Методика опрацювання ліричних творів (пейзажна лірика, сюжетна лірика, вірш-роздум). Робота над драматичними творами

У ліричних поезіях немає сюжетного розвитку. У них відтворено переживання поета чи почуття, властиві не тільки авторові твору, а й усім людям. Авторські переживання передаються або в змалюванні картин природи, або в розкритті політичних подій.

Твори пейзажної лірики потребують своєрідного підходу до їх вивчення. Зумовлено це тим, що вірші такого типу невеликі за розміром і передаються в них не події з життя людей, а почуття, пов’язані із змалюванням явищ природи, переживань. Така поезія сприяє емоційному пізнанню дійсності. Звідси стає зрозумілою вимога методики – читанням ліричних віршів вводити дітей у світ художніх образів через почуття, а далі вести від почуттів до думок, до висновків.

Розглянемо роботу над ліричним віршем, кінцевим результатом якої буде не лише виразне декламування вірша учнями, а й естетичне сприйняття:

1. Спочатку вирішуємо конкретні навчальні завдання: настроїти дітей на сприймання тексту, викликати в їхній свідомості та уяві образи і картини, близькі до тих, які знаходяться в центрі уваги вірша; познайомити з автором, пояснити значення слів, без розуміння яких сприймання вірша буде важким. Щоб справитися з цими завданнями, використовуємо бесіду з опорою на власні спостереження і досвід дітей, елементи розповіді, а також музику і живопис.

2. Після цього вперше читаємо ліричний вірш. Конкретизуємо завдання: донести до учнів зміст вірша і, головне, викликати емоційний відгук на прослухане. Слід читати так, щоб у дітей з’явився пізнавальний і емоційний інтерес до подальшої роботи з текстом.

3. Наступна робота – розмова про враження, що виникли у дітей після ознайомлення з твором, виявити рівень їхнього сприймання. Використовуємо бесіду на основі вражень учнів. Наприклад: Діти, чи сподобався вам вірш? Чим? Що особливо сподобалось? Які картини уявили? Як ви думаєте, з яким почуттям поет малює ці картини?

4. Самостійна робота учнів із текстом вірша. Вона потрібна для того, щоб школярі уважніше вчиталися у зміст, підготувалися до його аналізу. Для цього пропонуємо прочитати твір ще раз про себе і позначити олівцем малозрозумілі слова і вислови.

5. Мета аналізу ліричного вірша – поглибити і розширити образні уявлення, що склалися в учнів.

30. Уроки класного читання. Цілі, зміст і структура уроків читання.

Урок читання повинен мати пізнавальне, виховне та розвивальне спрямування. Крім того, на ньому вирішуються спеціально навчальні цілі, визначені програмою: удосконалення техніки читання; вмінь працювати з текстом; розвиток навичок зв’язного мовлення. Цими завданнями пояснюються всі ті цілі, що визначені в дидактичній структурі до уроку читання.

Урок читання в початкових класах займає особливе місце серед інших навчальних дисциплін. Адже загальновідомо, яку роль в житті людини відіграє література, як вона впливає на формування її як особистості. Завдяки літературі людина стає немовби учасником нескінченно складного і різноманітного історичного шляху розвитку людського суспільства.

Значущість уроків класного читання полягає в тому, що на них у комплексі вирішуються навчальні і виховні завдання: розширюються знання дітей про навколишню дійсність, минуле і сьогодення країни, формуються елементи світогляду, позитивні моральні якості, школярі розвиваються розумово і естетично, оволодівають основами самостійного набуття знань.

Отже, якщо говорити в загальному, то на уроках класного читання вирішуються такі основні завдання:

1. Удосконалення навичок правильного, свідомого, виразного і швидкого читання.

2. Формується вдумливий читач, який любить книгу і вміє працювати з нею.

3. Розширюються, поглиблюються знання про навколишній світ. Формуються елементи наукового світогляду.

4. Здійснюється моральне, духовне, екологічне, естетичне, трудове, фізичне виховання школярів.

5. Відбувається розвиток мовлення і мислення.

