Середній рівень тестових завдань 3 страница

137.Філософи, які зробили спробу створити систему, яка пояснить світ і вирішить основні проблеми філософії досократовського періоду –

а) матеріалісти;

б* атомісти;

в) гностики;

г) ідеалісти;

д) елеати.

138.Поняття, що п перекладі з грецької, означає «те, що не ділиться»

а* атом;

б) гомеомерія;

в) ідея;

г) монада;

д) кварка.

139.В якості першопочатку всього сущого атомісти вводять поняття:

а) атом;

б) дхарма;

в* атом і порожнеча;

г) буття і небуття;

д) ідея і матерія.

140.Демокріт вважав, що все має свою необхідну __________________________________.(правильна відповідь: причину)

141.Філософська рефлексія античності зміщується на проблему людини завдяки діяльності філософів

а* софісти і Сократ;

б) кінікі і кіренаїки;

в) академіки і неоплатоніки;

г) перипатетики і академіки;

д) ідеалісти і матеріалісти.

142.Автор вислову: «Людина є міра всіх речей, існуючих, що вони існують, і неіснуючих, що вони не існують» -

а* Протагор;

б) Горгій;

в) Гіппій;

г) Продік;

д) Сократ.

143.Поняття, яке означає відностність і умовність людського пізнання, ________________.(правильна відповідь: релятивізм)

144.Все в світі, навіть істина і знання, відносні і умовні, вважає

а* релятивізм;

б) ревеляціонізм;

в) гілозоїзм;

г) майєвтика;

д) діалектика.

145.Філософ, який розглядав людське самопізнання як джерело будь-якого істинного знання і філософії -

а) Протагор;

б* Сократ;

в) Платон;

г) Аристотель;

д) М. Шелер.

146.Діалектика Сократа включає в себе:

а* діалог, іронія, майєвтика;

б) диспут без аргументації;

в) індукція і визначення;

г) мовчання і недіяння;

д) любов і дружба.

147.Філософ, який говорив, що «Знає те, що нічого не знає» та закликав «Пізнай самого себе»-

а) Горгій;

б* Сократ;

в) Епікур;

г) протагор;

д) Евклід.

148.Групи філософів, що більш менш цілісні в своїх установках і посилалися на Сократа як на свого вчителя

а* Сократичні школи;

б) софісти;

в) перипатетики;

г) академіки;

д) кініки.

149.Сократичні школи представляють

а* кініки (засновник Антисфен (444-368 рр. до н.е.);

б* кіренаїки (засновник Аристіпп (435 -?);

в* мегарики (засновник Евклід);

г) академіки (послідовники Платона);

д) перипатетики (послідовники вчення Аристотеля).

150.Принцип задоволення, який лежав в основі практичної філософії кіренаїків, дав назву концепціїї ____________________________________________________________________. (правильна відповідь: гедонізм)

151.Справжнє благо людини - його внутрішня свобода, утримання від насолод і нечутливість до страждання – вважали

а* кініки;

б) мегарики;

в) софісти;

г) кіренаїки;

д) атомісти.

152.Філософська школа IV ст. до н.е. – IV ст.н.е., головними представниками якої були Епікур і Тіт Лукрецій Кар:

а) перипатетики;

б) неоплатоніки;

в) атомісти;

г* епікуреїзм;

д) гедонізм.

153.Автор вислову: «Не бійся смерті, поки ти є її не існує, коли вона прийде, тебе вже не буде»:

а* Епікур;

б) Піфія;

в) Сократ;

г) Геракліт;

д) Емпедокл.

154.Епікур вважав, що ознаками-умовами щастя є

а* апонія, атараксія, дружба;

б) гроші, посада, машина;

в) книги, вчене звання, науковий ступінь;

г) батьки, діти, родина;

д) однодумці, дружина(чоловік), діти.

155.Філософ, який радив «жити непомітно, задовольнятися малим», - це _______________. (правильна відповідь: Епікур)

156.Стоїки вчили, що душу космосу, як живої істоти, складає вогневий ефір, рушійна сила речовини, яка розлита по всім органам і зв’язує світ в єдине ціле, тобто

а* пневма;

б) ці;

в) Логос;

г) дао;

д) вітальна сила.

