Визначити процес сортування даних. Описати порядок сортування даних в Excel. Вказати види сортувань. 2 страница

Форми дають можливість користувачам вводити дані у таблиці бази даних без безпосереднього доступу до самих таблиць, а також виводити або переглядати результати не в вигляді таблиць, а у вигляді гарно оформлених форм.

Система Ассеss може автоматично створювати три види форм: стовпчикову, стрічкову та табличну.

Для створення нової форми потрібно:

- у вікні бази даних відкрити вкладинку Формы і натиснути кнопку Создать. У результаті відкривається вікно Новая форма;

- у вікні Новая форма відкрити список таблиць і вибрати одну з них, а саме ту, з якої будемо створювати форму.

- створюємо першу стандартну форму — у стовпчик, для цього потрібно вибрати Автоформа: в столбец і натиснути кнопку ОК.

У результаті з’явиться вікно всі поля якого розташовані у стовпець і виведено тільки один запис. Перегляд послідовних записів таблиці здійснюється за допомогою кнопок прокрутки.

При спробі закрити створену форму система робить запит про необхідність її збереження. Якщо форма зберігається, то видається ще один запит про збереження форми з означеним іменем. Можна ввести нове ім'я чи згодитися з тим, яке пропонує система, і після цього натиснути кнопку ОК.
Порядок створення інших форм, а саме, автоформа стрічкова і таблична аналогічний попередньому, з тією лише різницею, що у вікні Новая форма замість команди Автоформа: в столбец вибирається команда Автоформа: ленточная або Автоформа: табличная. У формі стрічковій кожний запис займає окремий рядок-стрічку. Розміри форм стрічкової і в стовпчик можна змінювати. Форма таблична така ж як і при введенні даних.

26.​ Дати визначення запиту в базі даних. Вказати основні види запитів. Описати процес створення запиту.

Запит (англ. - query) – засіб добування з бази даних необхідної інформації. Питання, сформоване для бази даних і є запит.

Застосовуються два типи запитів:

·​ запит за зразком (QBE – Query by example);

·​ структурована мова запитів (SQL – Structured Query Language).

Існує кілька типів запитів:

1.​ на вибірку

2.​ на відновлення

3.​ на додавання

4.​ на видалення

5.​ перехресний запит

6.​ створення таблиць.

Створення запитів

У програмі MS Access, запити можна створювати двома способами:

·​ за допомогою Майстра запитів;

·​ за допомогою Конструктора запитів.

При створенні запиту за допомогою Майстра запитів необхідно визначити:

• Поля в базі даних, по яких буде вестися пошук інформації;

• Предмет пошуку;

• Перелік полів у результаті виконання запиту.

У вікні база даних необхідно вибрати вкладку Запити і двічі клацнути на піктограму Створення запиту за допомогою Майстра. З'явиться вікно Створення простих запитів.

У вікні Майстра потрібно вибрати необхідну таблицю (таблицю-джерело) з опції «Таблиці і запити» і обрати поля даних. Якщо запит формується на основі декількох таблиць, треба повторити дії для кожної таблиці-джерела. Потім у вікні Майстра обираємо докладний або підсумковий звіт і клацаємо на кнопку Далі. Після цього задається ім'я запиту і обирається один з варіантів подальших дій: Відкрити запит для перегляду даних або Змінити макет запиту і натиснути кнопку «Готово».

У результаті ми одержимо готовий запит.

27.​ Дати визначення звіту в базі даних. Вказати основні типи звітів. Описати процес створення звіту.

Звіт - це гнучкий та ефективний спосіб для організації даних БД при виведенні на друк. За допомогою звіту є можливість вивести необхідні відомості в тому вигляді, в якому це потрібно.

Більшість відомостей у звіті береться з базових таблиць або запитів, які є джерелом даних для звіту. Інші відомості, в тому числі і вирази, вводяться при розробці звіту. Звіт, який базується на певному джерелі даних, називається зв'язаним. Якщо джерела даних для звіту не існує, звіт називається вільним.

