Приклад 16.1

М. Налашнннов про китайську цивілізацію

Китай - Іде дуже складна система, що є набагато міцнішою і більш стій­кою, ніж Радянський Союз. Ця імперія складається не лише а держави — у ній є і могутня діаспора, щупальці якої поширюються на більшу частину світу, і таємні організації, що, на відміну від держави, думають насамперед про май­бутнє, ніж про сьогодення. У Китаї існує і правляча партія, яка запозичила собі досвід не пише тоталітарних машин XX століття, а й тисячолітній досвід волода­рів Піднебесної. Китай не можна вважати державою в західному, надто при-

чення яких здатне звести з розуму будь-кого з Заходу.

Джерело; Калашников М. Вперед в СССР-2. - М.: Яуза, Зксмо, 2003.-С. 97.

<а:Учеб. пособ. - М., 2000. -

Глава 16. Типологія держави: иивілізаиійний підхід 303

Сучасний державний механізм КНР складається з органів законодавчої (Всекитайські збори народних представників), ви­конавчої (Державної ради) влади. Існує в Китаї і глава держа­ви - Голова КНР. Проте Китай знає й такі гілки влади, як контрольну (нині це - влада Комуністичної Партії Китаю) та екзаменаційну. Останні дві гілки влади вивів ще Сунь Ятсен, який, запозичивши ідею поділу влади на законодавчу, виконав­чу і судову, зрозумів, що класичною тріадою державна влада не обмежується. Саме тому він додав до них ще екзаменаційну та контрольну владу¹.

Екзаменаційна влада існувала в Китаї ще з часів Конфуція. Вона традиційно відповідала за підготовку освічених, гідних та патріотичних чиновників для всіх щаблів державної влади.

Це було пов'язано з тим, що в традиційному Китаї соціальне самоствердження індивіда регламентувалося не стільки похо­дженням і рівнем багатства, скільки оцінкою рівня освіченості та успіхами в кар'єрі. Це дозволяло Китаю полегшити соціальну мобільність за допомогою системи іспитів, яка дозволила кож­ному здібному та амбіційному кандидату просуватися наверх, приймаючи жорсткі правила гри, вивчаючи й активно розвива­ючи нормативи офіційної доктрини, тобто конфуціанства.

І хоча кар'єрне зростання досягалося ще трьома способами: 1) за прямою вказівкою імператора; 2) за протекцією великих сановників; 3) за правом «тіні» (заслуг або родовитості предків), - основним для переважної більшості чиновників залишався шлях, що вів через державні екзаменаційні іспити.

На цей час екзаменаційна влада існує у формі державної ате­стації службовців.

Формою правління в державах конфуціано-китайської циві­лізації є республіка. Форма державно-територіального устрою -унітарна держава, що носить як простий характер (В'єтнам, оби­дві Кореї тощо), так і складний (КНР).

Політичним режимом країн зазначеної цивілізації е авто­ритарний. Це виходить ще з раннього конфуціанства, адже сам Конфуцій сказав: «Хай державець буде державцем, слуга - слу­гою, батько - батьком і син - сином»². Упорядковане таким чином суспільство має складатися з двох основних категорій -верхів та низів, тих, хто розмірковує та керує, і тих,:

¹ Дав.; Василенко И.А. Политическая глобалистнка: Учеб. дособ. - М., 2000. -С. 102.

"Конфуций. Луньюй // Конфуций. Уроки мудрости? Сочинения. - М.; X., 2002. - С. 77.

304 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

підкоряється. Апологети конфуціанства були глибоко переко­наними, що сам народ не розуміє власних інтересів і не здатен жити без батьківського піклування конфуціанців-управителів. Однією з найважливіших складових соціального порядку Кон-фуцій вважав сувору покору старшим. Будь-хто із старших: ба­тько, чиновник, цар - є незаперечним авторитетом для молод­шого, підлеглого, підданого. Сліпа покора його волі, слову чи ба­жанню стає елементарною нормою для молодших та підлеглих як у державі, так і в родині, клані, корпорації. Не випадково, що сам Конфуцій називав державу великою родиною, а родину -малою державою.

Держава буддійсько-японської цивілізації. Буддійсько-япон­ська цивілізація уособлюється лише в Японії.

