Паспорт ризику ПНО. 2 страница

Ці рекомендації включають до плану заходів з підвищення стійкості роботи обєкта. План реалізують у мирний час за відсутності надзвичайних ситуацій, як правило, під час реконструкції обєкта і в період загрози нападу противника.

Дослідження стійкості обєкта проводиться в мирній час силами інженерно-технічного складу без відриву від виробництва. Керівником дослідження є начальник ЦЗ обєкта, тобто керівник виробництва. Тривалість досліджень — 2 … З місяці.

Весь процес планування і проведення досліджень поділяють на три етапи.

Перший етап — підготовчий: розробка керівних документів наказ начальника ЦЗ обєкта, календарний план, план проведення досліджень, визначення складу учасників дослідження та їх підготовка.

Другий етап — оцінка стійкості роботи обєкта за надзвичайних ситуацій.

Третій етап — розробка заходів, що підвищують стійкість роботи обєкта.

Для проведення досліджень на обєкті створюють такі групи дослідження:

- група керівника дослідження на чолі з головним інженером підприємства

- група начальника відділу капітального будівництва ВКБ

- група головного енергетика

- група головного механіка

- група головного технолога

- група відділу матеріального постачання

- група штабу ЦЗ обєкта.

На другому етапі роботи кожна група спеціалістів оцінює стійкість елементів виробничого інженерно-технічного комплексу обєкта и провадить необхідні розрахунки по кожному з вражаючих факторів, які можуть діяти внаслідок появи надзвичайних ситуацій мирного й воєнного часів.

У ході досліджень визначають умови захисту робітників і службовців, оцінюють уразливість інженерно-технічного комплексу, характер можливих руйнувань від вторинних факторів, вивчають стійкість системи постачання і кооперативних звязків з підприємствами — постачальниками, виявляють уразливі місця в системі керування та можливості обєкта щодо відновлення зруйнованого виробництва.

На третьому етапі групи спеціалістів за результатами досліджень готують доповіді з висновками і пропозиціями підвищення стійкості елементів, які підлягали дослідженню. Група керівника дослідження складає загальну доповідь і розробляє план заходів з підвищення стійкості роботи обєкта в цілому. Заходи планують на мирний час і на період загрози нападу противника.

Стійкість роботи ОГД визначають на основні моделювання вразливості обєкта до дії кожного вражаючого фактора окремо.

Характер руйнування, пожеж, уражень робітників і службовців залежить від максимально можливих значень параметрів вражаючих факторів, які проявляються у надзвичайних ситуаціях, і спроможності перелічених компонентів протистояти дії цих факторів. У цілому обєкт може бути виведений з ладу, перестати функціонувати навіть тоді, коли більша частина елементів ще дієздатна, але важливі, проте менш стійкі його частини вийшли з ладу. Дослідження стійкості в першу чергу спрямовані на виявлення таких найменш стійких елементів з тим, щоб на основі проведених досліджень спланувати і провести заходи, які підвищують стійкість усього обєкта в цілому.

Досить велику частку в таких дослідженнях відіграють дослідження стійкості елементів та всього обєкта до дії вражаючих факторів надлишкового тиску повітряної хвилі РкПа.

26. Заходи по підвищенню стійкості інженерно-технічного комплексу.

Інженерно-технічний комплекс кожного підприємства містить будівлі і споруди, технологічне обладнання і комунікації, електромережі, тепломережі, водопровід, каналізацію та газопровід.

а підвищення стійкості будівель і споруд досягають:

встановлення додаткових звязків між несучими конструкціями

улаштування металевих каркасів по периметру будівлі

встановлення додаткових рам, підкосів, контрфорсів, додаткових опор для зменшення довжини панелей, закладенням віконних отворів цеглою або металевими щитами

закріпленням розтяжками високих споруд

ємкості або резервуари для зберігання легкозаймистих рідин і НХР заглиблюються в ґрунт або обваловують ся деревяні елементи конструкцій і будівель двері, віконні рами … прикриваються вогнезахисними замазками світлих кольорів.

б захист технологічного обладнання забезпечується розташуванням верстатів на нижніх поверхах будівлі, міцним закріплення на їх фундаментах:

над верстатним обладнанням встановлюється міцні металеві сітки, парасольки, навіси, шатра.