Звіти, що створюються в Access, розподіляються на шість основних типів, так званих макетів.

- звіти в одну колонку являють собою один довгий стовпець тексту, що містить значення всіх полів кожного запису таблиці чи запиту.

- в стрічкових звітах для кожного поля таблиці або запиту виділяється окремий стовпець, а значення всіх полів кожного запису виводяться по стрічкам, кожне в своєму стовпці.

- багатоколоночні звіти створюються зі звітів в одну колонку при використанні колонок “газетного” типу або колонок “змійкою”, як це робиться в настільних видавничих системах і текстових процесорах.

- групові/підсумковий звіти являють собою найрозповсюдженіший тип звітів. В них об’єднуються дані для груп записів, а в кінці звіту вказуються підсумкові значення

- поштові наліпки являють собою спеціальний тип багатоколоночних звітів, що призначені для друку імен та адрес (або інших даних з декількох полів) в групах.

- у незв’язаних звітах містяться підлеглі звіти, що засновані на незв’язаних джерелах даних, наприклад, таблицях чи запитах.

У MS Access існують засоби автоматичного, автоматизованого та ручного проектування звітів. Засоби автоматичного проектування реалізовані Автоотчетами. Для цього досить натиснути кнопку Создать та вибрати Автоотчет: в столбец (або ленточный). Автоотчет можна створити на базі лише одного джерела даних. Засобом автоматизованого створення звітів є майстер звітів. Він запускається подвійним клацанням на значку Создание отчета с помощью мастера (або кнопка Создать, Мастер отчетов).

Майстер звітів працює в декілька етапів. Під час його роботи виконується вибір базових таблиць (запитів), вибір необхідних полів, вибір полів групування, вибір методів сортування, вибір форми друкованого макета та стилю оформлення тощо. За допомогою цього способу звіт можна створити на базі декількох таблиць або запитів.

Для створення звіту можна скористатись командою Создание отчета в режиме конструктора. При цьому джерело даних вибирається безпосередньо в режимі Конструктора у вікні властивостей звіту.

При автоматичному чи ручному створенні звітів джерелом даних може бути лише одна таблиця або один запит. Тому потрібно заздалегідь створити запит з необхідними полями, обчисленнями, умовами відбору тощо, а потім на його базі і створювати звіт. При ручному проектуванні звіту такий запит також можна створити безпосередньо в режимі Конструктора у вікні властивостей звіту.

28.​ Визначити об’єкти бази даних. Охарактеризувати ключове поле таблиці в базі даних. Описати процес створення зв’язків між таблицями.

Об’єкти БД:

Таблиці – це основний об’єкт будь-якої БД. По перше, в таблицях зберігаються всі дані, які має база даних, по друге, таблиці зберігають і структуру (поля, їх типи і властивості).

Запити потрібні для видобування даних із таблиць і пред’явлення їх користувачеві в зручному вигляді.

Форми – засоби для вводу даних. Вони надають користувачеві засоби для тих полів, які йому заповнювати потрібно.

Звіт створюється, якщо певну інформацію з БД треба надрукувати.

Модулі і макроси – це невеличкі програми, в яких передбачена певна послідовність обробки складових БД.

Поле, яке найкраще підходить для первинного ключа, має кілька характеристик. По-перше, значення поля унікальним чином ідентифікує кожний рядок. По-друге, воно ніколи не буває пустим або нульовим — завжди містить значення. По-третє, поле рідко (найкраще — ніколи) змінюється. У програмі Access поля первинних ключів використовуються для швидкого зведення даних із кількох таблиць.

Первинний ключ таблиці складається з одного або кількох полів, які визначають унікальним чином кожен рядок, який зберігається в таблиці. Часто первинним ключем є унікальний ідентифікаційний номер, наприклад номер ідентифікатора, серійний номер або код.

