Соціалістична держава

Загальна характеристика соціалізму. Соціалістична держава тривалий час вважалася характерною для першого етапу кому­ністичної СЕФ - соціалізму, у якому немає антагоністичних кла­сів, а офіційно визнавалися лише робітники, селяни, інтеліген­ція. Утім, останню Іноді називали прошарком, а не класом.

Однак, оскільки соціалізм має декілька напрямків політико-правової думки, слід мати на увазі, що за типом ідеології він може бути релігійним і світським. Релігійний соціалізм може бути християнським та ісламським. Державою з ісламським типом соціалізму є Лівійська Джамахірія. Держави з християн­ським соціалізмом поки що нема. Світський соціалізм є казар-меним і демократичним. Демократичний соціалізм є аналогом соціал-демократії, а тому Швеція, де існував своєрідний демок­ратичний соціалізм (так звана шведська модель соціалізму) була державою соціально-демократичного типу.

Поділяючи погляди П. Рабіновича, українські правознавці А. Олійник, С. Гусарев та О. Слісаренко виділили п'ять основ­них ознак держави цього типу:

3.організація політичної влади більшості населення;

1)забезпечення реального здійснення основних прав людини і
громадянина;

Глава 15. Типологія держави: формаційний підхід 287

2)задоволення загальнолюдських потреб на засадах свободи,
гуманізму, справедливості;

3) комбінація приватної (колективної та індивідуальної), дер-
жавної і комунальної форм власності;

4)наявність різних соціальних груп, прошарків населення та

зв для їх солідарності і консолідації¹.

На відміну від демократичного казармении соціалізм може бути національним або інтернаціональним. Державою з націо­нальним типом соціалізму була Німеччина 1933-1945 рр. Дер­жава інтернаціонального соціалізму могла бути радянською (СРСР) або народно-демократичною (країни Східної Європи, КНР, КНДР, Куба тощо).

На сьогодні збереглося чотири соціалістичні держави - КНР, КНДР, СРВ, Республіка Куба. Для казарменого соціалізму харак­терна державна власність на засоби виробництва і заперечення головної ролі приватної власності, планова система господарства.

Держава демократичного соціалізму. Демократичному со­ціалізму притаманна низка ознак:

1)У його рамках забезпечується всебічний розвиток особис­
тості кожного члена суспільства з тим обмеженням, що матері­
альні і духовні блага між працівниками, трудовими колектива­
ми та територіальними громадами розподіляються з урахуван­
ням реальних, суспільне визнаних результатів їх праці.

2)Виробництво, засноване на приватній, колективній та загаль­
нодержавній власності. Останнє передається у безстрокове повне
господарське ведення трудовим колективам державних підпри-

3)За планомірного регулюючого, головним чином законодав­
чого та економічного, впливу держави, яка гарантує реалізацію
загальних і перспективних інтересів суспільства, здійснюється
конкурентне товарне виробництво, реальна ефективність якого (так
само, як і розмір винагороди за працю) визначається ринком.

4)Загальне життя організується соціально-правовою держа­
вою на засадах розгорнутої політичної демократії, зокрема:

1.прийняття рішення більшістю з повагою до інтересів меншості;

1)відповідальність держави перед громадянином і громадяни­
на перед державою;

2.поділу влади;

3.багатопартійної системи.

¹ Олійник А.Ю.. Гусарев С.Д.. Слюсаренко О.Л. Теорія держ посів. - К., 2001. - С. 35.

288 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

У 1989 році на XVIII конгресі Соціалістичного Інтернаціона­лу принципи демократичного соціалізму значно розширилися в результаті визнання необхідності вирішення глобальних проблем сучасності: забезпечення миру і міжнародної безпеки; поліп­шення відносин між Сходом і Заходом; ліквідації колоніалізму та расизму; створення нового міжнародного економічного по­рядку; збереження навколишнього природного середовища тощо. Особлива увага на конгресі приділялася здійсненню врегульова­ного розвитку економічної демократії з урахуванням специфі­ки тієї чи іншої країни. Крім того, підкреслювалася значна роль «демократичного та соціального контролю» над розвитком еко­номіки, роль якої зростає в умовах глобалізації. При цьому та­кий контроль може здійснювати не тільки держава, а й громад­сько-політичні об'єднання.

