Тема 13

Історична типологія об'єктивного юридичного права. Сутність права соціально-демократичної орієнтації

Практичне значення положень, викладених у даній темі, полягає насамперед у тому, що вони впливають на формування вихідних, світоглядних засад будь-якої діяльності суб'єктів у сфері відносин, урегульованих об'єктивним юридичним правом. Такі засади визначають загальний підхід, кут зору у кожному випадку встановлення, тлумачення, застосування та реалізації норм цього права. Вони «спрацьовують» навіть тоді, коли це раціонально не усвідомлюється, коли на них не посилаються в юридичній діяльності, в юридичних актах.

Так чи інакше, знання зазначених положень сприятиме забезпеченню гуманності, справедливості, прогресивності правового регулювання.

1. Типологія права

Неодмінною умовою пізнання соціальної сутності об'єктивного юридичного права (як і сутності держави) є історична типологізація численних найрізноманітніших правових (юридичних) систем — тих, що існували колись, і тих, що існують зараз.

Історичний тип права — це сукупність суттєвих рис, притаманних усім правовим системам, які спираються на певний тип виробничих відносин і відповідний тип держави та виражають соціальну сутність і спрямованість правового регулювання у соціально неоднорідному суспільстві.

Поділяти право, правові системи на ті або інші різновиди (класи, групи, типи) можливо й за іншими критеріями, зокрема за характером домінуючих джерел (зовнішніх форм права), за історичною послідовністю формування («за хронологією»), за особливостями методів, засобів забезпечення, за співвідношенням типів правового регулювання (співвідношення дозволів, обов'язків, заборон) та ін. Усі зазначені класифікації, відображаючи певні реальні аспекти, грані, сторони права, правового регулювання, мають істотне пізнавальне й практичне значення.

Проте жодна з них неспроможна дати відповідь на питання, волю якої саме частини соціально неоднорідного населення певної держави (або групи держав) виражає дане право. А без такої відповіді його соціальна сутність залишається нерозкритою, прихованою.

Оскільки об'єктивне юридичне право є продуктом державної діяльності, згадана типологізація не може не збігатися в принципі із зазначеною раніше типологією держави (тема 4). Тому необхідно виділяти такі історичні типи об'єктивного юридичного права:

- - племінно-бюрократичний;

- - рабовласницький;

- - феодальний;

- - буржуазний;

- - перехідний від буржуазного до соціально-демократичного (право соціально-демократичної орієнтації);

- - соціально-демократичний (у майбутньому).

- Останній із зазначених типів права є сьогодні (як і відповідний тип держави) лише передбачуваним, прогнозованим. Поняття права такого типу можна визначити у першому наближенні таким чином:

- Соціальне-демократичне право — це система формально-обов'язкових норм загального характеру, які встановлені або санкціоновані соціально-демократичною державою, виражають волю більшості населення країни — трудящих-власників спрямовані на регулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі і забезпечують реальне здійснення і захист основних прав людини, прав нації, народу на загальнолюдських засадах свободи, справедливості, солідарності.

2. Основні принципи об'єктивного юридичного права

Принцип права — це керівні засади (ідеї), які зумовлюються об'єктивними закономірностями існування й розвитку людини та суспільства і визначають зміст і спрямованість правового регулювання.

Значення принципів права полягає в тому, що вони у стислому вигляді, концентровано відображають найсуттєвіші риси права, є начебто його квінтесенцією, «обличчям».

Види принципів права: загальнолюдські (циві-лізаційні), типологічні, конкретно-історичні, галузеві, міжгалузеві.

Загальнолюдські принципи юридичного права — це юридичні засади, ідеали, які зумовлюються певним рівнем розвитку людської цивілізації, втілюють найкращі, прогресивні здобутки всесвітньої правової історії і широко визнані в міжнародних нормативних документах.

