А. Порядок роботи до отримання вогневого завдання

1. Нанести на карту бойовий порядок батареї.

2. Визначити висоту ВП (h = 220м).

3. Провести на карті лінію ОН (α ОН = 1-00) з точки ВП.

Б. Після отримання вогневої задачі.

1. За допомогою АК-3 нанести координати цілі на карту, поставити точку і обвести її квадратом (якщо ціль окрема), або прямокутником площею 6 га (якщо ціль групова).

2. Визначить висоту цілі.

3. Установити центр круга АК-3 на точку ВП закріпити його вколювачем і направити “НУЛЬ” круга АК-3 на лінію ОН.

4. Встановити лінійку згідно масштабу і сумістити її з точкою цілі.

5. Проти точки цілі по лінійці дальності зняти значення дальності топографічної.

6. По кутомірній шкалі АК-3 зняти значення довороту від основного напрямку з точністю до 0-05 починаючи з нульової відмітки. Вліво від нуля – “лівіше 0-00” запис “- 0-00”, вправо від нуля – “правіше 0-00” запис “+ 0-00”.

7. Визначають кут місця цілі

ε ц = (hц - hвп)/Д * 0,95

Коефіцієнт віддалення (К_в) (призначення, порядок визначення, приклад).

Коректури дальності і напрямку та пристрілюванні цілі визначають за допомогою приладів або розрахунком.

Визначаючи коректури розрахунком, застосовують коефіцієнт віддалення К_в та крок кутоміра К_к.

Коректури вводять з точністю, яку дозволяють прицілювальні пристосування.

При пристрілюванні цілі в умовах малого зміщення розриви, які відхилилися від цілі виводять на лінію спостереження за допомогою коефіцієнт віддалення К_в.

Рис. 1.

Кут α виміряний з спостережного пункту (СП) (рис. 1) необхідно перерахувати для вогневої позиції (ВП) – β.

ЦР=0,001Д_сп α=0,001Д_т^ц β

тоді: β=αД_сп/Д_т^ц

з співвідношення: αД_сп/Д_т^ц=К_в

тоді: β=α К_в

де: Д_сп – дальність від спостережного пункту до цілі

Д_т^ц – топографічна дальність від вогневої позиції до цілі

Визначаючи коректури напрямку – β, для виводу розривів на лінію спостереження бокове відхилення розриву – α (центру групи розривів), взяте з протилежним знаком, множать на коефіцієнт відхилення - К_в.

Крок кутоміра (К_к) (призначення, порядок визначення, приклад).

Крок кутоміра К_к призначений для утримання розривів на лінії спостереження під час зміни дальності стрільби.

Рис. 2.

З Рис. 2 видно, що К_к=АЦ/0,001Д_т^ц

Величину АЦ можна знайти з трикутника АРЦ

АЦ=ПЗ*0,001*ΔД (3)

де ΔД – стрибок приціла в м., для захвата приціла у вилку,

ПЗ – поправка на зміщення, тоді

К_к=

так як ΔД – розраховують на 100 м., величина стрибка тоді:

К_к= (4)

Для визначення довороту на крок кутоміра, відповідає коректурі дальності ΔД, одну соту коректури дальності множать на крок кутоміра,

β=0,001ΔД*К_к (5)

Доворот на крок кутоміра виконують у бік спостережного пункту, якщо дальність зменшується, та в протилежний бік, якщо дальність збільшується.

Зміст та порядок пристрілювання за СЗР при ПЗ менше 5-00. Умови закінчення пристрілювання.

а) Зміст пристрілювання за СЗР:

Пристрілюванням відшукують найвигідніші установки для стрільби на Ураження і суть його полягає в тому, що ЦРС наближають до цілі (центру цілі), вводячи коректури по дальності, які визначені по результатам оцінки знаків розривів відносно цілі, шляхом послідовного половинення вилки дальності. Коректури напрямку визначають за загальними правилами.

б) Порядок пристрілювання за СЗР (ст.114-115):

1.Пристрілювання починають поодинокими пострілами на вирахуваних установках.

2.Якщо після першого пострілу виміряне тільки бокове відхилення розриву, то виводять розрив на лінію спостереження, використовуючи коефіцієнт віддалення Кв і призначають ще один постріл.

ß = - α • Кв

3.Отримавши знак розриву, приймають його перельотним (недольотним) по лінії спостереження на величину першої вилки, яка дорівнює 200 м, вводять коректури з урахуванням виміряного відхилення розриву в напрямку і призначають наступний постріл.

Коректури: - в дальності ΔП = ΔД/ΔХтис = 200/ΔХтис

- в напрямку ß = -α Кв + (⁺_{- Δ}Д/100)Кк

4.Таким чином діють до отримання розриву протилежного знаку, після чого половинять вилку і, якщо потрібно, продовжують пристрілювання.

У залежності від відхилення розриву від цілі в дальності величина першої вилки може бути зменшена або збільшена.