На державу та громадські організації покладалася відповідаль­ність за забезпечення захисту соціальних і суспільних інтересів трудящих. Політична ж демократія передбачала реалізацію полі­тичних прав і свобод (свободи слова, думки, освіти, організацій та релігії), а також свободу вибору між різними політичними альте­рнативами тощо. Розвиток демократичного соціалізму передба­чав забезпечення соціальними правами трудового народу, підви­щення його матеріального та культурного рівня.

Ідеї демократичного соціалізму досить ефективно були реа­лізовані в Швеції в рамках так званого «шведського соціаліз­му». Першочерговим завданням даної моделі було обмеження приватного прибутку за допомогою розробленої системи оподат­кування. Це дозволяло владі, з одного боку, значно поліпшити становище в соціальній сфері і, насамперед, у сфері освіти та охорони здоров'я, а з іншого - забезпечити необхідні умови ство­рення для людей однакових стартових можливостей, що не зале­жать від походження та умов життя.

Успіху «шведської моделі» сприяли:

2)політика нейтралітету;

3)відсутність в недалекій історії Швеції руйнівних війн;

4) тривале правління соціал-демократії.

Держава національного соціалізму. Національний соціалізм дещо відрізнявся від інтернаціонального.

Як відомо, національний варіант соціалізму було реалізовано в Німеччині у 1933-45 роках.

Існує, принаймні, три варіанти національного соціалізму. Перший з них озвучив один із перших лідерів НСДАП Г. Штрассер.

15. Типологія держави: формаційний підхід 289

Зокрема, він вважав, що соціалістичні гасла є закликом не до класу пролетарів (робочого класу), а до пролетарських націй, що пригноблюються іншими націями. До таких націй-пролетарів він відносив Німеччину. Другий варіант національного соціаліз­му перекликається з першим. Його озвучив майбутній спадко­ємець А. Гітлера - доктор Й. Геббельс. Він вважав, що соціаліс­тичні гасла слід застосовувати не до всіх німців, а лише до тих, хто мешкає в пролетарських районах півночі Німеччини. Пів­день же Німеччини (у тому числі Баварія, де мешкав А. Гітлер) не є пролетарським, адже там є значним вплив селянських та бюргерських верств населення. Саме тому на півдні Німеччини не слід будувати соціалізм. І, нарешті, третій варіант було озву­чено самим А. Гітлером. Він вважав, що соціалізм означає від­повідальність усієї структури (партії, суспільства, держави) в ці­лому за індивіда, а націоналізм - відданість індивіда цьому ці­лому. У націонал-соціалізмі ж поєднуються обидва елементи¹. Саме гітлерівський варіант було реалізовано в Німеччині.

Ставши рейхсканцлером, А. Гітлер поставив гарантом стабіль­ності державу. Дуже швидко після його приходу до влади від економічного безладу та злидарства в Німеччині залишилися лише спогади. У перші ж роки перебування А. Гітлера при владі безро­біття різко знизилося, стабілізувалася грошова система.

Цілеспрямована політика сприяння материнству і дитинст­ву виражалася в таких заходах, як шлюбна позичка, турбота про вагітних, надання їм кращих санаторіїв у мальовничих куточ­ках Німеччини, створення груп підтримки жінок тощо. Націо­нал-соціалізм у Німеччині вперше в історії людства розпочав масову боротьбу з палінням, адже німецькі лікарі довели шкід­ливі властивості нікотину.

Але за цю ідилію доводилось платити всім, і насамперед -німецькому капіталу, національним королям індустрії, націона­льним олігархам. У Німеччині з'явився аналог радянського Держ-плану чи Вищої ради народного господарства, який називався Генеральною радою німецької економіки і складався із 17 найві-доміших представників провідних економічних галузей.

Гітлер силоміць запровадив класовий мир між працею і ка­піталом, між роботодавцем і робітником. В ім'я всієї нації наці­онал-соціалісти різко обмежили капітал в його економічному егоїзмі та правах і, не вагаючись, підпорядкували його можливості

¹ Про погляди Г. Штрассера, Й. Геббельса та А. Гітлера на проблеми національ­ного соціалізму детальніше див.: Збітнєв Ю. Німецький експеримент // Пере-

290 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

загальним інтересам суспільства. Натомість вони гарантували капіталістам класовий мир і спокій, а робітникам (за їх сумир­ність, сумління і працю) - високу платню і високі стандарти споживання, медичне обслуговування, соціальний захист та пра­во на безперешкодне здобуття протягом усього життя такої освіти і в такому обсязі (і все це за рахунок держави), якого той чи інший індивід бажав.