цінне, але достатньо міцне обладнання розташовується в окремих будівлях павільйонного типу з полегшеними і важкозаймистими елементами конструкції.

в стійкість системи управління виробництвом досягається:

розробленням і впровадженням надійних способів оповіщення посадових осіб і всього виробничого персоналу п-ства, їх дублюванням

забезпеченням надійного звязку з місцевими органами, штабам ЦЗ обладнанням двох пунктів керівництва: основного-в одному іх сховищ на ОГ і запасного- в позаміській зоні

створенням двох груп управлінн, які постійно забезпечують виконання всіх заходів відповідно до плану ЦЗ

г підвищення стійкості системи постачання води, газу та електроенергії досягається тим, що вони мають бути закільцьовані, заглиблені і дубльовані.

27. Цільові функції ЄСЦЗ.

- запобігання НС

- мінімізація розмірів збитку і затрат на ліквідацію їх наслідків

- проведення першочергових невідкладних аварійних робіт

Повна ліквідація наслідків НС

28. Джерела техногенної безпеки.

- господарча діяльність людини

- зростання складності виробництва і застосування нових технологій

- надійність виробничого обладнання

- зниження рівня технологічної безпеки

- небезпечні природні процеси та явища, які можуть викликати аварію

29. Паспортизація і реєстрація ПНО, виключення з реєстру.

Паспортизація діючих обєктів господарської діяльності, на яких є реальна загроза виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру, проводиться для вжиття заходів щодо запобігання НС відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 122 Про комплексні заходи, спрямовані на ефективну реалізацію державної політики у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання та оперативного реагування на них на період до 2005 року та кваліфікованої ідентифікації ПНО, здійснення їх обліку згідно з Положенням про паспортизацію потенційно небезпечних обєктів, затвердженим наказом МНС України від 18.12.2000 № 338, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 24.01.01 за № 625253.

Визначення виду небезпеки радіаційна, хімічна, вибухопожежна, гідродинамічна, біологічна тощо проводиться залежно від інформаційних даних паспорта ПНО з урахуванням вимог діючих нормативно-технічних норм та інших показників, які наводяться в паспортах ПНО.

Паспортизація проводиться на підставі зведених переліків ПНО затверджених на засіданнях комісій з питань ТЕБ та НС регіонів, які щороку до 1 грудня подаються до Державного департаменту СФД та Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки територіальними органами державного нагляду у сфері цивільного захисту. Переліки повинні містити інформацію щодо повної назви ПНО, адреси місця розташування, виду небезпеки обєкта, прізвище керівника та його контактного телефону.

На підставі зведених переліків Державний департамент СФД надсилає відповідну форму паспорта ПНО керівнику власнику ПНО.

У 30-денний термін після отримання відповідної форми паспорта з Державного департаменту СФД керівник власник ПНО повинен направити на адресу Науково-дослідного інституту мікрографії, який забезпечує облік ПНО у державному реєстрі ПНО, заповнений паспорт ПНО. При цьому він несе відповідальність за повноту та своєчасність його подання.

У разі будь-яких змін у технічному стані або у виробничій діяльності ПНО, які призведуть до зменшення або збільшення його потенційної небезпеки і вплинуть на показники паспорта ПНО, керівник власник ПНО зобовязаний повідомити про це НДІ мікрографії та місцеві органи державного нагляду у сфері цивільного захисту, а також внести відповідні зміни до паспорта ПНО в 10-денний термін.

Територіальні та місцеві органи державного нагляду у сфері цивільного захисту згідно з чинним законодавством мають право здійснювати контроль щодо обсягу, достовірності та своєчасності наданої в паспорті ПНО інформації. У разі виявлення змін у стані ПНО порівняно з паспортом ПНО, територіальні та місцеві органи Державного нагляду у сфері цивільного захисту зобовязують адміністрацію ПНО направити до Державного департаменту СФД оновлений паспорт ПНО або зміни до нього.

Після отримання паспорта Державний департамент СФД забезпечує реєстрацію потенційно небезпечних обєктів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1288 Про затвердження Положення про Державний реєстр потенційно небезпечних обєктів.