ВИЛКА – це різниця двох кутів підвищення (двох установок прицілу при одній і тій же установці рівня), на одному із котрих під час пристрілювання отриманий перельот, а на другому – недольот.

Пристрілювання дальності і напрямку здійснюють одночасно. Відхилення розривів по напрямку визначають за допомогою приладів: бінокля, бусолі,... Завданням пристрілювання напрямку с відшукання стрільбою такої установки кутоміру, при якій ціль буде накриватись еліпсом розсіювання по напрямку, а також вивід розривів на лінію спостереження і утримання їх на ній для полегшення оцінки відхилень розривів від цілі по дальності перельотів (“+”) або недольотів(“-”).

Коректури дальності і напрямку визначають за допомогою ПРК, ПУВ або МК- це способи визначення коректур під час пристрілювання за СЗР. Ще один спосіб – розрахунком.

Якщо ПЗ менше 5-00 (а ми зараз розглядуємо такий варіант), то основний спосіб визначення коректур – розрахунком.

Умова закінчення пристрілювання дальності і напрямку:

В ПС і УВ А записано, що до стрільби на Ураження переходять:

- на середині вилки, що дорівнює 100м, - якщо глибина цілі менше 100м;

- на середині вилки, що дорівнює 200м, - якщо глибина цілі 100м і більше;

- якщо під час пристрілювання було отримано влучення в ціль.

При влученні в групову ціль вводять коректури з урахуванням виміряного відхилення розривів у напрямку та з окомірною оцінкою відхилення розриву за дальністю від центру цілі, а якщо розрив снаряда відбувся поблизу дальньої чи ближньої її межі, приймають розрив відповідно перельотним або недольотним на величину, яка дорівнює ½ глибини цілі.

Порядок пристрілювання за СЗР при ПЗ 5-00 та більше умови закінчення пристрілювання.

Основна особливість пристрілювання при ПЗ 5-00 та більше полягає в тому, що відхилення розривів по дальності для вогневої позиції спостерігаються з КСП як бокові, а відхилення за напрямком – як відхилення по дальності. Крім того розсіювання снарядів по дальності з КСП будуть спостерігатися як бокове відхилення і тому стрільба буде супроводжуватись постійними відхиленнями за напрямком для КСП від лінії спостереження, а можливість отримання розриву на лінії спостереження дуже мала.

З цієї ж причини для визначення коректур неможливе використання Кв та Кк, як ми це робили при ПЗ < 5-00. Тому пристрілювання при ПЗ > 5-00 пов’язано з деякими труднощами.

Порядок пристрілювання за СЗР при ПЗ 5-00 та більше.

Пристрілювання починають поодиноким пострілом основної гармати батареї на вирахуваних установках.

Якщо при першому розриві визначене тільки бокове відхилення розриву від цілі, то виводять розрив на лінію спостереження, приймаючи відхилення по дальності рівним нулю. Після введення коректури призначають ще один постріл.

Отримавши знак розриву (“+” або “ –“) приймають відхилення розриву від цілі по лінії спостереження рівним 200 метрів, вводять коректуру з урахуванням виміряного відхилення за напрямком і призначають ще один постріл. В залежності від величини відхилення розриву від цілі прийняте відхилення по лінії спостереження (його величина) може бути збільшена або зменшена.

Так діють до отримання протилежного знаку, після чого вводять коректуру, приймаючи відхилення До стрільби на Ураження переходять:

1. Після введення коректури на прийняте відхилення розривів по лінії спостереження, яке дорівнює:

- 50 метрів – для стрільби по цілях глибиною менше 100 метрів;

- 100 метрів – для стрільби по цілях глибиною 100 метрів і більше.

2. Якщо під час пристрілювання було влучення в ціль.

При влученні в групову ціль вводять коректури з урахуванням виміряного відхилення розривів за напрямком та з окомірною оцінкою відхилення розриву за дальністю від центру цілі, а якщо розрив відбувся поблизу дальньої чи ближньої її межі, приймають розрив відповідно пере льотним або недольотним на величину, яка дорівнює ½ глибини цілі.

Підготовка ПРК до роботи (навести приклад).

Для підготовки ПРК – 69 до пристрілювання необхідно:

- записати в схему підготовки, розташовану на лівій половині верхньої частини приладу значення Д_к, Д_т, та ПЗ;

- використовуючи схему нанести на прозорі круги мітки Д, У, П, 1;

- встановити в круглому вікні схему взаємного розташування Ц, СП, ВП;

Для зображення розшифровки схем, які використовуються під час роботи з ПРК, введені слідуючи позначення:

- червоний вказівник рухомого круга сумістити з числом, записаним в овалі;

- не збиваючи круга, проти числа, яке записане в овалі зробити олівцем риску Д або У, чи іншу якусь необхідну мітку;

- не збиваючи круга, проти числа, записаного в овалі, зробити олівцем допоміжну мітку;

- поворотом круга сумістити зроблену олівцем риску з числом, записаним у нижньому овалі.

