

Споживчий кредит надається кооперативами та їхніми підприємствами фізичним особам при купівлі ними товарів тривалого користування. Порядок продажу товарів у кредит регулюється Правилами, затвердженими Міністерством зовніш­ньоекономічних зв'язків і торгівлі України, якими визначене 21- не найменування товарів тривалого користування, що можуть продаватися в кредит фізичним особам: побутова телерадіо- апаратура, електропобутові товари, музичні інструменти, кіно- фотоапаратура, меблі, будівельні матеріали, тканини, одяг, транспортні засоби та ін. Торговельні системи можуть на влас­ний розсуд розширювати вказаний перелік товарів. У системі споживчої кооперації право продажу товарів у кредит мають підприємства роздрібної торгівлі, які увійшли в перелік, за­тверджений правлінням райспоживспілки чи районного спожив­чого товариства.

Питання 3. Дохід кооперативу та його розподіл

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про кооперацію" дохід кооперативу формується з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат та витрат на оплату праці найманих працівників.

Дохід розподіляється на:

• сплату податків і зборів (обов'язкових платежів) до відповідних бюджетів;

• погашення кредитів;

• покриття збитків;

• проведення відрахувань до фондів кооперативу;

• кооперативні виплати;

. виплати на паї.

Питання 4. Кооперативні виплати та виплати на паї

Кооперативні виплати - частина доходу, що розподіля­ється за результатами фінансового року між членами коопе­ративу пропорційно їх участі в господарській діяльності коопе­ративу в порядку, визначеному рішенням вищого органу управ­ління кооперативу.

Виплати на паї - виплати частини доходу кооперативу на паї члена та асоційованого члена кооперативу.

Розмір виплат на паї встановлюється рішенням загальних зборів членів кооперативу після відрахувань обов'язкових кош­тів на формування та поповнення його фондів. Виплати можуть здійснюватися у грошовій формі, товарами, цінними паперами, а також у формі збільшення паю та в інших формах, передбачених статутом кооперативу. Загальна сума виплат на паї не може перевищувати 20 відсотків доходу, визначеного до розподілу.

Кооперативні виплати та виплати на паї до оплати праці не належать (ст. 26 Закону України "Про кооперацію").

Запитання для закріплення матеріалу

1. Визначте повноваження загальних зборів членів ко­оперативу, правління кооперативу, фінансової служби коопе­ративу в здійсненні фінансових операцій.

2. Охарактеризуйте порядок проведення безготівкових розрахунків в системі кооперації.

3. Визначте порядок зберігання та використання готів­кових коштів підприємствами.

4. Дайте характеристику порядку оформлення та про­ведення касових операцій.

5. Визначте поняття "кредиту" та форми кредиту.

6. Охарактеризуйте форми кредиту: банківський, комер­ційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний.

7. З яких надходжень формується дохід кооперативу?

8. На які види відрахувань поділяється дохід коопе­ративу?

9. Дайте визначення таким поняттям: "кооперативні виплати", "виплати на паї".

10. В якому розмірі здійснюються виплати на паї?

Даний матеріал самостійної роботи повинен бути оформлений у зошиті у вигляді опорного конспекту.

Тема 2.6. Взаємовідносини держави та кооперації

Питання для самостійного вивчення

1. Захист державою та охорона законом власності кооперативних організацій.

2. Фінансово-господарська самостійність кооператив­них організацій та підприємств.

3. Взаємна незалежність держави та кооперативів за зобов 'язаннями.

4. Контроль за діяльністю кооперативних організацій органами державної влади.

Література

Основна:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141

2. Закон України «Про кооперацію» від 10.07.2003. ст. 37 – 38.

3. Закон України «Про споживчу кооперацію» від 10.04.1992. ст. 17.

4. Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17.07.1997 ст. 32 – 34.

Додаткова:

1. Колюда О.П. Кооперативне право: Навчальний посібник. Чернівці: 2007. – С.196 – 209.

2. Кооперативне право. За ред. чл.-кор. НАН України В.І. Семчика. – К.: Ін Юре. – 1998. – С.232 – 240.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Захист державою та охорона законом власності кооперативних організацій

Держава гарантує додержання прав і законних інтересів кооперативних організацій та їх членів, максимально сприяє розвитку та зміцненню їх господарської самостійності.

