Поняття, ознаки та види правопорушень

Узагалі правопорушення слiд вважати протиправним дiянням, що завдає шкоди суспiльству й карається законом. Iснують офіційні визначення правопорушень залежно вiд галузi законодавства. Так, відповідно до ч. 1 ст. 11 Кримi­нального кодексу України злочином визнається суспiльно небезпечне винне дiяння (дiя або бездiяльність), вчинене суб’єктом злочину.

А ст. 9 Кодексу України про адмiнiстративнi правопо­рушення говорить, що адмiнiстративним правопорушен­ням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дiя або бездiяльність, яка посягає на дер­жавний або громадський порядок, власнiсть, права та свободи громадян, на встановлений порядок управлiння й за яку законодавством передбачено адмiнiстративну вiдповiдаль­нiсть.

Усiм цим визначенням притаманнi загальнi риси. На­самперед треба вiдзначити, що правопорушення є вiдсту­пом вiд вимог права, порушенням конкретного iмператив­ного юридичного обов’язку або використанням права всу­переч його призначенню (зловживання правом), забороне­не законом.

Тому неодмінною ознакою правопорушень є проти­правнiсть, заборона їх державою за допомогою юридичних санкцiй. Те, що правом не заборонено, не може вважатися правопорушенням. Ця ознака вiдрiзняє правопорушення вiд порушень неюридичних соцiальних норм (наприклад моралi).

При цьому правопорушенням є не кожне протиправне дiяння, а лише здiйснене навмисно або через необереж­ність, тобто з вини особи. Ця ознака вiдрiзняє правопо­рушення вiд об’єктивно протиправних дiянь, що не мiстять провини (приміром завдання шкоди здоров’ю пiшохода без вини водiя автомобiля).

Серед iнших ознак правопорушень передусім необ­хідно видiлити їх соцiальну небезпечнiсть та юридичну вiд­повiдальнiсть особи, яка здiйснила правопорушення.

Суспiльна небезпека – невiд’ємна ознака правопо­рушення. Якщо дiя (бездiяльність) особи не є небезпекою для суспiльства, то вона не є правопорушенням i не тягне за собою юридичної вiдповiдальностi.

Найважливішою ознакою правопорушення є делiкто­здатність особи, яка скоїла соцiально небезпечне дiяння. Пiд делiктоздатністю розуміють здатнiсть особи бути суб’єк­том правопорушення, нести юридичну вiдповiдальнiсть за його здiйснення.

Делiктоздатними є особи, які згідно з законом можуть самостiйно виконувати юридичнi обов’язки й нести юри­дичну вiдповiдальнiсть за вчинення дiй, заборонених нормами права, тобто особи, які за своїми психологiчними властивостями можуть правильно розумiти вимоги, що ставляться до них правовими нормами, свiдомо реґулювати свою поведiнку, передбачати наслiдки своїх дiй.

Тому вiдповiдно до закону юридичну вiдповiдальнiсть можуть нести лише особи, які досягли певного вiку (як правило, 14 – 16 рокiв) i якi можуть чiтко усвiдомлювати наслiдки своїх дiй, здатнi керувати ними.

Неповнолiтнi та неосудні (душевнохворi) не мають делiктоздатності, тобто не можуть бути суб’єктами право­порушення.

Правопорушення – це соцiально небезпечне, проти­правне винне дiяння (дiя або бездiяльність), здiйснене де­ліктоздатною особою, яке тягне за собою юридичну вiдпо­вiдальнiсть.

За своїми основними якiсними визначеннями право­порушення подiляються на злочини й проступки.

Злочини – це правопорушення, що є найбiльш небез­печними для суспiльства й забороненi Кримiнальним кодексом (ст. 11 Кримiнального кодексу України). Вони посягають на основи суспiльного й державного ладу, права громадян.

Юридичним виявом особливої небезпечностi злочи­нiв є заборона їх кримiнальним законом. Дiяння, прямо не передбаченi кримiнальним законом, не можуть бути визнанi злочинами. Якщо дiяння має всi ознаки, зазна­чені в кримiнальному законi, але позбавлене суспiльно небезпечного характеру (малозначиме), воно не є злочи­ном.

Проступки – це правопорушення, не передбаченi кри­мiнальним законодавством. На вiдмiну вiд злочинiв, неґа­тивні наслідки, що завдаються проступками, не становлять небезпеки для суспiльства в цiлому, для його пiдвалин.

Залежно вiд того, у якiй сферi суспiльного життя здiйснюються проступки, від характеру завданої шкоди й особливостей вiдповiдних їм правових санкцiй, проступки поділяються на адмiнiстративнi, дисциплiнарнi, цивiльнi то­що.

Цивiльнi проступки – це суспiльно шкiдливi пося­гання на вреґульованi нормами цивiльного права осо­бистісні немайновi та майнові вiдносини, а також на подiбнi вiдносини, що передбаченi нормами сiмейного та деяких iнших галузей права. Прикладами можуть слу­жити укладення протизаконної угоди, заподіяння шкоди майну органiзацiї або особи, невиконання договiрних вiдносин. У всiх випадках, що випливають iз таких право­порушень, юридичнi норми передбачають вiдновлення порушених вiдносин, прав, вiдшкодування збиткiв, тобто за цивiльнi правопорушення передбачено правовiднов­лювальнi санкцiї.

Адмiнiстративним проступком відповідно до ст. 9 Ко­дексу України про адмiнiстративнi правопорушення визна­ється протиправна, винна (умисна або необережна) дiя або бездiяльність, що посягає на громадський порядок, влас­нiсть, права та свободи громадян, на встановлений порядок управлiння, за яку закон передбачає адмiнiстративну вiдпо­вiдальнiсть. Прикладами можуть бути порушення правил протипожежної безпеки, дорожнього руху, фiнансової вiд­повiдальностi тощо.

Адмiнiстративним проступкам вiдповiдають адмiнiст­ративнi стягнення (штраф, попередження, виправно-трудовi роботи та iн.).

Дисциплiнарнi проступки – суспiльно небезпечнi, протиправнi, виннi дiяння (дiя або бездiяльність), які, посягаючи на внутрiшнiй порядок дiяльностi пiдприємств, установ, органiзацiй, тягнуть за собою дисциплiнарну вiдповiдальнiсть (догана, звiльнення з роботи, вiдрахування з навчального закладу, пониження у званнi тощо). Такими проступками є запiзнення на роботу, навчальнi заняття, прогул, невиконання наказу тощо.

(Див. докладніше: Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства: Учебник для юридических вузов и факуль­тетов. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА, 1999. – С. 517 – 518, 520 – 522.)

Питання та завдання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття "правопорушення".

2. Назвіть ознаки правопорушення.

3. Які ви знаєте види правопорушень?

4. Яке поняття мається на увазі в наведеній дефініції: "Передбачена нормами права здатність особи мати та своїми діями здобувати, здійснювати права й обов’язки":

а) правоздатність;

б) дієздатність;

в) правосуб’єктність;

г) деліктоздатність.

Дата добавления: 2015-05-10