Вхідні дані при всіх способах пристрілювання дозволяється записувати у схеми підготовки приладу з точністю до 50 м по дальності та до 5 поділок кутоміру у напрямку.

Схема підготовки приладу

Л і в и й П р а в и й

Д Д

шк cosec шк sec

у у

шк ctg шк tg

Суть і умови застосування пристрілювання за допомогою далекоміра.

Пристрілювання – це визначення стрільбою найвигідніших установок прицільних пристроїв (прицілу, рівня, кутоміру), а також підривника (трубки) для поразки цілі. Мета пристрілювання – сумістити центр розсіювання снарядів з центром цілі. Види пристрілювання: за виміряними відхиленнями та за спостереженням знаків розривів.

Пристрілювання за допомогою далекоміра – це один із способів пристрілювання за виміряними відхиленнями. На сьогоднішній день – це основний спосіб пристрілювання. Суть пристрілювання за допомогою далекоміра полягає в тому, що вимірюють значення відхилення розриву від цілі по дальності і по напрямку і використовуючи ці відхилення визначають коректури.

Пристрілювання ведуть на дальностях спостереження, що не перевищують 3 км для ДС-1 (ДС-0,9), 5 км для ДС-2, для квантового далекоміра – гранична дальність згідно з його технічними можливостями.

Далекомірник визначає і доповідає дальність та дирекційний кут по центру (указаній точці) цілі, а під час пристрілювання - по кожному розриву.

Відхилення розривів за дальністю визначають як різницю дальностей до розривів і цілі, виміряних далекоміром. Далекомірник доповідає дальність до цілі і кожного розриву, величину відхилення розриву від цілі визначає виконуючий вогневе завдання.

∆Д= Д - Д

Відхилення розривів за напрямком розраховують як різницю дирекцій них кутів між розривом і ціллю або вимірюють за допомогою іншого оптичного приладу (бусолі, бінокля та ін.).

a = a_р - a_ц

Порядок пристрілювання пристрілювання за допомогою далекоміра при ПЗ 5-00 і більше.

Пристрілювання починають поодинокими пострілами основної гармати на вирахуваних установках. За виміряними відхиленнями розриву від цілі визначають коректури і на виправлених установках призначають ще один постріл з цієї ж гармати. До стрільби на Ураження переходять після введення коректури в дальність не більше як 100 метрів, а в напрямку – не більше 0-10.

До стрільби на Ураження переходять також, якщо під час пристрілювання отримано влучення в ціль. Якщо отримано влучення в групову ціль, вводять коректури на виміряне відхилення розриву (центру групи розривів) від цілі.

Основні особливості стрільби при поправці на зміщення 5-00 та більше: відхилення розривів по дальності спостерігаються із спостережного пункту як бокові, а бокові розриви спостерігаються як відхилення по дальності, розсіювання снарядів по дальності спостерігається з КСП як бокове, при цьому порівняно мала можливість отримання розриву на лінії спостереження; використання коефіцієнту віддалення та кроку кутоміра для визначення коректур, як це робиться при поправці на зміщення до 5-00, не стає можливим.

Коректури дальності і напрямку визначають за допомогою ПРК, ПУВ та МК.

Коректури дальності та напрямку за допомогою ПУВ та МК визначають як різницю топографічних дальностей та дирекційних кутів по цілі та розриву (центру групи розривів).

Ураження нерухомих спостережених окремих та групових цілей глибиною менше 100 м.

Всі цілі поділяються на окремі та групові. Окремими цілями вважаються такі, під час стрільби по яким можуть бути тримані лише тільки дві несумісні випадкові події: ураження або не ураження цілі. До окремих цілей відносяться пускові установки, гармати, установки ПТКР, радіолокаційні станції, вертольоти та інші.

Показником ефективності стрільби по окремій цілі приймається імовірність ураження цілі Р. Як правило, окремі цілі більш важливі (пускові установки, радіолокаційні станції пунктів наведення зброї, станції розвідувально – ударних та вогневих комплексів), і тому головним завданням стрільби є їх знищення.

Групова ціль являє собою сукупність окремих цілей, які розташовані на обмеженій площині. Як правило, ці окремі цілі пов’язані між собою виконанням одного завдання. Поразка окремих цілей знижує боєздатність групової цілі, порушує їх взаємодію та управління.

При стрільбі по груповим цілям збиток, який буде їм наноситися, буде випадковим, тобто випадковою буде кількість уражених окремих цілей. Показником ефективності стрільби по груповій цілі буде математичне очікування кількості уражених окремих цілей із складу групової цілі М(а).

До групових цілей відносяться взводні опорні пункти, позиції мотопіхотних відділень, артилерійські батареї на вогневих позиціях, мінометні секції, підрозділи піхоти і танків в районах зосередження, командні пункти та інше.

Як правило, поразка групових цілей виконується з завданням подавлення, а найбільш важливих, таких як батареї самохідних гармат, з завданням знищення.

