Правові основи аудиторської діяльності

Поняття і мета аудита та аудиторської діяльності.

У сфері господарювання значна роль належить аудиторській діяльності, яка визначається ч. 1 ст. 4 Закону «Про аудиторську діяльність» (в редакції Закону від 14.09.2006 р. № 140-У) як підприємницька діяльність, яка включає в себе ор­ганізаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

В своєю чергу ч. 2 ст. 4 названого Закону закріплює зміст поняття «аудит» - перевірка даних бух­галтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх сут­тєвих аспектах і відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів госпо­дарювання) згідно із вимогами користувачів.

Метою аудиту або аудиторської діяльності є захист інтересів
користувачів фінансової та іншої економічної інформації.

Спеціальне правове регулювання аудиторської діяльності здійснюють:

кодекси:

ГК України (параграф 4 «Аудит» глава 35);

ЦК України (глава 63 «Послуги. Загальні положення»);

закони:

від 22.04.1993 р. «Про аудиторську діяльність» (в редакції Закону від 14.09.2006 р. № 140-У (далі - Закон);

від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

укази Президента: в тому числі від 20.07.1995 р. «Про Національний аудитор­ський комітет України»;

відомчі нормативно-правові акти:

Аудиторської палати України (АПУ):

- Положення про сертифікацію аудиторів, затв. рішенням АПУ від 27.12.1997 р. № 60/5;

- Національні стандарти аудиту, затв. рішенням АПУ від 18.12.1998 р. № 73;

- Кодекс професійної етики аудиторів України, затв. рішенням АПУ від 18.12.1998 р.№73;

- Положення про Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності, затв. рішенням АПУ від 31.10.2000 р.;

Національного банку України:

- постанова Правління Нацбанку України № 271 від 16.07.2001 р. «Про за­твердження Положення про Кваліфікаційну комісію Національного банку України з питань сертифікації аудиторів, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банківських установ та Положення про сертифікацію ауди­торів банківських установ»;

- Постанова Правління Нацбанку України № 387 від 09.09.2003 р. «Про затвердження Положення про Комітет з питань сертифікації аудиторів банків та внесення змін до Положення про Квалі­фікаційну комісію Національного банку України з питань сертифікації ау­диторів, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банківських установ»;

- постанова Правління Нацбанку України № 388 від 09.09.2003 р. «Про за­твердження Положення про сертифікацію аудиторів банків»;

Національної (Державної) комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР):

- рішення ДКЦПФР 02.11.2006 № 1227 «Про затвердження Положення про особливості здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів»;

- рішення ДКЦПФР від 09.11.2006 № 1271 «Про затвердження Порядку ведення реєстру аудиторів та аудиторських фірм, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ, що здійснюють діяльність на ринку цінних паперів»;

рішення ДКЦПФР від 19.12.2006 № 1528 «Про затвердження Положення щодо підготовки аудиторських висновків, які подаються до Державної ко­місії з цінних паперів та фондового ринку при розкритті інформації емітен­тами та професійними учасниками фондового ринку»;

- та ін.;

Національної (Державної) комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (ДКРРФП);

- Розпорядження ДКРРФП № 86 від 19.02.2004 р. «Про затвердження По­рядку ведення реєстру аудиторів, які можуть проводити аудиторські пере­вірки фінансових установ» та ін.

3. Принципи аудиторської діяльності.

До основних принципів аудиту слід віднести наступні:

Цілісність, об'єктивність і незалежність.

Конфіденційність.

Майстерність і компетентність.

Документування.

Планування.

Одержання аудиторських свідчень.

Перевірка системи обліку і внутрішнього контролю.

Суттєвість.

Зміст принципу цілісності, об'єктивності і незалежності полягає в тому, що аудитор повинен бути відвертим, чес­ним, правдивим, не проявляти упередженого відношення до клієнта, не робити спроб викривити об'єктивність. Йому має бути притаманне безстороннє відношення до об'єкта перевірки, а також до клієнтів.

Принцип конфіденційності вимагає нерозголошення ін­формації, одержаної в ході роботи, за винятком випадків виявлення кримінальних злочинів і недотримання податко­вого законодавства.

Аудит повинні здійснювати особи з відповідним профе­сійним умінням, які мають необхідну підготовку, досвід і компетентність в аудиюванні. Законом України «Про ауди­торську діяльність» обумовлено, що аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат про право на заняття аудиторською діяльністю на терито­рії України. Право на одержання сертифіката мають гро­мадяни України, які здобули вищу освіту, певні знання з питань аудиту та досвід роботи не менше трьох років під­ряд на посадах обліково-економічного профілю.

Важливим принципом аудиту є документування ауди­торських процедур як доказ виконання аудиту. Робочі до­кументи є підтвердженням, що зібрані докази достатні і достовірні, що аудит був належним чином спланований і його проведення контролювалось; вони є основою для конт­ролю за якістю виконаної у клієнта роботи аудиторами, свідченням того, чи дійсно аудитор зібрав достатньо адек­ватні свідоцтва, щоб скласти аудиторський висновок.

До робочих документів належать: документи постійного зберігання (інформація про клієнта, результати аудиту за минулий рік, програми аудиту, довідкова інформація для планування, копії засновницьких документів, контрактів, описи видів цінних паперів та ін.), наявність яких дає мож­ливість аудитору сконцентрувати увагу лише на аналізі змін клієнта у поточному році; робочі документи поточного року (робочий пробний баланс, протоколи або виписки з них зборів ради директорів, результати зустрічей і диску­сій з керівництвом, фахівцями підприємства-клієнта, під­тверджуючі тести, зібрані свідчення у вигляді робочих ві­домостей, таблиць, розрахунків, зроблених на їх основі вис­новків). Важливе значення має розробка і використання стандартизованих робочих паперів. Це сприятиме впрова­дженню комп'ютеризації процесу аудиту, алгоритмізації аудиторських процедур.

Аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб мати можливість ефективно і своєчасно провести аудит. Метою планування, крім основного завдання — провести перевір­ку ефективно і в строк, є: визначення очікуваного рівня до­віри до даних обліку; порядок координації дій, причетних до аудиту осіб, викладення у вигляді програми характеру, строків і глибини аудиторських процедур. Одним із основних є принцип одержання аудиторських доказів (свідчень) у результаті незалежних (самостійних) аудиторських проце­дур, що дозволяють аудитору скласти обгрунтований вис­новок про достовірність фінансової звітності. Аудиторські процедури проводять для одержання доказів про повноту, точність і об'єктивність даних обліку та звітності.

Аудитор повинен глибоко вивчити систему обліку і вну­трішнього контролю, на які він має опиратися при визна­ченні обсягу і напрямів аудиту та аудиторських процедур. Якщо, наприклад, аудитор переконався, що інвентаризація проводилась не формально, а відповідно до прийнятого порядку, то вік може не проводити її, а довіритись даним результатів інвентаризації. При позитивній оцінці ведення обліку відповідних господарських операцій, внутрішнього контролю незалежні аудиторські процедури будуть вико­нуватись у меншому обсязі.

Принцип суттєвості випливає з того, що аудитор пере­віряє фінансову інформацію вибірково. Тому він повинен вміти вибрати найбільш вагомі господарські факти, на під­ставі яких буде грунтуватись висновок аудитора.

На завершальній стадії аудитор повинен проаналізува­ти і оцінити висновки одержаних аудиторських доказів для того, щоб сформувати аудиторський висновок про досто­вірність фінансової інформації.

Дата добавления: 2015-05-10