Власність кооперативних організацій є недоторканною, перебуває під захистом держави і охороняється законом. Забо­роняється використання майна кооперативних організацій на цілі, не пов'язані з їх статутною діяльністю.

Питання 2. Фінансово-господарська самостійність кооперативних організацій та підприємств

Управління підприємством здійснюється відповідно до статуту на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і принципів самоврядування тру­дового колективу. Кооператив як власник здійснює свої права з управління кооперативом-підприємством безпосередньо ор­ганами управління кооперативу (загальними зборами, прав­лінням, головою). Свої права з управління заснованим відок­ремленим підприємством кооператив здійснює через створені ним органи підприємства. Таким органом, як правило, виступає директор (дирекція) підприємства.

Права та обов'язки кооперативу (об'єднання) у відноси­нах з органами управління заснованого ним підприємства визначаються законами про підприємства і кооперацію, ста­тутами підприємства, а також законами про працю щодо най­маних керівників та інших працівників управлінського органу.

Виходячи із характеру діяльності й обсягу робіт, під­приємство самостійно визначає структуру управління, встанов­лює штати.

Найняття (призначення, обрання) керівника підприємства є правом кооперативу (об'єднання) як власника майна і реалізу­ється шляхом прийняття рішення зборами пайовиків, правління кооперативу, радою чи правлінням об'єднання (спілки). В ст. 27 п. 2 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"

передбачено, що для оперативного управління підприємством наймається виконавчий директор на умовах, визначених ст. 17 цього Закону і статутом кооперативу (об'єднання). Кооператив як власник може делегувати повноваження щодо управління раді підприємства чи іншому органові, який передбачений ста­тутом підприємства і представляє інтереси власника та трудо­вого колективу. При найнятті кооперативом (об'єднанням, спіл­кою) або уповноваженим ним органом керівника підприємства з ним укладається трудовий договір у формі контракту, в якому визначаються права, строки найняття, обов'язки і відповідаль­ність керівника підприємства перед кооперативом (спілкою) як власником, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом та законодавством України.

Виходячи з цілей, для яких засновано підприємство, воно відповідно до статуту самостійно планує свою діяльність і ви­значає перспективи розвитку, фонд оплати праці, встановлює форми, системи і розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників, здійснює передбачене статутом забезпе­чення економічних та інших інтересів кооперативу-засновника.

Відносини підприємства з кооперативом (об'єднанням) - засновником здійснюються в порядку і на умовах, передбачених статутом, а з іншими підприємствами, організаціями і громадя­нами в усіх сферах господарської діяльності - на основі дого­ворів.

Підприємство самостійно здійснює матеріально-технічне забезпечення власного виробництва і капітального будівництва. Воно реалізує свою продукцію, надає послуги за цінами і тари­фами, що встановлюються самостійно або на договірній основі, у розрахунках із зарубіжними партнерами засновує контрактні ціни, що формуються відповідно до умов і цін світового ринку.

У межах, передбачених статутом, підприємство на дого­вірних засадах реалізує свою продукцію, надає послуги коопе­ративу (об'єднанню) та його членам. Решта продукції (послуг) реалізується підприємством самостійно як в Україні, так і за рубежем, якщо це не забороняється чинним законодавством України. При цьому в статуті підприємства зазначається, що його продукція (роботи, послуги) в першу чергу надаються кооперативу-засновиику та його членам.

Питання 3. Взаємна незалежність держави та коопе­ративів за зобов'язаннями

Держава не відповідає за зобов'язаннями кооперативних організацій, а кооперативні організації не відповідають за зобо­в'язаннями держави.

Забороняється втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування у фінансово-господарську та іншу діяльність кооперативних організацій, крім випадків, прямо передбачених законом.

Збитки, завдані кооперативній організації внаслідок вико­нання рішень органів державної влади, органів місцевого са­моврядування або їх посадових осіб, а також внаслідок невико­нання або неналежного виконання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування передбачених законодав­ством обов'язків щодо цією організацією, підлягають відшко­дуванню у встановленому порядку. Спори з питань відшкоду­вання збитків вирішуються у судовому порядку.

Питання 4. Контроль за діяльністю кооперативних організацій органами державної влади

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про кооперацію" контроль за діяльністю кооперативних організацій здійснюють відповідні органи державної влади в межах своєї компетенції, встановленої законом.