Групові цілі в залежності від їх характеру, важливості та обставин подавляють або знищують вогнем дивізіону або батареї. Спосіб обстрілу призначають виходячи з її реальних розмірів, які не повинні перевищувати максимальних. Віяло розривів призначають за шириною цілі. Стрільбу ведуть одним або кількома вогневими нальотами до виконання вогневого завдання.

Ураження групових цілей глибиною менше 100 метрів здійснюють за правилами поразки окремих цілей. В залежності від значення фронту та від характеру цілі стрільбу ведуть на одній або двох установках кутоміра.

Ураження групових цілей глибиною менше 100 метрів ведуть серіями швидкого вогню по 2-4 снаряди на гармату.

Відхилення розривів за дальністю визначають як різницю дальностей до розривів і цілі, виміряних далекоміром.

Відхилення розривів за напрямком розраховують як різницю дирекцій них кутів між розривом і ціллю або вимірюють за допомогою іншого оптичного приладу (бусолі, бінокля та ін.)

Ураження групових цілей глибиною більше 100 м.

Під час стрільби на одній установці прицілу по цілі глибиною 100 метрів і більше поразка цілі по глибині буде нерівномірною: частина цілі, яка накривається краями еліпсу розсіювання розривів буде уражатися менше, ніж та частина цілі, яка накривається центральною частиною еліпсу розсіювання розривів, або зовсім не буде уражатися, або буде уражатися випадковими осколками. Для накриття цілі областю розривів і рівномірної поразки всієї цілі по глибині необхідно ввести спеціальне розсіювання, тобто вести стрільбу на декількох установках прицілу. Розрахунки та досліди проведення бойових стрільб показують, що в цьому випадку, як і при веденні вогню по неспостереженій цілі, стрільбу необхідно вести на трьох установках прицілу зі стрибком, рівним 1/3 глибині цілі, що і записано в Правилах стрільби і управління вогнем артилерії.

Стрільбу на Ураження спостережених групових цілей вигідніше вести при віялі, побудованому за шириною цілі. В цьому випадку одночасно буде уражатися вся ціль. Але при малих розмірах цілі не завжди можливо побудувати віяло по ширині цілі; наприклад, при стрільбі шести гарматною батареєю на дальність 8 км по цілі з розмірами по фронту 25 метрів інтервал віяла буде менше 1-ї поділки кутоміра. Тому стрільбу в цих умовах необхідно вести при скупченому віялі. Крім того необхідно мати на увазі, що при скупченому віялі розриви снарядів відбудуться не в одній точці, так як присутнє розсіювання снарядів та помилки побудови віяла батареї. Тому снаряди будуть розподілятися на деякому фронті.

Розрахунки показують, що при стрільбі взводом (батареєю)нарізних гармат при скупченому віялі фронт поразки дорівнюватиме в середньому приблизно 50 метрів. Тому при стрільбі по цілям розмірами по фронту до 50 метрів можна призначати скупчене віяло, а інших випадках – віяло по ширині цілі.

В подальшому пояснити особовому складу порядок поразки групових цілей, розташованих у взводних опорних пунктах. Випадок, коли під час пристрілювання окрема або групова ціль стає не спостереженою пояснити і практично відпрацювати на практичних заняттях.

Коректування вогню під час стрільби на ураження

Під час ураження спостережених цілей визначають і вводять коректури дальності, напрямку, віяла, висоти розривів та стрибка прицілу (величини шкали).

Коректування вогню під час стрільби на ураження проводять за результатами окомірної оцінки відхилення центру групи розривів від цілі (центру групової цілі), із спостереженням за знаками розривів, а за сприятливих умов – за допомогою далекоміра.

Під час самостійної стрільби батареєю та під час ведення зосередженого вогню дивізіоном з розподілом ділянок цілі (груп цілей) між батареями коректування вогню проводять командири батарей за залпом батареї.

При веденні зосередженого вогню дивізіоном батареями внакладку або шкалою вогонь коректує командир дивізіону по першому залпу дивізіону (підручної батареї).

Коректури дальності і напрямку визначають за допомогою ЕОМ (МК), ПРК, ПУВ, а при поправці на зміщення менше 5-00 і розрахунком з використанням Кв і Кк. Під час стрільби дивізіоном Кв і Кк визначають для батареї розташованої в центрі району вогневих позицій дивізіону.

Для коректування вогню за результатами окомірної оцінки відхилення центру групи розривів від цілі (центру групової цілі) коректури дальності та напрямку визначають так само, як при пристрілюванні за допомогою далекоміра.

Якщо оцінити відхилення центру групи розривів від цілі (центру групової цілі) неможливо або важко, то коректування вогню проводять із спостереженням за знаками розривів.