157.Життя людини зумовлене необхідними законами цілого, або ______________________. (правильна відповідь: Доля)

158.Жити треба заради і в ім’я цілого, наполягали

а) софісти;

б*стоїки;

в) кініки;

г) гностики;

д) неоплатоніки.

159.Відмінна риса людини, згідно із стоїками, полягає в умінні осмислювати існуюче за допомогою слова, розглядається як щось безтілесне, нематеріальний сенс кожної речі, і називається

а* лектон;

б) атом;

в) душа;

г) дух;

д) розум.

160.Філософське направлення епохи еллінізму (кін. IV ст. до н.е. – III ст. н.е.), відомими представниками якого були Піррон (365-275 рр. до н.е.), Карнеад (214-129 рр. до н.е.), Секст Емпірик (друга половина II ст. н.е.):

а)евдемонізм;

б* скептицизм;

в) цинізм;

г) матеріалізм;

д) ідеалізм.

161.Незворушність по відношенню до всього зовнішнього, утримується від думок скептики називали ____________________________________________________________.

(правильна відповідь: атараксія)

162.Останній самобутній філософський напрямок античності, який систематизував платонівські ідеї, доповнивши їх ідеями стоїцизму, арістотелізма, неопіфагорізма, засновником якого був Плотін (205-270 рр. до н.е.)

а) неопіфагорізм;

б* неоплатонізм;

в) гедонізім;

г) неософістика;

д) стоїцизм.

163.Абсолютний першопочаток буття, який не є буття, який не є думка, який не є життя, за неоплатоніками – це ___________________________________________________________. (правильна відповідь: Єдине-Благо)

164.Неоплатонізм стверджував, що зло – це є ______________________________________.(правильна відповідь: недолік Добра)

Тема 3: Філософія і медицина Середньовіччя та епохи Відродження (149 питань)

165.Ідейно-світоглядним змістом середньовічної філософської парадигми(картини свту) є

а*духовно-ідеальне тлумачення реальності;

б) матеріалистичне тлумачення всього існуючого;

в) натурфілософське бачення світу і людини;

г) душевно-матерільне тлумачення дійсності;

д) синкретичне бачення світу і людини.

166.Найдосконалішим втіленням духовності мислиться

а) людина;

б*Бог;

в) світ;

г) матерія;

д) душа.

167.На рівень «найголовнішого» знання, здатного дати вичерпні відповіді на всі таємниці та загадки буття, підноситься

а*богослов’я (теологія);

б) фіика;

в) логіка;

г) філософія;

д) екзегетика.

168. Вищим критерієм реальності в епоху Середньовіччя визнається

а*духовність;

б) розум;

в) здоровий глузд;

г) радість;

д) чуттєвість.

169.В середньовіччі світ – це

а) «справжній», тобто божественний, духовний, небесний, благий;

б) несправжній, тобто тварний, плотський, земний, гріховний;

в*«справжній» (божественний, духовний, небесний, благий) і несправжній (тварний, плотський, земний, гріховний);

г) світ речей;

д) все існуюче (буття).

170.Єдино «позитивною» позицією в осягненні Бога може бути лише спроба його осягнення не в тому, що він є, а в тому, що він не є, - стверджує

А*Климент Александрійський;

б) Філон Александрійський;

в) Григорій Богослов;

г) Григорій Нисський;

д) Августин.

171.Спасіння людини – це

а*подолання первородної греховності людини;

б) врятування її від смерті;

в) збереження її тіла в цілісності;

г) створення комфортних умов життя на Землі;

д) досягнення людиної Рая.

172.Для спасіння людства Бог, не полишаючи ні на хвилину свого божественного єства, сам

а*стає людиною;

б) втручається у справи земного людства;

в) живе, страждає людським життям і вмирає мученицькою смертю на хресті;

г) повертає людині втрачене внаслідок гріхопадіння;

д) проходить через власну смерть.

