Поняття системи права

Система права – історично створена, об’єктивно зумовлена внутрішня структура права, що полягає в єдності та узгодженості юридичних норм, зосереджених у відносно самостійних їхніх комплексах – галузях, підгалузях, інститутах. Іншими словами, система права – це система всіх діючих юридичних норм певної конкретної держави.

Об’єктивний характер побудови системи права – залежність системи права від рівня розвитку суспільних відносин та об’єктивних умов існування та функціонування суспільства

Диференціація – розподіл всієї сукупності норм права на взаємозв’язані між собою правові комплекси, галузі, підгалузі, інститути права залежно від особливостей суспільних відносин, що регламентуються правом

Ознаки:

Основні види системи права:

Романо-германська (континентальна)	– сформувалася на основі римського класичного права і діє в країнах континентальної Європи
Англо-американська (прецедентна)	– система загального права, де особливе значення має юридична практика, в основу якої покладено рішення судових та адміністративних органів. Діє у Великобританії, США, Канаді
Система мусульманського права	- система, в якій провідною є релігійна ідеологія, що виражена в джерелах мусульманського права – Коран, Іджимі тощо
Релігійно-звичаєва	- основним регулятором суспільних відносин є традиції, звичаї, релігійні канони (окрім, ісламу і канонічного) (наприклад, правова система Індії, Китаю, Африки, Мадагаскару)
Система соціалістичного права	- система, яка в цілому виражала партійну ідеологію комуністичної партії в політичній систему

елементи правової системи:

1) Приватне право	Публічне право
Регулює відносини між громадянами і юридичними особами, між юридичними особами	Регулює відносин між громадянами і юридичними особами з одного боку і державою з іншого боку;
2) Об’єктивне право	Суб’єктивне право
Система загальнообов’язкових правил фізичної поведінки;	Закріплена в юридичних нормах можливість певної поведінки особи
3) Матеріальне і процесуальне право та інш.

Дата добавления: 2015-05-10