Для коректування вогню із спостереженням за знаками розривів відхилення центру групи розривів за дальністю від цілі (центру групової цілі) по лінії спостереження приймають рівними:

при глибині цілі менше 100 м – 50 м після пристрілювання (100 м, коли установки для стрільби на ураження визначені іншими способами), якщо отримані всі перельоти або недольоти, і 25 м, коли отримана накриваюча група з перевагою перельотів або недольотів;

якщо глибина цілі 100 м і більше – глибині цілі після пристрілювання (1,5 глибини цілі, коли установки глибини на ураження визначені іншими способами), якщо отримані всі перельоти (недольоти), та 2/3 глибини цілі, якщо отримана перевага перельотів (недольотів) відносно дальньої (ближньої) межі цілі;

1/2 глибини цілі, якщо отримано приблизно однакову кількість перельотів і недольотів відносно дальньої (ближньої) межі цілі.

Для коректування вогню за допомогою далекоміра коректури визначають так само, як і при пристрілюванні цілі. Коректування вогню за допомогою далекоміра проводять, якщо є можливість надійного визначення центру групи розривів (залпу).

Віяло розривів коректують шляхом з’єднання або роз’єднання вогню при поправці на зміщення менше 5-00 у тих випадках, коли частина розривів (1/3 і більше) виходять за межі фронту цілі більше, ніж на 25 м при ураженні укритих, і більше, ніж на 50 м – при ураженні відкритих цілей, або коли обстрілюється менше, ніж 2/3 фронту цілі.

Якщо при цьому центр віяла зміщений відносно центру цілі, вводять єдину для дивізіону (батареї) коректуру для сполучення центра віяла з центром цілі.

Стрибок прицілу (величину шкали) виправляють у тих випадках, коли обстрілюється не вся глибина цілі або коли більша частина розривів виходить одночасно за дальню та ближню межу цілі.

Суть перенесення вогню від репера (умови його застосування).

Суть перенесення вогню від репера на ціль полягає в визначенні стрільбою по реперу поправок в дальності і напрямку на відхилення умов стрільби від табличних, які потім ураховують для визначення вирахуваних установок по цілям, які знаходяться на певних відстанях від репера. Оскільки поправки визначаються стрільбою, то перенесення вогню є найбільш точним спосіб визначення установок без завчасного пристрілювання цілі.

Умови застосування перенесення вогню від репера.

1. Необхідно мати координати репера, цілі і вогневої позиції, точність визначення яких повинна бути не нижче, чим при повній підготовці.

2. Перенесення вогню повинно проводитись після пристрілювання (створення) репера через якомога менший проміжок часу, але не більше чим через 3 години при незмінній погоді.

3. При перенесенні вогню на ціль снаряд, заряд, його партія, тип підривника, вид стрільби призначають такі, як і при пристрілюванні (створенні) репера. Дозволяється використовувати поправки для іншого снаряду, якщо табличні поправки на відхилення умов стрільби для снарядів однакові.

Відстань між ціллю і репером не повинна перевищувати встановлених норм.

Пристрілювання дійсного репера. Умови закінчення пристрілювання, пристріляні установки по реперу.

Пристрілювання дійсного репера за СЗР проводять, якщо поправка на зміщення менше 5-00.

Під час виводу розриву на лінію спостереження і при захваті репера в першу вилку (200м) ведуть поодинокими пострілами.

Після введення стрибка прицілу, що дорівнює 100м призначають два снаряди.

1. Пристрілювання ведуть до отримання забезпеченої накриваючої групи. Накриваюча група вважається забезпеченою, якщо під час стрільби на одному куті підвищення отримано не менше двох перельотів і двох недольотів.

Пристріляні установки по реперу у цьому випадку відповідають прицілу, на якому отримана забезпечена накриваюча група.

2. Пристрілювання ведуть до отримання забезпеченої вилки не більше 100м. Вилка вважається забезпеченою, коли отримано не менше двох недольотів на ближній межі і не менше двох перельотів – на дальній.

Пристріляні установки по реперу у цьому випадку відповідають середині забезпеченої вилки.

3. Якщо під час пристрілювання отримана незабезпечена накриваюча група не менше як із чотирьох знаків, а вилки не має, то відшукують вилку, що дорівнює 100 м. Пристрілювання вважають закінченим, якщо на одній межі вилки отримано одно або декілька спостережень одного знака, а на другій – незабезпечена накриваюча група не менше як із 4-х спостережень з перевагою знаків, протилежних щодо отриманих на першій межі.

Пристріляними по реперу вважають установки, після введення коректури рівній 1 Вд в сторону меншої кількості знаків, при наявності на одній із меж незабезпеченої закриваючої групи.

Зміст обробки результатів пристрілювання репера.

Суть обробки результатів пристрілювання (створення) реперів полягає у визначенні пристріляних поправок дальності і напрямку, та підготовки до перенесення вогню по цілі від репера. Для визначення пристріляних поправок дальності (напрямку) віднімають від пристріляної дальності по реперу (пристріляного довороту від основного напрямку) топографічну дальність (топографічний доворот) по реперу.