Для таблиці завжди потрібно вказувати первинний ключ. У програмі Access автоматично створюється індекс первинного ключа, який допомагає прискорити виконання запитів та інших операцій. Також у програмі Access кожен запис має в полі первинного ключа значення, яке є унікальним.

Таблиці, що входять до складу однієї БД повинні мати зв’язки між собою. Як правило, зв’язок створюється на основі співпадання даних в окремих полях різних таблиць. Наприклад, таблиця Студенти в полі Група повинна містити назви тільки тих груп, які описані в таблиці Групи в полі Група. То ж на основі однакових даних в цих полях можна створити зв’язки між таблицями.

29. Розкрити зміст поняття «поле», «запис» в базі даних. Описати послідовність створення таблиці в режимі конструктора. Навести приклади типів даних, що можуть використовуватися в таблицях БД.

Поле — об’єкт БД, призначений для зберігання значень параметра об’єкта або процесу. Характеризується параметрами: ім’я поля, формат даних, тип оформлення.

Запис — сукупність логічно зв’язаних полів, які характеризують властивості об’єкта або класу об’єктів.

Таблиця містить дані про певну область, наприклад дані про працівників або товари. Кожен запис у таблиці містить дані про один елемент, наприклад про певного працівника. Запис складається з полів, наприклад імені, адреси й телефонного номера. Запис також зазвичай називається рядком, а поле — стовпцем.

Універсальний спосіб створення таблиць – режим Конструктора. В ньому процес створення складається з 2-х етапів:

1) описуємо в окремому вікні структуру таблиці (назви полів, тип даних в полях, ключове поле). Закриваємо вікно конструктора таблиць, при цьому в діалозі визначаємо ім’я таблиці;

2) відкриваємо пусту таблицю та вводимо в неї записи (введення по рядкам, або по стовпчикам, але починаючи з ключового поля).

Типи даних полів.

1.​ Лічильник – номер запису (код) в таблиці. Генерується автоматично.

2.​ Текстовий – містить до 255 символів, включаючи літери, цифри, пропуски.

3.​ МЕМО - використовується для збереження тексту великого обсягу (від 255 до 64000 символів.

4.​ Числовий – для збереження числових значень.

5.​ Дата/час – для збереження значень у вигляді дати і часу. З полями такого типу можна виконувати розрахунки – сумувати дати, додавати до дати числа. БД обробляє дати від 100-го року до 9999.

6.​ Грошовий – використовується для введення даних із грошовими одиницями.

30. Описати призначення мови розмітки HTML. Визначити поняття тегів, елементів, атрибутів. Описати структуру HTML-документа.

Мова HTML (мова гіпертекстової розмітки) призначена для опису Web-сторінок i не є мовою програмування. Вона призначена для розмітки текстових документів, тобто для їх форматування. Різні структурні елементи Web-сторінки позначають відповідними операторами, які називаються тегами. При одержанні Web-сторінки із сервера браузер аналізує її. Він знаходить у ній теги, що вказують, якого типу елемент треба відобразити, і виводить фрагмент Web-сторінки на екран.

Сукупність тегів і правил їх використання називається мовою HTML – мова розмітки гіпертексту.

Тег - це команда HTML формування вигляду фрагменту Web-сторінки, яка завжди записується в кутові дужки.

Як правило, теги – парні. Перший тег відкриває опис команди і визначає її початок, другий тег відрізняється від першого наявністю похилої риски "/" перед іменем тегу і закриває його, тобто припиняє дію команди.

Часто теги, окрім ім’я, містять атрибути.

Атрибути – це компоненти тегу, що містять вказівки про те, як браузер має сприймати й обробляти тег. Атрибут записується після імені тегу і складається, як правило, з імені і значення, записаних через знак «=».

Наприклад: <BODY bgcolor = ”yellow”> - жовтий фон документу.