Безперечно, кожне із завдань має свої конкретні шляхи реалізації, але вирішується у взаємозв’язку з іншими у процесі всієї роботи на уроках читання.

Загально відомо, що перед кожним уроком читання ставиться триєдине завдання: навчальне, виховне, розвиваюче.

Вирішення навчальних завдань полягає насамперед у тому, щоб сформувати навички швидкого, свідомого, правильного читання та познайомити із змістом твору, що вивчається на уроці.

Навчальна мета - передбачає формування навичок правильного, виразного, свідомого, швидкогочитання і разом з тим – знайомство з твором чи творами, що вивчаються науроці.

Розвивальна мета – це вирішення конкретних завдань, що сприяютьрозвитку мовленнєвих навичок молодших школярів. У шкільній практиціприйнято розвивальну мету формулювати дуже загально – розвиток мислення імовлення. Але ж на кожному уроці учитель вирішує конкретні завдання зрозвитку мовлення і мислення. Тому розвивальну мету можна сформулюватитак:

- розвиток уміння ділити текст на частини;

- розвиток уміння визначати головну думку кожної частини, придумувати заголовки до них;

- розвиток уміння ставити запитання до тексту;

- розвиток уміння відповідати на запитання;

- розвиток уміння передбачати подальші події у творі;

- розвиток уміння переказувати текст (детально, стисло, творчо);

-розвиток діалогічного мовлення;

- розвиток уміння будувати речення, використовуючи різні прийоми;

- розвиток уміння словесно малювати уявні картини, образи персонажів;

- розвиток уміння будувати різні типи текстів тощо.

Виховна мета уроку формулюється учителем залежно від тематики твору, що вивчається на уроці. Аналіз чинник підручників показав, що в них у повній мірі представлені тексти, що дозволяють здійснювати моральне, екологічне, естетичне, економічне, фізичне, трудове виховання.

Учнів потрібно навчати на двох рівнях: необхідно опрацьовувати зміст, тобто предметний матеріал; необхідно, щоб учні оволоділи процесом учіння, засвоєння змісту. А для цього учителю початкових класів на уроках читання необхідно дотримуватися таких умов: дозволяти учням вільно розмірковувати над змістом прочитаного; приймати найрізноманітніші ідеї та думки; сприяти активному залученню учнів до процесу навчання; підтримувати віру у кожного учня в його спроможність породжувати судження; цінувати критичні міркування учнів; активізувати процес мислення; залучати учнів до плідного обговорення; розкривати цінні точки зору; допомагати учням ставити власні запитання; заохочувати до самовираження кожного учня.

Ми детально зупинимось на тому, якою має бути структура уроку читання, як необхідно враховувати всі вищеназвані чинники.

Перший етап уроку – це підготовка до сприймання нового тексту.

На нього відводиться всього декілька хвилин.

Але він обов’язків на кожному уроці, адже його мета – створити потрібний емоційний настрой па сприймання твору.

Адже відомо, що розуміння його прямо залежить від сприймання, адже в наш час проблема розуміння тексту набула особливої актуальності, тому що стала очевидною потреба глибокого і свідомого осмислення великої кількості інформації. З цим пов’язане і питання підвищення активності, самостійності та міцності засвоєння прочитаного учнями матеріалу. А без правильного сприймання твору неможливе його розуміння. Воно насамперед залежить від досвіду, набутого дитиною. Чим більший він у школяра, тим більше зуміє він побачити у предметі чи явищі навколишнього світу. Бо сприймання – це відображення в свідомості людини предметів і явищ при їх безпосередньому впливові на органи чуттів. Ось чому перед сприйманням нового тексту в початкових класах потрібна підготовча робота. Завдання цього етапу уроку – розширення уявлень дітей про описані в тексті події і явища, розвиток інтересу до головних героїв. Етап підготовки до сприймання триває 5-6 хвилин.

У практиці сучасної школи використовуються такі прийоми: розповідь учителя, бесіда, прослуховування музичних творів, демонстрування фрагментів діафільмів, інсценізація, вікторини, обговорення попередніх екскурсій, п'ятихвилинки поезії.

