Приклад 13.5

зму)? У тому, що він поділяє людей на касти та сорти (демократія, до речі, їх також поділяє - за товщиною гаманців, хоча й не визнає цього). Отже, для нациста є вища раса (його народ), союзні його расі братерські народи (напри­клад, для Гітлера це британці, скандинави, фламандці та інші носи мов з дав­ньогерманським корінням, романські народи плюс кельти, іранці, індуси та фіни). І е нижчі раси. У випадку Гітлера — це негри, євреї-семіти, слов'яни (крім онімечених чехів та хорватів) тощо. З точки зору нациста належність до вищої раси відразу ж робить людину Істотою вищого порядку...

Так ось, з точки зору націонал-соціаліста Гітлера, наприклад, німець, навіть найостанніший п'яниця, - це вища раса, і він за визначенням є вищим за єврея або росіянина, будь вони хоча б тричі геніями. Тому що єврей та росіянин — це

Глава 13. Політико-державний режим 257

Фашизму ж абсолютно байдужою є національність людини. Він є інтерна-

приклад, класичний європейський фашизм відроджував середньовічний поділ на священиків, воїнів, працівників та рабів. В одній касті воїнів (їх фашисти дуже поважали) можуть опинитися і німець, і єврей, і росіянин. І е касті священиків, і серед рабів.

Джерело: КапашниковМ. Вперед в СССР-2. - М.: Яуза, Зксмо, 2003. -С. 66-67.

Релігійний тоталітаризм спирається на релігійну ідеологію.

Держава асасинів реалізувала в собі саме релігійний тоталі­таризм.

Прикладом релігійного тоталітаризму є також Єзуїтська держава в Парагваї, що існувала в 1610-1768 рр. Історія цієї держави розпочалася в 1609 році, коли єзуїти в Гуайрі (Пара­гвай) створили поселення, що мали назву редукції (лат. гейисо - «привожу назад» - до християнства тих індіанців, хто на­чебто втратив віру). Вони поєднували елементи феодалізму з рабовласництвом і патріархально-родовими відносинами. У редукціях, крім бідних хатин індіанців, будувалися численні майстерні, шкіряні, лісопильні, цеглинні заводи, були арсена­ли, склади і верфі. За виконану роботу та покору єзуїти нада­вали індіанцям лише їжу й одяг. З відома іспанської корони, єзуїти підкоряли індіанців не лише за допомогою сили, як світські владики, а й шляхом омани, підкупу родоплемінної верхівки, а також проповідями про створення раю на землі. У 1610 році на базі редукцій в Парагваї виникла так звана «Єзу­їтська держава». Позбавивши індіанців будь-якої власності, єзуїти змушували їх тяжкою працею на полях та в майстер­нях створювати колосальні багатства для ордену. Індіанці вми­рали від непосильної праці, голоду, хвороб, гинули у війнах з ще не завайованими племенами індіанців. Найцікавіше ж по­лягало в тому, що індіанці, які жили в редукціях, не протесту­вали проти свого становища. Більше того, вони намагалися

но їх відвідала якась крамольна думка. Зростання влади і ба­гатства єзуїтів в Парагваї та інших іспанських колоніях стри­вожило іспанську корону, за наказом якої в 1768 році єзуїти були вигнані з американських володінь Іспанії.

258 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Приклад 13-і

Г. Бьоліер про єзуїтську державу в Парагваї

На перший погляд, єзуїтські редукції' являли собою чарівне видовище:

посуд, робочі знаряддя, маїични, меблі, церковні прикраси, музичні інструме­нти, предмети культу - усе виготовляється на місці самими християнами. Вони вмікїть також відпивати гармати, дзвони, шрифт для печатки, виготовляти годинники, ліпити статуї, писати картини. Таким чином, сукупність редукцій