173.Спасіння в християнстві можливе

а) через власні дії людини;

б) через віру людини;

в*через посередника, який «чудесним» способом поєднує в собі непримииренні протилежності небесного і земного;

г) через сповідб;

д) через покаяння.

174.Спасіння людини

а) дарується;

б*здобувається людськими стражданнями, життям і смертю;

в) купується;

г) заслуговується;

д) призначається.

175.Середньовічна філософія починається періодом

а*апологетики;

б) схоластики;

в) патристики;

г) піздньої патристики;

д) маніхейства.

176.Завершується середньовічна філософія перодом

а) патристики;

б*схоластики;

в) гностицизма;

г) маніхейства;

д) догматики.

177.В історико-філософській літературі розрізняють апологетики:

а*західну і східну; латиномовну і грекомовну;

б) католицьку та православну;

в) риську і грецьку;

г) елліно-елліністичну і елліно-візантійську;

д) елліно-візантійську і римсько-західноєвропейську гілки.

178.Представники західної апологетики:

а*Мінуцій Фелікс, Квінт Тертулліан, Лактацій;

б) Іларіон;

в) Юстін (бл. 132),Теофіл (кін. II ст.), Іреней Ліонський (бл. 125);

г) Іпполіт (кін. II-початок III ст., Афінагор (III ст.);

д) Августин, Ман, Тертулліан.

179.«Східну» гілку середньовічної апологетики представляють:

а*Філон Александрійськй, Климент, Оріген, Юстін,Теофіл;

в) Плотін, Ямліх;

б) Альберт Великий, Ансельм Кентерберійський;

г) Августин, Ман, Тертулліан;

д) Ф. Аквінський, У. Оккам.

180.Автор висловлення: Credo, quia absurdum est (Вірю, тому що абсурдно) -

а) Августин (354-430);

б*К. Тертулліан (160-220);

в) Ф. Аквінський (1224-1274);

г) Філон Александрійський (25 р. до н.е.-50 р. н.е.);

д) Амвросій (340-397).

181.Автор висловлення: «Син Божий пригводенний до хреста, не соромлюсь цього, оскільки це варто сорому. Син Божий помер, - немаєсумнівів у правдивості цього, оскільки це безглуздо. Похований, він воскрес, - і це безсумнівно, тому що неможливо» -

а) Григорій Назіазін (330-390);

б) Іоанн Богослов;

в) Василій Великий (330-379);

г) Григорій Нисський;

д*К. Тертулліан (160-220).

182.Процес формування середньовічної світоглядно-філософської парадигми завершується в

а*IV ст.;

б) V ст.;

в) VII ст.;

г) VI ст.;

д) XIV ст.

183.Основні догмати християнського віровчення формулюються на

а*Нікейському соборі (325 р.);

б) Вишгородському з’їзді (1072 р.);

в) Любецькому з’їзді (1097 р.);

г) Витечівському з’їзді (1110 р.);

д) Константинопольському соборі (381 р.)

184.Вихідні принципи середньовічної манери філософствування були сформульовані

а*«отцями церкви»;

б) гностиками;

в) маніхейцями;

г) догматиками;

д) академіками.

185.Східними (грекомовними) «отцями церкви» були члени так званого «Каппадокійського гуртка»:

а*Григорій Назіазін Богослов;

б) Іоанн Богослов;

в*Василій Великий;

г*Григорій Нисський;

д) Ієронім Блажений (345-420).

186.Представник західних (латиномовних) «отців церкви»:

а) Плетенецький Є.;

б) Смотрицький М.;

в*Аврелій Августин Гіппонський;

г) Василій Великий (330-379);

д) Григорій Назіазін (330-390) Богослов.

187.Перекладач Біблії на латинську мову -

а) Амвросій Медіоланський (340-379);

б*Ієронім Блаженний (345-420);

в) Аврелій Августин Гіппонський (354-430);

г) Василій Великий (330-379);

д) Григорій Назіазін (330-390) Богослов.