Під час реєстрації Державний департамент СФД надає потенційно небезпечному обєкту окремий реєстраційний номер, який зберігається у реєстрі до повної ліквідації небезпечного обєкта.

Паспорт ПНО та свідоцтво про реєстрацію в Державному департаменті СФД залучається до наглядової справи ПНО.

30. Ідентифікація обєктів підвищеної безпеки.

Ідентифікація обєктів підвищеної небезпеки — порядок визначення обєктів підвищеної небезпеки серед потенційно небезпечних обєктів;

Субєкт господарської діяльності ідентифікує обєкти підвищеної небезпеки відповідно до кількості порогової маси небезпечних речовин. Нормативи порогової маси небезпечних речовин встановлюються Кабінетом Міністрів України 956-2002-п. Порядок ідентифікації, форма та зміст оповіщення про її результати визначаються Кабінетом Міністрів України 956-2002-п. На основі ідентифікаційних даних Кабінет Міністрів України затверджує класифікацію об’єктів підвищеної небезпеки і порядок їх обліку 956-2002-п.

31. Декларація небезпеки та ліцензування.

Порядок розроблення декларації безпеки обєктів підвищеної небезпеки, проведення експертизи декларації небезпеки.

Декларація небезпеки розробляється для обєктів підвищеної небезпеки, які ідентифіковані як обєкти підвищеної небезпеки 1 та 2 класу.

Для розроблення декларації безпеки субєкт господарської діяльності повинен:

1. Надати лист-заяву довільної форми.

2. Надати повідомлення про результати ідентифікації обєктів підвищеної небезпеки ОПН-1 по формі дод.1.

3. Взяти рахунок та договір;

4. Надати перелік документів необхідних для розробки декларації безпеки

ліцензування.

32. Методика визначення ризиків.

Методики визначення ризиків та їх прийняття рівнів для декларування безпеки:

Ri — ймовірність і-ї надзвичайної події

Bi — збитки-ї надзвичайної події.

33. Категорії небезпечних речовин.

Для ідентифікації обєктів підвищеної небезпеки до небезпечних речовин за їх властивостями відносяться такі категорії речовин:

1 горючі займисті гази — гази, які утворюють у повітрі при нормальному тиску суміші, що сприяють поширенню полумя в детонаційному чи дефлаграційному режимі або можуть горіти в повітрі в дифузійному режимі при витіканні струменем факельне горіння

2 горючі рідини — рідини з температурою спалаху, що дорівнює або менша 61 град. С у закритому тиглі або температурою спалаху, що дорівнює або менша 66 град. С у відкритому тиглі легкозаймисті рідини згідно з ГОСТ 12.1.044-89

3 горючі рідини, перегріті під тиском, — горючі рідини згідно з ГОСТ 12.1.044-89, які знаходяться в апаратах, резервуарах або трубопроводах під тис-ком при температурі, що перевищує температуру кипіння при атмосферному тиску в 1,25 і більше разів.

4 вибухові речовини — рідкі або тверді речовини чи суміші речовин, які під впливом зовнішніх факторів здатні швидко змінювати свій хімічний склад, а цей процес само розповсюджуватися з виділенням великої кількості тепла 1 газоподібних продуктів клас 1 згідно з ГОСТ 19433-88

5 речовини-окисники — речовини 5 класу небезпеки згідно з ГОСТ 19433-88,

6 високотоксичні та токсичні речовини — речовини, які мають властивості, зазначені в таблиці 1 ГОСТ 12.1.007-76.7 речовини, які становлять небезпеку для довкілля високотоксичні для водних організмів, — речовини, які мають властивості, зазначені в таблиці, згідно з Конвенцією про трансграничний вплив промислових аварій 1992 рік.

34. ХНО і небезпека від них, поділ НХР на групи.

ХНО — обєкти госп-ня, при аваріях або зруйнуванні яких можуть статися техногенні небезпеки з масовим ураженням людей і навкол. середовища СДОР. Аварія на ХНО створює значну небезпеку як для виробн. персоналу, так і для насел. Величина цієї небезпеки тим більша, чим вище ступінь токсичної СДОР. Для кіл-ної харак-ки токсичних властивостей СДОР при їх дії через органи дихання людини застосовується таке поняття, як токсична доза. Визначаються чотири токсодози гранично допустима, середня порогова, середня вивідна і смертельна.