рює в принципі есе, що споживає. Лише сіль та залізо отці вимушені, на свій превеликим жаль, завозити ззовні з великими витратами. Але чим ближче придивляєшся до цієї цивілізації, тим більше дивуєшся її штучному характеру. Як тільки-но «християни» перестають отримувати від отців модемі та керівні вказівки, вони вже не можуть зробити нічого гарного. Чи, може, у них відеут-

зібрали їх, вони були бідними з точки зору цивілізації, але водночас і Не

рити цивілізацію за європейським шаблоном вони видресирували їх, перетво­ривши на справжні машини. Позбавивши індіанців матеріальних проблем, вони позбавили їх і тієї малої частки ініціативи, що існувала в них раніше. Тому висока культура місій е, по суті, лише штучним, оранжерейним проду-

дресирування, гуарані залишився в основному тим, чим і був: лінивим, обме-

Він, як стверджують самі отці, працює лише доти, доки відчуває на собі палку наглядача. Як тільки-но його залишають наодинці, він байдуже дозволить жнивам гнити на полях, занепадати знаряддям, гинути стадам.

Джерело: Бемер Г. История ордена иезуитов, -Смоленск: Русич, 2002. - С. 349.

У XX столітті релігійний тоталітаризм було запроваджено в таких державах, як Іран за часів керівництва аятоли Рухолли ал-Мусаві ал-Хомейні або Афганістан часів правління талібану.

Ознаки тоталітарного політичного режиму. Держава праг­не до глобального панування над всіма сферами суспільного жит­тя, до всеохоїілюючої влади. Це досягається шляхом абсолют­ної концентрації влади, шляхом об'єднання законодавчої та виконавчої влади в одній особі при фактичній відсутності неза­лежної судової влади.

Суспільство практично повністю відчужене від політичної влади, але воно не усвідомлює це, адже становить масову соці­альну базу режиму як суспільно-політичного руху. Суспільство добровільно й охоче підтримує тоталітарний режим.

Глава 13. Політико-державний режим 259

Монопольний державний контроль над релігією, культурою, засобами масової інформації, економікою тощо. При цьому дер­жава прагне до контролю над особистим життям людей, над

Абсолютна законодавча регламентація суспільних відносин, яка базується на принципі «заборонено все, що прямо не дозво-

дозволено владою.

Державна влада формується бюрократичним способом, че­рез закриті для суспільства канали, оточена таємним ореолом і недоступна для контролю з боку народу. Можна сказати, що державна влада формує сама себе: вищі посадові особи призна­чають нижчих, а нижчі, у свою чергу, обирають вищих. Так діяв так званий принцип демократичного централізму.

Домінуючим методом управління стає насильство, примус, репресії і терор, заснований на тотальному та перманентному насильстві. Терор виступає як логічне продовження тоталітарної пропаганди, і на відміну від авторитарного терору, спрямованого, як правило, проти супротивників режиму, тоталітарні репресії загрожують всьому населенню. Недаремно в СРСР існували пла­ни викриття «ворогів народу», які потрібно було виконувати.

Нині існує низка праць, які доводять, що СРСР часів Й. Ста­ліна був гіршим, ніж нацистська Німеччина, адже Сталін знищу­вав радянських громадян, тоді як А. Гітлер німців намагався не знищувати.

Проте при цьому слід мати на увазі, що нацистська Німеччи­на належала до національно-расового типу тоталітаризму, тоді як СРСР - до соціально-класового. Це означає, що в Німеччині «ворог» існував серед інших національностей та рас, а в СРСР формально існувала «диктатура пролетаріату», а отже, «ворог» існував серед інших класів. Саме тому, порівнюючи СРСР з на­цистською Німеччиною, необхідно враховувати, що порівнювати слід не те, скільки Гітлер знищив німців, а Сталін - радянських громадян. Порівняння має відбуватися так: скільки німців зни­щив Гітлер порівнюється з цифрою знищених Сталіним проле­тарів. Якщо ж порівнювати знищених Сталіним радянських гро­мадян, то слід враховувати, скільки Гітлер знищив представни­ків інших націй та рас, тобто потрібно порівняти статистику зни­щених Сталіним під час голодоморів, репресій і «великої модер­нізації» країни із знищеними Гітлером під час як мирного пері­оду (1934-1939 рр.), так і під час Другої світової (у тому числі Великої Вітчизняної) війни (1939-1945 рр.).