Струкрура HTML-документу

Bci HTML-документа будуються за визначеними правилами:

w текст документа починаеться тегом <HTML> i заюнчуеться тегом </HTML>;

w всередині контейнера <HTML> знаходяться ще два контейнери <HEAD> (заголовок Web-сторінки) і <BODY> (її вміст);

w всередині контейнера <HEAD> знаходяться інші контейнери, серед них <TITLE> (рядок символів заголовка вікна браузера).

При відображенні HTML-файлу браузером зайві пропуски ігноруються. Якщо розділити два слова трьома пропусками, то на екрані між словами залишиться один пропуск, а кілька порожніх рядків на екрані браузера будуть замінені на один. Коли текст досягає правої границі вікна, він автоматично переходить на новий рядок.

Все, що розташоване між тегами <head> </head>, - це службова інформація.

Все, що розташоване між тегами <body> </body>, - це безпосередній вміст документа. Атрибут тегу, що змінює колір шрифту – text, а значення кольору визначається набором цифр та латинських літер. Наприклад: <body text="#336699">.

Колір фону визначає атрибут bgcolor, значення якого визначається так само. Наприклад:

<body text="#336699" bgcolor="#FF00"> червоний.

31. Проаналізувати можливості обробки тексту в HTML-документі. Описати прості прийоми форматування тексту. Назвати теги форматування рядків, абзаців, заголовків у HTML-документі.

До основних можливостей обробки тексту в HTML-документі відносять:

· Встановлення абзаців.

· Встановлення розділової лінії.

· Зміна параметрів шрифту.

· Зміна параметрів абзацу.

· Оформлення списків.

Абзаци: Розбити текст документу на абзаци можна кількома способами. Простого натискання

Один з способів поділити текст на абзаци – використання тегів <P> і <BR>.

<P>Подібність</P>

Корова не схожа на коня <BR>

Другий спосіб поділити текст на окремі абзаци – використання заголовків. В HTML документі існують заголовки 6-ти рівнів, які визначаються за допомогою конструкції <Hn>Текст заголовка</Hn>, де n-номер рівня. Рівень заголовка визначає розмір шрифту при відображенні документу. Наприклад:

<H1>Привіт, це моя перша сторінка. </H1>

<H2>Я вивчаю мову HTML, щоб створити власну домашню Web-сторінку.</H2>

Вирівнювання абзаців: абзаци, що задаються тегом <р></р> за замовченням вирівнюються по лівому краю. Визначити інший вид вирівнювання можна за допомогою атрибуту align:

по центру <р align="center">текст</p>

по лівому краю <р align="left">текст</p>

по правому краю <р align="right">текст</p>

по ширині <р align="justify">текст</p>

Формат шрифту: Для визначення формату шрифту певного фрагменту тексту використовується тег <font> ТЕКСТ </font>.

Тег може мати такі атрибути: face – гарнітура шрифту, size – розмір, color – колір.

Наприклад: <font face="ARIAL"> шрифт Arial </font>

Написання тексту задається за допомогою тегів:

<b> Жирний текст </b>

<i> Текст курсивом </i>

<u> Підкреслений текст </ u >

Для фрагмента тексту можна застосовувати кілька тeгів. Наприклад: <b> <i> Жирний курсив </i> </b>.

32. Проаналізувати можливості обробки тексту в HTML-документі. Назвати атрибути, що використовуються для задання параметрів шрифту. Описати процес впровадження графічного зображення.

До основних можливостей обробки тексту в HTML-документі відносять:

· Встановлення абзаців.

· Встановлення розділової лінії.

· Зміна параметрів шрифту.

· Зміна параметрів абзацу.

· Оформлення списків.

Для визначення формату шрифту певного фрагменту тексту використовується тег <font> ТЕКСТ </font>.

Тег може мати такі атрибути:

face – гарнітура шрифту, size – розмір, color – колір.