Поділ НХР на групи за уражаючими властивостями:

- речовини з переважно задушливою дією хлор, хлор пекрін сльозогінний газ

- речовини задушливої та загально отруйної дії аміак, чадний газ окись вуглецю

- нейротропні отрути сірковуглець, фосфоро-органічні сполуки.

36. Токсодози і їх класифікація.

Токсичність — здатність отруйної речовини уражати живий організм. Ступінь токсичності визначається токсодозою. Токсодоза — кількість речовини, що відноситься до одиниці обєму і одиниці часу мгл.хв..

Зона смертельних токсодоз — зона, на зовнішній межі якої 50% людей одержують смертельні ураження

Зона ураження токсодоз — зона, на зовнішній межі якої 50% людей втрачає працездатність, або їм потрібна медична допомога.

37. Зона можливого зараження та прогнозована зона хімічного зараження.

Зона можливого хімічного зараження ЗМХЗ — територія у межах якої внаслідок зміни напрямку вітру може переміщуватися хмара НХР з вражаючою концентрацією.

Прогнозована зона хімічного зараження ПЗХЗ — фактична, розрахункова зона в межах НХР, параметри якої визначаються за формулою еліпса.

38. Стани вертикальної стійкості атмосфери.

1. Інверсія — зростання температури з висотою, такий стан приземного стану атмосфери перешкоджає розсіюванню.

2. Ізотермія — характеризується стабільною рівновагою повітря, також сприяє застою парів НХР на місцевості і в лісі

3. Конвекція — зниження температури повітря з висотою спостереження вихідних потоків повітря, що сприяє швидкому розсіюванню хмари зараження повітря.

39. Локалізація і знезаражування джерела хімічного впливу.

Основні способи:

• Постановка водяних і рідинних завіс з використанням нейтралізованих розчинів

• Розсіювання хмар за допомогою повітряно-газових потоків

• Облаштування району впливу

• Збір рідинної фази у приямки

• Засипання місця впливу сорбентами

• Зниження інтенсивності випаровування покриттям дзеркала впливу повітряною плівкою.

40. Аварійне та довгострокове прогнозування ХО

Хімічна обстановка ХО — це зараження атмосфери, місцевості небезпечними хімічними речовинами унаслідок промислової аварії або застосування хімічної зброї, що потребує певного захисту людей і довкілля. Хімічна обстановка характеризується масштабом розмірами зон і ступенем зараження концентраціями НХР, мгл, гм3 і може бути виявлена методом прогнозування або за даними хімічної розвідки. Прогнозування ХО — це отримання ймовірної інформації про хімічну обстановку, що може скластися на території регіону, об’єктах господарювання на підставі прогнозу передбачення наслідків хімічного зараження у відповідних умовах. Оцінювання ХО — це розвязання задач і формування висновків з аналізу наслідків і ступеня впливу хімічного забруднення на життєдіяльність людей регіону, обєктів господарювання та визначення заходів щодо їх захисту.

Прогнозування і оцінювання ХО у разі аварій на ХНО і транспорті автомобільному, трубопровідному, залізничному, річковому, морському здійснюється для визначення можливих наслідків аварії, послідовності дій у зоні можливого зараження і вживання заходів щодо захисту людей аварійне прогнозування. Для визначення ступеня хімічної небезпеки обєктів, які зберігають або використовують НХР, та адміністративно-територіальних одиниць АТО, у межах яких живе населення, для якого існує ризик ураження НХР, а також для завчасного складання планів здійснення заходів щодо захисту населення і ліквідації наслідків аварій проводять довгострокове прогнозування. Під час прогнозування хімічної обстановки визначають параметри двох зон: зони можливого хімічного зараження і прогнозованої зони хімічного зараження. Зона можливого хімічного зараження ЗМХЗ — це територія, у межах якої під впливом зміни напрямку вітру може виникнути переміщення хмари НХР з небезпечними для людини концентраціями. Зону наносять на карту план місцевості у вигляді кола, півкола, чвертькола, однієї восьмої кола залежно від швидкості вітру.