188.Серед західних «отців церкви» найбільший вплив на подальший хід філософського розвитку в західноєвропейському світі мав

а*Августин;

б) Ф. Аквінський;

в) А. Кентерберійський;

г) І. Росцеллін;

д) П. Абеляр.

189.Найвідоміша парця Августина Блаженного (354-430):

а*«Сповідь»;

б) Монологи»;

в) «Про Трійцю»;

г) «Зречення»;

д) «Про град Божий».

190.Автор висловлення: «Люди дивуються висоті гір і величезним хвилям морським, і навеличнішим водоспадам, і безмежності океану, і зоряним шляхам, але не звертають уваги на самих себе» -

а) Ф. Аквінський;

б*Августин Блаженний;

в) І. Росцеллін;

г) Дунс Скотт;

д Філон Александрійський.

191.Августин говорить про принципову можливість виникнення нового, ще нікіоли не бувалого, наголошуючи на ____________________________ концепції часу.(правильна відповідь: лінійна концепція часу)

192.Августин проблему співвідношення віри та розуму вирішує на користь

а*віри;

б) розуму;

в) людини;

г) Бога;

д) Духу.

193.Бог в розумінні Августина (354-430) - це

а) абсолютний максимум;

б*вічне та завершене Буття;

в*Творець, який творить світ із нічого;

г) абсолютний мінімум;

д) Нус.

194.Найважливішим у людини, згідно Августина (354-430), є

а*душа («внутрішня людина»);

б*пам’ять, без якої не може бути єдності особи;

в*воля, що пов’язана з первинними мотивами дії;

г) тіло;

д*розуміння.

195.Римський філософ, ув’язнений і страчений остготським королем Теодоріхом, який склав програму перекладу грецьких філософських текстів на латинську мову, починаючи з «Логіки» Арістотеля, з метою надання латинським перекладам однозначної строгості й точності:

а*Боецій (480-524);

б) Августин (354-430);

в) Амвросій Медіоланський (340-379);

г) Ієронім Блаженний (345-420);

д) Ф. Аквінський (1224-1274).

196.Система освіти середньовіччя починає складатися в

а*наприкінці V – на початку VI ст.;

б) IV ст.;

в) II ст.;

г) VI ст.;

д) IX ст.

197.Детально розробив і обгрунтував ідею Марціала Капелла «семи вільних мистецтв» __________________________________________________________________________ (правильна відповідь: Северин Боецій (480-524)

198.Перша група («трипуття») містила власне гуманітарне знання:

а*граматику, риторику, діалектику;

б) арифметику, геометрію, астрономію, музику;

в) економіку, історію, грецьку мову;

г) філософію, історію, грецьку, латинську мови, поетику;

д) соціологію, політологію, історію.

199.Друга група «сіми мистецтв» («чотирипуття»):

а*арифметику, геометрію, астрономію, музику;

б) економіку, історію, грецьку мову;

в) філософію, історію, грецьку, латинську мови, поетику;

г) соціологію, політологію, історію;

д) граматику, риторику, діалектику.

200.Специфічна система середньовічної філософсько-теологічної думки, яка була зосереджена в Шартрській, Ліонській, Рейнській, Фульдській школах, називається

а*схоластика;

б) патристика;

в) догматика;

г) апологетика;

д) теологія.

201.В XII ст. виникають перші університети в країнах Європи:

а*Болонський в Італії;

б*Паризький у Франції;

в) Московський в Росії;

г) Київський в Україні;

д) Краківський у Польщі.

202.Теоретичні засоби схоластики наприкінці VIII- на початку IX ст. формулює

а*Алкуїн;

б) П. Даміані (1007-1072);

в) А. Кентерберійський (1033-1109);

г) І. Росцелін (1050-1120);

д) П Абеляр (1079-1142).

203.Автор висловлення: «Не для того міркувати, щоб вірити, але вірити, щоб розуміти»- (правильна відповідь: Ансельм Кентерберійський)____________________________.