Наприклад <font face="ARIAL"> шрифт Arial </font>

Написання тексту задається за допомогою тегів:

<b> Жирний текст </b>

<i> Текст курсивом </i>

<u> Підкреслений текст </ u >

Для фрагмента тексту можна застосовувати кілька тегів. Наприклад: <b> <i> Жирний курсив </i> </b>.

Щоб вставити малюнок, треба скористатися тегом <img src="my.jpg">, де my.jpg - ім'я файлу, що містить малюнок. Замість my.jpg можна вставити ім'я будь-якого іншого малюнка з розширенням jpg, gif, png, bmp. Якщо малюнок знаходиться в іншій папці, то його краще переписати в папку, де знаходиться HTML-документ.

Для розміщення малюнка по відношенню до тексту документа використовують теги:

<img src="prl.png" align="left"> - малюнок з лівого краю, текст обтікає його справа;

<img src="prl.png" align="right"> - малюнок з правого краю, текст його обтікає зліва:

Kpiм параметрів align, існують ще кілька параметрів:

<img src="prl.png" Vspace="10"> - відстань між текстом i малюнком по вертикалі (тут 10 пікселів):

<img src="prl.png" Hspace="30"> - відстань між текстом i малюнком по горизонталі (30 пікселів):

<img src="prl.png" alt="моя фотокартка"> - опис малюнка (якщо встановити курсор миші на малюнок, через секунду з'явиться вказаний текст - тут "моя фотокартка"):

<img src= "pri.png" width="100"> - ширина малюнка (тут 100 пікселів):

<img src="prl.png" height="200"> - висота малюнка (тут 200 пікселів):

<img src="prl.png" border="5"> - рамка навколо малюнка (тут товщина лінії 5 пікселів):

Bci параметри можуть застосовуватися одночасно один з одним, щоб запобігти плутанини в їx застосуванні. Наприклад, так:

<img src="prl.png" aling="left" Hspace=30 Vspace=5 alt="моя фотокартка">

Малюнок буде притиснутий до лівого краю екрана, текст буде його обтікати справа, відстань до тексту по горизонталі - 30 пікселів, по вертикалі - 5 пікселів, при встановленні курсору миші на малюнку з'явиться напис "моя фотокартка".

33. Дати визначення гіперпосилання. Назвати види гіперпосилань. Описати порядок створення гіперпосилань на Web-сторінці.

Гіперпосилання - це об'єкт веб-сторінки, що містить інформацію про адресу іншої веб-сторінки або про певне місце на поточній сторінці. Таким об'єктом може бути фрагмент тексту або ілюстрація.

Гіперпосилання може вказувати на певне місце всередині сторін­ки, якщо туди попередньо вбудувати якір-мітку. Для визначення якоря використовують теги <А> і </А>, але замість атрибута HREF задають атрибут NAME, значенням якого має бути ім'я якоря. Воно може складатися з літер та цифр, але не повинно містити символів пробілу. Якщо на сторінці є кілька міток, то всі вони повинні мати різні назви.

Для створення посилання на встановлений якір потрібно у тегу <А> зазначити його ім'я в кінці адреси URL після імені докумен­та, відокремивши його символом #. Символ # вказує на те, що після нього записано назву мітки, а не ім'я файлу.

Посилання на мітку всередині поточного документа задають так:
<А HREF="#назва_мітки">Текст посилання</А>.

Щоб певний текст документу зробити посиланням на інший файл, використаємо тег

<а href="ім’я файлу"> текст </а>. Наприклад:

Моя спеціальність - <а href="ERGEO.htm"> ЕРГЕО </а>

Текст при цьому буде відображатись на сайті іншим кольором з підкресленням. Якщо в імені файлу не вказується шлях до нього, то він повинен міститись в тій же папці, що і сам сайт.

34. Дати визначення Web-сайту. Проаналізувати його призначення. Назвати можливі типи структур Web-сайту.

Веб-сайт— сукупність веб-сторінок, до­ступних в Інтернеті, які об'єднані як за змістом, так і навігаційно.