В умовах ваціонал-соціалістичної Німеччини було реалізо­вано ідеї як соціалізму {без руйнування основ господарського і культурного життя нації були досягнуті справедливе виробни­цтво і перерозподіл матеріальних благ за допомогою того, що націонал-соціалісти відібрали частину багатств капіталістів на оплату праці робітників і службовців) та націоналізму (партнер­ство всередині нації шляхом співпраці усіх верств на загально­народний інтерес).

Однак агресивна зовнішня політика Німеччини призвела до Другої світової війни, яка закінчилася поразкою національного соціалізму.

Радянська держава. Ради, що з'явилися в 1905 році, сталії тією основою, яка згодом дозволила створити радянську державу.

Республіка Рад являла собою різновид республіки соціаліс­тичного типу, форму багатонаціональної держави, що була орга­нізована на основі принципів соціалістичної федерації.

Найважливішим принципом організації і діяльності рад була неодмінна, постійна і вирішальна участь мас в управлінні спра­вами держави. При цьому ради надавали можливість поєднати елементи парламентаризму (зокрема такої його характерної риси, як представництво) та прямої демократії, поєднати законодавчу діяльність із виконанням законів в особі виборних представни­ків народу. Ради не лише приймали закони, а й безпосередньо проводили їх у життя і контролювали їх виконання. У Радах поєднувалися риси державної і громадської організації, автоно­мія у вирішенні місцевих питань.

Найважливіша риса радянської форми соціалістичної дер­жави полягала в тому, що всі ланки рад народних депутатів (від Верховної Ради СРСР до сільських рад народних депутатів) яв­ляли собою єдину систему органів державної влади. Виконавчі ж органи (від рад міністрів до виконкомів) вважалися не орга­нами державної влади, а органами державного управління. Вони формально формувалися саме радами народних депутатів.

Радянська державна влада будувалася на засадах демокра­тичного централізму.

Глава 15. Типологія держави: формаційний підхід 291

При вирішенні національного питання радянська держава спиралася на ідеї радянського федералізму, який проповідував право надій на самовизначення. Це зумовило появу в рамках СРСР п'ятнадцяти союзних республік. Інші ж нації реалізували зазначене право у формі національно-територіальних автономій: республік (Чечено-Інгуська Автономна Радянська соціалістична республіка), областей (Єврейська автономна область) та округів (Комі-Перм'яцький автономний округ).

Проте слід мати на увазі, що керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства визнавалася Комуністична партія Радян­ського Союзу. Це було закріплено в статті 6 Конституції СРСР.

Наявність такої правлячої партії обумовила існування в СРСР однопартійної системи. При цьому партійний апарат керував системою рад, а відсутність альтернативи при виборах не дозво­ляла радянським громадянам повною мірою реалізувати демо­кратичний потенціал рад народних депутатів.

У своєму розвитку радянська держава пройшла низку етапів.

Існує принаймні декілька підходів до їх періодизації. Так, з погляду розширення соціалізму, виділяють:

1)період існування соціалізму в одній країні;

2)період існування соціалізму у двох країнах - СРСР та Мон-

3)період існування соціалізму на євразійському континенті;

1)період існування світової системи соціалізму (після приєд­
нання до радянського блоку Куби).

З погляду розвитку соціалізму безпосередньо в СРСР виділя­ють такі етапи, як:

1.перехідний період від капіталізму до соціалізму;

2.період перемоги соціалізму;

3.період розвиненого соціалізму.

У перехідний період виборча система спиралася на цензове (виборчих прав були позбавлені багато представників дворянст­ва, інтелігенції, священнослужителів тощо), ступінчасте (існуючі Вищі з'їзди Рад (наприклад, Всесоюзні з'їзди Рад), що формува­лися з представників нижчих (наприклад, республіканських) з'їз­дів Рад та відкрите виборче право. Усе це було закріплено в Конституціях 1918 та 1924 років.

Період перемоги соціалізму в Конституції СРСР 1936 року закріпив загальне, пряме і таємне виборче право.

Перші два етапи були періодами так званої диктатури про­летаріату.

292 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Період же розвиненого соціалізму закріпив у Конституції СРСР 1977 року так звану загальнонародну державу.