Характеризуючи державний режим цього типу, слід мати на увазі, що здебільшого він є біхевіористичним. Соціальною осно­вою державної влади служать ті верстви суспільства, що підтри­мують державу, насамперед, чиновництво. Економічною - дер­жавна власність, що формується за рахунок оподаткування при­ватних підприємств і виробничих кооперативів. Саме тому дер­жава буддійсько-японської цивілізації є досить легітимною, си­мволом цієї держави є імператор, морально-ідеологічною осно­вою державної влади - синтоїзм (обожнення японського імпе­ратора) та буддійські традиції. Саме останні підтримують і змі­цнюють в Японії етику мирського аскетизму, працелюбності, бе­режливості, накопичення, повагу до старших, патерналізму та відданості державі.

Для буддизму характерним було те, що він не проповідував рецептів перетворення рукотворного світу. Соціальний та полі­тичний світ для буддизму є кращим з усіх відомих світів. Люди­на ж повинна або пристосуватися до них, або відійти у нірвану -вічний сон без сновидінь.

На відміну від конфуціано-китайського буддійсько-японсь-кий тип держави в часи свого формування орієнтувався не на освічене чиновництво, а на аристократію з її індивідуалізмом і вольовими якостями - мужністю, рішучістю та відданістю кня-зю-дайміо. По суті, чиновництво Японії на відміну від китайсь­кого було не стільки професійно-бюрократичним, скільки арис­тократичним, і кодекс честі японських самураїв Бусі-до був ко­дексом честі японських чиновників.

На сьогодні Японія переживає таку саму кризу, що й більшість індустріальне розвинених країн. Саме тому вона ставить собі за мету подальшу демократизацію політичної і правової системи.

Глава 16. Типологія держави: цивілізаіііиний підхід 305

Для досягнення цієї мети вона повинна виконати низку за­вдань:

25.переглянути роль кожної з палат свого парламенту - як Па­
лати представників, так і Палати радників;

26.реформувати порядок формування інституту прем'єр-мініст­
ра. Для цього, зокрема, пропонуються як один із варіантів
всенародні вибори прем'єр-міністра;

27.регламентувати партійне життя на рівні Конституції, оскіль­
ки парламентська демократія неможлива без політичних пар­
тій¹.

Для виконання зазначених завдань держава наділяється від­повідними функціями і утворює певний механізм.

Державний механізм Японії складається з державного апа­рату та відповідних державних установ. Державний апарат фор­мується з органів законодавчої (парламент), виконавчої (Кабі­нет міністрів) та судової (Верховний суд) влади. Главою держа­ви є імператор.

У Японії є сильною насамперед виконавча гілка влади, адже саме чиновники винесли на собі хаос післявоєнного періоду. Зв'язок правлячої Християнсько-демократичної партії з бюро­кратичної системою забезпечив згладження законодавчого про­цесу і ефективну реалізацію партійного політичного курсу, що стало передумовою швидкого економічного розвитку.

Формою правління в Японії є обмежена представницька і конституційна монархія. За формою державно-територіального устрою вона є унітарною державою. У країні панує демократич­ний політичний режим. Проте державно-політичний режим є соціалістським. З погляду публічного виміру внаслідок історич­них передумов в державі буддійсько-японської цивілізації скла­лася олігархічна система у формі соціальної олігархії. Проте тут спостерігається кілька різновидів еліти. Це і промислові клани квайбацу, і правляча ліберально-демократична партія, яка, хоча і втратила абсолютну владу, проте ще залишається досить впливовою силою, і злочинні угруповання якудза тощо.

Правова система Японії належить до далекосхідної групи правових систем, що входить до сім'ї звичаєвого права.

¹ Див.: Тамура С. Японська політична і правова системи: Матеріали міжнаї наук. конф. «Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації держава о-праві вик систем.. - К-: Ін-т держави і права їм. В.М. Корецького НАН України 2000. - С. 47-48.

306 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Питання для самоконтролю

35.Які країни входять до к он фу ціан о-китайської цивілізації?

36.Які гілки влади виділяв Сунь Ятсен?

37.Які країни належать до буддійсько-японської цивілізації?

Дата добавления: 2015-05-10