Головне призначення сайту полягає в тому, щоб розповісти користувачам про компанії, про переваги її Web-ресурсу перед іншими подібними ресурсами Internet і його цінності у світі інформації, а також про товари чи послуги, які нею пропонуються.

Типи структур веб-сайтів.

Стандартна (лінійна)

Основна веб-сторінка містить посилання на інші документи веб­сайту, а документи містять посилання, відповідно, на основну веб-сторінку. Це найпростіший і найпоширеніший спосіб організації веб-сайту.

Деревоподібна

На сайті з деревоподібною структурою з головної сторінки можна потрапити на одну зі сторінок другого рівня, звідти - на одну зі сторінок третього рівня і т.д.

Довільна

У цьому випадку всі сторінки веб-сайту містять посилання на інші сторінки, і користувач може легко перейти з будь-якої сто­рінки практично на будь-яку іншу. Ця схема може перетворитися на лабіринт, якщо вийде з-під контролю, але вона популярна в тих випадках, коли посиланнями на документи користуються не надто часто.

35. Описати етапи розробки Web-сайту. Дати визначення хостингу, Web-серверу. Навести класифікацію доменних імен.

Етапи створення сайту

1.Планування (на цьому етапі розв'язуються питання загального характеру. Обговорюється загальна концепція сайту, формулюються та фіксу­ються цілі створення сайту)

2. Етап проектування сайту (Визначення структури сайту: меню, посилання, розміщення модулів, побудова списку компонентів, що підключаються, тощо)

3. Розробка дизайну сайту (етап розробки й тестування сайту).

4. Розміщення сайту.

5. Розвиток ресурсу.

Для того щоб сайт став доступним широкому колу відвідувачів, йому необхідно призначити доменне ім'я і розмістити в мережі Інтернет.

Розміщення сайту на сервері та подальше його адміністру­вання називають хостингом. Наданням такої послуги займаються спеціальні організації. Хостинг буває платним і безкоштовним.

Можливість створювати веб-сторінки та організовувати форуми й чати в автоматизованому режимі (крім власне розміщення сайту) часто надається на серверах, що забезпечують хостинг. Наприклад, ucoz.ru, mylivepage.com.

Веб-сервер – це програма, служба або сервіс, запущений на якому-небудь комп'ютері. Завданням веб-серверів є надання доступу до даних, які на ньому розміщені по протоколах HTTP і HTTPS. У світі існує мільйони веб-серверів і на кожному з таких серверів може розташовуватися не один, а кілька сайтів. Це стало можливим завдяки технології віртуальних доменів. Більшість веб-серверів у світі працюють під управлінням операційних систем LINUX і UNIX. Найпопулярнішим веб-сервером є APCHE. Сайти та сторінки лежать в певній папці на комп'ютері із запущеним веб-сервіром і коли ми набираємо адресу веб-сторінки, то ми просто відкриваємо файли в цій папці.

Для користувача працювати з числовим зображенням IP-адреси незручно, тому йому пропонується більш проста логічна система доменних імен DNS (Domain Name System) - послідовність текстових імен, сполучених крапками, наприклад, microsoft.com, rambler.ru, itl.net.ua, lviv.ua і т.д.

Домен - група вузлів, об'єднаних за деякою ознакою (наприклад, вузли навчальних закладів, вузли якої-небудь країни, вузли однієї організації і т. д.). Система доменів має ієрархічну деревоподібну структуру, тобто кожний домен проміжного рівня містить групу інших доменів. Кореневий домен є умовним, на верхньому рівні можуть бути розташовані початкові (територіальні) домени різних країн. Ім'я вузла (машини) становить нижній рівень доменного імені та позначається крайнім лівим доменом.

Наведемо доменні імена деяких країн та організацій: us- США, ru- Росія, uа- Україна, com- комерційні організація, edu - навчальні заклади, gov - урядові установи, net - постачальники мережних послуг, org - неприбуткові організації.

Дата добавления: 2015-05-08