Проте існує ще кілька класифікацій періодизації радянської держави. Так, залежно від політичного режиму радянська дер­жава пройшла такі етапи, як:

1) перехід від лібералізму до ідеократичного авторитаризму

(І9І7);

1)період ідеократичного авторитаризму (1918-1929);

2)перехід від ідеократичного авторитаризму до тоталітаризму
(1929-1934);

3)період тоталітаризму (1934-1953);

4)перехід від тоталітаризму до партійне-вождістського автори­
таризму (1953-1957);

5)період партійно-вождістського авторитаризму (1957-1985);

6)перехід від партійно-вождістського авторитаризму до лібе­
ралізму (1985-1987);

7)період лібералізму (1987-1990);

8)період боротьби авторитарних та ліберальних тенденцій роз­
витку радянської держави (1990-1991).

Держава народної демократії. На відміну від радянської дер­жави народно-демократична республіка, як правило, існувала у формі багатопартійної політичної системи. Так, у Народній Рес­публіці Болгарія уряд, сформований Г. Димитровим у 1946 році включав, крім комуністів, ще й представників Болгарського зе­млеробського народного союзу, союзу «Ланка», соціал-демокра-тичної та радикальної партій.

Проте водночас багатопартійність не припускає можливості вільних виборів. Більше того, селянські партії, гцо існували в Ні­мецькій Демократичній Республіці (сучасна східна Німеччина), Польській Народній Республіці та Чехословацькій Соціалістич­ній Республіці (нині це окремі держави Чехія та Словаччина), обов'язково знаходилися під контролем пролетарських партій -Соціалістичної Єдиної партії Німеччини, Польської Об'єднаної робочої партії, Комуністичної партії ЧехословаччинИ.

Існували й інші риси, що відрізняли країни народної демок­ратії від радянської держави. Так, народно-демократична респуб­ліка використовувала деякі старі парламентарно-демократичні форми (наприклад, президентську владу), змінюючи, по суті, їх­ній зміст відповідно до комуністичної ідеології. Крім того, у країнах народної демократії існували народні фронти - масові суспільно-політичні організації, що об'єднували під керівництвом комуністів різноманітні громадські організації (політичні пар­тії, профспілки, кооперативи тощо).

Глава 15. Типологія держави: формаційний підхід 293

Історично народно-демократичні республіки також відрізнялися від радянської держави. Ця відмінність полягала насамперед у методах здійснення державної влади та у формі організації виборчої системи. Так, у країнах народної демократії з самого початку існу­вало загальне, пряме, рівне виборче право з використанням таєм­ного голосування. Проте це стосувалося, як правило, країн європейсь­кого континенту. Крім того, насильницькі методи в народно-демо­кратичних республіках звичайно визначалися ступенем опору бур­жуазних верств населення соціалістичним перетворенням.

І, нарешті, слід зазначити, що більшість країн народної демо­кратії були унітарними державами. Федерації ж існували лише в ЧССР та Соціалістичній Федеративній Республіці Югославії. Саме тому в рамках народно-демократичних республік національне питання, як правило, вирішували в рамках національно-територі­альної автономії. Так, у КНР існує автономний район Тибету.

Проте відмінності в країнах народної демократії в жодному разі не дозволяють стверджувати, що в них існував якийсь ін­ший різновид соціалізму, крім казарменого та інтернаціональ­ного, адже всі вони пройшли через диктатуру пролетаріату і всі використовували репресії проти супротивників режиму. Щодо інтернаціоналізму, то він широко використовувався як обґрун­тування придушення опору соціалістичним перетворенням. Так сталося в Угорщині в 1956 році та в ЧССР у 1968 р.

Питання для самоконтролю

1.Які класи існували в умовах соціалізму?

2.Яким може бути соціалізм за типом ідеології?

3.Яким може бути релігійний соціалізм?

4.Яким може бути світський соціалізм?

5.Яким може бути казармений соціалізм?

6.Яким може бути інтернаціональний соціалізм?

7.Які існують періодизації інтернаціонального соціалізму?

1)Яка періодизація була характерною для СРСР з погляду розвит­
ку соціалізму?

8.Що таке народний фронт?

Завдання для дискусії

1)Який історичний тип держави е найбільш характерним для су­
часної України і чому?

2)Чому початком тоталітаризму в СРСР слід вважати 1934, а не
1929 рік?

Глава їв

Типологія держави: цивілізаційний підхід

3)Держава православно-слов'янської цивілізації.

4)Тип держави в цивілізаціях Далекого Сходу.

5)Тип держави в релігійних цивілізаціях Азії.

6)Тип держави в цивілізаціях Африки і Латинської Америки.

Дата добавления: 2015-05-10