Програма з читання побудована так, що твори про різні пори року вивчаються саме в певні сезони. Це дає дітям можливість звертатися до власних спостережень, вражень, емоцій. Адже пізнання світу починається з відчуттів, хоч і не обмежується ними.

Наступний етап – читання учителем оповідання.

У 4 класі вивчається багато творів, складніших і за своїм змістом, і за будовою. Тому основна мета підготовки до сприймання ‒ не лише створити певний емоційний настрій, а й коротенько розповісти про історію нашого народу, його нелегкий шлях до незалежності, чи ширше познайомити з конкретними історичними особами.

Наступний етап уроку – читання твору вчителем.

Словникова ж робота, як окремий етап уроку не виділяється. Вона може проводитись як до першого читання, так і після нього в залежності від жанру та теми. Але вчителю-початківцю слід пам’ятати, що її ні в якому разі не можна проводити під час аналізу чи читання твору. Про прийоми словникової роботи ми вже писали, тому не будемо повертатись до них.

Стосовно читання твору вчителем, то слід наголосити на тому, що воно має бути виразним, тобто передавати основну ідею твору.

Наступний етап уроку – самостійне читання твору.

Він теж є обов'язковим, незалежно від того, великий чи малий за обсягом текст. Адже, як відомо, у сприйманні беруть участь два основних аналізатори: зір та слух. У одних дітей краще розвинений зоровий аналізатор, у інших – слуховий.

Отже, не кожен учень може сприйняти його на слух. Деяким необхідно, щоб запам'ятати, самому прочитати його. Крім того, в таких умовах розвиваються і навички читання мовчки.

Одним із головних, стрижневих етапів уроку є аналіз фактичного та образного змісту тексту, аналіз мовних засобів.

Ця робота проводиться комплексно. Тут можна використовувати два шляхи: аналіз тексту в цілому, аналіз кожної частини, якщо він великий за обсягом і ділиться на частини, і при аналізі твору використовується дві групи запитань: репродуктивні та запитання такого характеру: що? де? коли? як? хто? Друга група запитань більш складна, вимагає не лише відтворення, репродукування, але й власних спостережень, власних роздумів, власного розуміння прочитаного. запитання такого типу: Чому? Як ти гадаєш? Доведи словами із тексту і т.д. І нарешті третя група запитань торкається роботи над мовними засобами. Спостереження показують, що в школах вона практично не проводиться. Ми часто говоримо про виховання почуття любові до рідної мови. Але не завжди розуміємо, як це треба робити. А от саме на цьому етапі уроку – головне завдання вчителя полягає у тому, щоб показати дітям найтонші відтінки слова, навчити добирати споріднені, протилежні за змістом, порівнювати образні слова і вирази, показати багатозначність слова, його невичерпність, допомогти усвідомити, як, за рахунок чого створюються прекрасні образи предметів і явищ навколишньої дійсності. Звичайно, підручники містять такі запитання і завдання, але їх занадто мало. Тому мета учителя – так продумати логіку запитань, щоб вони допомогли дітям зрозуміти, усвідомити зміст літературного твору, усвідомити його підтекст, збагатити свій лексичний запас новими образними словами і, найголовніше – усвідомити, чому саме цей твір вивчається на уроках читання, чому він навчає. Наступний етап уроку – переказ чи творча робота на основі тексту. В методичній літературі і практиці школи відомі такі види переказів: детальний, вибірковий, стислий.

Для школярів початкових, класів найлегше переказати детально чи близько до тексту, складніші інші види переказів. При підготовці до переказу доцільно використовувати такі прийоми:

– підготовка школяра до певного виду переказу;

– бесіда – аналіз змісту, різні види роботи над мовою, виділення тих слів, зворотів, речень, які необхідно буде використати у переказі; робота над виразним читанням з метою переносу виразності на переказ;

– логічне та композиційне членування тексту; виділення частин, придумування заголовків до них, складання плану тексту;

– переказ фрагментів;

– зв’язок з життєвими ситуаціями, власним життєвим досвідом.

Дата добавления: 2015-05-08