Феодальна держава

Загальна характеристика феодального суспільства. На основі феодальних виробничих відносин виникло багато держав, що були невідомі як в деспотичну, так і в античну епоху. Це були держа­ви в Англії і Франції, Німеччині і Росії, Чехії і Польщі, Швеціїі Японії тощо. І сьогодні в окремих країнах зберігаються певні феодальні пережитки.

Економічною основою феодальної держави виступала влас­ність феодалів на землю та неповна власність на кріпаків. Фео­дальна власність на землю була основою соціальної нерівності, а

Глава 15. Типологія держави; формаційний підхід 279

основними класами були феодали та кріпаки. Разом з тим існу­вали й інші соціальні верстви - міські ремісники, торговці тощо.

Класова диференціація феодального суспільства певним чи­ном поєднувалася з поділом на стани, тобто такі групи людей, що відрізняються між собою обсягом закріплених у законі прав та обов'язків. Так, у Франції привілейованими станами були: перший - духовенство та другий. - аристократія. Щодо інших, які займалися землеробством, ремеслами і торгівлею, то вони всі утво­рювали так званий третій стан. На Русі такого варіанту чітко закріплених станів не було. Проте існували привілейовані стани князів, бояр, дворянства та духовенства. Стани ж ремісників, куп­ців і міщан не мали тих привілеїв, що були а розпорядженні ви­щих станів. Найбільш безправними були кріпаки, що примусово були закріплені за землею. Право відкрито закріплювало станову нерівність і привілеї. Через усю історію феодалізму проходили селянські повстання та війни. Найвідомішими з них були селян­ські війни в Німеччині (під керівництвом Т. Мюнцера) і в Росії (під керівництвом І. Болотникова, С. Разіна і О. Пугачова).

Характеристика феодальної монархії. Феодальна монархія мала сакральний характер, адже, по суті, монархи були своєрід­ними «вождями народу». На відміну від влади герцогів, графів та інших феодалів, влада монарха була не лише вищою за них, а й належала до зовсім іншої категорії. Якщо влада феодалів була сукупністю різних прав, настільки переплутаних, що досить важко б уявити географічні кордони феодів, то між монархічними дер­жавами такі кордони існували. Жителі ж міст та селищ могли бути васалами декількох сюзеренів, проте вони ніколи не могли бути підданими двох королів.

У Японії ж, на відміну від Західної Європи, співіснували два інститути, що, втім, ніколи не проникали одне в одного. Так, ім-ператор-мікадо, так само, як і європейські королі, був своєрід­ним божеством і юридичне був сувереном усього народу. Про­те на відміну від королів він не очолював ієрархії васалів (фео­дальні сходи), яка замикалася на сьогуні - верховному військо­вому вождеві. Результатом цього було зосередження в руках сьогунів усієї реальної влади. В Європі ж королі знаходилися на вершині зазначеної ієрархії, а тому були позбавлені необхід­ності приносити васальну клятву. Навпаки, саме король був вер­ховним сюзереном і міг на власний розсуд обирати з-поміж людей, що знаходилися під його протекцією, окремих привілейо­ваних осіб, щоб узяти їх після ритуалу васальної присяги під свою особливу опіку.

280 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Але серед тих, кого було взято під «безпосередню королівсь­ку опіку», крім юрби дрібних сателітів, починаючи з IX століття фігурували всі магнати, усі високі королівські чиновники, що дуже швидко перетворилися на регіональних князів. Ця систе­ма дозволяла королям керувати державою не лише прямо (іно­ді це було досить складно через великі розміри королівств), а й за допомогою васального права.

Приклад 15.1

М. Блок про сакральну природу королівської влади В уявленні мас цей священний характер не втілювався лише у понятті, надто абстрактному, права, яке мало церковне спрямування. Мавкопо коро­лівської влади загалом або навколо різних її конкретних виявів утворився цілий цикл легенд та забобонів. Правда, свого повного розквіту він досяг лише тоді, копи фактично утвердилася більшість режимів монархічної влади, тобто десь у дванадцятому-тринадцятому сторіччях. Але його коріння тяглося від першої феодальної доби. З кінця дев'ятого сторіччя архієпископи реймські оголосили, що вони володіють чудодійним миром, яке колись принесла ХлодвіговІ голубка з неба: то був справді унікальний привілей, який водночас надавав змогу цим

Вважалося, що королі Франції принаймні після Філіпа Першого, а може, навіть, після Роберта Благочестивого, та королі Англії після Генріха Першого мали силу лікувати певні хвороби накладанням рук. Коли в 1061 р. імператор Ген­ріх Четвертий - до речі, відлучений від церкви, —їхав через Тоскану, селяни

цей доторк забезпечить їм добрий врожай.