41. Превентивні організаційні заходи зниження масштабів хімічного впливу на обєкти і території.

Організаційні:

Установка локальних місцевих автоматизованих систем виявлення зараження небезпечними речовинами навколишнього середовища і оповіщення про виникнення надзвичайної ситуації виробничого персоналу і населення, яке проживає в зонах можливого хімічного зараження й доведення до них інформації про порядок дій за сигналами оповіщення. Завчасне прогнозування зон заражень, руйнування, пожеж за можливих метеоумов і створення запасів із матеріально-технічного забезпечення заходів із захисту й евакуації населення на випадок аварії. Постійний контроль за викидами НХР в атмосферу, скидами у водойми отруйних відходів, за концентрацією парів небезпечних речовин у повітрі робочих приміщень. Забезпечення виробничого персоналу засобами індивідуального захисту із зберіганням їх на робочих місцях співробітників у постійній готовності до використання. Навчання виробничого персоналу правилам, засобам і прийомам захисту, само- і взаємодопомоги за можливих уражень і його періодичне тренування. Розроблення інструкцій керівництву, черговим і командам ліквідаторів з викладенням їх обовязків при НС, а також плану дій при НС.

Інженерно-технічні:

Обладнання ємностей, комунікацій і виробничих установок із НХР автоматичними та ручними пристроями, які запобігають витіканню НХР у випадку аварії. Підсилення конструкцій ємностей і комунікацій із НХР або влаштування над ними огорожі для захисту від пошкоджень уламками будівельний конструкцій при аварії. Розміщення під сховищами із НХР аварійних резервуарів, чаш, пасток і напрямлених стоків. Будівництво під сховищами з особливо небезпечними НХР підземних резервуарів з водою для розчинення при аварійних витоках. Розосередження запасів НХР, будівництво для них заглиблених або напівзаглиблених сховищ. Виготовлення розчинів НХР за межами основних цехів. Створення запасів нейтралізуючих речовин у цехах, де використовуються НХР. Майданчики для перевалки НХР, причали, залізничні колії повинні бути віддалені від житлових будівель та інших обєктів не менш ніж на 250 м, а також обладнані пристроями для встановлення водяних завіс та системою локального оповіщення.

Заходи із захисту працівників:

Крім заходів загальнодержавного масштабу, на обєктах господарської діяльності також проводяться заходи, які дають змогу зменшити наслідки від НС як природного, так і техногенного характеру, особливо дію вторинних факторів ураження. На першому місці повинні бути питання захисту працівників та службовців, який можна забезпечити виконанням таких заходів:

- створення і підтримання у готовності системи оповіщення

- накопичення фонду захисних споруд і підтримання їх у готовності до використання

- планування заходів з евакуації

- накопичення засобів індивідуального захисту та організація їх зберігання

- підготовка до проведення рятувальних та інших невідкладних робіт

- морально-психологічна підготовка робітників та службовців.

42. Радіаційний і хімічний контроль на ОГД

Радіаційний захист включає заходи для виявлення й оцінки радіан., хім. обстановки, організацію і здійснення дозиметричного і хім. контролю, розробку типових режимів радіан. захисту, забезпечення засобами інд. і колективного захисту, організацію і проведення спец. обробки. Обєкт госп. діяльності — це підприємства державні і приватні, установи і організації, навчальні заклади та інші. Хімічний контроль здійснюється з метою визначення наявності та ступеня зараження ОР, СДОР людей, тварин, техніки, одягу, засобів інд. захисту, продуктів, води, фуражу та інше. Контроль здійснюється за допомогою приладів хімічної розвідки ВПХР, ППХР, ПХР-МВ, а також користуються хімічними лабораторіями ПХЛ-54, ПХЛ-ЛБ. Якщо немає можливості визначити ОР, СДОР — береться проба і скеровується на аналіз в СЕС. Відповідальність за проведення контролю на ОГД покладається на начальників штабів та служб ЦО і командирів обєктових формувань. На обєктах розробляється наказ з організації дозиметричного та хімічного контролю, в якому визначається: порядок забезпечення технічними засобами контролю, організація видачі засобів контролю, облік доз опромінення та ступеню забруднення РР, ОР, СДОР, подання донесень про поглинені дози, ступені зараження, обовязки посадових осіб з ведення контролю, режими радіаційного захисту та порядок впровадження їх в дію.Під режимом радіаційного захисту розуміємо порядок дії людей, використання способів та засобів захисту в зонах радіаційного зараження, який передбачає максимальне зменшення можливих доз опромінення. Він передбачає послідовність та тривалість використання захисних споруд, захисних властивостей промислових та житлових приміщень, обмеження перебування людей на відкритій місцевості.