204.Перше онтологічне доведення буття Бога формулює

а*А. Кентерберійський;

б) Августин Блаженний;

в) Ф. Аквінський;

г) І. Росцелін;

д) Іоанн Скот Еріугена.

205.Філософська позиція, яка визнавала реальним існування «універсалій», дістала назву (правильна відповідь: реалізм)______________________________________________.

206.Універсалії – це

а) від лат. universalis — загальний;

б*загальні, видові та родові поняття;

в) поняття, яке охоплює максимально велику кількість існуючих представників певного виду, роду;

г) поняття, об’єм яких відображає два або більше однорідних предметів;

д) загальне, граничне широке поняття.

207.Представники реалізму:

а*А. Кентерберійський, Ф. Аквінський, Альберт Великий;

б) Платон;

в) Плотін;

г) Дунс Скот;

д) І. Еріугена.

208.Розквіт номіналізма доводиться на XIII і особливо XIV століття; його головні представники:

а*Уїльям Оккам; І. Росцелін із Комп’ні, Дунс Скот;

б) Боецій;

в) Микола Копернік;

г) Альберт Великий;

д) Фома Аквінський.

209.Термін «номіналізм» походить від латінського слова «nomen», що означає

а*«ім'я»;

б) «одиничне»;

в) «окреме»;

г) «індивідуальне»;

д) «річ».

210.Філософи, які стверджували, що уніеврсалії існують до речей, називаються _____________________________________________________________________________.(правильна відповідь: реалісти)

211.Філософи, які стверджували, що універсалії (загальні поняття) існують після речей, називаються __________________________________________________________________.(правильна відповідь: номіналісти)

212.Суперечка номіналістів і реалістів виникла у зв'язку з проблемою

а*одиничного і загального;

б) ідеального і матеріально-чуттєвого;

в) ірраціонального та раціонального;

г) абсолютного та конечного;

д) об’єктивного та суб’єктивного.

213.Бути у вірі містиком, в науці емпіриком і, де необхідно скептиком – таке гасло

а*схоластичного номіналізму;

б) схоластичного реалізму;

в) концептуалізму;

г) античного матеріалізму;

д) об’єктивного ідеалізму.

214.П. Абеляр (1079-1142) назвивав тих, хто «не знають ні того, про що вони говорять, ні того, що вони твердять, осуджують те, чого вони не знають, і очорнюють те, чого самі не осягають»

а*«сліпі поводирі сліпців»;

б) «вчені неуки»;

в) «мудреці»;

г) філософи;

д) схоласти.

215.Філософ, який наполягав на раціонально-доказовому прийнятті істини, оскільки її необхідно не лише сприймати, а й уміти захищати, приедставник концептуалізму –

а) У. Оккам;

б*П. Абеляр;

в) Ф. Аквінський;

г) І. Скот;

д) Г. Сковорода.

216.Найвідоміша книга П. Абеляра:

а) «Історія моїх страждань»;

б*«Так і ні»;

в) «Діалектика»,

г) «Введення в теологію»,

д) «Пізнай самого себе»

217.Філософ-концептуаліст XII ст., який підходить до ідеї істотної автономії (стосовно «божественної любові» та «благодаті») моральних (добрих і злих) вчинків людини, до ствердження принципової автономії розуму й совісті (морального чуття) людини –

_________________________________________________________________________ (правильна відповідь: П’єр Абеляр)

218.Філософ європейського середньовіччя XIII ст. представник гуртка Р. Гроссетеста (1175-1253), який писав, що «філософія і теологія не супереччать одна одній, оскільки друга вчить, для чого всі предмети призначені Богом, перша – як і через що виконується це призначення» -

а*Роджер Бекон (1214-1292);

б) Франциск Ассиський (1182-1226);

в) Р. Гроссетеста (1175-1253);

г) В. Оккам (1285 — 1349);

д) Ф. Аквінський (1224-1274).