Запитання для закріплення матеріалу

1. Охарактеризуйте порядок здійснення захисту держа­вою та охорони законом власності кооперативних організацій.

2. Визначте порядок здійснення фінансово-господарської діяльності кооперативними підприємствами та організаціями.

Даний матеріал самостійної роботи повинен бути оформлений у зошиті у вигляді опорного конспекту.

Тема 2.7. Юридичне обслуговування кооперативів

Питання для самостійного вивчення

1. Організація правової роботи в кооперативах.

2. Правова робота як вид трудової діяльності.

Література

Основна:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141

2. Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації, затверджене постановою КМУ від 27.08.1995р. № 690

Додаткова:

1. Колюда О.П. Кооперативне право: Навчальний посібник. Чернівці: 2007. – С.210 – 223.

2. Кооперативне право. За ред. чл.-кор. НАН України В.І. Семчика. – К.: Ін Юре. – 1998. – С.241 – 256.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Організація правової роботи в коопера­тивах

Юридичне обслуговування кооперативів як юридичних осіб приватного права є важливим елементом організаційно- управлінської діяльності органів управління цими коопера­тивами (товариствами, спілками). Характер і зміст юридичного обслуговування випливає з їх статутної правоздатності як юридичних осіб - суб'єктів цивільного, господарського, фінан­сового, аграрного та інших галузей права України, а також спеціальної правоздатності осіб (фізичних та юридичних), які надають такі юридичні послуги.

Головними напрямами, які визначають характер і зміст юридичного обслуговування, є: правильне застосування і додер­жання чинних правових норм у процесі їх статутної виробничо- господарської, фінансової і підприємницької чи непідприєм- ницької діяльності; забезпечення правовими засобами схорон­ності власності кооперативу (товариства, спілки); відстоювання інтересів кооперативу як при укладенні, так і при виконанні договорів (контрактів) з постачальними, заготівельними, пере­робними, сервісними й іншими підприємствами, захист інте­ресів кооперативу (товариства, спілки) у разі порушення цих договорів; забезпечення правовими засобами реалізації і збере­ження прав їхніх членів; запобігання порушенням законодавства при трудових відносинах з найманими працівниками з боку кооперативу (товариства, спілки).

Конкретний зміст та види правової роботи, залежно від організаційної форми юридичного обслуговування, визнача­ються чинним законодавством, посадовими інструкціями про функції осіб, які здійснюють обслуговування, чи умовами дого­вору (контракту) з юридичною або фізичною особою на вико­нання роботи з правового обслуговування кооперативу (това­риства, спілки).

Визначальна функція юридичного обслуговування коопе­ративу (товариства, спілки) полягає в організаційно-управлін- ському забезпеченні ефективного застосування правових норм в процесі повсякденної його діяльності. Юридичне обслугову­вання послуговує також забезпеченню виробничо-господарської самостійності кожного кооперативу (товариства, спілки), юри­дично грамотного і економічно обґрунтованого оформлення та виконання ним своїх договірних зобов'язань, забезпечення вико­нання договору кожним з його контрагентів, застосування май­нових санкцій у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань кожної із сторін за договором.

Юридичне обслуговування покликане забезпечити пра­вовий захист майнових, виробничо-господарських, фінансових, земельних та інших прав й інтересів кожного кооперативу (товариства, спілки) через систему правоохоронних органів. Юридична служба зобов'язана найактивнішим чином сприяти схоронності майна й здійснювати правовий захист майнових інтересів кооперативу (товариства, спілки). Такими самими важ­ливими є функції юридичної служби щодо правового забез­печення майнових, управлінських, трудових, членських, соці­альних, культурно-побутових правомочностей членів коопера­тиву (товариства, спілки), інших підприємств кооперативного типу, а також найманих працівників. У даному разі йдеться про правову охорону здоров'я працюючих, додержання засад мате­ріальної зацікавленості в результатах як їх трудової діяльності, так і діяльності кооперативу (товариства, спілки) в цілому, а також про реалізацію прав суб'єктів права кооперативної та корпоративної власності на майновий пай чи його частку в статутному фонді юридичної особи приватного права.

Питання 2. Правова робота як вид трудової діяль­ності

У належному здійсненні юридичного обслуговування важливе значення має кожна, окремо взята, його організаційна форма. Відповідно до чинного законодавства України коопера­тиви (товариства, спілки) мають можливість забезпечуватись юридичним обслуговуванням через різні форми.