43. Режими радіаційного захисту.

Режим радіаційного захисту — це порядок дій людей, використання заходів і засобів захисту в зонах радіоактивного зараження, який включає радіаційні ураження і опромінювання людей більше встановлених доз. Режими радіаційного захисту людей передбачають послідовність і тривалість використання людьми захисних споруд, житлових і виробничих будинків, перебування на відкритій місцевості з використанням засобів індивідуального захисту. Режими радіаційного захисту розраховані для використання їх в умовах радіоактивного зараження місцевості внаслідок застосування противником ядерної зброї або при виникненні аварій з викидом радіоактивних речовин на підприємствах, які їх використовують. Режими захисту опрацьовані для типових за характером забудов населених пунктів у вигляді таблиць. Всього розроблено 8 типових режимів радіаційного захисту: режими № 1, 2, 3 — для непрацюючого населення; режими № 4, 5, 6,7 — для захисту робітників, службовців і виробничої діяльності підприємства обєкту; режим № 8 — для захисту сил цивільної оборони загонів, ланок і т.п. при проведенні РіІНР зонах радіоактивного зараження. Режими захисту розроблені для умов одно- або двозмінної роботи обєкту підприємства протягом 10-12 год на добу. При розробці режимів захисту враховувались дози опромінювання за час перебування робітників і службовців у.-захисних спорудах, виробничих, житлових і адміністративних будинках, а також при пересуванні із місць відпочинку на робочі місця, виходячи з того, що вони не перевищують межі допустимих величин. Типові режими захисту № 1-7 складаються з трьох етапів, які виконуються в строгій послідовності: 1 етап — визначає час зупинки роботи обєкту термін безперервного перебування людей в захисних спорудах, 2 етап — визначає тривалість роботи обєкту з використанням для відпочинку робітників і службовців захисних споруд працюють в цеху — відпочивають у сховищі або ПРУ, 3 етап — визначає тривалість режиму захисту з обмеженим перебуванням людей на відкритій місцевості не більше 2 год на добу. Працюють у цеху, відпочивають у житлових будинках вдома.

44. Дезактивація обєктів і території.

Дезактивація — усунення радіоактивних речовин із поверхонь до величин, безпечних для людини. Техніка, майно, одяг, місцевість, продукти харчування, вода, які забруднені радіоакт. речовинами підлягають дезактивації. При частковій дезактивації техніки та одягу видаляють радіоактивні речовини з усієї поверхні методом обмітання чи обтирання. Повна дезактивація здійснюється наступними методами:

змивання РР дезактивуючим розчином, водою і розчинниками з одночасною обробкою забрудненої поверхні щітками дегазаційних машин і приладів; змивання РР струменем води під тиском; знищення РР газокрапельним потоком; знищення РР витиранням забрудненої поверхні тампонами, які змочені у дезактивуючому розчині, водою і розчинниками; змітання радіоактивного пилу віниками, щітками тощо; знищення радіоактивного пилу методом пилевідсмоктування.