219.Р. Бекон важав, що всі науки мають слугувати____________________, тому що саме вона відповідає на питання «божественного» порядку: про сутність Бога, святої Трійці, слави і благодаті Божої.(правильна відповідь: теології)

220.Головний твір Р. Бекона, в яких він виклав програму розвитку наукового знання:

а*«Великий твір»;

б) «Про Трійцю»;

в) «Сума проти язичників»;

г) «Нова Атлантида»;

д) «Левіафан».

221.Мислитель, який розробив свою систему «покатоличеного» арістотелізму – томізму, як стали називати це вчення за іменем автора:

а) Альберт Великий (1193 або 1206/1207-1280);

б*Фома Аквінський (1224 або 1225/6-1274);

в) Іоанн Дунс Скот (1265 або 1266-1308);

г) Вільям Оккам (1280-1350);

д) Йогагн Екгар (1260-1327).

222.Філософ, теолог, який був удостоєний почесного звання «ангельський доктор», а в 1323 р. канонізований –

а*Ф. Аквінський (1225/6-1274);

б) Роджер Бекон (1214-1292);

в) Франциск Ассиський (1182-1226);

г) Р. Гроссетеста (1175-1253);

д)В. Оккам (1285 — 1349).

223.Сучасна версія томізму називається

а*неотомізм;

б) неореалізм;

в) неосхоластика;

г) ортодоксальне богослов’я;

д) аквінізм.

224.Найвизначніші праці Ф. Аквінського (1225/6-1274):

а*Сума істини католицької віри про язичників» (1259-1264);

б*«Сума теології» (1265-1274);

в) «Маніфест комуністичної партії»;

г) «Слово про закон і благодать»;

д) «Про душу».

225.Ф. Аквінський, заперечує августиніанські ідеї про безпосередній характер пізнання буття Бога, вважаючи неправлмірним «онтологічний аргумент» А. Кентерберійського, натомість висуває _____________ доведень буття Божого.(парвильна відповідь: 5)

226.Теорія, що виникла в Середньовіччі, вчення про філософське і релігійне знання як два аспекта істини або ж дві самостійні істини, отримало розвиток в працях аверроистів, представників Шартрської школи, а також у філософії Фоми Аквінського і Вільяма Оккама, єврейського філософа Ісаака Альбалага (en: Isaac Albalag) –

а) «двоїстої істини»;

б* томізм;

в) аввероїзм;

г) аристотелізм;

д) неотомізм.

227.Методологічний прийом, за допомогою якого відтиналися всі «сутності» (загальні поняття), необхідність яких не обгрунтовувалася логічно, називався

а) «бритва Абеляра»;

б*«бритва Оккама»;

в) «коса смерті»;

г) «стріла Купідона»;

д) «Дамоклов меч».

228.Теорія В. Оккама, за якою загальні поняття самі по собі є термінами, що виражаються словами, й у цьому плані вони є чимось одиничним, властивість загальності вони набувають лише в умі в результаті приписування їм того чи іншого значення, називається (правильна відповідь: термізм)_______________________________________________.

229.Період розвитку європейської філософії, який охоплює три століття – з XIV до XVII ст., називається

а*епоха Відродження;

б) Ренессанс;

в) Новий час;

г) Новітна епоха;

д) модерн.

230.Особливі риси філософії Відродження:

а*пантеїзм;

б*гуманізм;

в*естетизм;

г) технократизм;

д) сциєнтизм.

231.Значення філософії Ренесансу полагає в

а*формуванні нових філософських систем;

б) осучасненому пригадуванні;

в) обгрунтуванні ідеї довіри до природного людського розуму;

г) закладенні основ філософії, які були вільними від релігійно-світоглядних передумов;

д) в критиці середньовічної філософії.

232.Титанізм Відродження полягав в

а*піднесенні людини до рівня Бога в деяких її можливостях і діях;

б) прагненні людини до влади над природою;

в) в осягненні людиною світу;

г*в здатності людини творити, наслідуючи Творця;

д) в здатності людини змагатися в з Творцем у творчому генії.