Відповідно до Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державно- виконавчої влади, державного підприємства, установи, органі­зації, затвердженого 27.08.95 (далі - Загальне положення про юридичну службу), це може бути штатний (головний, старший чи відповідної категорії) юрисконсульт. Таке обслуговування оформлюється та здійснюється на підставі укладеного трудового договору (контракту).

Юридичне обслуговування може здійснювати також приватний адвокат, який має відповідні ліцензію та свідоцтво, або адвокатське бюро, контора чи інше адвокатське об'єднання, юридична фірма (в тому числі й іноземна або міжнародна), юридичний кооператив тощо, що мають відповідні ліцензії та свідоцтва (сертифікати). Таке обслуговування оформлюється та здійснюється на підставі укладеного договору (контракту) на юридичне обслуговування.

Юридичну допомогу кооперативам (товариствам, спіл­кам) можуть надавати також й окремі фізичні особи (незалежно від громадянства, освіти, фаху), що виконують юридичні дії в інтересах юридичної особи кооперативного типу.

Юридичну допомогу (а не обслуговування), головним чи­ном методичну, можуть надавати юридична служба, зокрема, обласних і районних держадміністрацій, їх управлінь юстиції, сільського господарства, оскільки ці штатні юристи, по-перше, мають обслуговувати саме апарат органу державного управ­ління, і по-друге, вони є державними службовцями, котрим заборонено сумісництво (за чітко визначеними винятками з цього правила).

Запитання для закріплення матеріалу

1. Визначте особливості організації правової роботи в кооперативах.

2. Хто має право здійснювати юридичне обслуговування кооперативів?

3. На яких підставах здійснюється юридичне обслуго­вування кооперативів?

Даний матеріал самостійної роботи повинен бути оформлений у зошиті у вигляді опорного конспекту.

Тема 2.8. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності кооперативів та їх об'єднань

Питання для самостійного вивчення

1. Зовнішньоекономічні договори кооперативних органі­зацій та підприємств.

2. Порядок укладання кооперативами зовнішньоеконо­мічних договорів.

3. Види зовнішньоекономічних договорів кооперативів.

Література

Основна:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141

2. Закон України «Про кооперацію» від 10.07.2003. ст. 39 – 40.

3. Закон України «Про споживчу кооперацію» від 10.04.1992. ст. 16.

4. Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17.07.1997 ст.30 – 31.

5. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р., ст. 1, 2, 5-6, 32-37.

Додаткова:

1. Колюда О.П. Кооперативне право: Навчальний посібник. Чернівці: 2007. – С.182 – 195.

2. Кооперативне право. За ред. чл.-кор. НАН України В.І. Семчика. – К.: Ін Юре. – 1998. – С.257 – 272.

3. Основи кооперації: Навчальний посібник./ С.Г. Бабенко, С.Д. Гелей, - К.: Знання. – 2004, С. 153 – 158.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Зовнішньоекономічні договори коопера­тивних організацій та підприємств

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про кооперацію" кооперативні організації самостійно провадять зовнішньоеко­номічну діяльність відповідно до чинного законодавства Ук­раїни.

Порядок використання доходу кооперативної організації в іноземній валюті встановлюється валютним законодавством України.

Одним із закріплених законом принципів зовнішньо­економічної діяльності є право господарюючих суб'єктів здійс­нювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені законами України. При цьому необхідно зазначене поняття розмежо­вувати з формами здійснення іноземних інвестицій та органі­заційно-правовими формами суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Під правовою формою здійснення зовнішньоекономічної діяльності слід розуміти організаційно-правове оформлення і реалізацію взаємовідносин суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Можна виділити дві окремі форми здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Одна частина зовнішньоеко­номічної діяльності здійснюється безпосередньо у формі дого­вору. Зовнішньоекономічні відносини щодо експорту (імпорту) товарів, виконання робіт, надання послуг реалізуються шляхом укладання і виконання зовнішньоекономічного договору, який ще називається "контракт", що походить з латинської мови (соШгаііеш - той, хто домовляється).

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види договорів, крім тих, які прямо та у винятковій формі не заборонені законами України. У даний час не можуть укладатись зовнішньоекономічні договори купівлі- продажу земельних ділянок, оскільки іноземні суб'єкти госпо­дарювання мають право тільки на користування, в тому числі на умовах оренди, земельною ділянкою в Україні.