Метод дезактивації вибирається відповідно до виду забруднення. Суть дезактивації, таким чином, полягає у відриванні радіоакт. частин від поверхні та знищення їх з оброблених обєктів. Дезактивація споруд проводиться обмиванням водою. Обмивання починається з даху і ведеться зверху вниз. Особливо старанно обмиваються вікна, двері, карнизи і нижні поверхи будинку. Дезактивація внутр. приміщень і робочих місць проводиться за допомогою обмивання дезактивуючим розчином, водою, обмітанням мітлами і щітками, а також протиранням. Починати дезактивацію слід зі стелі. Стеля, стіни, майно протирають вологими ганчірками, підлога миється теплою водою з милом або 2-3% содовим розчином.Дезактивація ділянок територій, які мають тверде покриття може проводитися змиванням радіоактивного пилу струменем води під великим тиском за допомогою поливальних машин або змітанням радіоактивних речовин підмітально-прибиральними машинами. Ділянки територій, які не мають твердого покриття, дезактивуються шляхом зняття зараженого шару грунту товщиною 5-10 см, дорожними машинами бульдозерами, грейдерами, засипкою забруднених ділянок шаром чистого грунту товщиною 8-10 см; переорюванням зараженої території плугом на глибину до 20 см, збиранням снігу та льоду. Щоб зменшити перенесення радіаційного пилу з одного місця на інше використовують вяжучі рецептори, які створюють плівку, перешкоджаючи пилоутворенню.Дезактивація води провадиться кількома способами, зокрема: фільтруванням, перегонкою, за допомогою іонообмінних смол або відстоюванням криниці, шляхом багаторазового відкачування з них води і знищенням грунту з дна, а ділянка місцевості, яка прилягає до криниці у радіусі 15-20 м дезактивується шляхом зняття шару грунту товщиною 5-10 см з наступним засипанням її незабрудненим піском. Дезактивація продуктів і харчової сировини проводиться шляхом обробкии або заміни тари. Продукти, які не було затарено шляхом зняття забрудненого шару, заражена готова їжа і хліб знищуються. Для поліпшення дезактивації користуються дезактивуючими розчинами, які створюються на базі порошків СФ-2 СФ-2У або при їх відсутності пральними засобами, чи промисловими відходами, які необхідні для помякшення води, що і дає можливість краще змити з поверхні бруд разом з радіоактивними речовинами. З цією метою розчини можна підігріти.

45. Евакуація населення та евакуаційні органи.

Евакуація — це організоване вивезення виведення службовців підприємств, організацій і установ, які припиняють чи переносять свою діяльність у заміську зону, а також непрацездатного і незайнятого у виробництві насел. із зон можливих руйнувань категорійованих міст і обєктів, розташованих поза цими містами. Евакуації підлягає насел., що проживає в насел. пунктах, розташованих у зонах можливого катастроф. затоплення, можливого небезпек. радіоактивного забруднення, хім. ураження, у районах вин-ня стихійних лих, аварій і катастроф якщо виникає безпосередня загроза життю і здоровю людей. У залежності від обстановки, що склалася під час НС техног. і прир. хар-ру, може бути проведена загальна чи часткова евакуація насел. тимчасового чи безповоротного характеру. Загальна евакуація проводиться за рішенням КМУ для всіх категорій населення і планується на випадок: — можливого небезп. радіоакт. забруднення територій навколо атомних електростанцій якщо виникає безпосередня загроза життю і здоровю людей, які проживають у зоні ураження; — виникнення загрози катастроф. затоплення місцевості з 4год доходженням проривної хвилі. Часткова евакуація проводиться за рішенням КМУ на випадок: -аварії на атомній електростанції з можливим забрудненням території; — усіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин; — загрози катастрофічного затоплення місцевості; — лісових і торфяних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, які загрожують населеним пунктам. Проведення організованої евакуації, запобігання проявів паніки і недопущення загибелі людей забезпечується шляхом: планування евакуації населення; визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих з потенційно небезпечних зон; організації оповіщення керівником підприємств і населення про початок евакуації; організації управління евакуацією; усебічного життєзабезпечення в місцях безпечного розселення евакуйованого населенняє. Заміською зоною називається територія за межами зон можливих руйнувань, встановлених для категорійованих міст і категорійованих обєктів, розташованих поза цими містами. Межі зон можливих руйнувань встановлюються в залежності від значення міг і а і чисельності його населення. Райони розселення евакуйованих у заміській зоні і порядок їх виведення і вивезення визначаються адміністрацією міста з урахуванням створення умов для продовження виробничої діяльності підприємств, транспортних можливостей, наявності жилого фонду і забезпечення всім необхідним угруповання сил ЦО, призначеного для ведення РІНР в осередках ураження.

Дата добавления: 2015-05-08