До них належать, зокрема, такі засади:

- в об'єктивному праві мають закріплюватися й захищатися основні права людини, свобода людей та їхніх об'єднань;

- юридична (формально визначена й загальнообов'язкова) рівність однойменних суб'єктів і перед державою, і перед законом;

- вихідним, первинним офіційним джерелом суб'єктивних юридичних прав і обов'язків особи має бути тільки закон як акт нормативного волевиявлення вищого представницького органу державної влади або прямого волевиявлення народу (референдуму);

- взаємопов'язаність (єдність) юридичних прав і обов'язків;

- поведінка людей, а також їхніх об'єднань повинна регулюватись, як правило, за загальнодозво-ленним типом: «дозволено все, крім того, що прямо заборонено законом»;

- діяльність органів і службових осіб держави має регулюватись, як правило, за спеціальнодозволенним типом; «можна робити лише те, що прямо дозволено законом»;

- закріплення в нормах об'єктивного права процедурно-процесуальних механізмів (порядку) здійснення та захисту суб'єктивних юридичних прав і виконання обов'язків людей та інших суб'єктів суспільного життя;

- правосуддя (розв'язання суперечок, конфліктів з приводу здійснення прав і обов'язків окремими особами та іншими учасниками суспільного життя) здійснюється спеціальними незалежними органами держави — судами — і має бути найефективнішою юридичною гарантією прав людини;

- юридична відповідальність особи може мати місце тільки в разі вчинення нею винного протиправного діяння;

- презумпція невинності особи (особа вважається невинною доти, доки її вину у вчиненні правопорушення не встановлено судом або іншими компетентними органами держави у визначеному законом порядку).

Типологічні принципи об'єктивного юридичного права — це такі його керівні засади (ідеї), які властиві усім правовим системам певного історичного типу, відображають його соціально-змістовну сутність.

3. Перехідний тип права соціально-демократичної орієнтації

Право соціально-демократичної орієнтації — це система загальнообов'язкових правил поведінки, які встановлені або санкціоновані державою, зорієнтованою на соціальну демократію, виражають волю більшості населення країни, спрямовані на врегулювання відносин відповідно до цієї волі і загальносоціальних потреб (зокрема, з метою створення умов для здійснення і захисту основних прав людини, нації, народу) та забезпечуються державою.

За сучасних умов право такого типу існує у двох основних різновидах:

а) право держав, які існують у промислово розвинених країнах соціально-орієнтованого капіталізму;

б) право держав, які існують у країнах, що переходять від авторитарно-бюрократичного ладу псевдосоціалізму до громадянського суспільства і перетворюються з організації тоталітаризованої влади колишньої партійно-управлінської верхівки на організацію влади більшості населення.

Типологічні принципи права соціально-демократичної орієнтації:

- гуманізація права — поступове втілення у законодавство загальнолюдських принципів права; розширення законодавчого закріплення основних прав людини; піднесення рівня справедливості правового регулювання, зокрема при встановленні заходів державного примусу; розширення сфери загальнодозволенного регулювання;

- соціалізація права — спрямованість на забезпечення консенсусу між різними соціальними верствами, класами, групами; збільшення питомої ваги законодавства, яке гарантує соціальну захищеність кожної людини;

- «цивілітація» права — закріплення й охорона різноманітних форм власності на засоби виробництва та інші об'єкти, забезпечення економічної свободи власників;

- сприяння затвердженню засад правової держави;

- «етнізація» та інтернаціоналізація права — відтворення у законодавстві кращих національно-правових надбань та певна уніфікація правового регулювання в деяких міждержавних союзах (наприклад, в Європейському Союзі або Співдружності Незалежних Держав, утвореній у 1991 р.).

Одна з особливостей сучасних перехідних правових систем соціально-демократичної орієнтації полягає в тому, що їх основні типологічні принципи поступово виповнюються загальнолюдськими правовими засадами, все більше наближаються, «піднімаються» до рівня останніх. У цьому вбачається невпинний поступ, нездоланність правового прогресу, впровадження найкращих юридичних здобутків людської цивілізації у суспільну практику.

4. Конкретно-історичні та інші принципи права

Конкретно-історичні принципи права — це засади які відображають специфіку права певної держави у реальних соціальних умовах (наприклад, принцип федеративності права в Російській Федерації або у США).

Галузеві й міжгалузеві принципи права. Галузеві принципи права охоплюють лише одну, а міжгалузеві — кілька галузей права певної держави (наприклад, галузевий принцип диспозитивності у цивільному праві; міжгалузевий принцип гласності судочинства у цивільно-процесуальному й кримінально-процесуальному праві).

Загальнолюдські і типологічні принципи об'єктивного юридичного права входять до предмета науки загальної теорії права і держави. Дослідження й формулювання інших різновидів правових принципів здійснюють відповідні галузеві юридичні науки.

Дата добавления: 2015-05-10