Для визначення пристріляних поправок, як ми бачимо, необхідно мати топографічні та пристріляні дані по реперу. Топографічні дальність і доворот визначають графічно за допомогою приладу управління вогнем або аналітичним способом. Дійсний репер наносять на прилад управління вогнем за його координатами, а фіктивний репер - за результатами визначення центру групи розривів снарядів.

Пристріляну дальність знаходимо за пристріляними установками прицілу та рівня. Якщо установка рівня при пристрілюванні (створені) репера відповідає перевищенню репера над вогневою позицією, то знайдена по таблицям стрільби дальність, яка відповідає пристріляній установці прицілу, буде дорівнювати пристріляній дальності до репера.

Для визначення пристріляної дальності до репера, коли установка рівня при пристрілюванні (створені) репера не відповідає перевищенню репера на вогневою позицією, діють в такій послідовності:

1. Визначають пристріляний кут підвищення по реперу ;

2. Знаходять кут місця репера ε_R = ;

3. Знаходять приблизний кут прицілювання для визначення поправки кута прицілювання на кут місця репера α ¹ = φ – ε_R;

4.

За приблизним кутом прицілювання і кутом місця репера знаходять в таблицях стрільби поправку кута прицілювання на кут місця репера

α ¹

ε_R

5. Знаходять поправку на перевищення репера Δφ_R = ε_R + Δα ;

6. Розраховують пристріляний кут прицілювання по реперу:

α = φ – Δφ_R;

Під час мортирної стрільби, а також, коли таблиці стрільби мають поправку на перевищення цілі, її знаходять за пристріляним кутом підвищення та перевищенням репера над вогневою позицією.

7. По α знаходимо Д

8. Визначаємо поправку дальності: ΔД = Д – Д

9. Визначаємо поправку напрямку: Δ∂ = ∂ – ∂

10. Доповідаємо в штаб дивізіону.

Створення наземного фіктивного репера.

Суть створення наземного фіктивного репера полягає в тому, що на вирахуваних установках по наміченій точці призначають групу пострілів, координати центру якої визначають за допомогою технічних засобів розвідки (точка репера) і по ній визначають топографічні дані.

Фіктивний репер створюють за допомогою далекоміра, спряженого спостереження, радіолокаційної станції або за допомогою підрозділу звукової розвідки.

Умови створення репера:

При створенні репера за допомогою стереоскопічного далекоміра дальність засічки розривів не повинна перевищувати для ДС-1 - 2 км, для ДС-2 - 4 км. Для квантового далекоміра, радіолокаційної станції та підрозділу звукової розвідки - межі дальності дії.

При створені репера за допомогою спряженого спостереження дальність визначення розривів не повинна перевищувати 4 км за наявністю взаємної видимості пунктів та куту засічки не менше 1-00. якщо відсутня взаємна видимість пунктів, а також якщо дальності визначення більше 4 км, кут засічки повинен бути не менше 2-50.

Для створення фіктивного репера вибирають в районі цілей місце, яке забезпечує сприятливі умови визначення розривів. Намічають в цьому місці точку на місцевості або на карті і готують по ній установки для стрільби. Координати повідомляють засобам розвідки для орієнтування їх в район створення репера.

Порядок створення фіктивного репера:

1) На вирахуваних установках основній гарматі призначають один постріл.

2) Після доповіді про засічку розриву призначають групу з чотирьох пострілів.

3) Якщо перший розрив не був визначений, то постріл повторюють, виправивши, якщо необхідно, установки для стрільби або орієнтування приладів (засобів засічки).

4) Створення фіктивного репера закінчують, якщо надійно засічено не менше 4-х розривів.

Топографічні дальність і доворот визначають графічно за допомогою приладу управління вогнем або аналітичним способом, координати реперу визначають як середнє значення координат розривів.

Перенесення вогню для поразки спостережених та не спостережених цілей.

Вирахувана дальність до цілі є сума топографічної дальності до цілі і вирахуваної поправки дальності по цілі . Вирахувану поправку дальності по цілі визначають розрахунком або за допомогою графіка коефіцієнта стрільби .

Для визначення вирахуваного довороту від основного напрямку на ціль до топографічного довороту додають вирахувану поправку напрямку, що дорівнює сумі пристріляної поправки напрямку по реперу і поправки на різницю деривації по цілі та реперу , .

Приклад 3 в умовах прикладу 1 та 2 визначити вирахувану дальність і вирахуваний доворот від основного напрямку по цілі, якщо .

Рішення: .

Z_ц = -0-04, Z_R = -0-05, DZ = (-0-04) - (-0-05) = +0-01,

.

Періодичне і безперервне освітлення місцевості, умови застосування, потрібна кількість гармат.

Освітлення місцевості може бути періодичним або безперервним.

Періодичне освітлення застосовують для розвідки цілей, орієнтування приладів і забезпечування пристрілювання (коректування вогню). Періодичне освітлення ведуть окремими пострілами або серіями методичного вогню гармати (взводу, батареї).

