Самозахист цивільних прав та інтересів

Для самозахисту як способу захисту цивільних прав характер­ним є те, що особа захищає свої цивільні права та інтереси своїми власними діями.

Іншими словами, це — захист без звернення до суду або іншого органу, який здійснює захист цивільного права.

Самозахистом не визнається здійснення заходів щодо охорони свого майна, звернення до третіх осіб, які надають послуги із за­безпечення схоронності майна чи безпеки особи.

Самозахистом є лише перешкоджання будь-яким третім особам, які неправомірно посягають на цивільні права, заподіяння шкоди цивільним правам та інтересам інших осіб тощо.

Самозахист може мати місце з боку як фізичної, так і юридичної особи.

Самозахист допускається за таких умов:

а) має місце порушен­ня цивільного права або небезпека його порушення;

б) існує необ­хідність припинення (попередження) порушення власними сила­ми;

в) заходи самозахисту адекватні ступеню небезпеки правопору­шення, тобто заподіяння шкоди порушнику чи іншій особі має бути санкціонованими законом, не виходити за межі дозволеного.

Зважаючи на можливість заподіяння шкоди цивільним правам інших осіб при застосуванні самозахисту (заподіяння шкоди май­ну, немайновим благам), він допускається при дотриманні таких умов:

а) заподіяна шкода має бути менш значною;

б) реальна не­безпека, яка загрожувала цивільним правам особи за таких обста­вин, не могла бути усунена іншими засобами. Застосування цього способу у вказаних межах звільняє від відповідальності за шкоду, заподіяну третій особі, яка порушила або порушує права та інтере­си того, хто захищається.

Формами самозахисту є:

1) необхідна оборона;

2) завдання шко­ди у стані крайньої необхідності;

3) притримання майна кредито­ром;

4) інші засоби, не заборонені законом.

Необхідна оборона полягає у завданні шкоди правопорушнику з метою припинити правопорушення і захистити власний інтерес.

Завдання шкоди у стані крайньої необхідності припускає зав­дання шкоди невинній особі з метою відвернення небезпеки, за умови, що завдана шкода менша, ніж та, яка загрожувала.

Притримання майна кредитором є способом самозахисту.

Згадаємо, що учасники правовідношення можуть мати права. Тоді вони на­зиваються уповноваженими (іноді — управомоченими) особами (у зобов'язаннях їх іменують також кредиторами).

Вод­ночас ЦК визнає Притримання одним із способів забезпечення ви­конання зобов'язання (ст.ст.594-597, 856, 874, 916, 1019 ЦК).

Наприклад, ст.594 - кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Ст. 856 - якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника.

При­тримання речі допускається до тих пір, поки зобов'язання не буде виконане. Крім того, вимоги кредитора, який притримує річ, мо­жуть бути задоволені із вартості цієї речі. У таких випадках носій майнових прав захищає свої права та інтереси власними діями, не звертаючись до суду.

Дії того, хто захищається, мають бути спрямовані виключно на припинення порушення його права та інтересу. Якщо мета досяг­нута, то подальші дії не можуть визнаватися самозахистом. Факти перевищення меж самозахисту встановлюються юрисдикційними органами.

Висновок по другому питанню:

Отже, підставами для захисту цивільного права є його порушення, не­визнання або оспорювання. З метою захисту свого цивільного права та інтересу кожен суб’єкт цивільного права має право на застосування не заборонених законом способів. Розглянемо у наступному питанні більш детально питання порядку застосування зазначених способів та їх правової регламентації.

Ми з’ясували, що в залежності від порядку здійснення захисту цивільних прав та інтересів суб’єкти цивільно-правових відносин можуть застосувати: судовий захист, адміністративний захист, захист нотаріусом, самозахист, захист за допомогою інших громадських, державних та між­народних інституцій.

Дата добавления: 2015-05-10