233.У розвитку філософських ідеей європейського Відродження виділяють періоди:

а*гуманістичний (антропоцентричний): середина XIV- середина XV ст.;

б*неоплатонічний: середина XV-перша третина XVI ст.;

в*натурфілософський: друга половина XVI-початок XVII ст.;

г) італійський (XVI ст.)

д) магічний (кінець XVI –початок XXVII ст.).

234.Перший гуманіст Західної Європи:

а) М. Кузанський;

б) Данте;

в* Ф. Петрарка;

г) Ф. Раблє;

д) П. Помпонацці.

235.Властивість, яка тлумачилася як здатність здійснювати доброчесні вчинки, називалася в епоху Відродження

а*humanitas

б) жень;

в) ідея-душа;

г) сумління;

д) здоровий глузд.

236.Властивість, яка не дана людині від народження, вона виробляється освітою та життєвим досвідом, вона є результатом завзятої праці, роботи душі, в тому числі і в процессі вивчення гуманітарних дисциплін, називається ____________________________. (правильна відповідь: Humanitas)

237.Гуманітарні дисципліни, які розвивали humanitas:

а*граматика;

б*риторика;

в*філософія;

г) грецька та латинська мови;

д) поетика.

238.Основна ідея гуманізму епохи Ренессансу – це

а) самоцінність небесного життя;

б) неможливість виховання здатності до доброчесних вчинків;

в*людина займає особливе, центральне місце в ієрархії світових сутностей;

г) піднесення гідності людини й порівняння її у чомусь до Бога;

д) сенс життя людини – у задоволенні від життя.

239.Представник платоністичного періоду філософії Відролдення, який використовує метод філософсьвування, аналогічний математичному, що відповідає стану вченого незнання – (правильна відповідь: М. Кузанський)

240.М. Кузанський (1401-1464) усвідомлення структурної диспропорції між кінцевим людським розумом і нескінченністю, в яку він включений і до якої прагне, називає

а*вчене незнання;

б) заблудження;

в) авід’я;

г) неуцтво;

д) омана.

241.Філософ, який сформулював принцип єдності протилежностей –

а) Фічіно;

б*Кузанський;

в) Дж. Бруно;

г) Б. Телезіо;

д) М. Коперник.

242.М. Кузанський розглядає кінцеві речі, як

а) одиничні;

б) унікальні і самодостатні;

в*пов’язані з цілим, із нескінченністю;

г) копії Божественних ідей;

д) результат діяльності людини.

243.За М. Кузанським, світ – це

а*розгорнута сутність Бога;

б) все існуюче;

в) природа;

г) творіння Бога;

д) космос.

244.М. Кузанський розумів Бога, як

а*можливість всього, але у згорнутому вигляді, єдиний початок сущого;

б) Телос;

в) вимовна сутність, виявлення якої можуть бути лише символічними;

г) Нус;

д) сіль і світло існуючого.

245.Філософ, який наголошував, що кожна річ, в тому числі й людина, виступає як утримуюча в згорнутому вигляді увесь світ, як мікрокосм, -

а* Кузанський;

б) Фічіно;

в) Дж. Бруно;

г) Б. Телезіо;

д) М. Коперник.

246.За М. Кузанським, істота – мікрокосм на іншому рівні, а саме: володіючи розумом і свідомістю, вона включає в себе образи всіх речей, як дійсних, так і можливих, вона призначена для творчості:

а* людина;

б) ангел;

в) надлюдина;

г) херувим;

д) серафим.

247.Найголовніша праця М. Коперника (1473-1543), базована на узагальненні власних тривалих спостережень і підрахунків, (лат. De revolutionibus orbium coelestium) Миколай Коперник опублікував після довгих сумнівів у рік своєї смерті 1543:

а*«Про обертання небесних сфер»;

б) ««Копернікус» (Copernicus' Denkschriften über das Münzwesen), 1522 (Deutsch) 1526;

в) «Трактат про монети» (Tractatus de monetis), 1528;

г) «De lateribus et angulis triangulorum tum planorum rectilineorum tum sphaericorum, Vittembergae per Johannem Lufft, 1542;

д) греко-латинський словник;

Дата добавления: 2015-05-08