Безперервне освітлення застосовують під час відбивання атак (контратак) противника, забезпечення стрільби ПТКР та гармат прямою наводкою і ведуть у межах встановленого часу методичним вогнем гармати (взводу, батареї) або залпами кількох гармат (взводу, батареї).ї

Темп методичного вогню (залпів) при швидкості вітру до 10 м/с призначають 20...25 с постріл (залп), при більшій швидкості вітру – 15 с постріл (залп).

Для визначення потрібної кількості гармат для освітлення рубежу (району) ділять його фронт і глибину (окремо) на діаметр зони освітлення одним снарядом і отримані дані перемножують.

При цьому враховують, що один освітлювальний снаряд (міна) калібру 120 мм та більше освітлює зону діаметром 800 м, а меншого калібру 400 м.

Ближній рубіж (район) освітлення призначають, як правило, на відстані, яка включає освітлення своїх військ, приймаючи за одиницю виміру діаметр зони освітлення одним снарядом.

Для освітлення місцевості інтервал між сусідніми розривами приймають рівним діаметру зони освітлення одним снарядом.

Визначення установок для стрільби освітлювальними снарядами.

Установки для стрільби освітлювальними снарядами визначають способом повної і скороченої підготовки за загальними правилами; установку трубки призначають за вирахуваною дальністю.

Якщо дозволяє обстановка, однією гарматою проводять пристрілювання дальності, напрямку і висоти розривів. Якщо неможливо провести пристрілювання, коректури вводять під час стрільби на освітлення. Для визначення коректур дальності і напрямку вимірюють відхилення центру освітлювальної зони від цілі. Якщо ціль спостерігається поблизу межі освітлюваної зони, вводять коректуру, що дорівнює половині діаметру зони освітлення і пристрілювання напрямку і дальності закінчується. Коректури дальності супроводжуються зміною установки трубки.

Дальність та напрямок коректують з урахуванням знесення факелів вітром.

Ознакою найвигіднішого перевищення розриву є повне згорання факела з перевищенням над ціллю (рубежем) не більше 50 м, а над водною поверхнею – 300м.

перевищення розривів коректують у процесі пристрілювання дальності і напрямку: під час стрільби освітлювальними снарядами – рівнем; під час стрільби освітлювальними мінами –зміною установки трубки.

Визначення коректури рівня (трубки) під час пристрілювання висоти згоряння факелу освітлювального снаряда (міни).

Для визначення коректури рівня або трубки вимірюють від горизонту КСП кут місця затухання факела над ціллю (рубежем) віднімають від нього 50 м. Коректуру рівня розраховують діленням отриманої різниці на 0.001 дальності цілі топографічної () і змінюють отриманий знак на протилежний. Коректуру трубки розраховують діленням отриманої різниці на значення , яку беруть із таблиць стрільби за вирахуваною дальністю

Визначення коректури рівня якщо факел догорає на землі.

Якщо факел догорає на землі, заміряють час догорання факела, множать його на 10 при стрільбі освітлювальними снарядами. До результату додають 50 м і переводять у поділки рівня. Установку рівня збільшують.

В умовах стрільби над водною поверхнею, якщо факел не повністю згорів у повітрі і перестав горіти у момент доторкання до водної поверхні, на цих же установках здійснюють ще один постріл освітлювальним снарядом. У момент розриву освітлювального снаряду у повітрі запускають секундомір і заміряють час горіння факела до моменту його доторкання до водної поверхні (з часу повного горіння віднімають фактичний час горіння), отриману різницю перемножують на середню швидкість зниження факела(10 м/с – для снарядів), та отриманий результат додають до найвигіднішої висоти затухання факелу (50 м).

Отриману величину коректури в метрах переводять в поділки рівня для гармат.

При цьому установку рівня завжди збільшують.

Визначення коректури трубки якщо факел догорає на землі

Якщо факел догорає на землі, заміряють час догорання факела, множать його на 5 при стрільбі освітлювальними мінами. До результату додають 50 м і переводять у поділки трубки. Установку трубки зменшують:

В умовах стрільби над водною поверхнею, якщо факел не повністю згорів у повітрі і перестав горіти у момент доторкання до водної поверхні, на цих же установках здійснюють ще один постріл освітлювальною міною. У момент розриву у повітрі запускають секундомір і заміряють час горіння факела до моменту його доторкання до водної поверхні (з часу повного горіння віднімають фактичний час горіння), отриману різницю перемножують на середню швидкість зниження факела(5 м/с – для мінометів), та отриманий результат додають до найвигіднішої висоти затухання факелу (50 м).

Отриману величину коректури в метрах переводять в поділки трубки для мінометів.

При цьому установку трубки зменшують

Призначення стрільби прямою наводкою. Суть дальності прямого пострілу.