260 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Влада належить одній партії (однопартійна аспіема) або релігійній організації. Панування однієї партії або рлігійної ор­ганізації, фактичне зрощення її професійного апаріту з держа­вою, заборона опозиції. Так, після приходу до влади, ВШ(б) в СРСР та НСДАП у Німеччині були заборонені всі інші партії. У Німеч-

(пам'ятаєте: штандартевфюрер, группенфюрер тощсі. Щодо опо­зиції, то в Німеччині вона була ліквідована ЗО червн: 1934 року в «Ніч довгих ножів», а в СРСР - у другій половині ]920-х років, коли в 1927 році XV з'їздом ВКЩб) була прийня-а резолюція «Про опозицію», зміст якої зводився до того, що «тлежність до троцькістської опозиції і пропаганда її поглядів е несумісним із належністю до ВКП(б)» І згодом, у 1929 році, коли &?ло розгром­лено правий ухил у ВКП(б) (група Н. Бухаріна та О. Рикова). Після цього всього став створюватися тоталітарний режим.

Права і свободи людини і громадянина мають Декларатив­ний, формальний характер, гарантії їх реалізації Адсутні. Та­кою гарантією міг би бути суд, але він є залежним Іід влади.

Економічною основою режиму виступає майно, щознаходиться в общинній, монополістичній або державній власноспі. При цьо­му існує економічна автаркія при жорсткій регламеїтації еконо­міки та значній частці позаекономічних форм примтсу, тобто на­казів, які підтримуються силою карних органів дерхави.

Контроль над суспільством досягається як зі допомогою контролю над інформацією, так і внаслідок єдиюї офіційної ідеології, фактичного усунення плюралізму. Ця моніспична (тобто єдина, панівна, не передбачаюча плюралізму) ідеоло-ія виходить виключно від панівної партії та не терпить ніякої опозиції чи критики. При цьому існує наявність особистої ролі пропаганди та фактична відсутність демократичних інститутів, уіаслідок чого відбувається тотальне відчуження індивіда від влади(наприклад, переслідується церква).

Принцип вождізму. Централізація державної в;ади на чолі з диктатором та його оточенням, в умовах якої вохдь обов'яз­ково повинен бути лідером харизматичного типу. Такими ліде­рами були Й. Сталін, А. Гітлер, Б. Муссоліні, Мао ІЬедун.

Непідконтрольність державних репресивних оранів суспіль­ству. Репресивними органами були НКВС в СРСР, гєтапо й СД у Німеччині, ОБРА в Італії. Вони контролювалися липз лідерами.

Відсутність правової державності та громадянського сус­пільства, антикапіталізм. У нацистській Німеччіні були ан-тикапіталістичні гасла і відбувалася заміна «чужим» капіталіс­тів (євреїв) «своїми». В СРСР капіталісти взагалі здащувалися.

Глава 13. Подітико-державиий режим 261

Державна влада здійснюється за своїм розсудом, без ураху­вання думки більшості. Вона суперечить демократичним меха­нізмам, інститутам і нормам. Більшість, як консервативна скла­дова тоталітарного суспільства, підтримує режим, хоча демокра­тії тут дійсно немає.

Питання для самоконтролю

1)Що таке тоталітарний режим?

2)Як класифікуються тоталітарні режими?

3)З чим пов'язаний інформаційний тоталітаризм?

4)На що спирається соціально-класовий тоталітаризм?

5)На що спирається національно-расовий тоталітаризм?

6)На що спирається релігійний тоталітаризм?

7)Що означає моністична ідеологія?

Дата добавления: 2015-05-10