Питання 2. Порядок укладання кооперативами зов­нішньоекономічних договорів

Основні правові вимоги щодо укладання зовнішньоеко­номічного договору (контракту) закріплено в ст. 6 Закону Ук­раїни "Про зовнішньоекономічну діяльність", в якому перед­бачено зміст і форма договору, порядок його підписання, право, що застосовується при здійсненні договірних відносин та ви­значає права і обов'язки сторін договору. Права і обов'язки сто­рін визначаються правом країни, обраної сторонами при укла­данні договору, або в результаті подальшого погодження. При відсутності такого погодження права та обов'язки сторін зале­жать від місця укладання, виду договору.

З метою забезпечення захисту інтересів держави та її суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності Міністерством зов­нішніх економічних зв'язків і торгівлі України (МЗЕЗторг України) прийнято ряд нормативно-правових актів щодо зов­нішньоекономічних договорів.

При укладанні контракту необхідно враховувати вимоги Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21.06.95 № 444 "Про типові платіжні умови зовніш­ньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті".

Зовнішньоекономічний договір укладається в письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором. На практиці цей договір викладається в одному узгодженому сторонами документі українською чи іншою мовою. В разі якщо договір укладається від імені фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності, то його підписує тільки ця особа. Від імені інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяль­ності - юридичних осіб договір підписують одночасно дві особи: особа, яка має таке право згідно з посадою відповідно до установчих документів, та особа, яку уповноважено доручен­ням, виданим за підписом керівника суб'єкта зовнішньоеко­номічної діяльності одноособово, якщо установчі документи не передбачають інше. Статутом кооперативу може бути передба­чено право для його окремих посадових осіб на підпис зов­нішньоекономічного договору з обмеженням суми вартості продукції, робіт, послуг, що передаються, виконуються згідно з підписаним цією особою договором.

Від імені іноземних суб'єктів договір підписує одна особа.

Міжнародним економічним співтовариством, світовою торговою практикою вироблені норми і правила, яких необхідно дотримуватись при укладанні зовнішньоторгових договорів, їх загальні положення, порядок укладання, зобов'язання сторін, інші умови закріплені в Конвенції ООН 1980 р. "Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів".

У зв'язку з необхідністю уніфікації торгових термінів, їх однозначного розуміння при укладанні договору купівлі- продажу і здійсненні експортно-імпортних операцій Міжнарод­на торгова палата у 1953 р. розробила Міжнародні правила з тлумачення торгових термінів "Інкотермс". Розвиток міжнарод­них економічних зв'язків вимагає їх постійного уточнення, змін, які приймаються в новій редакції. Остання редакція "Інкотермс" прийнята Міжнародною торговою палатою в 1990 р. Згідно з Указом Президента України "Про застосування міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" від 04.10.94 № 567/94 суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України, укладаючи договори, повинні дотримуватися правил "Інкотермс".

Питання 3. Види зовнішньоекономічних договорів коо­перативів

Окремі види зовнішньоекономічних договорів підляга­ють державному обліку та реєстрації. Реєстрація зовнішньо­економічного договору стала необхідною умовою в перед­бачених законодавством випадках, оскільки окремі групи това­рів можна експортувати (імпортувати) лише після реєстрації договору.

В іншій формі зовнішньоекономічна діяльність здійс­нюється через створення спільних підприємств юридичних осіб різних організаційно-правових форм. В основі створення остан­ніх теж є договірні відносини вітчизняних та іноземних суб'єк­тів господарювання. Зокрема, укладається засновницький дого­вір про створення спільного підприємства, але реалізуються договірні відносини вже в більш стійкій структурі, що набуває організаційно-правової форми юридичної особи. Зазначена фор­ма здійснення зовнішньоекономічної діяльності має свої особ­ливості, регулюється також законодавчими актами про іноземні інвестиції.

Запитання для закріплення матеріалу

1. Визначте форми здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

2. Охарактеризуйте порядок укладання зовнішньоеконо­мічних договорів.

3. Визначте види зовнішньоекономічних договорів та їх особливості.

Даний матеріал самостійної роботи повинен бути оформлений у зошиті у вигляді опорного конспекту.

Дата добавления: 2015-05-10