Наведення гармат у горизонтальній та вертикальних площинах, які здійснюються безпосереднім наведенням на ціль, називають прямою наводкою. Пряма наводка виконується гарматами /БМ РА/ при стрільбі з відкритих вогневих позицій.

Перед артилерійськими гарматами, які виконують стрільбу прямою наводкою ставиться завдання:

1. Знищення атакуючих танків, БМП, БТР;

2. Знищення ПУ ПТКР та інших вогневих засобів;

3. Поразка живої сили, розташованої відкрито та укрито у різних спорудах.

4. Знищення надводних цілей.

5.Руйнування довгочасних споруд, польових оборонних споруд, мостів та інше.

Дальність прямого пострілу (ДПП) - найбільша дальність стрільби, при якій траєкторія снаряду на всьому протязі не підіймається вище цілі /показати на малюнку/. ДПП залежить від початкової швидкості снаряду та висоти цілі. Чим вище ціль, тим більше ДПП. ДПП указують у ТС для кожного заряду у залежності. від висоти-цілі. При дальностях стрільби більших ДПП, поразка цілі залежить від розміру простору, яке уражається.

Простір, який вражається називається відстань по горизонту цілі між кінцями двох траєкторій, одна з яких проходить через основу ближньої сторони цілі, а друга - через дальню сторону верхнього зрізу цілі (показати на малюнку).

Для ураження броньованих цілей призначають кумулятивний, підкаліберний або бронебійний снаряд, а при їх відсутності - осколково-фугасний снаряд з ударним підривником при установці на фугасну дію або бетонобійний снаряд з ударним підривником з установкою на сповільнену дію.

Для зруйнування довгочасних фортифікаційних споруд застосовують снаряд з установкою підривника на сповільнену дію або осколково - фугасний снаряд з установкою підривника на фугасну дію. Для перших пострілів до влучення в ціль або до отримання розриву безпосередньо біля цілі призначають установку підривника на осколкову або фугасну дію.

Для ураження відкрито розташованої ж/с і вогневих засобів застосовують осколково - фугасний (з ударним підривником) снаряд з установкою підривника на сповільнену дію для отримання рикошетів, а коли рикошетна стрільба неможлива на осколкову дію або снаряд з дистанційним підривником /трубкою/, якщо жива сила та вогневі засоби розташовані у кам’яних та цегляних спорудах, застосовують осколково - фугасний / з ударним підривником / снаряд з установкою підривника на фугасну або сповільнену дію.

В усіх випадках стрільбу ведуть на найбільшому або ближчому до. нього заряді.

Підготовка стрільби та управління вогнем прямою наводкою. Визначення установок для стрільби. Вибір точки прицілювання.

Підготовка стрільби та управління вогнем проводиться у цілях постійного підтримування артилерійських підрозділів у стані постійної готовності та найбільш елективному виконанню вогневих завдань.

Вона включає;

- розвідку та визначення танконебезпечних напрямків;

- вибір та підготовку вогневих позицій, призначення смуг вогню /секторів обстрілу/, рубежів відкриття вогню;

- технічну підготовку; -

- визначення та облік поправок на відхилення умов стрільби від табличних та визначення установок для стрільби;

- організацію стрільби та управління вогнем.

При стрільбі прямою наводкою з гармат під установками для стрільби розуміють установку прицілу, поправку напрямку, яка вводиться по шкалі бокових поправок у оптичний приціл чи кутомір панорами та точку прицілювання.

При визначанні установок для стрільби керуються наступними правилами: ПС і УВ арт. Ст.. 349.

Дальність до цілі визначають за допомогою приладів, по картці вогню гармати, по карті або окомірно.

Вираховану установку прицілу і поправку напрямку /кутомір/ визначають з урахуванням поправок на відхилення умов стрільби від табличних.

Для визначення поправок використовують результати попередніх стрільб. Коли відсутні такі відомості, командир батареї (взводу) визначає і доводить до командирів гармат поправки на відхилення умов стрільби від табличних. Коли немає часу або неможливо визначити умови стрільби, враховують поправки хоча б приблизно. У всіх випадках ураховують індивідуальні поправки гармати на відхилення ліній прицілювання..

ПС і УВ арт. ст.. 350.

Точку прицілювання вибирають у центрі цілі або в найбільш вразливій її частині.

Прицільну марку /перехрещення панорами/ під час стрільби по нерухомих цілях сполучають з точкою прицілювання, працюючи підйомним та поворотним механізмами в одну сторону, наприклад, зліва направо або зверху вниз.

Відхилення снарядів від цілі за дальністю ї напрямком визначають за місцем падіння снарядів, осколків / хмарці розриву або вирві/, або за допомогою спостереження відхилення траси відносно цілі / точки прицілювання /.

Хмарку розриву спостерігають у момент її появи. Відхилення траси за напрямком ї висотою виміряють на висоті цілі; приціл та наводка за висотою вважаються вірними, якщо траса проходить нижче верхнього краю і вище її основи.

Дата добавления: 2015-05-08