Джерело: Блок М. Феодальне суспільство. - К-: Всесвіт, 2001. - С. 390.

Європейська періодизація феодалізму. Феодальна держава

була знаряддям диктатури феодалів та привілейованих станів. У своєму розвитку вона пройшла кілька етапів, які, проте, е дещо відмінними в різних країнах. Так, у Західній Європі феодалізм можна поділити на такі епохи:

42.епоха Темних століть (У-ХУ століття);

43.епоха Відродження і Реформації (ХУІ-ХУІІ століття);

44.епоха Просвітництва (XVIII століття).

Для епохи Темних століть було характерним створення централізованої феодальної держави в рамках існування так званої ранньофеодальної монархії та 'й наступне роздроблення в період сеньйоріальної монархії.

Формування ранньофеодальної монархії відбувалося одно­часно з процесом феодалізації, коли монарх роздавав землю фе-

Глава 15. Типологія держави: формаційний підхід 281

одальній знаті за службу (сюзерен роздавав своїм васалам земель­ні наділи (феоди) на прогодування).

Одним із найважливіших принципів феодального типу дер­жави і права в цю епоху був принцип васального підпорядку­вання, принцип відповідності обсягу і характеру політичної вла­ди розмірам землі. Васальне підпорядкування здійснювалося за принципом: «Васал мого васала - не мій васал!».

Система «сюзерен - васал» діяла таким чином: васал слу­жить сюзерену (більш титулованому, знатному феодалу) за те, що останній дарує йому землю. Наприклад, лицар (васал) слу­жить барону (сюзерену) за землю, що барон подарував даному лицарю. У той же час барон (васал) служить графу (своєму сюзе­рену) за землю, що той подарував даному барону. Граф (васал) служить герцогу (своєму сюзерену) на аналогічних умовах. Гер­цог (васал) служить королю (своєму сюзерену) на тих самих умо­вах. Таким чином, лицар нічим не зобов'язаний королю. Це соціальне явище отримало назву феодальних сходів (див. рис. 15.1). Якщо ж при цьому герцог зраджує короля і розриває з ним васальні відносини, то васали герцога повинні служити своє­му сюзерену, а отже, від королівської влади відколються великі феоди герцогів. Це і послужило основною причиною феодальної роздробленості. Боротьба проти феодального сепаратизму три­вала протягом усього періоду Темних століть.

Рас. 15.1. Феодальні сходи

В епоху Відродження і наступної Реформації відбувається об'­єднання земель і створення станово-представницької монархії. В епоху Відродження (Ренесанс) феодальні сходи руйнуються і прин­цип «Васал мого васала - не мій васал» іде в минуле. Саме понят­тя Ренесансу пов'язане з теорією, що на цей період припадає від­родження (Ренесанс) античного мистецтва. На наступний період Реформації (епоху релігійних війн між католиками і протестан­тами) припадає зародження абсолютної монархії. Остаточне ж її оформлення відбувається в епоху Просвітництва.

282 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Більшість функцій феодальної держави були обумовлені класовими протиріччями. Це - охорона феодальної власності, придушення опору кріпаків та інших непривілейованих верств населення. Проте одночасно держава виконувала також функ­ції, що випливали із загальних потреб суспільства. Зовнішня ж діяльність переважно зводилася до політики завоювань та обо­рони від нападів ззовні.

Державний апарат феодальної держави складали військо, загони поліції та жандармерії, розвідувальні органи, податкові органи, суди тощо.

Домінуючою формою феодальної держави була монархія. Проте в незалежних (вільних) містах, де панувало купецтво і власність була приватною, існувала республіканська форма пра­вління (міста-республіки Новгород, Псков, Венеція, Генуя тощо).

На останньому етапі в надрах феодального суспільства стали народжуватися буржуазні відносини, що потребували вільного працівника, який міг би вільно розпоряджатися своєю працею. Проте розвитку нових відносин заважали феодали та їхня дер­жава. Саме тому між молодою буржуазією та феодалами виник­ли гострі протиріччя, що вирішилися в період буржуазних рево­люцій, у результаті яких виник новий тип держави,

Питання для самоконтролю

4)Що таке стани?

5)Які класи були основними в період феодалізму?

6)Які етапи розвитку пройшов феодалізм у Західній Європі?

7)Яка форма правління була домінуючою в феодальній державі?

Дата добавления: 2015-05-10